30.11.2022

Ленінський районний суд м. Полтави

Справа № 646/6477/21

Провадження № 1-кп/553/187/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2022 року                                                        м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021221140000560 від 15.08.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді Червонозаводського районного суду м. Харкова перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021211140000560 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, яке на підставі розпорядження Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" було передано на розгляд Ленінського районного суду м. Полтави.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, яке вмотивовано наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які продовжують існувати, та неможливістю застосування інших більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачений та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на недоведеність існування ризиків, вказали на тривалість утримання обвинуваченого під вартою.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, суд вказує, що що у відповідності до ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який відповідно до ст.183 КПК України може бути застосований, зокрема, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

       Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, серед іншого, переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення тощо.

       Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

       Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

       Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

       Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

       Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор і недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       Вирішення питання доцільності продовження строку раніше застосованого запобіжного заходу залежить насамперед від того чи продовжують існувати заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

       Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено той факт, що ризики визначені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та те, що інший, більш м`який запобіжний захід наразі, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, при цьому судове провадження знаходиться на стадії підготовчого засідання і допит потерпілого, свідків судом не здійснювався, що у сукупності з іншими обставинами значно збільшує ризик незаконного впливу на учасників кримінального провадження та надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому тяжкого злочину може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

За таких обставин, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, наразі не відпали та продовжують існувати, і альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а тому наявна необхідність у продовженні застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з визначення застави. З огляду на наведене суд відхиляє посилання сторони захисту щодо доцільності застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу. При цьому жодних нових обставин, які б могли переконати суд у значному зменшенні встановлених ризиків стороною захисту повідомлено не було.

       Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали суду про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

       З огляду на ч.4 ст.183 КПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім того, як убачається з матеріалів справи, при здійсненні судового провадження Червонозаводським районним судом м. Харкова в якості перекладача було залучено ОСОБА_6 , який звернувся із письмовим повідомленням про неможливість подальшої участі у справі в зв`язку із зміною підсудності справи.

Захист обвинуваченого здійснює адвокат ОСОБА_5 , який діє на підставі доручення №6227 від 11.10.2021 виданого Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях.

За ухвалою суду від 06.10.2022 судом було доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях залучити до участі у кримінальному провадженні №12021221140000560 за обвинуваченням ОСОБА_4 перекладача з метою здійснення перекладу пояснень, показань та документів з української мови на грузинську.

Вказана ухвала суду Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях виконана не була.

В судовому засіданні обвинувачений, висловлюючи можливість проведення засідання у відсутність перекладача, прохав залучити перекладача для здійснення перекладу з української на російську мову, яку він розуміє та вільно сприймає.

Інші учасники присутні в судовому засіданні проти задоволення клопотання обвинуваченого заперечень не мали.

Як встановлено в ч.1 ст.29 КПК України, кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.

Відповідно до вимог п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Статтею 68 КПК України передбачено, що у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).

Згідно ст. 122 КПК України витрати, пов`язані із залученням та участю перекладачів, для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Можливість залучення перекладача центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року № 401 "Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги".

       За таких обставин, суд вважає за необхідне доручити Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях залучити до участі у кримінальному провадженні №12021221140000560 в справі 646/6477/21 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, перекладача з метою здійснення перекладу пояснень, показань та документів з української мови на російську мову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.314,315 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

       Клопотання прокурора задовольнити.

       Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 28.01.2023 включно, без визначення застави.

       Клопотання обвинуваченого задовольнити.        

       Доручити Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях залучити до участі у кримінальному провадженні №12021221140000560 в справі 646/6477/21 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, перекладача з метою здійснення перекладу пояснень, показань та документів з української мови на російську мову.

        Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той самий строк з моменту вручення йому копії судового рішення. В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя

Ленінського районного суду м. Полтави                                 ОСОБА_1