ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3461/22 Справа № 185/3979/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого судді                                                 ОСОБА_2

суддів                                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання                                 ОСОБА_5

прокурора                                                         ОСОБА_6

представника потерпілої                                         ОСОБА_7

обвинуваченого                                                 ОСОБА_8

захисника                         ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження №120210413700000132 від 30.03.2021 за апеляційними скаргами прокурора Павлоградського окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року, яким:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, з середньою технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей — Багновець Анну, 2012 р.н. та         ОСОБА_11 , 2015 р.н., працюючого гірничним майстром ШУ        “Павлоградське”шахта “Павлоградська”, в порядку ст.89 Кримінального кодексу        України (далі- КК)раніше не судимого, зареєстрованого за адресою:         АДРЕСА_1 , фактично        проживаючого з адресою: АДРЕСА_2 ,-

визнано винним та засуджено за ч.1 ст.115 КК до покарання у виді 12 років позбавлення волі.

       Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено- тримання під варто. Строк відбування покарання рахується з дня затримання ОСОБА_8 - з 30 березня 2021 року.

       Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_12 відшкодування моральної шкоди — 1 000 000 грн.

       Процесуальні витрати відсутні. Долю речових доказів врішено відповідно до вимог ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК).

В С Т А Н О В И Л А :

       Оскаржуваним вироком ОСОБА_8 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення за таких обставин.

       30.03.2021року о 18.00 год., ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, проходив повз занедбану будівлю, розташовану в районі ВСК «Юність» по вул. Заводська, 22 м. Павлограда Дніпропетровської області, біля якої знаходилася компанія неповнолітніх, а саме: ОСОБА_13 , 2004 р.н., ОСОБА_14 , 2004 р.н., ОСОБА_15 , 2007 р.н., ОСОБА_16 , 2007 р.н. та ОСОБА_17 , 2005 р.н.. Підійшовши до останніх ОСОБА_8 почав з ними розмову, та провокувати останніх на конфлікт, під час якого неповнолітні ОСОБА_14 та ОСОБА_13 намагалися його заспокоїти. В цей час ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, дістав з лівої кишені куртки складний ніж, який вирішив використати в якості знаряддя злочину, після чого, утримуючи його в лівій руці, замахнуся ним на ОСОБА_14 .. З метою припинення конфлікту, ОСОБА_13 , який знаходився поряд, схопив за праву руку ОСОБА_8 , та прохав його заспокоїтися. В цей час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_13 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на умисне вбивство ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , знаходячись навпроти останнього, тримуючи в лівій руці ніж, використовуючи його в якості знаряддя злочину, діючи умисно, бажаючи настання смерті неповнолітнього ОСОБА_13 , почав наносити удари ножем останньому, а саме в область правого плеча, лівої сідниці та один удар ножем із значною силою в життєво важливий орган грудну клітину - область серця. Своїми умисним діями ОСОБА_8 спричинив неповнолітньому потерпілому ОСОБА_13 тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення на передній поверхні грудної клітини в проекції мечоподібного відростку грудини на рівні 5-6 міжребер`я з пораненням внутрішніх органів грудної клітини, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя. Тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень правого плеча та лівої сідниці за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень. Тілесне пошкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва з пораненням грудини, лівої легені з лівостороннім гемотораксом (600мл.), перикарду та серця з гемоперикардом (185мл.), яке ускладнилось гострою крововтратою, перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_13 . Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_13 помер неподалік від місця скоєння злочину, а саме біля ВСК «Юність» по вул. Заводська 22А, м. Павлограда Дніпропетровської області.

       Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

       В апеляційних скаргах, які за своїм змістом та апеляційними вимогами є аналогічними, обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9  порушують питання про зміну вироку суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, допущеною однобічністю та неповнотою, а також неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Свої вимоги обґрунтовують власною версією подій та зазначають, що обвинувачений  ОСОБА_8  у своїм діях вийшов за межі заходів, необхідних для захисту своїх охоронюваних прав та інтересів, тобто перевищив межі необхідної оборони та вчинив вбивство в стані сильного душевного хвилювання.

       Аргументуючи відсутність у нього умислу та мотиву на позбавлення життя ОСОБА_13 в момент нанесення удару ножем, апелянти стверджують, що обвинувачений не усвідомлював, що робить, так як захищався від нанесення ударів з боку хлопців, адже переживав за своє життя та здоров`я. Сторона захисту не заперечує, що саме обвинувачений ОСОБА_8 наніс тілесні ушкодження потерпілому, але в жодному випадку він не мав наміру вбивати чи спричинити тяжкі тілесні ушкодження.

       Разом з цим апелянти вказують також на суворість призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.1 ст.115 КК у виді 12 років позбавлення волі та просять врахувати дані щодо його особи, який раніше не судимий, працював гірничним майством ШУ “Павлоградське”шахта “Павлоградська”, за місцем роботи характеризується як працелюбний, чесний, готовий на підтримку в роботі, одружений, має двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, але з 09.11.2018 перебуває на диспансерному обліку в кабінеті інфекційний захворювань з діагнозом: Хронічний гепатит асоційований з вірусом “С” і мін.ст.активності, фіброз печінки I-II ст. З урахуванням наведеного та відсутністю обтяжуючих покарання обставин вважають, що обвинувачений заслуговує на мінімальне покарання за ч.1 ст.115 КК у виді 7 років позбавлення волі або більш м`яке покарання.

       Поміж іншого апелянти вказують на надмірну суму стягнутого судом з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої суми моральної шкоди у розмірі 1.000.000 грн, вважають таку суму нічим не обґрунтованою та документально не підтвердженою.

       З огляду на викладене сторона захисту просить вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року змінити, дії обвинуваченого ОСОБА_8 перекваліфікувати на ст.118 КК та призначити більш м`яке покарання, не пов`язане з позбавленням волі. Також просять зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 400.000 грн.

       В апеляційній скарзі прокурора порушується питання про скасування вироку суду в частині вирішення долі речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Свої вимоги прокурором обґрунтовує тим, що під час винесення вироку, суд, всупереч положенням ч.9 ст.100 КПК, не прийняв рішення щодо долі речових доказів, зазначених у постанові про визнання речовими доказами від 30.03.2021 та на які ухвалою слідчого судді від 31.03.2021 було накладено арешт, а саме: 4 змиви речовини бурого кольору, вилучені під час ОМП від 30.03.2021; пляшка тарою 1 літр зі слідами РБК, чохол з мобільного телефону, ніж чорного кольору, куртку, портфель, чоботи, штани, які були вилучені 31.03.2021 при особистому обшуку в порядку ст.208 КПК у ОСОБА_8 .

       Тому просить апеляційний суд скасувати вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року в частині неприйняття рішення про долю речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження. В цій частині ухвалити новий вирок, яким вирішити долю речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

       В судове засідання апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_12 не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, про причини своєї неявки суд не повідомила, але її неявка, відповідно до приписів ч.4 ст.405 КПК, не перешкоджає апеляційному розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення:

- обвинуваченого та  захисника на підтримку поданих ними апеляційних скарг, які наполягали на їх повному задоволенні, просили перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_8 на ст.118 КК і призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, та зменшити розміро відшкодування потерпілій моральної шкоди до 400.000 грн, при цьому частково погодилися з апеляційною скаргою прокурора;

- прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту і обвинуваченя, та просила залишити вирок без змін;

- представника потерпілої, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, водночас підтримав апеляційну скаргу прокурора;

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПКсуд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року: «Кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

Однією із загальних засад кримінального провадження, передбачених п.10 ч.1 ст.7 та ст.17 КПК, є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка визначає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 ККпри обставинах, встановлених вироком суду, а також правова кваліфікація його дій, основані на зібраних по справі та перевірених судом доказах, являються обґрунтованими та належним чином мотивованими.

Відповідно до положень статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно статей 85 та 86 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.ч.1,4 ст.95 КПК показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. 

Згідно ч.1 ст.98 КПК речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 та п.3 ч.2 ст.99 КПК документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених  частиною першою  цієї статті, можуть належати, зокрема, складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав частково та пояснив суду, що 30.03.2021,  приблизно о 18 годині,  він,  перебуваючи у  стані алкогольного сп`яніння,  проходив повз ВСК «Юність», по вул. Заводська, 22 м. Павлограда. В цей час він побачив компанію молодих людей, із яких раніше йому не відомі хлопець та дівчина гучно розмовляли, та хлопець не добре себе поводив з дівчиною, а саме кричав на неї. Дівчина при цьому мовчала. Він підійшов до хлопця, та сказав, що не треба так розмовляти з дівчатами. Надалі між ним, хлопцем який розмовляв із дівчиною, та іншими хлопцями виникла словесна сварка. Один із хлопців його штовхнув, і так як йому не було куди діватись, він дістав ножа, який тримав у лівій руці, так як лівша, що б налякати хлопців. Один із хлопців у ту мить був за 1 метр від нього, а трохи надалі перебував інший хлопець. Він відчув для себе погрозу на той час, так як біля нього було 3 хлопці. Один з хлопців, як пізніше йому стало відомо ОСОБА_13 , схопив його за руку, намагаючись перекинути назад. В цей момент він наніс останньому удари ножем, та не пам`ятає саме куди. Перший удар він наніс ОСОБА_13 , падаючи назад на спину. Другий удар наніс коли вже був на колінах. Третій удар був у процесі боротьби, який було нанесено випадково, та куди бив, не пам`ятає. Ніж був гострий, тому сили він не прикладав. Його руки були у крові, тому він не міг подзвонити у швидку. Цілі вбивати хлопця у нього не було. Погоджується із тим, що наніс ОСОБА_13 тяжкі тілесні ушкодження. З висновками експерта він погоджується. Під час захисту, та коли тримав опір від нападників, він собі спричинив тілесні ушкодження, а саме порізав собі руку коли тримав у ній ніж, але ні до кого претензій не має. З боку працівників поліції на досудовому слідстві на нього не було тиску ані фізичного, ані психологічного. Просить вибачення у потерпілої, та по відшкодуванню завданих збитків останній, він покладається на розсуд суду. Просить суд призначити йому мінімальне покарання.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_8 , його вина підтверджується дослідженими під час судового розгляду та наведеними у вироку наступними доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що в той день вона дізналася від своєї сестри, що її син ОСОБА_18 помер від ножового поранення. За яких обставин це трапилось, їй не відомо. По характеру син спокійний. Просить суд призначити обвинуваченому саме сурове покарання, та її позов задовольнити в повному обсязі, так як вона від злочину обвинуваченого втратила саме найцінніше, це дитину.

Неповнолітній свідок  ОСОБА_15   в судовому  засіданні  пояснила, що обвинуваченого  вона раніше  не знала,  а з  загиблим хлопцем  вони були друзями.  30.03.2021 року,  приблизно о 18 годині,  вона разом  із друзями  ОСОБА_19 ,  ОСОБА_20 ,  хлопцем на ім`я  ОСОБА_18 ,  прізвище якого не знає,  ОСОБА_21 ,  ОСОБА_22 ,  ОСОБА_23  перебували біля ВСК «Юність», по вул. Заводська, 22 м. Павлограда.  В цей час до них підійшов ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння, який віддав свій телефон Силці Яні, наголосивши при цьому, що це тепер її телефон. Остання повернула телефон ОСОБА_8 , наголосивши, що він їй не потрібен. ОСОБА_8 сказав ОСОБА_24 , що той веде себе не добре, та пішов на нього. ОСОБА_13 побачив у ОСОБА_8 ніж, який той дістав із кишені штанів, тримав у лівій руці, та сказав: «Не дури», намагався обвинуваченого спинити, хватаючи його за праву руку. Провокацій не було у бік обвинуваченого, та ніхто його не чіпав. Вона бачила як обвинувачений наніс 2 удари, один за другим у грудну клітину та біля плеча ОСОБА_25 . Останній пішов за кут будівлі, де йому намагалися допомогти, та хтось викликав швидку медичну допомогу. ОСОБА_8 , при цьому кудись пішов.

