Постанова

Іменем України

22 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 757/2370/20

провадження № 61-6559св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Національний банк України,

третя особа - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підписану адвокатом Савченко Тетяною Вікторівною, на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року в складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року в складі колегії суддів Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи

У червні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до Національного банку України про відшкодування майнової шкоди.

Позов мотивували тим, що між ОСОБА_1 та банком укладено договори банківського вкладу, а саме:

договір-заява №328823/136028/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» в іноземній валюті від 17 липня 2015 року;

договір-заява №328823/136038/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» в іноземній валюті від 17 липня 2015 року;

договір-заява №328823/136048/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» в іноземній валюті від 17 липня 2015 року;

договір №328823/138518/07-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» в національній валюті від 30 липня 2015 року.

Крім того, між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір №328823/138508/07-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» в національній валюті від 30 липня 2015 року.

Відповідно до виписок з особових рахунків позивачів вихідний залишок на рахунках ОСОБА_1 становить 800 000 дол. США та 2 428 717,97 грн, а на рахунку ОСОБА_2 - 1 925 425,31 грн.

Позивачі вважають, що в результаті протиправної бездіяльності Національного банку України, що полягає в незабезпеченні захисту прав вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», встановленої постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року у справі №826/7697/16, їм завдано майнову шкоду в розмірі вкладів, які не були повернуті банком, на загальну суму 4 354 143, 28 грн та 800 000 дол. США, які позивачі просили стягнути з Національного банку України в порядку статті 1173 ЦК України.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Суди зазначили, що з`ясуванню підлягає, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій майновій формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Обов`язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими незаконними діями (бездіяльністю) та завданням шкоди. Суди вказали, що в силу частини четвертої статті 4 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України не відповідає за зобов`язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку України, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов`язання.

За висновком судів позивачі належними й допустимими доказами не підтвердили того, що саме в результаті бездіяльності Національного банку України настали негативні фінансово-економічні наслідки у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відбулось заподіяння шкоди позивачам, тобто не довели причинного зв`язку між заподіяною позивачам шкодою та неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 грудня 2016 року у адміністративній справі № 826/7697/16 визнано факт порушення Національним банком України прав вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», який своєю бездіяльністю призвів до завдання майнової шкоди вкладникам, пославшись на те, що вказаним судовим рішенням обставин щодо порушення прав позивачів на отримання коштів від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за договорами банківського вкладу унаслідок протиправних дій або бездіяльності Національного банку України не встановлено.

Апеляційний суд також зазначив, що на час розгляду цієї справи ліквідаційна процедура й продаж майна банку триває, тому доводи позивачів про те, що ліквідаційної маси третьої особи не вистачить для задоволення акцептованих вимог кредиторів, є припущеннями.

Аргументи учасників справи

15 липня 2022 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подали до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просили їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків щодо застосування положень статті 1173 ЦК України, викладених у постановах Верховного Суду в справах № 826/9802/17 та № 826/13307/16, в яких зазначено, що бездіяльність НБУ щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів, яка призвела до порушень прав вкладників у вигляді неповернутих грошових коштів, за певних обставин може розцінюватись як шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, і такі особи можуть вимагати компенсації відповідно до статті 1173 ЦК України. Скаржники наполягають на тому, що протиправна бездіяльність Національного банку України та наявність усіх необхідних елементів цивільного правопорушення, що полягає в незабезпеченні захисту прав позивачів як вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», преюдиційно встановлена в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року у справі №826/7697/16. Просять також відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду в справах № № 757/2216/15, 559/1777/15, 757/11071/17-ц, 757/75447/17, 757/29145/18-ц, 910/13826/18, 757/75104/17, з посиланням на те, що вони суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у справах № 826/9802/17 та № 826/13307/16.

У серпні 2022 року Національний банк України подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що суди зробили правильний висновок про недоведення позивачами причинного зв`язку між бездіяльністю НБУ та заподіянням їм шкоди, що виключає можливість задоволення їх позову. Вказує, що оскаржені судові рішення прийняті з урахуванням сталої практики суду касаційної інстанції в подібних правовідносинах, необхідність відступу від якої позивачі не обґрунтували. При цьому наполягає на тому, що постанови Верховного Суду в справах № 826/9802/17 та № 826/13307/16 прийняті в справах, правовідносини в яких не є подібними до правовідносин, що складають предмет спору в справі, яка переглядається.

У вересні 2022 року від позивачів до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив, у якій вони не погоджуються з доводами НБУ та просять задовольнити касаційну скаргу з викладених у ній підстав.

У вересні 2022 року від НБУ до Верховного Суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому відповідач наполягає на відсутності правових підстав для задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У листопаді 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 04 серпня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктами 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки заявники посилаються на те, що суди при вирішенні справи не застосували висновків, викладених у постановах Верховного Суду в справі № № 826/9802/17, 826/13307/16, а також просять відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду в справах № № 757/2216/15, 559/1777/15, 757/11071/17-ц, 757/75447/17, 757/29145/18-ц, 910/13826/18, 757/75104/17.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договори банківського вкладу, а саме:

договір-заява №328823/136028/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» в іноземній валюті від 17 липня 2015 року;

договір-заява №328823/136038/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» в іноземній валюті від 17 липня 2015 року;

договір-заява №328823/136048/3-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Стандарт» в іноземній валюті від 17 липня 2015 року;

договір №328823/138518/07-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» в національній валюті від 30 липня 2015 року.

Між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір №328823/138508/07-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» в національній валюті від 30 липня 2015 року.

Відповідно до виписок з особових рахунків позивачів залишок невиплачених коштів на рахунках ОСОБА_1 становить 800 000 дол. США та 2 428 717,97 грн, а на рахунку ОСОБА_2 - 1 925 425,31 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №612 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року №98 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року №230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року в справі №826/7697/16 визнано протиправною бездіяльність Національного банку України у період з 01 січня 2011 року по 17 вересня 2015 року щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства «Фінанси та Кредит», а також визнано протиправною бездіяльність Національного банку України в періоди з квітня 2012 року до липня 2012 року та з березня 2015 року до травня 2015 року щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасного рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства «Фінанси та Кредит» на підставі проведених перевірок та складених звітів про інспектування ПАТ «Фінанси та Кредит».

Позиція Верховного Суду

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Суди встановили, що позивачі є вкладниками ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», щодо якого здійснюється процедура ліквідації, а кошти, розміщені на рахунках позивачів у цьому банку, на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій їм не повернуто.

У статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонду), порядок виплати відшкодування Фондом за вкладами фізичних осіб, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку.

Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

У частині першій статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.

Ураховуючи, що між позивачами та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виникли договірні відносини та на момент їх звернення до суду з позовом в банку була розпочата процедура ліквідації, відсутня можливість для стягнення коштів, розміщених на депозитних рахунках, у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Натомість у справі, що переглядається, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 пред`явили вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної позивачам як вкладникам ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» протиправною бездіяльністю Національного банку України як суб`єктом владних повноважень.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Питання правильності застосування положень статті 1173 ЦК України в подібних правовідносинах неодноразово було предметом дослідження як Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, так і Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 cерпня 2022 року в справі № 757/40411/18-ц (провадження № 61-9393св21) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19 (провадження № 12-53гс20) зазначено, що: «причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода, що спричинила порушення цивільного права, стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що необхідною підставою для притягнення НБУ до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Скасування постанови НБУ про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора не означає автоматичного поновлення банком стану, що існував до початку ініціювання процедури його ліквідації, відсутності обставин недоступності вкладів та, відповідно, незаконності одержання вкладниками гарантованих виплат від Фонду як підстави зменшення коштів Фонду. У постановах Верховного Суду від 13 серпня 2021 року в справі № 757/4166/19 (провадження № 61-3547св20), від 16 червня 2022 року у справі № 757/75447/17-ц (провадження № 61-18785св21) містяться висновки про те, що запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури ліквідації унеможливлює виплату коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відкликання Національним банком України банківської ліцензії банку та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивач не довів протиправність дій відповідачів, внаслідок яких йому було завдано шкоди на суму неповернутих вкладів, внесених до банку. Розміщені позивачем на рахунках у ПАТ «Дельта Банк» як банківські вклади кошти не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України із відповідачів. Наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача. Отже, обов`язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди».

У справі, що переглядається, встановивши, що позивачі не довели наявність причинного зв`язку між протиправними діями чи бездіяльністю Національного банку України та настанням негативних наслідків для них, тобто, що саме внаслідок дій чи бездіяльності Національного банку України вони позбавлені можливості повернути кошти з депозитних вкладів, що завдало їм шкоди, суди зробили правильний висновок про відсутність передбачених у статті 1173 ЦК України підстав для задоволення позову.

Такий підхід до застосування положень статті 1173 ЦК України є усталеним у практиці суду касаційної інстанції та знайшов своє відображення, зокрема, в постановах Верховного Суду, прийнятих у справах № № 757/2216/15, 559/1777/15, 757/11071/17-ц, 757/75447/17, 757/29145/18-ц, 910/13826/18, 757/75104/17, 757/32858/18, 757/39848/18, підстав для відступу від яких колегія суддів не вбачає.

Посилання в касаційній скарзі на необхідність відступу від висновків Верховного Суду, зроблених у постановах суду касаційної інстанції в указаних справах, колегія суддів не приймає, оскільки вказані доводи відповідача мотивовані довільним тлумаченням висновків Верховного Суду в справах № № 826/9802/17, 826/13307/16, зроблених за інших (ніж у справі, що переглядається) правовідносин і установлених фактичних обставин та в яких вказано лише про те, що бездіяльність НБУ за певних обставин може розцінюватись як шкода, завдана фізичній або юридичній особі.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди безпідставно з точки зору преюдиції не врахували постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2016 року у справі №826/7697/16, якою визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», не заслуговують на увагу, оскільки встановлені в указаній справі обставини стосуються інших осіб (вкладників), а відповідно до частин четвертої, сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Щодо клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін

До касаційної скарги представник позивачів додав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін.

Аналогічне клопотання міститься й у відзиві на касаційну скаргу, поданому Національним банком України.

Європейський суд з прав людини вказав, що процедура допуску скарг до розгляду та провадження виключно з питань права, на відміну від того, що стосується питань фактів, може відповідати вимогам статті 6 Конвенції, навіть якщо скаржнику не була надана можливість бути особисто заслуханим апеляційним чи касаційним судом, за умови, якщо відкрите судове засідання проводилось у суді першої інстанції і якщо суди вищої інстанції не мали встановлювати факти справи, а тільки тлумачити відповідні юридичні норми (ZHUK v. UKRAINE, № 45783/05, § 32, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Згідно частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У частині тринадцятій статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що попередній розгляд справи у суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні за їх участі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги в зв`язку з необхідністю врахування висновків щодо застосування норми права, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 cерпня 2022 року в справі № 757/40411/18-ц (провадження № 61-9393св21), не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального або з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотань ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Національного банку України про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , підписану адвокатом Савченко Тетяною Вікторівною, залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук