Справа №127/6547/20

Провадження №1-кп/127/235/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року                         м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

               за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

                              обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,

потерпілого: ОСОБА_8 , представника потерпілого ОСОБА_9 ,

представника служби у справах дітей: ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, неодруженого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 11.05.2022 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді шести років позбавлення волі,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Вінниці, неодруженого, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12019020040001338 від 25.10.2019, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , 24.10.2019 близько 22:00 год., спільно із ОСОБА_6 перебули у дворі будинку, який розташований за адресою: буд. АДРЕСА_3 .

ОСОБА_6 запитав у ОСОБА_11 , який проходив повз та з яким раніше знайомий не був, чи немає у нього цигарок, на що останній відповів відмовою. Після чого, ОСОБА_6 , діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з хуліганських мотивів, прагнучи показати свою зневагу до існуючих норм і правил поведінки в суспільстві, що супроводжувалось особливою зухвалістю, перебуваючи в громадському місці, незважаючи на те, що за його діями спостерігають інші громадяни, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс один удар кулаком в голову ОСОБА_11 , від якого він впав на землю, після чого ОСОБА_6 продовжував наносити ОСОБА_11 удари ногами та руками в область обличчя. В подальшому, до даної бійки приєднався ОСОБА_12 , який також наносив удари ногами по тулубу ОСОБА_11 .

Внаслідок таких дій потерпілому ОСОБА_11 було завдано тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітини, закриті переломи 4-го, 5-го, 6-го ребер справа і 6-го, 7-го, 8-го, 9-го, 10-го ребер зліва зі зміщенням, пневмоторакс зліва, забій нижніх часток обох легень, забій серця, підшкірна емфізема лівої половини грудної клітини, ЗЧМТ, забій головного мозку середнього ступеня важкості, множинні гематоми голови.

Відповідно до висновку експерта №1355/1402/1 від 14.01.2020 вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_11 виникли від травматичної дії тупого твердого предмету (предметів), по давності утворення можуть відповідати строку, вказаному у постанові про призначення судово-медичної експертизи – 24.10.2019, за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлись небезпечним для життя, але за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав у повному обсязі та суду пояснив, що між ним, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 стався конфлікт, який перейшов у бійку, в ході якої вони спільно наносили потерпілому удари руками і ногами у різні частини тіла. Зазначив, що шкодує про вчинене та щиро розкаюється, шкоду потерпілому не відшкодував, тому що відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав, повідомив, що він разом із ОСОБА_4 знаходився у дворі будинку. Повз них проходив потерпілий в якого він попросив цигарки, почувши відмову він почав наносити йому тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 йому допомагав. Після того, як потерпілий впав на землю вони спільно продовжили наносити йому удари в різні частини тіла. В подальшому, приїхали працівники поліція та затримали їх.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 повідомив, що до нього звернулась невідома особа, якою виявився ОСОБА_6 і попросила цигарки, але він відмовив та пішов далі. Однак, відчув удар ззаду в голову, від якого впав на землю. Після чого, вже дві особи, а саме, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 продовжили наносити йому тілесні ушкодження в різні частини тіла. Потім хтось із перехожих почав кричати та вони припинили його бити. Також, зазначив, що завдану шкоду йому не відшкодовано.

Зважаючи на те, що обвинувачені свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнали повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченими та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинувачених, потерпілого, дослідження витягу з кримінального провадження №12019020040001338 від 25.10.2019 (т.2 а.с.57,58,62), постанови про внесення змін до ЄРДР по кримінальному провадженню від 30.01.2020 (т.2 а.с. 59), протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 24.10.2019 (т.2 а.с. 61), постанови про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 30.01.2020 (т.2 а.с. 65), суд приходить до висновку про винність обвинувачених у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена повністю, а їх дії слід кваліфікувати:

- за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідки передбачених ст. 121 КК України, але спричинило тривалий розлад здоров`я вчинене групою осіб без попередньої змови;

- за ч. 2 ст. 296 КК України, як хуліганство, грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

