Справа № 204/3839/22

Провадження № 1-кп/204/455/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                         ОСОБА_1 ,

суддів:                                                                         ОСОБА_2 ,

                                                                ОСОБА_3 ,

за участю: секретаря судового засідання                     ОСОБА_4 ,

прокурора                                                                         ОСОБА_5 ,

захисника                                                                         ОСОБА_6 ,

обвинуваченого                                                         ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №22022050000000081, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.03.2022, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого на посаді інженера тех. аудиту в Дружківському РЄМ, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт по вищевказаному кримінальному провадженню.

У судовому засіданні прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Донецької обласної прокуратури ОСОБА_5 подала до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 .

Клопотання прокурора обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обумовлені тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Існує необхідність продовження обраного запобіжного заходу, оскільки обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість і невідворотність покарання, може переховатися від суду. ОСОБА_7 зареєстрований та проживає у м. Дружківка Донецької області, поблизу якого на даний час відбуваються активні бойові дії, а агресія, яку здійснює Російська Федерація стосовно України, може привести до тимчасової окупації міста та призвести до ухилення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності. Крім того, у разі незастосування запобіжного заходу обвинувачений може виїхати до тимчасово окупованої території – м. Мелітополя, Запорізької області, де останній має у власності Ѕ житлового будинку та здійснювати там допомогу державі агресору. На даний час органом досудового розслідування не встановлені всі особи, з якими співпрацював обвинувачений, а також інші причетні особи до вчинення даного злочину, що у випадку незастосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, створить передумови для продовження спілкування з вказаними особами. Оскільки обвинувачений зареєстрований та проживає у м. Дружківка Донецької області, де наразі перебувають українські військові формування, у разі незастосування до нього запобіжного заходу дозволить йому подовжувати кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується. ОСОБА_7 в подальшому може у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь незаконно впливати на свідків, оскільки їх показання мають ґрунтовне значення, на даний час вони ще не надали суду покази у кримінальному провадженні, однак їм відомі обставини скоєння злочину.

Прокурор у судовому засіданні підтримала вищезазначене клопотання та просила його задовольнити.

Захисник у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора з огляду на його необґрунтованість та недоведеність наведених ризиків, зазначив. Також просив застосувати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію захисника.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Частиною 1, 2 ст. 177, ч. 1 ст. 178 КПК України визначено, що застосування запобіжного заходу здійснюється з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків на підставі наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, для запобігання яких здійснюється запобіжний захід.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу, крім випадків передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених, у тому числі ст. 111 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті - тримання під вартою.

Частиною 5 ст. 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні СЄПЛ у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики ЄСПЛ, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Практика ЄСПЛ, також передбачає, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При розгляді цього клопотання, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення дійсних ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання особи під вартою, при наявності обґрунтованої підозри.  

Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років, або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна. Зазначений злочин є особливо тяжким злочином проти основ національної безпеки України.

ОСОБА_7 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість і невідворотність покарання, може переховатися від суду. Обвинувачений зареєстрований та проживає у м. Дружківка Донецької області, поблизу якого на цей час відбуваються активні бойові дії, а агресія, яку здійснює Російська Федерація відносно України, може привести до тимчасової окупації міста та призвести до ухилення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності. Також, з огляду на наявність у власності обвинуваченого нерухомого майна на тимчасово окупованій державною-агресором території України, існують ризики щодо його виїзду туди та здійснення допомоги окупанту. Оскільки органом досудового розслідування не встановлені всі особи, з якими співпрацював обвинувачений, а також інші особи, причетні до вчинення злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , не застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, створить передумови для продовження спілкування з вказаними особами, а відтак може мати наслідком вчинення іншого кримінального правопорушення, в тому числі проти основ національної безпеки України. Крім того наявна імовірність, що перебуваючи на свободі обвинувачений може незаконно впливати на свідків, оскільки їх ще не було допитано у судовому засіданні.

Суд зазначає, що застосований до обвинуваченого запобіжний захід не виходить за межі розумного строку тривалості, відповідає чинним підставам, меті його застосування та кореспондується із суспільним інтересом.

Відтак, з огляду на доведеність обґрунтованості підозри, ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, а також серйозність обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним у вчиненні злочину, суд доходить висновку, що існує необхідність у продовженні строку дії застосованого стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Частиною 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 111 Кримінального кодексу України.

Отже, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, забезпечення виконання ним належної процесуальної поведінки в умовах воєнного стану, враховуючи характер кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 та який свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи, суд вбачає підстави не визначити розмір застави у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Враховуючи те, що обвинуваченому інкримінується особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, обрання стосовно нього запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прямо суперечить вищезазначеній процесуальній нормі, отож суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника про застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193, 194, 197, 314-317, 331, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Донецької обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 27 січня 2023 року включно без визначення розміру застави.

У задоволенні клопотання сторони захисту про заміну запобіжного заходу на більш м`який – відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя                                                                          ОСОБА_1

Суддя                                                                                                 ОСОБА_2

Суддя                                                                                                 ОСОБА_3