Справа №295/6566/19

Категорія  38

2/295/809/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої – судді Семенцової Л.М.,

за участі секретарів – Ковальчук М.М., Кирийчук А.Г., Хробуста А.О.,        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 30.12.2017 року він передав відповідачу в позику грошові кошти в сумі 200000,00 дол. США, і на підтвердження отримання коштів позичальником йому надано розписку від 30.12.2017 року. Згідно розписки відповідач зобов`язався повернути йому грошові кошти до 31.03.2019 року, але коштів у визначений строк не повернув. Тому позивач просив стягнути на свою користь із відповідача заборгованість за договором позики в сумі 5298000,00 грн. (200000,00 дол. США х 26,49 грн.), що станом на 02.05.2019 року відповідно до курсу НБУ еквівалентно 200000,00 дол. США, та судові витрати.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути на свою користь із відповідача заборгованість за договором позики в сумі 175153,86 дол. США та судові витрати (т. 2 а. с. 241 - 244).

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира від 15.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Заочним рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 06.11.2019 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 5298000,00 грн., що еквівалентно 200000,00 дол., та судовий збір у розмірі 9605,00 грн.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 06.05.2020 року заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 06.11.2019 року скасовано та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

У червні 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву з викладеними в ньому запереченнями проти задоволення позову, вказавши, що відповідачем заперечуються заявлені позивачем обставини отримання готівкових коштів у позику, наявності у позивача оригіналу розписки від 30.12.2017 року та існування невиконаного обов`язку за цією розписку. Між сторонами справи існували тривалі ділові взаємовідносини як співвласників ТОВ «Смерека-плюс» (код 37546783), які в 2017 році вони вирішили припинити. Згідно протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Смерека-плюс» від 22.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Білецькою Н.С. 22.06.2017 року за реєстром № 871, 872 вирішено: погодити відступлення частки у розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Смерека-плюс» ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 22.06.2017 року; передати частку в розмірі 50 % статутного капіталу від ОСОБА_1 ОСОБА_2 ; виключити ОСОБА_1 зі складу учасників та підписантів ТОВ «Смерека-плюс»; затвердити новий розподіл часток між учасниками: ОСОБА_2 – 500000,00 грн., що складає 100 % статутного капіталу ТОВ «Смерека-плюс». Окрім того, 22.06.2017 року між сторонами та їхніми дружинами в тому числі були укладені договори щодо купівлі-продажу 1/2 частки складських та офісних приміщень з дільницею виготовлення штучної хвої загальною площею 903,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та 1/2 частки незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 . Проте в подальшому 11.09.2017 року зазначені договори були розірвані. Щоб завершити вихід ОСОБА_1 зі складу засновників ТОВ «Смерека-плюс» без тривалого процесу інвентаризації та оцінки майна товариства, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно вирішили оцінити вартість частки ОСОБА_1 на суму 200000,00 дол. США та зафіксувати її у формі боргової розписки від 30.12.2017 року, згідно якої ОСОБА_2 повинен був сплати йому визначену суму у строк до 31.09.2019 року. Тобто, спірна розписка не засвідчує укладення між сторонами договору позики і реального одержання готівкових грошових коштів у борг, а лише підтверджує досягнуту між учасниками ТОВ «Смерека-плюс» домовленість про виплату ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості відступлених останнім корпоративних прав, які сторони оцінили в 200000,00 дол. США. В свою чергу, ОСОБА_1 написав у той же день 30.12.2017 року на ім`я ОСОБА_2 про обов`язок передати останньому обладнання та залишки товару в цехах, а також не чинити перешкод при їх вивезенні. Мова йшла про вказані вище приміщення за адресам: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . В подальшому, а саме 25.12.2018 року ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_3 та інших свідків за місцем проживання позивача: АДРЕСА_3 передав ОСОБА_1 готівкові грошові кошти в сумі 200000,00 дол. США, а ОСОБА_1 віддав ОСОБА_2 документ у вигляді розписки від 30.12.2017 року, який ОСОБА_2 сприйняв як її оригінал, що свідчить про припинення зобов`язання його повним виконанням. Всупереч отриманню повної суми коштів за розпискою від 30.12.2017 року як плати за відступлені корпоративні права у ТОВ «Смерека-плюс» ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , мотивуючи його недостовірними фактами та приховуючи суть правовідносин, що відбулися між сторонами.

       Від представника позивача в червні 2020 року до суду надійшла відповідь на відзив, мотивована тим, що дійсно між позивачем та відповідачем тривалий час існували господарські правовідносини. У зв`язку з тим, що в позивача існував певний рівень довіри до відповідача та після його прохання про отримання в борг коштів у сумі 200000,00 дол. США, позивач погодився це зробити, і сторони оформили відповідну дію шляхом написання ОСОБА_2 власноручної розписки від 30.12.2017 року. Жодні інші правовідносини, - ні ті, що пов`язані з укладанням угод про розірвання договору-продажу 11.09.2017 року, ні ті, які стосуються виходу позивача зі складу засновників ТОВ «Смерека-плюс», ні жодні інші ніяким чином не стосуються боргових зобов`язань відповідача перед позивачем, які зафіксовані написанням розписки від 31.12.2017 року. Відступлення ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ «Смерека-плюс» відбулося згідно протоколу № 1 учасників даного товариства ще 22.06.2017 року, а кошти в сумі 200000,00 дол. США були отримані відповідачем у борг від позивача 30.12.2017 року. Тобто відповідач отримав від позивача кошти в борг через півроку після виходу зі складу часників ТОВ «Смерека-плюс» та на теперішній час він намагається використати будь-яку ситуацію щоб уникнути зобов`язання повернення боргу.

Ухвалами Богунського районного суду міста Житомира від 28.10.2021 року за клопотанням представника відповідача в справі було призначено судову почеркознавчу експертизу та провадження в справі зупинено до закінчення її проведення.

Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира від 05.05.2022 року поновлено провадження в справі.

Позивач та його представник у судовому засіданні вимоги позову підтримали з викладених у позовній заяві та надійшла відповідь на відзив обставин. Позивач, допитаний як свідок, надав показання про те, що ним були надані відповідачу в борг грошові кошти в сумі 200000,00 дол. США, які йому відповідач не повернув у вказаний в розписці строк. У грудні 2018 року до нього ніхто не приїжджав та кошти не повертав. Відносини, які існували між ним та відповідачем, ніякого стосунку до позики не мають та все, про що вказує відповідач, не відповідає дійсності.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, пославшись на зазначені у відзиві на позовну заяву обставини. Відповідач, допитаний у якості свідка, надав показання, згідно яких кошти від позивача він отримував, але 200000,00 дол. США – це була не позика, а плата за корпоративні права. 25.12.2018 року за місцем проживання позивача він кошти йому повернув у присутності своєї дружини та дружини ОСОБА_1 . Отримавши від нього кошти, позивач віддав йому розписку, яка виявилася дублікатом, а згодом цей документ він порвав. Він був переконаний, що отримав від позивача саме оригінал розписки. Своє зобов`язання перед позивачем він виконав.

За змістом показань допитаної в судовому засіданні як свідка дружини відповідача ОСОБА_4 , її чоловік ОСОБА_2 та ОСОБА_1 працювали разом 16 років, але позивач вирішив залишити спільну справу та отримати кошти за свою частку, про що вони домовилися, та в грудні 2017 року її чоловік написав позивачу розписку про отримання коштів, але фактично коштів не отримував. 200000,00 дол. – це був розрахунок за фірму. Зазначену суму коштів її чоловік повернув позивачу в будинку за місцем проживання позивача та під час передачі коштів були присутні вона, її чоловік, позивач та його дружина. Також підтвердила, що після розрахунку з позивачем він віддав розписку її чоловіку, яку той порвав.

Із показань свідка ОСОБА_3 , яка є дружиною позивача, допитаної в судовому засіданні, слідує, що відповідач отримав від її чоловіка в борг 200000,00 дол. США, які до цього часу залишаються неповернутими до теперішнього часу. Відповідач прийшов працювати на їхню фірму як найманий працівник 18 років тому, де вона також працювала. Спочатку фірма була оформлена на її чоловіка, а потім на ОСОБА_2 . Гроші, зазначені в розписці, відповідач отримав від її чоловіка в борг близько за годину до написання розписки. Вона особисто бачила момент передачі коштів відповідачу, але де саме це відбувалося точно не пам`ятає.

В останнє судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши сторони та їхніх представників, показання свідків, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.12.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, згідно якого позивач передав у позику відповідачу грошові кошти у розмірі 200000,00 дол. США, що згідно змісту розписки в еквіваленті складає 5600000,00 грн. за курсом НБУ станом на 30.12.2017 року, які відповідач зобов`язався повернути позивачу до 31.03.2019 року, підтвердженням чому є письмова розписка, копія якої міститься в матеріалах справи (т. 1 а. с. 54). Однак грошові кошти боржник позивачу не повернув.

У судовому засіданні стороною позивача було надано для огляду оригінал розписки від 30.12.2017 року.

