Справа № 2-403/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2009 року                             м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Марченко Д.Л., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-і особи Сімферопольська міська рада, 3-я нотаріальна контора м. Сімферополя про подовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,

В с т а н о в и в:

06.02.2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому просить подовжити йому строк для прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_5, померлого 01.01.2007 року. Також він просить визнати недійсним свідоцтво про спадщину видане на ім’я ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на 10/100 часток домоволодіння № 89/150 по вул. Вишневій / Куйбишева у м. Сімферополі, яки належали його батькові.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що після смерті його батька залишалось зазначене нерухоме майно. Він являється єдиним спадкоємцем першої черги, проте свідоцтво було видано ОСОБА_4 – брату його батька. Він проживав у сільської місцевості, тому міг відвідувати батька в осені. Про те, що його батька помер він дізнався у жовтні 2007 року. Відповідач не повідомив його про смерть батька, та не зазначив про його існування, як спадкоємця, у нотаріуса.

Відповідач із позовом не погодився, суду пояснив, що позивач декілька років не з’являвся у свого батька. Натомись він постійно підгодовував свого брата, якій зловживав алкоголем і тяжко хворів. З 2005 року після сварки із його братом, позивач до нього більш ніколи не приїздив, та його життям не цікавився. На його думку, він не був зобов’язаний повідомляти про наявність сина у свого брата, оскільки останній взагалі не дбав про нього. Похованням брата також займався він самотужки.

Вислухавши сторони, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.01.2007 року помер ОСОБА_5, після смерті якого залишилось спадкове майно у виді 10/100 часток домоволодіння № 89 / 150 по вул. Вишнева / Куйбишева у м. Сімферополі.

22 червня 2007 року за заявою ОСОБА_4 була відкрита спадкова справа № 726/2007 до майна померлого ОСОБА_5 Заява ОСОБА_4 була подана у шестимісячний строк, встановлений законодавством для прийняття спадщини, тому 3-ю нотаріальною конторою 03 жовтня 2007 року за реєстровим номером 2-2725 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_4, за яким останній успадкував зазначене вище майно, що належало його померлому брату  ОСОБА_5

Позивач ОСОБА_3 являється сином померлого ОСОБА_5, що йдеться з його свідоцтва про народження. Проте, як встановлено у судовому засіданні, він на час смерті спадкодавця, а також два роки до того, не проживав із останнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, що передбачено ст. 1270 ЦК України.

Статтею 1272 ЦК України передбачено, що якщо спадкоємець протягом зазначеного строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

На думку суду законодавцем передбачений такий тривалий час для подачі відповідної заяви на прийняття спадщини саме для надання можливості спадкоємцям, які не проживають разом із спадкодавцем, дізнатися про відкриття спадщини та зробити певні дії для її прийняття.

У наявному випадку, по обставинам справи, судом встановлена відсутність зацікавленості позивача життям та існуванням ОСОБА_3, в якого він мешкав у 2004 -2005 року лише через необхідність проживання у місті через свою тимчасову роботу. Після спливу необхідності проживання у місті позивач повернувся до с. Садового Нижньогірського району АР Крим, де і проживав до цього.

На думку суду, саме через відсутність зв’язків належного родинного характеру між ОСОБА_3 як батьком і позивачем як сином, останній лише через десять місяців дізнався про смерть свого батька, хоча проживав в одному з ним регіоні.

Відповідач не має обов’язку і не зобов’язаний на то законом, повідомляти про наявність інших спадкоємців у померлого. Неповідомлення про наявність таких не тягне само по собі визнання свідоцтва на право на спадщину незаконним. Позивач, відповідно до закону, мав сам здійснити певні активні дії задля прийняття спадщини, чого не зробив, та пропустив строк для її прийняття.

З урахуванням обставин справи, а також тривалості строку, пропущеного позивачем для прийняття спадщини суд не знаходить підстав для його поновлення чи продовження. Суд вважає причини пропуску строку позивачем неповажними.

Таким чином, і з врахуванням зазначеного, судом не вбачається підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, видане на ім’я відповідача, яке отримане ним відповідно до закону, а також відсутні законні підставі для визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати залишаються на позивачеві.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. ст. 328, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення також може бути оскаржено в порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: