печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57600/18-ц

пр. 4-с-178/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2022 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар Габрись О.М.,

учасники справи

стягувач: ОСОБА_1

боржник: Акціонерне товариства комерційний банк «Приватбанк»

заінтересована особа: Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін Сергій Володимирович

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу стягувача ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича щодо не накладення арешту на рахунки боржника,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року стягувач ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою, в якій просить:

- визнати незаконною бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В.;

- вжити заходів щодо виконання судового рішення винесеного на користь ОСОБА_1 ;

- повідомити стягувача про вчиненні виконавчі дії шляхом направлення копії документів на адресу стягувача;

- накласти арешт на рахунки боржника;

- постановити окрему ухвалу щодо ознак навмисних дій державного виконавця з невиконання судового рішення, якою повідомити про обставини правоохоронні органи та керівництво ДВС України.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що 13 жовтня 2021 року відкрито виконавче провадження № 67114204 на підставі виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва 28 вересня 2021 року у справі №757/57600/18-ц про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу у розмірі 12 104 доларів США 28 центів та суму відсотків у розмірі 12 700 доларів США 08 центів. Представник стягувача зверталася із запитом про надання інформації про стан виконавчого провадження, проте відповіді не надано.

Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі АСВП) 13 жовтня 2021 року державний виконавець отримав відомості про рахунки боржника, однак після виявлення цих рахунків не наклав на них арешт, що є бездіяльністю, яку представник стягувача просить визнати незаконною (неправомірною) та зобов`язати державного виконавця прийняти рішення щодо накладення арешту на наявні банківські рахунки боржника.

До судового засідання учасники справи не з`явились, належним чином повідомлені про розгляд скарги. Тому, суд розглянув скаргу у їх відсутність, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду скарги на дії державного виконавця.

Дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку про задоволення скарги, виходячи з такого.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва 28 вересня 2021 року, у справі №757/57600/18-ц про стягнення з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму банківського вкладу у розмірі 12 104 доларів США 28 центів та суму відсотків у розмірі 12 700 доларів США 08 центів, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. 13 жовтня 2021 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67114204 (а.с. 3).

Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі - АСВП), вбачається, що державним виконавцем у виконавчому провадженні № 67114204 винесено такі постанови:

13 жовтня 2021 року постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с. 16).

13 жовтня 2021 року постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (а.с. 18).

13 жовтня 2021 року постанова про стягнення виконавчого збору (а.с. 19).

13 жовтня 2021 року постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження 56010919 (а.с. 20).

Також, згідно з відомостями про виконавче провадження № 67114204, отриманими з АСВП, у відповідь на запит державного виконавця від 13 жовтня 2021 року до Державної фіскальної служби України отримані відомості про наявні банківські рахунки у боржника АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 26).

Інформація про виконавче провадження № 67114204, доступ до якої здійснений з АСВП, не містить відомостей про накладення арешту на майно (кошти) боржника.

16 листопада 2021 року представник стягувача ОСОБА_2 зверталась до державного виконавця із запитом про надання інформації щодо стану виконавчого провадження, проте відповіді не отримала.

Також стягувач зверталась до начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. зі скаргою на бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. (а.с. 4-5).

На час розгляду скарги державним виконавцем до суду не надано відомостей про вирішення питання щодо накладення арешту на майно (кошти) боржника, у розмірі суми стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 10 цього Закону визначає перелік можливих заходів примусового виконання рішень, до яких, зокрема, відноситься звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

За приписами статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи регламентований статтею 52 Закону № 1404-VIII.

За приписом вказаної норми виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Аналогічним чином врегульоване питання арешту коштів та інших цінностей боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, і в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (пункти 7, 8 розділу VIII Порядок звернення стягнення на майно боржника).

Закон № 1404-VIII у чинній редакції не містить положень про можливість надання боржнику строку на добровільне виконання рішення майнового характеру.

З матеріалів скарги вбачається, що боржником у цьому провадженні є банківська установа.

За приписом частини 1 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом (частина 1 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Згідно з п. 1.25 ч. 1 ст. 1, абз. 2 п. 22.2 ст. 22 цього Закону платіжна вимога - це документ, що містить вимогу стягувача до обслуговуючого банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача, яка застосовується у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягувач.

Згідно з п. 1.4 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція про безготівкові розрахунки) примусове списання коштів - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Примусове списання коштів здійснюється із застосуванням саме платіжної вимоги, як розрахункового документу, порядок оформлення, направлення та виконання якої визначається наведеною Інструкцією про безготівкові розрахунки.

Аналіз наведених законодавчих норм та положень підзаконних актів дає підстави для висновку, що у разі, якщо під час відкриття виконавчого провадження виконавець не мав відомостей про рахунки боржника, він зобов`язаний був подати відповідні запити, а після надходження на них відповідей - негайно накласти арешт на кошти боржника та не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту надіслати платіжні вимоги на примусове списання коштів.

Водночас, судом встановлено, що 13 жовтня 2021 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 56010919 (а.с. 20).

Відповідно до п. 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень за зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.

Матеріали скарги не містять даних стосовно державного виконавця у зведенемоу виконавчому провадженні та даних, що стягувач чи її представник звертались до державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні № 56010919 з приводу винесення постанови про накладення арешту на майно боржника.

У цивільному судочинстві діє принцип, відповідно до якого кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (статті12,81 ЦПК України).

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги стягувача щодо визнання дій державного виконавця Мурихіна С.В. щодо не вжиття заходів з виконання рішення суду, не накладення арешту на кошти боржника тощо, оскільки дії щодо виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника на користь стягувача, а також постанова про накладення арешту повинна здійснюватись/виноситись державним виконавцем у зведенемоу виконавчому провадженні.

Керуючись ст. 1, 10, 13, 18, 48, 52, 56 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 58, 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, ст. 12, 81, 133, 137, 447-453 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги стягувача ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича щодо не накладення арешту - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного її тексту.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Батрин