Справа № 2-546/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(заочне)

30 березня 2009 р.                             м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Марченко Д.Л., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому   судовому засіданні цивільну справу   за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства «Кримводбуд» про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_2А звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу № 54 від 27.06.2001 року укладений між ним і відповідачем, та визнати за ним право власності на нерухоме мано, яке розташоване по вул. Алуштинській, 34 у м. Сімферополі, а саме: склад літери «Б», склад літери «В» і склад літери «Д».

    Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що після укладення договору та передачу грошей за придбані приміщення, ЗАТ «Кримводбуд» до наявного часу своїх зобов’язань по нотаріальному оформленню угоди не виконав. Зазначає, що з його боку усі умови договору виконані, але невиконання зобов’язань з боку відповідача щодо нотаріального посвідчення угоди перешкоджає йому у розпорядженні своїм майном.

    Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, на їх задоволенні наполягала, суду пояснила, що спочатку ОСОБА_2 було придбано домоволодіння за зазначеною адресою, після чого він докупив споруди, які знаходились на цієї території. Відповідач із позовом погоджується, оскільки в них не мається грошей на нотаріальне оформлення угоди.

Представник відповідача у судове засідання 30.03.2009 року не з’явився, про причину неявки суду не повідомив. Про час та місця слухання справи був належним чином повідомлений, про що у справі маються докази. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На попередні судові засідання від відповідача надійшли заяви про визнання позовних вимог, в яких посилаються на скрутне матеріальне становище, через що не мають можливості нотаріального оформлення угоди, та неможливість направлення свого представника.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, суд відмовляє у прийнятті визнання позову, якщо таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Судовим розглядом встановлено, що 20 червня 2001 року між ЗАТ «Кримводбуд» і ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу домоволодіння в цілому, розташоване у м. Сімферополі по вул. Алуштинській, 34, яке зазначене на плані під літером «А» (а.с. 21).

Позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від 27 червня 2001 року № 54, укладений між тими ж сторонами, за яким ЗАТ продало, а ОСОБА_2 придбав за 1260 грн. склади, розміщені за зазначеною адресою і визначені під літерами «Б», «В» і «Д» (а.с. 5-7).  

    Відповідно до п. 1.2. договору № 54, майно, що продається, належить продавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 11.07.2000 року.

    Проте, відповідно до свідоцтва про право власності на домоволодіння від 11.07.2000 року (а.с. 103), ЗАТ «Кримводбуд» належало домоволодіння № 34 по вул. Алуштинській у м. Сімферополі, яке складалось в цілому лише з літ. «А». Саме це домоволодіння і було продано за нотаріально завіреним договором 20 червня 2001 року.

    Посилання представника позивача на визначеність спірних сараїв у технічному паспорті судом до уваги не береться, оскільки ці записи належним чином не завірені, зроблені чорнилами різного кольору. Згідно із відповіддю, наданою на запит суду Сімферопольським БТІ (а.с. 99), спірні сараї зареєстровані в СМБРТІ за ЗАТ «Кримводбуд», але вони зареєстровані на підставі довідки від 0212.2004 року, наданою вже після укладення спірного договору купівлі-продажу.

    Таким чином судом встановлено, що на час укладання договору № 54 ЗАТ «Кримводбуд» не мало права розпоряджатися спірним майном, а саме зазначеними сараями «Б», «В», і «Д», оскільки право власності на них за ЗАТ на той час зареєстровано не було, що також йдеться з свідоцтва про право власності, зазначеного у п. 1.2. спірного договору. У зв’язку із чим не мається законних підстав для визнання договору дійсним.

При цьому суд виходив з засад норм ЦК 1963 року та Закону України «Про власність», які діяли на час укладення спірного договору.

Відповідно до ст. 47 ЦК України (1963 р.), якщо одна сторона повністю чи частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі на вимогу сторони, що виконала угоду визнати її дійсною. Такі ж засади зазначені у ст. 220 ЦК України (2003р.).

За наведених вище підстав і відсутності у відповідача права на продаж неналежного у встановленому законом порядку майна, посилання позивача на норми ЦК України (2003 року) в частині домовленості умов договору і їх виконання ( ст. ст. 638, 655, 657 ЦК ) також є безпідставними і не обумовлюють задоволення позову.

Суд також вважає, що саме відсутність у відповідача належним чином зареєстрованого права власності на спірне майно і стало перешкодою для укладення нотаріального договору 27.06.2001 року, оскільки до цього, 20.06.2001 року був укладений нотаріальний договір купівлі-продажу домоволодіння між тими ж сторонами.

Посилання позивача на ст. 392 ЦК України (2003р.) також є безпідставним, оскільки в наявному випадку відсутні оспорювання чи не визнання права власності іншою особою.

Крім цього, суд вважає що позивачем пропущений строк позовної давності щодо цього договору, оскільки до цих правовідносин не встановлений спеціальний строк позовної давнини, у зв’язку із чим в задоволенні позову також слід відмовити.

     Проте, слід замітити, що відповідно до п. 8 Постанови Пленуму ВС України № 7 від 04.10.1991 року із змінами, різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. Тому при відчуженні жилого будинку вони переходять до нового власника разом з будинком, якщо при укладенні договору про відчуження не було обумовлено їх знесення або перенос попереднім власником.

    На підставі наведеного, з врахуванням положень Закону України «Про власність», що діяв на момент укладення договору, положень розділу ІІ ЦК України (1963р.), та положень ст. 328 ЦК України (2003р.), відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись Законом України № 697 від 07.02.1991 р. «Про власність», положень розділу ІІ ЦК України (1963р.), ст. ст.  220, 331, 638, 655, 657 ЦК України (2003), ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Київського районного суду м. Сімферополя протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення може бути також оскаржене в порядку, встановленому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: