Справа №22Ц- 1903/2009 Головуючий у І інстанції Верещак А.М.
Категорія 06 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.
УХВАЛА
Іменем України
15 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого судді: Яворського М.А..
суддів Ігнатченко Н.В., Олійника В.І.
при секретарі Бобку О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 грудня 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа виконавчий комітет Білоцерківської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування майном шляхом знесення самочинного будівництва та відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2008 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. та просив постановити рішення, яким усунути перешкоди в користуванні проїздом до гаражу шляхом зобов'язання відповідача знести самочинну прибудову та стягнути на відшкодування заподіяної йому неправомірними діями відповідача матеріальної шкоди 3774 грн. та на відшкодування заподіяної моральної шкоди 3000 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що він разом із відповідачкою по справі ОСОБА_1. є співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1, за яким закріплено земельну ділянку розміром 1025 кв.м., порядок користування якою визначено за рішенням суду, і відповідно до якого їм виділено у спільне користування проїзд площею 30 кв.м., ширина якого становить 3 м, але відповідачка по справі, без його згоди та без відповідної правової підстави, прибудувала до своєї частини будинку нежитлове приміщення для розміщення санвузла розміром 3,25 х 2,19 м, яке на даний час є самочинним будівництвом і частково знаходиться на земельній ділянці виділеній для спільного користування, чим перешкоджає у користуванні даною земельною ділянкою як проїздом до належного йому гаражу. В добровільному порядку зносити вказану прибудову відповідачка не бажає, тому він просив вирішити вказаний спір у судовому порядку задовольнивши позовні вимоги.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 01 грудня 2008 року позов задоволено частково.
Постановлено усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 належним йому гаражем шляхом зобов'язання ОСОБА_1 знести самочинно збудоване приміщення до квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_1. на користь держави 7 грн. 50 коп. судового збору.
В решті позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права і невідповідності висновків суду обставинам справи.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони по вказаній справі являються співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, за яким закріплено земельну ділянка площею 1025 кв.м.
Відповідно до рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 11 липня 2005 року було визначено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками даного домоволодіння, за четвертим варіантом судової будівельно-технічної експертизи, за яким передбачено виділення у спільне користування сторін земельну ділянку площею 30 кв. м., по якій передбачено проїзд шириною 3 м до гаражу, що належить ОСОБА_2.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 21 жовтня 2005 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду було змінено і було встановлено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками за третім варіантом експертизи, за яким спірна земельна ділянка була виділена в користування ОСОБА_1.
Рішенням виконкому Білоцерківської міської ради №317 від 24 липня 2007 року ОСОБА_1. було надано дозвіл на прибудову до її частини будинку нежитлового приміщення для розміщення санвузла площею 2,0 х 3,0 м.
На підставі даного рішення виконкому ОСОБА_1. на виділеній їй в користування земельної ділянки і було збудовано спірне нежитлове приміщення площею 2,19 х 3,25 м, але із самовільно збільшеною площею.
В подальшому ухвалою касаційної інстанції від 29 січня 2008 року рішення апеляційного суду Київської області від 21 жовтня 2005 року було скасовано, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 11 липня 2005 року, за яким порядок користування земельною ділянкою був визначений за четвертим варіантом експертизи, було залишено в силі.
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2. суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою касаційної інстанції рішення апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі зав яким між співвласниками домоволодіння по АДРЕСА_1 визначено порядок користування земельною ділянкою за четвертим варіантом судової будівельно-технічної експертизи, а саме виділення у спільне користування сторін земельну ділянку площею 30 кв.м., а саме проїзд шириною 3 м до гаражу, що належить ОСОБА_2. тому будівництво відповідачкою на вказаній земельній ділянці нежитлової прибудови розміром 2,19 х 3,25 м. є незаконним та підлягає знесенню як таке що створює перешкоди у користуванні позивачу земельною ділянкою спільного користування.
Задовольняючи позов ОСОБА_2. про зобов'язання ОСОБА_1. знести самочинно побудовану господарську споруду з метою поновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із доведеності порушення відповідачка права позивача у реалізації права користування спільною земельною ділянкою та гаражем. Ці порушення за висновком суду полягають у самочинному будівництві відповідачкою господарської споруди на території земельної ділянки яка передана у спільне користування сторін із порушеннями будівельних, санітарних і протипожежних норм, що перешкоджає позивачу безпечно та належним чином користуватися своїм майном - гаражем, а тому його права підлягають захисту шляхом знесення зазначеної будівлі.
Висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи й вимогами закону ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном (гаражем). Зазначені норми гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачити можливість такого порушення його права в майбутньому.
Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
Оцінюючи доводи позивача про зведення відповідачкою спірної нежитлової будівлі на земельній ділянці спільного користування та зменшення у зв'язку з цим проїзду до гаражу, суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення його прав на безпечне й належне використання земельної ділянки й гаражу та про відновлення цих прав у обраний ними спосіб.
Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.
Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Виходячи зі змісту порушеного права, відсутності обґрунтованих належними доказами доводів відповідачки про можливість усунення порушення прав позивача іншим адекватним способом і враховуючи положення ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд першої інстанції правомірно застосував обраний ним спосіб - знесення будівлі, зведенням якої порушені його права.
При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів відповідачки, проте, що вказана будівля нею збудована згідно до рішення апеляційного суду, оскільки вказане рішення суду скасовано.
Враховуючи, що підставою позову ОСОБА_2. зазначено факти порушення його прав користувача земельної ділянки і власника гаражу в результаті зведення відповідачкою будівлі з порушенням встановлених норм і правил, та що правові висновки суду першої інстанції про захист прав позивача у обраний ними спосіб відповідає вимогам закону - ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України,тому колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених в зазначеному рішенні суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 01 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді