04.11.2022
Справа № 331/4067/22
Провадження № 2/331/2040/2022
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2022 року місто Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Яцун О.О.,
при секретарі судового засідання Карнаух О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про забезпечення позову,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним.
Разом із позовною заявою позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 .
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що остання звернулась до суду з позовною заявою про визнання договору дарування недійсним, так як спірна квартира є єдиним місцем її проживання позивача, а сам факт оскарження даного договору є достатньою підставою для побоювання, що відповідач може розпорядитися квартирою, ускладнити виконання рішення суду та позбавити позивача її єдиного майна.
Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову та оглянувши матеріали позовної заяви з додатками, суд дійшов висновку про її не обґрунтованість та необхідність відмови у задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом п. 1) ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За правилами статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно роз`яснень, які містяться в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Верховного Суду по справі № 755/1357/18 від 13.03.2019 року викладено позицію щодо вирішення судом питання про забезпечення позову з врахуванням інтересу не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Слід зазначити, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири недійсним, на час вирішення заяви про забезпечення позову, ухвалою Жовтневого суду міста Запоріжжя від 04 листопада 2022 року визнана неподаною та повернута позивачу, у зв`язку з недотриманням представником позивача норм Цивільного процесуального кодексу України.
Виходячи із змісту заяви про забезпечення позову, на думку сторони заявника існує реальна загроза відчуження майна, яке є предметом спору, що може утруднити в майбутньому виконання рішення.
Разом з тим, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.11.2018 року (справа № 752/6255/18), що при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову мають бути надані докази необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Однак, жодних обґрунтованих доводів з підтвердженням їх відповідними доказами стороною не надано.
Крім того, суду не надано спірного договору, який позивач просить визнати недійсним, клопотання про витребування такого договору у державного реєстратора позивач не заявляла.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях і не містить викладу обставин та доказів щодо наміру відчуження зазначеного майна. Сам факт того, що особа має право власності на майно, не свідчить про те, що нею будуть здійснені дії, в результаті яких при задоволенні позову неможливо буде виконати рішення суду.
Законом чітко визначено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Отже, зважаючи на викладене вище, заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про забезпечення позову, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Яцун