Неповнолітній свідок  ОСОБА_17  в судовому засіданні пояснила, що загиблий був її товаришем, а обвинуваченого вона раніше не знала. 30.03.2021 року, приблизно о 18 годині, вона разом із друзями  ОСОБА_19 ,  ОСОБА_20 ,  ОСОБА_26 ,  ОСОБА_27 ,  ОСОБА_22 ,  ОСОБА_28   перебували біля ВСК «Юність», по вул. Заводська, 22 м. Павлограда. В цей  час до  них підійшов обвинувачений у нетверезому стані, та прохав ОСОБА_29 розбалакувати його телефон, та вона погодилася. Потім йому повернули телефон, але він відмовлявся його брати, сказав, що це не його телефон, але пізніше взяв його. ОСОБА_30 та ОСОБА_14 гралися, та останній налякав її позаду. Обвинувачений сказав, що з дівчатами не можна так поводитися, та почав дратися з ОСОБА_31 , просив щоб той показав йому прийоми, та заліз на нього. Це було схоже на боротьбу. ОСОБА_14 зняв із себе обвинуваченого, попрохав заспокоїтися та поговорити, сказав що це був жарт, відійшовши у інший бік. ОСОБА_13 в цей час сидів на сходах, на відстані приблизно 5-7 метрів від них, та розмовляв з ОСОБА_32 . Обвинувачений став йти в сторону ОСОБА_33 . Де був в цей час ОСОБА_34 , вона не бачила. Обвинувачений дістав ніж, який був маленький, розклав його, та пішов до хлопців. ОСОБА_35 схопив обвинуваченого за праву руку, сказав щоб той заспокоївся, але обвинувачений розвернувся та наніс останньому три удари ножем, а саме в плече, грудну клітину, та в ногу. Потім повернувся в бік ОСОБА_33 , та той відразу втік. Обвинувачений зібрав свої речі та пішов в невідомому напрямку.

Неповнолітній свідок  ОСОБА_16  в судовому  засіданні пояснив, що загиблий  був його товаришем, а обвинуваченого він раніше не знав. 30.03.2021 року, приблизно о 18 годині,   він з компанією:   ОСОБА_36 ,  ОСОБА_37 ,  ОСОБА_38 ,  ОСОБА_34 ,  ОСОБА_39  були на  покинутій будівлі,  біля ВСК «Юність», по вул. Заводська, 22 м. Павлограда. В цей  час до  них підійшов обвинувачений у стані алкогольного сп`яніння, та попрохав розблокувати йому мобільний телефон, але у них не вийшло, йому вони повернули його обвинуваченому. ОСОБА_30 відійшла поговорити по телефону, а ОСОБА_39 її налякав зі спини. Обвинувачений підбіг до ОСОБА_40 , кажучи, що так не можна спілкуються з дівчатами. Обвинуваченого ніхто не чіпав, та його просили заспокоїтись. Обвинувачений дістав із своєї кишені ніж, який тримав у лівій руці, та пішов з ним на ОСОБА_33 . В цей час ОСОБА_13 схопив обвинуваченого за руку, та запитав, що він робить. Потім обвинувачений пішов, а за ним пішов ОСОБА_14 . Коли він підійшов до них, то побачив у ОСОБА_41 рану. Спочатку були удари ножем, а потім кулаками від чого у ОСОБА_41 було зламане перенісся. Сварка була між обвинуваченим та ОСОБА_31 , але так трапилось, що на шляху підвернувся ОСОБА_13 , тому на нього і прийшлися удари.

Неповнолітній свідок  ОСОБА_14  в судовому  засіданні пояснив, що з  ОСОБА_42  вони були друзі, а  чоловіка, який вчинив злочин,  він не знає. В кінці березня 2022 року,  приблизно о 19 годині,  він з компанією, а саме:  ОСОБА_26 ,  ОСОБА_42 , та з дівчатами на ім 'я  ОСОБА_43 ,  ОСОБА_44 ,  ОСОБА_45 перебували на покинутій будівлі, біля ВСК «Юність», по вул. Заводська, 22 м. Павлограда. В цей час до них підійшов обвинувачений у стані алкогольного сп`яніння та попрохав розбалакувати йому мобільний телефон. Вони відповіли, що не знають пароль. Потім хлопці почали бавитися з дівчатами, щипалися. Обвинувачений дивився спочатку, а потім повідомив, що з дівчатами так не поводяться, накинувся на нього з кулаками. Дівчата почали кричати, що у обвинуваченого ніж. Дійсно обвинувачений тримав у лівій руці ніж, та намагався на нього напасти, замахувався лівою рукою, але промахнувся, так як він ухилився. ОСОБА_34 схопив обвинуваченого за руку, після того як останній вдарив того ножем, якого він не бачив, а бачив лише лезо. Коли приїхала швидка медична допомога, то ОСОБА_13 вже помер.

Свідок   ОСОБА_46  в судовому засіданні пояснив, що з  ОСОБА_42  були знайомі, а обвинуваченого раніше він  не знав.  В кінці березня 2022 року, приблизно о 19 годині, він  катався на велосипеді в районі покинутої будівлі, біля ВСК «Юність», по вул. Заводська, 22 м. Павлограда де побачив знайомого  ОСОБА_33 , з яким привітався, та поїхав далі. Про причину того, що трапилося дізнався по телефону, а потім ОСОБА_14 йому розповів, що обвинувачений підійшов до їх компанії з проханням розблокувати мобільний телефон. Всі із компанії гралися, та обвинувачений заступався за дівчат, бо йому щось не сподобалось. Далі ОСОБА_14 розповів, що він відійшов, так як побачив ніж у обвинуваченого, а потім побачив як останній  наніс удар ножем по тілу ОСОБА_41 .

Експерт ОСОБА_47 в судовому засіданні пояснила, що вона працює судово-медичним експертом, та робила розтин трупу покійного ОСОБА_13 . Тілесні ушкодження були у виді колото-різаних ран, проникаючих у грудну клітину, легенів та серця, які призвели до загибелі у результаті кровопролиття. Зазначені тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечні для життя та призвели до загибелі. Тілесні ушкодження заподіяні були з достатньою силою, так як проникнення було глибоке, рановий канал досягав 3 см. знизу догори. На правому плечі на верхній третині також були виявлені рани, але не проникаючі. Крім того, були поранення у сідницю. Також на обличчі були ушкодження, а саме лобна сторона, та перенесся. Механізм нанесення тілесних ушкоджень, а саме на передній поверхні грудної клітини в проекції мечоподібного відростку грудини на рівні 5-6 міжребер`я є колото-різаною раною і заподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом, з шириною клинка не більше 17,5 мм., у напрямку спереду-назад, справа-наліво, знизу-вверх, з пошкодженням шкіри, підшкірно-жирової клітковини, грудини, лівої легені, перикарду та серця, який сліпо закінчується в порожнині правого шлуночку серця.

Також місцевий суд дослідив і взяв до уваги, у тому числі, такі докази:

- протокол огляду місця події від 30.03.2021 року, та фото таблиця до нього, відповідно до якого в присутності понятих та за участю спеціаліста, було оглянуто відкриту ділянку місцевості, яка знаходиться за адресою: м. Павлоград, вул. Заводська, 22 СК «Юність», де за три метри від будівлі СК «Юність» було виявлено труп чоловіка, який лежав на спині, голова повернута праворуч, біля якого знаходились куртки червоного та синього кольорів. На футболці, в якій був одягнутий труп, було виявлено речовину бурого кольору, схожу на кров. Також було виявлено тілесні ушкодження: 2 рани на поверхні грудної клітини та на задній поверхні лівої сідниці. Від трупу на відстані 17 м. виявлено сліди червоного кольору. Також сліди червоного кольору було виявлено при вході до покинутої будівлі. (Том №2 а.с. 8-28);

- лікарське свідоцтво про смерть № 239 від 31.03.2021 року, відповідно до якого смерть у відношенні ОСОБА_13 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в районі ВСК «Юність» по вул. Заводська, 22-а м. Павлограда, у результаті нападу з метою убивства та нанесення ушкоджень. (Том № 2 а.с. 106);

- протокол огляду від 31.03.2021 року, та фототаблиця до нього, відповідно до якого, в присутності понятих, в районі ВСК «Юність» по вул. Заводська, 22-а м. Павлограда, було оглянуто речі ОСОБА_13 , де на трусах було виявлено пошкодження та слід РБК, на футболці пошкодження в районі грудної клітини та слід РБК, на штанах пошкодження у вигляді дірки ззаду в районі лівого стегна та слід РБК, на кросівках слід РБК. (Том № 2 а.с. 107-110);

- висновок експерта № 239 від 30.04.2021 року, відповідно до якого, зроблено такі висновки: На підставі даних судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_48 , 2004 р.н., з огляду на відомі обставини справи, викладені в постанові про призначення судово-медичної експертизи, дані додаткових методів дослідження та у відповідності до поставлених запитань експерт прийшов до висновків. 1) "При експертизі трупу ОСОБА_13 виявлені наступні тілесні ушкодження: проникаюча колото-різана рана на передній поверхні грудної клітини в проекції мечоподібного відростку грудини на рівні 5-6 міжребер`я (рана №1); непроникаючі колото-різані рани на зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині (рана №2); на лівій сідниці в проекції верхньо-внутрішнього квадранту (рана №3); садна в лобній ділянці справа, на спинці носа; поранення грудини, лівої легені з лівостороннім гемотораксом (600 мл.), перикарду та серця з гемоперикардом (185мл). Тілесне ушкодження на передній поверхні грудної клітини в проекції мечоподібного відростку грудини на рівні 5-6 міжребер`я (рана №1), згідно судово-медико- криміналістичного дослідження - є колото-різаною раною і заподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом, з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 17,5 мм., який мав гостре лезо та обух, товщиною близько 1,8 мм.; тілесне ушкодженні на зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині (рана №2), згідно судово - медико-криміналістичного дослідження - є колото-різаною раною і заподіяне сплощеним колюче-ріжучим предметом, з шириною клинка протягом поринуло частини не більше 18,0 мм., який мав гостре лезо та обух, товщиною близько 1,8-2,0 мм. Додатковий розріз шкіри міг утворитись при подальшому зануренні, або вилученні клинкового знаряддя з рани, з тисненням на його ріжучу крайку та з незначною зміною його положення. Не виключена можливість спричинення пошкоджень №1 та №2 одним травмуючим предметом; тілесне ушкодження на лівій сідниці в проекції верхньо - внутрішнього квадранту (рана №3), також є колото-різаною раною і заподіяне колюче - ріжучим предметом. Тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення на передній поверхні грудної клітини в проекції мечоподібного відростку грудини на рівні 5-6 міжребер`я (рана №1) з пораненням внутрішніх органів грудної клітини за своїм характером відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя, згідно п.2.1.1 а), п.2.1.2. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» наказ №6 «Про розвиток та вдосконалення судово - медичної служби України» від 17.01.1995 р. Тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень правого плеча та лівої сідниці за своїм характером відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я впродовж більше шести днів, але не більше як три тижні (21 день), згідно п.2.3.1. а), п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» наказ №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995 р. відносно живих осіб. Тілесні ушкодження у вигляді саден в лобній ділянці справа, на спинці носа утворилися від дії твердого предмету, що діяв за ударним механізмом та по дотичній з місцем прикладання діючої сили у вищезазначені області, та за своїм характером відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень згідно п.2.3.2. б) «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості ушкоджень» Наказ №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995 р. відносно живих осіб. Від вищезазначеної рани (№1) на передній поверхні грудної клітини в проекції мечоподібного відростку на рівні 5-6 міжребер`я розповсюджується рановий канал довжиною до 7,5 см. у напрямку спереду-назад, справа-наліво, знизу-вверх, з пошкодженням на своєму протязі шкіри, підшкірно-жирової клітковини, грудини, лівої легені, перикарду та серця, який сліпо закінчується в порожнині правого шлуночку серця." 2) "Враховуючи характер та локалізацію виявлених тілесних ушкоджень ОСОБА_13 було спричинено не менше чотирьох травмуючих дій." 3.) "Враховуючи характер, кількість та механізм спричинення тілесних ушкоджень, а саме, колото-різаних поранень, виключається можливість їх утворення при падінні з висоти власного зросту. Тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя, враховуючи їх характер та локалізацію, могли утворитися при падінні з висоти власного зросту." 4) "Враховуючи морфологічні ознаки виявлених тілесних ушкоджень наявність крововиливів, результатів судово-гістологічного дослідження, всі вони є прижиттєвими." 5) "Смерть ОСОБА_13 настала внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини з пораненнями грудної, лівої легені з лівостороннім гемотораксом (600 мл.), перикарду та серця з гемоперикардом (185 мл.), яке ускладнилось гострою крововтратою, що й призвело до безпосередньої причини смерті, та дана травма перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з її настанням. Даний висновок підтверджується морфологічною картиною, виявленою при розтині трупу, характерною для даного виду смерті, а також судово-гістологічним дослідженням шматочків внутрішніх органів від трупу, при якому виявлено: свіжий інфільтруючого характеру, розповсюджений крововилив, порушення цілісності вісцеральної плеври з крововиливом у ній та розповсюдженням на легеневу паренхіму, гостра емфізема легень, плями Мінакова під ендокардом, нерівномірність кровонаповнення внутрішніх органів, клітини Краєвського в печінці, світло клітинна мікроаденома наднирника." 6) "Згідно трупних явищ, виявлених при експертизі трупу, смерть ОСОБА_13 настала в межах 14-20 годин до початку проведення розтину." 7) "Тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення на передній поверхні грудної клітини в проекції мечоподібного відростку грудини на рівні 5-6 міжребер`я (рана №1) з пораненням внутрішніх органів грудної клітини, перебуває в прямому причино-наслідковому зв`язку з настанням смерті. Тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних поранень правого плеча та лівої сідниці, саден в лобній ділянці справа та на спинці носа - не перебувають в прямому причино-наслідковому зв`язку з настанням смерті". 8). "При судово-токсикологічному дослідженні крові від трупу ОСОБА_13 , 2004 р.н. - етиловий спирт та його сурогати не виявлені. При судово-токсикологічному дослідженні печінки з жовчним міхуром на наявність наркотичних речовин від трупу ОСОБА_13 , 2004 р.н. не виявлені: похідні барбітуратової кислоти, фенотіамізину, 1,4-бенздіазепіну, піразолону; морфін, кодеїн, мета дон, димедрол, трамадол, ефедрин, амітриптилін, клозапін. При судово-імунологічному дослідженні крові від трупу ОСОБА_13 , 2004 р.н. встановлена група 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В за ізосерологічною системою АВ0. (Том №2 а.с. 117-127);

- висновок експерта № 414-МК від 19.05.2021 року, відповідно до якого "Пошкодження №1 на шматку шкіри з передньої поверхні грудної клітини та пошкодження №2 на шматку шкіри з правого плеча від трупа ОСОБА_13 , 2004 р.н. могли бути заподіяні клинком представленого на експертизу ножа. (Том №2 а.с. 167-173);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.05.2021 року, відповідно до якого, в присутності понятих свідок ОСОБА_49 впізнала на фото № 3 чоловіка, на якому є ОСОБА_8 , який 30.03.2021 року підійшов до «Профілакторію», який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та наніс 2 удари ножем ОСОБА_25 , від чого останній помер на місці. (Том №2 а.с. 199-201);

- протокол проведення слідчого експерименту від 07.05.2021 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_49 , за участю спеціаліста, в присутності понятих, біля ВСК «Юність» відобразила події та обставини, що відбувалися 30.03.2021 року о 18.45 год. в районі ВСК «Юність» за адресою: м. Павлоград, вул. Заводська, 22-а, а саме як вона відпочивала з друзями, та підійшов до них чоловік з явними ознаками алкогольного сп`яніння, попрохав розблокувати його телефон, пізніше зробив зауваження Даниїлу, після чого дістав розкладний ніж, яким розмахував перед останнім, та у подальшому наніс один удар у плече, інший удар в грудну клітину, від чого той побіг в сторону будівлі, де і залишився, а чоловік пішов від них по  АДРЕСА_3 (Том №2 а. с. 202-206);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.05.2021 року, відповідно до якого, в присутності понятих, свідок ОСОБА_14 , впізнав на фото № 4 чоловіка, на якому є ОСОБА_8 , який 30.03.2021року о 18.45 год. за адресою: АДРЕСА_3 наніс удар ножем ОСОБА_25 , від чого останній помер. (Том №2 а.с. 207-209);

- протокол проведення слідчого експерименту від 07.05.2021 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_14 , за участю спеціаліста, в присутності понятих, біля ВСК «Юність» відобразив події та обставини, що відбувалися 30.03.2021 року о 18.45 год. в районі ВСК «Юність» за адресою: м. Павлоград, вул. Заводська, 22-а, а саме як він відпочивав з друзями, та підійшов до них чоловік з явними ознаками алкогольного сп`яніння, попрохав розблокувати його телефон, пізніше зробив зауваження Даниїлу, після чого дістав розкладний ніж, яким розмахував перед ним. Останній у той час, схопив чоловіка за праву руку, на що той наніс лівою рукою один удар Тарабану Даниїлу у грудну клітину, від чого останній побіг в сторону будівлі ВСК «Юність», де і залишився, а чоловік пішов від них по АДРЕСА_3 (Том №2 а. с. 210-214);

- протокол проведення слідчого експерименту від 07.05.2021 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_16 , за участю спеціаліста, в присутності понятих, біля ВСК «Юність» відобразив події та обставини, що відбувалися 30.03.2021 року о 18.45 год. в районі ВСК «Юність» за адресою: м. Павлоград, вул. Заводська, 22-а, а саме як він відпочивав з друзями, та підійшов до них чоловік з явними ознаками алкогольного сп`яніння, попрохав розблокувати його телефон, пізніше зробив зауваження ОСОБА_18 , після чого вони пішли до парапету біля будівлі, де чоловік дістав розкладний ніж, яким розмахував перед ОСОБА_31 . Тоді ОСОБА_13 схопив чоловіка за праву руку, на що останній наніс лівою рукою один удар останньому в область плеча, та він бачив як ніж був в області грудної клітини, який ОСОБА_34 , тримав руками, побіг в сторону будівлі ВСК «Юність», де і залишився, а чоловік пішов від них по вул. Заводська м. Павлограда. (Том №2 а.с. 215-219);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.05.2021 року, відповідно до якого, в присутності понятих, свідок ОСОБА_50 , впізнав на фото №2 чоловіка, на якому є ОСОБА_8 , та який 30.03.2021 року перебував на території «Профілакторію» ВСК «Юність», та наніс удар ножем  ОСОБА_25 , від чого останній помер. (Том №2 а.с. 220-222);

- протокол проведення слідчого експерименту від 07.05.2021 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_17 , за участю спеціаліста, в присутності понятих біля ВСК «Юність» відобразила події та обставини, що відбувалися 30.03.2021року о 18.45 год. в районі ВСК «Юність» за адресою: м. Павлоград, вул. Заводська, 22-а, а саме як вона відпочивала з друзями, та підійшов до них чоловік з явними ознаками алкогольного сп`яніння, попрохав розблокувати його телефон, пізніше зробив зауваження ОСОБА_24 , після чого між ними стався конфлікт. Потім чоловік,  ОСОБА_34  та ОСОБА_39 пішли до парапету біля будівлі, де чоловік дістав розкладний ніж, яким розмахував перед ОСОБА_31 . Тоді ОСОБА_13 схопив чоловіка за праву руку, на що останній наніс лівою рукою один удар Тарабану Даниїлу в область плеча, та удар в область грудної клітини, від чого той, тримаючи ніж руками побіг в сторону будівлі ВСК «Юність», де і залишився, а чоловік пішов від них по  АДРЕСА_3 . (Том №2 а.с. 223-227);

- висновок судово-психіатричного експерта № 164 від 07.05.2021, відповідно до якого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період інкримінованого йому діяння на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки і в даний час також не страждає. Іспитований у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. У теперішній час він також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, брати участь у судових засіданнях. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (Том №2 а.с. 212-215).

Відповідно до висновку експерта № 97 від 31.03.2021 року, на основі даних судово-медичної експертизи ОСОБА_51 , 1979 р.н., з огляду на відомі обставини справи, викладені в постанові про призначення судово-медичної експертизи, наданої медичної документації та у відповідності до поставлених запитань, експерт прийшов до наступних висновків: 1). " Згідно наданої медичної документації та об`єктивних даних огляду у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді різаних ран на зовнішній поверхні другого пальця лівої кисті в проекції середньої фаланги та на долонній поверхні четвертого пальця правої кисті в проекції нігтьової фаланги." 2). "Виявлені тілесні ушкодження у вигляді різаних ран на зовнішній поверхні другого пальця лівої кисті в проекції середньої фаланги та на долонній поверхні четвертого пальця правої кисті в проекції нігтьової фаланги, утворились від дії предмету, який володів ріжучими властивостями та таким предметом могло бути лезо ножа." 3). "Виявлені тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень згідно п.2.3.2. б) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості ушкоджень» Наказ №6 «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995 4). "Враховуючи морфологічні ознаки, виявлених тілесних ушкоджень, давність їх утворення може відповідати даті, вказаній в постанові про призначення судово - медичної експертизи та наданої медичної документації на його ім`я, тобто 30.03.2021 р." 5). "Виявлені тілесні ушкодження у вигляді різаних ран на зовнішній поверхні другого пальця лівої кисті в проекції середньої фаланги та на долонній поверхні четвертого пальця правої кисті в проекції нігтьової фаланги, утворились від дії предмету, який володів ріжучими властивостями та таким предметом могло бути лезо ножа." 6). "Враховуючи характер виявлених тілесних ушкоджень, виключається можливість їх спричинення при падінні з висоти власного зпосту. Локалізація даних тілесних ушкоджень є доступною для спричинення їх власноручною. (Том №2 а.с. 101-102).

Таким чином, колегія суддів вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.115 КК, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

       При цьому суд апеляційної інстанції відкидає, як неспроможні, доводи сторони захисту про те, що смерть потерпілому ОСОБА_13 обвинувачений ОСОБА_8 заподіяв в умовах перевищення між необхідної оборони. Така версія сторони захисту була ретельно перевірена судом першої інстанції, який дав належну оцінку та у своєму вироку навів відповідні мотиви, зазначив наступне.

       Згідно зі ст. 115 КК умисне вбивство з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.

       Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК, є мотив діяння, а саме захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

       Закріплене в ст.36 КК право кожної особи на необхідну оборону є фундаментальною гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (частина друга ст. 27 Конституції України).

       Згідно із частиною першою статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

       Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36 КК).

       Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому хто посягає для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

       Разом з цим, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

       При кваліфікації дій обвинуваченого, місцевий суд правильно врахував висновки Верховного суду України, викладені в рішеннях у справах № 5-12 кс 14, № 5-27 кс 14, № 5-29 кс 14, № 5-34 кс 14, 5-125кс від 17.12.2015, в яких зазначено, що особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів. Таким чином, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

       У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

       Також, щоб встановити наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони, необхідно враховувати характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема, місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їх фізичні дані (вік, стать, стан здоров`я) та інші обставини.

       Судом першої інстанції встановлено, що події відбувалися в освітленому місці, потерпілий не ніс загрози життю та здоров`ю обвинуваченому, був неповнолітньою особою, з боку якого погроз у сторону обвинуваченого не надходило, як це видно з показів свідків, та у нього фактично були відсутні будь які предмети, які могли би бути застосовані ним для нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченому. ОСОБА_8 використовував ніж, та наносячи удари ОСОБА_13 усвідомлював застосування насилля, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого в момент нападу. Наносячи велику кількість ножових поранень, з використанням сили, та у життєво важливі органи, він не міг не усвідомлювати те, що таким способом позбавляє життя ОСОБА_13 і бажав настання смерті останнього. Діями обвинуваченого, а саме нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні в момент спричинення і наслідки у виді смерті ОСОБА_13 , стоять у прямому причинному зв`язку.

       При цьому суд обґрунтовано дав критичну оцінку показам обвинуваченого ОСОБА_8 та його версії подій, зазначивши у вироку про те, що показання обвинуваченого є недостовірними в тій частині, що він відчув погрозу, йому не було куди діватись, як тільки нанести тілесні ушкодження ножем ОСОБА_13 , та робив це, щоб налякати хлопців, не мав наміру на спричинення смерті останнього, та заявленими з метою уникнути відповідальності за скоєне, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються дослідженими в суді доказами.

       Отже, на переконання колегії суддів, встановлені обставини даного кримінального провадження, а саме характер, послідовність і динамічність дій обвинуваченого, його поведінка до, під час та після вчинення злочину, локалізація тілесних ушкоджень у потерпілого та механізм їх спричинення, знаряддя злочину, безумовно свідчать про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 під час нанесення трьох ножових поранень потерпілому ОСОБА_13 , одне з яких проникаюче у життєво важливий орган, були направлені саме на умисне вбивство потерпілого. При цьому об`єктивних даних, які б свідчили про будь-яку загрозу життю та здоров`ю обвинуваченого з боку потерпілого чи інших осіб, місцевим судом не встановлено, а отже це виключає наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_8 ознак злочину, передбаченого ст.118 КК, на чому наполягає сторона захисту в апеляційних скаргах.

       Також, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційних скарг сторони захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_8 під час вчинення ним протиправних дій щодо потерпілого ОСОБА_13 перебував у стані сильного душевного хвилювання, тобто про наявність ознак злочину, передбаченого ст.116 КК, з огляду на таке.

       Об`єктивна сторона вбивства за ст.116 КК характеризується: 1) діями - посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді смерті людини; 3) причиновим зв`язком між зазначеними діями та наслідком, а також 4) часом і певною обстановкою вчинення злочину.

       У пункті 23 постанови Пленум Верховоного Суду України № 2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» зазначив, що необхідною умовою кваліфікації дій винного за  ст.116 КК  є сильне душевне хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого.

       Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко і бурхливо, та певною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Фізіологічний афект не розглядається як медичний критерій неосудності, оскільки не є видом іншого хворобливого стану психіки. Така особа є, по суті, обмежено осудною (ст.20 КК). Фізіологічний афект потрібно відрізняти від патологічного афекту, який є тимчасовим розладом психічної діяльності, що слугує підставою для визнання особи неосудною (ч.2 ст.19 КК). Для з`ясування, чи вчинено діяння в стані сильного душевного хвилювання, має проводитися судово-психіатрична експертиза.

       Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання, процес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.

       Між тим, матеріали провадження не містять доказів того, що протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_8 виникли внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого ОСОБА_13 . Не містить таких відомостей й висновки судово-психіатричного експерта № 164 від 07.05.2021  (Том №2 а.с. 101-102).

       Таким чином, як свідчать матеріали кримінального провадження, суд першої інстанції, дослідивши всі обставини даного провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх належності та взаємозв`язку, дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. У свою чергу судом апеляційної інстанції порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та місцевим судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86, 94 КПК. Тому доводи апеляційних скарг сторони захисту про недоведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК, та необхідність перекваліфікації його дій на ст.118 КК, апеляційний суд визнає безпідставними.

        Отже, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, дотримуючись визначеного ст.22 КПК принципу змагальності сторін, створив належні умови для самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту своєї позиції, у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Згідно з ч.2 ст.1 КПК та відповідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень  Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. Рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Також ЄСПЛ відзначав, що з метою оцінки доказів суд повинен застосовувати особливо ретельний контроль, прийняття стандарту доведення «поза розумним сумнівом», проте такий доказ може випливати із співіснування достатньо сильних і узгоджуваних висновків або неспростованих фактів (Ghedir and others v. France, п. 110).

У своєму Рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ», зокрема у п.п.42,48, ЄСПЛ зазначив, що хоча стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює будь-яких норм стосовно допустимості доказів як таких, що передусім є питанням, яке регулюється національним законодавством (див., зокрема, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland), від 12 липня 1988 року, серія А, № 140, п. 46, та рішення у справі «Тейшейра де Кастро проти Португалії» (Teixeira de Castro v. Portugal), від 9 червня 1998 року, Reports 1998-IV, п. 34).

Оцінюючи, чи було все відповідне провадження в цілому справедливим, слід взяти до уваги якість існуючих доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, які-небудь сумніви щодо їхньої достовірності й точності.

       Апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази були належним чином досліджені під час судового розгляду в суді першої інстанції та перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 84-86 КПК, оцінені судом згідно із ст.94 КПК, спростовують доводи апеляційних скарг захисника про неповноту судового розгляду та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, та в своїй сукупності свідчать про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК, при обставинах, встановлених вироком суду.

       Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , дотримуючись вимог ст.ст.50, 65 КК, належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК, яке відповідно до ст.12 КК відноситься до категорії особливо тяжких злочинів,  ступінь негативних та непоправних наслідків у вигляді смерті неповнолітньої дитини, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК раніше не судимий, вину фактично не визнав, працював гірничим майстром ШУ «Павлоградське» шахта «Павлоградська», відповідно до виробничої характеристики ОСОБА_8 трудолюбивий, чесний має високу працездатність, готовий на підтримку в роботі ланки і дільниці в цілому, одружений, має двох неповнолітній дітей – ОСОБА_52 , 2012 року народження, та ОСОБА_11 , 2015 року народження, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, відповідно до довідки КНП «Павлоградська центральна лікарня «Вербської сільської ради» ОСОБА_8 перебуває на диспансерному обліку в кабінеті інфекційних захворювань КЗ «Павлоградська ЦРЛ» ДОР з 09.11.2018 з діагнозом: Хронічний гепатит асоційований з вірусом «С» в мін. ст. активності, фіброз печінки I-II ст.

       Обставин, що відповідно до ст.66 КК пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено. Натомість обставиною, яка відповідно до ст.67 КК, обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнав - скоєння злочину в стані алкогольного сп' яніння.

На думку апеляційного суду, призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді 12 років позбавлення волі, яке не є ані мінімальним, ані максимальним за санкцією ч.1 ст.115 КК- є законним, справедливим, воно буде відповідати тяжкості правопорушення, сприятиме виправленню винного та попередженню вчинення ним нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Тому підстав для пом`якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , на чому наполягає сторона захисту, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Крім того, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційних скарг обвинуваченого та захисника про необхідність зменшення розміру відшкодування моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_12 .

       Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішенням, діями чи бездіяльність відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 статті 1167 ЦК України.

       Вирішуючи питання щодо визначення розміру моральної шкоди, суд врахував положення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", а саме, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин.

       У свою чергу суд апеляційної інстанції враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

       При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу» (2001 рік), «Калок проти Франції» (2000 рік) та «Недбала проти Польщі» (2000 рік) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

       Потерпіла ОСОБА_12 заявила цивільний позов (том №1 а.с.40-41) та просила суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8 на її користь моральну шкоду в сумі – 1.000.000 грн., обґрунтовуючи свою вимоги тим, що в результаті злочинних дій обвинуваченого вона втратила свого неповнолітнього сина, що призвело до її моральних страждань, яку вона оцінила символічно, бо втрату життя своєї дитини не можливо оцінити.

       Суд першої інстанції, розглядаючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням характеру, обсягу та тривалості душевних та психічних страждань потерпілої, дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог та стягненням з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_12 моральної шкоди в сумі 1000000 грн., так як в результаті злочинних дій обвинуваченого вона втратила свого неповнолітнього сина, що призвело до її моральних страждань. Такий розмір відшкодування моральної шкоди, на переконання апеляційного суду, цілком відповідатиме принципу справедливої сатисфакції у даному конкретному випадку та не потребує будь-якого документального підтвердження, про що вказує сторона захисту в апеляційних скаргах.

       Водночас колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.374 КПК у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації.

Як слушно зазначається прокурором в апеляційній скарзі і це підтверджується матеріалами кримінального провадження (том №2 а.с.39,40), у ході досудового розслідування в рамках даного кримінального провадження були вилучені та визнані речовими доказами, на які слідчим суддею накладено арешт, а саме: 4 змиви речовини бурого кольору, вилучені під час ОМП від 30.03.2021; пляшка тарою 1 літр зі слідами РБК, чохол з мобільного телефону, ніж чорного кольору, куртку, портфель, чоботи, штани, які були вилучені 31.03.2021 при особистому обшуку в порядку ст.208 КПК у ОСОБА_8 .

Натомість в резолютивній частині оскаржуваного вироку суд першої інстанції доля цих речових доказів залишилася не вирішеною, чим суд формально припустився недотримання вимог п.2 ч.4 ст.374 КПК.

Однак, як убачається з матеріалів провадження, після ухвалення вироку вищевказаний недолік було усунуто, як описка, ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року (том №1 а.с.186-187), це рішення не оскаржене сторонами кримінального провадження та набрала законної сили. За таких обставин суд колегія суддів не вбачає достатніх підстав для втручання в ухвалене рішення суду першої інстанції, а отже і для скасування вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року, на чому наполягає прокурор.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів вважає апеляційні скарги прокурора Павлоградського окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року, є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст.370 КПК. Підстав для його зміни чи скасування апеляційний суд не вбачає.

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокурора Павлоградського окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2022 року відносно   ОСОБА_8 за ч.1 ст.115 КК – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, але на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою – у той саме строк з дня вручення копії рішення апеляційного суду.

      СУДДІ :

ОСОБА_2         ОСОБА_3         ОСОБА_4