За результатами проведення судової почеркознавчої експертизи судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Красюком І. складено висновок № 36181/36182/21-32 від 07.04.2022 року, згідно якого рукописний текст, що розпочинається словами: «м. Житомир 30.12.2017 года. Расписка…» і закінчується «…4) ОСОБА_5 .» міститься на лицевій та зворотній стороні документа «Расписка» від 30.12.2017 на суму 200000,00 (двісті тисяч) доларів США, виконано ОСОБА_2 . Підписи від імені ОСОБА_2 , що містяться ліворуч від рукописного запису « ОСОБА_2 » та праворуч від рукописного запису «3) ОСОБА_6 » на зворотній стороні аркуша документа « ОСОБА_7 » від 30.12.2017 на суму 200000,00 дол. США (двісті тисяч) доларів США, виконано ОСОБА_2 (т. 2 а. с. 218-237).

22.06.2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «Смерека-плюс», згідно якого позивач як продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати у власність відповідача як покупця частку в розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Смерека-плюс», що складає 250000,00 грн. (т. 3 а. с. 54).

Пунктом 2.1 договору сторонами погоджено, що продавець вчинив 50 % загального статутного капіталу ТОВ «Смерека-плюс» номінальною вартістю 250000,00 грн., які покупець сплатив продавцю до укладення цього договору.     

Договір було укладено на підставі протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Смерека-плюс» від 22.06.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Білецькою Н.С. 22.06.2017 року за реєстром № 871, 872 (т. 2 а. с. 6, 7).

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права (статті 12, 81 ЦПК України).

Стаття 526 ЦК України містить положення про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

               Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

               Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

               Частинами 1, 3 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені в договорі. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона – позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона – позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів – робити відповідні правові висновки.

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає про отримання коштів, скріплює її своїм підписом, така розписка свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово «позика», адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження про завершену дію передання коштів позичальнику, що міститься в тексті договору, не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Верховний Суд у постановах від 18.07.2018 року в справі № 143/280/17 та від 15.05.2019 року в справі № 707/2606/16-ц вказав на те, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики, а також наявність у позивача боргового документа – розписки відповідача свідчить про невиконання ним взятих на себе зобов`язань.

Із аналізу досліджених доказів та встановлених обставин суд дійшов до висновку, що між сторонами виникли боргові правовідносини щодо надання в борг позивачем відповідачу грошових коштів у сумі 200000,00 дол. США, що підтверджується змістом написаної власноруч відповідачем розписки від 30.12.2017 року, в якій він зобов`язався отримані кошти повернути позивачу в строк до 31.03.2019 року.

Водночас суд відхиляє доводи сторони відповідача стосовно того, що ці кошти не є позикою, а є вартістю відступлених позивачем відповідачу корпоративних прав у ТОВ «Смерека-плюс», які вони оцінили в 200000,00 дол. США, так як це спростовується укладеним між ними 22.06.2017 року договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі ТОВ «Смерека-плюс» щодо передачі позивачем у власність відповідача частки в розмірі 50 % статутного капіталу ТОВ «Смерека-плюс», що складає 250000,00 грн. та за змістом договору були сплачені покупцем продавцю до укладення цього договору.     

Поміж тим, суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_4 стосовно фактичного неотримання відповідачем від позивача коштів та їх повернення йому з огляду на те, що в контексті ст. 1051 ЦК України рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця, а також оскільки свідок є дружиною відповідача та є особою, зацікавленою в результатах вирішення спору на користь її чоловіка ОСОБА_6 .

Отже, факт укладення договору позики та його реальність відповідач не спростував, оскільки в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яку відповідач не спростував, договір позики не оспорив як по суті, також не надавши доказів на підтвердження доводів про його безгрошовість. З огляду на встановлені у справі обставини відсутні підстави вважати, що договір позики у спірних правовідносинах мав іншу правову природу.

Враховуючи наявність у позивача оригіналу розписки від 30.12.2017 року, недоведення відповідачем відповідними належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, письмовими, повернення ним позивачу отриманих у позику коштів, суд дійшов до висновку, що грошові зобов`язання відповідачем належним чином виконані не були у визначений договором позики строк, у зв`язку з чим задовольняє уточнені позовні вимоги.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача суд присуджує з документально підтверджені понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог на суму 9605,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 526, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, ст. ст. 12, 76-81, 141, 259, 263-268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

               Позов задовольнити.

       Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 175153,86 дол. (сто сімдесят п`ять тисяч сто п`ятдесят три долари вісімдесят шість центів) США та судовий збір у розмірі 9605,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот п`ять гривень).

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Суддя Л.М. Семенцова