При визначенні виду та міри покарання, обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Зокрема, судом враховано особу обвинуваченого, який раніше судимий (т.2 а.с. 66, 85-93), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.2 а.с. 67,68), на обліку в службі у справах дітей Вінницької міської ради, як дитина, яка опинилась у складних життєвих обставин не перебуває (т.2 а.с. 69), за місцем проживання характеризується позитивно (т.2 а.с. 71), за час навчання зарекомендував себе, як неврівноважений, спонтанний, не контрольований (т.2 а.с. 73).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття, вчинення злочину неповнолітнім.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Згідно досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без позбавлення чи обмеження волі на певний строк, ризик повторного вчинення кримінального правопорушення середній. Також, зазначено, що у разі, звільнення від відбування покарання з випробуванням слід покласти обов`язки передбачені п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України (т.1 а.с. 234а-234г).

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, однак шкоду потерпілому не відшкодував, раніше судимий та відбуває покарання у місцях позбавлення волі, з врахуванням особливостей кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, передбачені Розділом ХV КК України, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення ОСОБА_4 , а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі на строк в межах санкції передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України, з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 102 КК України, визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України – шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, судом враховано, що обвинуваченого було засуджено 11.05.2022 за вироком Вінницького міського суду Вінницької області до покарання у виді 6 років позбавлення волі, даний вирок набув законної сили згідно ухвали Вінницького апеляційного суду від 07.07.2022, а тому остаточне покарання обвинуваченому слід призначити з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому слід рахування з дня проголошення вироку.

При визначенні виду та міри покарання, обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Зокрема, судом враховано особу обвинуваченого, який раніше в силу ст. 89 КК України не судимий (т.2 а.с. 75), на обліку у лікаря-нарколога не перебуває (т.2 а.с. 76), неодноразово перебував на стаціонарному лікування у лікаря-психіатра, остання госпіталізація з 29.01.2013 по 04.03.2013 з діагнозом: «Соціалізований розлад поведінки» (т.2 а.с. 77), за місцем проживання характеризується позитивно (т.2 а.с. 78), відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №61 від 24.02.2020 в період часу, до якого відноситься інкриміноване діяння на хронічне психічне захворювання не страждав, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.2 а.с. 80-84).

Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання та обставини, що згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який хоча і визнав вину, але у вчиненому не розкаявся, про скоєне не шкодує, завданому потерпілому шкоду не відшкодував, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції його від суспільства, а тому покарання необхідне та достатнє для його перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі на строк в межах санкції передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України – шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

З метою забезпечення виконання вироку ОСОБА_6 слід обрати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання із покладенням обов`язків передбачених п. п. 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися без дозволу суду з 22:00 години до 06:00 години наступної доби із місця свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , повідомляти суд та прокурора про зміну місця свого проживання та роботи.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому слід рахування з дня його затримання на виконання вироку суду.

Крім того, потерпілим було заявлено цивільний позов в межах кримінального провадження про відшкодування з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 матеріальної шкоди завданої внаслідок їх злочинних дій на користь ОСОБА_11 у сумі 32 055 грн., а також, у відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 20 000 грн.

На адресу суду 15.04.2021, надійшло клопотання про виправлення описки у поданому цивільному позові, оскільки представником потерпілого помилково зазначено розмір моральної шкоди 20 000 грн. замість 100 000 грн., а також, не вказано про стягнення витрат на правову допомогу у сумі 12 000 грн.

Дослідивши цивільний позов разом з доданими до нього документами та клопотання про виправлення описки, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У пунктах 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Подане до суду клопотання про виправлення описки у цивільному позові є ніщо іншим, як збільшенням позовних вимог, що не може враховуватись судом при розгляді цивільного позову в межах даного кримінального провадження, оскільки в такому разі порушуються визначені ЦПК України, вимоги щодо належного оформлення та подачі документів, а також будуть порушенні права цивільних відповідачів, щодо подання заперечень (відзива), тому що змінюється сума шкоди, яку потерпілий бажає стягнути з обвинувачених та додається нова вимога, щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Зважаючи на викладені обставини, суд розглядає в межах даного кримінального провадження цивільний позов потерпілого без врахування заяви представника потерпілого про виправлення описки.

Вирішуючи в порядку передбаченому ст. ст. 128, 129 КПК України цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , про відшкодування шкоди завданої вчиненим кримінальним правопорушенням у сумі 32 055 грн. у відшкодування майнової шкоди та 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наданого цивільного позову та доданих до нього матеріалів вбачається, що матеріальна шкода полягає у витратах на лікування, придбання продуктів харчування з урахуванням дієти та господарчі товари, витрати на процедури, медичне обстеження, благодійні пожертви, що на думку потерпілого підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого (т.1 а.с. 180-182), випискою із медичної карти амбулаторного хворого (т.1 а.с. 185,186), документами щодо проходження обстежень (т.1 а.с. 179,187-193,198,199,201,206-213), консультативним висновком (т.1 а.с. 161,162,200,202-204), графіком відвідування масажного кабінету (т.1 а.с. 167), листом лікарських призначень (т.1 а.с. 194-196), медичною картою стаціонарного хворого (т.1 а.с. 197,205), платіжними документами (т.1 а.с. 140-160,165,166,168-170,172).

Всебічно дослідивши обставини вчинення кримінальних правопорушень та долучені до цивільного позову додатки, судом встановлено, що 24.10.2019 внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , потерпілому ОСОБА_11 було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми грудної клітини, закриті переломи 4-го, 5-го, 6-го ребер справа і 6-го, 7-го, 8-го, 9-го, 10-го ребер зліва зі зміщенням, пневмоторакс зліва, забій нижніх часток обох легень, забій серця, підшкірна емфізема лівої половини грудної клітини, ЗЧМТ, забій головного мозку середнього ступеня важкості, множинні гематоми голови, що за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки не являлись небезпечним для життя, але за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 день) розлад здоров`я.

Однак, частина долучених до позову квитанцій, які надані, як підтвердження витрат на лікування, не підлягають зарахуванню з огляду на наступне.

Так, ряд витрат були понесені не на медичну допомогу, а на продукти харчування (т.1 а.с. 140-142,166), які не є в розумінні норм чинного законодавства майновою шкодою.

Також, не підлягають стягненню благодійні внески на користь лікарні, які були сплачені потерпілим під час лікування (т.1 а.с. 165).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» благодійна діяльність – добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

Таким чином, внесена потерпілим сума коштів не відноситься до процесуальних витрат та не є завданою шкодою внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, а тому не підлягає стягненню.

Тому, позовні вимоги ОСОБА_11 щодо відшкодування майнової шкоди підлягають частковому зменшенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_11 про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди в сумі 20 000 гривень, які потерпілий обґрунтовує тим, що в момент побиття він переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям безпомічності, страху за своє здоров`я та за своє життя, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України – особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 р. №4, позивачем має бути доведено в чому полягає ця шкода, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

Також, суд приймає до уваги постанову пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а саме п. 9 з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди цивільному позивачу, у відповідності до ст. 23 ЦК України, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, умисну форму вини обвинувачених, глибину душевних страждань потерпілого, які пов`язанні з завданням тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров`я, а також вимоги розумності та справедливості, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, які необхідно стягнути з обвинувачених, що буде достатнім та справедливим.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 63, 65-68, 70, 102, 103 КК України, ст.ст. 128, 129, 194, 349 ч. 3, 368, 370, 373, 374 КПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 43, 49 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України та призначити йому покарання:

-  за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України – у виді 1 року позбавлення волі;

-  за ч. 2 ст. 296 КК України – у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за цим вироком більш суворим, призначеним за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2022, призначити  ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років, зарахувавши у строк відбуття покарання частково відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 11.05.2022.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 слід рахувати з дня проголошення вироку, а саме – з 01.12.2022.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 296 КК України та призначити йому покарання:

-  за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 122 КК України – у виді 1 року позбавлення волі;

-  за ч. 2 ст. 296 КК України – у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому слід рахування з дня його затримання на виконання вироку суду.

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на 60 днів, з 01.12.2022 по 29.01.2023 включно.

Покласти на ОСОБА_6 обов`язки передбачені п. п. 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатися без дозволу суду з 22:00 години до 06:00 години наступної доби із місця свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; повідомляти суд та прокурора про зміну місця свого проживання та роботи.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 23931,41 грн. у відшкодування завданої кримінальним правопорушенням майнової шкоди.

В решті позовних вимог про відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_11 до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 10000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 10000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Суддя: