УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №287/559/21                Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Категорія ч.2 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2022 року

       Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді:                 ОСОБА_2 ,

суддів:                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянула в письмовому провадженні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 17 червня 2022 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12021060000000002 від 05.01.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 17 червня 2022 року обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12021060000000002 від 05.01.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України - повернуто прокурору Олевського відділу Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_7 для усунення недоліків та приведення обвинувального акту у відповідність до вимог КПК України, впродовж розумного строку, який буде об`єктивно достатнім для усунення цих недоліків.

Цивільний позов повернуто потерпілому у зв`язку з поверненням обвинувального акту прокурору після набрання ухвалою суду законної сили.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.

Посилається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального закону. При цьому висновки суду про повернення обвинувального акту є необґрунтованими.

Вказує, що в обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченим, а також обставини, які, відповідно до положень КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. При цьому, у обвинувальному акті міститься перелік діянь обвинуваченого, які, на думку сторони обвинувачення, утворюють склад інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Зазначає, що кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі у бік збільшення, повертати за наслідками підготовчого засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора. Адже в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Вказує, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення, а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження.

За наявного нормативного регулювання неповнота, необґрунтованість обвинувального акту, відсутність доказової бази щодо вчинення обвинуваченим дій, які містять ознаки злочинів, в принципі, не можуть бути підставами для повернення обвинувального акту, адже на підготовчому засіданні суд не вправі надавати оцінку відсутності чи наявності доказів, така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті. Висновки про неповноту, необґрунтованість обвинувального акта, невідповідність формулювання обвинувачення правовій кваліфікації на цьому етапі суперечать засаді змагальності сторін.

Посилається на те, що безпідставними є доводи суду про те, що обвинувальний акт не містить відомостей про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки в матеріалах справи наявний цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Зазначає, що не заслуговують на увагу доводи суду щодо невручення обвинуваченому та його захиснику обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування. Виявлена судом невідповідність у написанні номеру кримінального провадження є очевидною опискою, допущеною під час складання тексту розписки. При цьому у самому обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування, які вручені обвинуваченому та захиснику, номер кримінального провадження зазначено у відповідності до даних, внесених до ЄРДР. Така невідповідність не вказує на недотримання під час складання обвинувального акта вимог ч.4 ст.291 КПК України, та не може слугувати підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Посилається на те, що відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акта, визначені ч.4 ст.291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у розписці як підставу для повернення обвинувального акта прокурору.

Крім того, під час підготовчого судового засідання а ні обвинувачений, а ні його захисник не заперечували факту отримання ними обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021060000000002 від 05.01.2021, а також щодо призначення справи до судового розгляду.

Також необґрунтованими є твердження суду, як підстава повернення обвинувального акта, відсутність скріплення підпису прокурора в обвинувальному акті печаткою, оскільки її обов`язковість не передбачена вимогами КПК України.

В судове засідання апеляційного суду учасники провадження, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду кримінального провадження, не з`явилися.

Прокурор надала заяву, в якій просить здійснювати розгляд провадження в письмовому провадженні.

На електронну адресу апеляційного суду від представника потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 надійшло клопотання, в якому просить проводити розгляд провадження у їх відсутність. Апеляційну скаргу прокурора підтримують в повному обсязі та просили її задовольнити.

Відповідно до ч1 ст.406 КПК України суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за можливе розглянути вказане провадження в письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши обвинувальний акт та додані до нього документи, обговоривши доводи апеляційної скарги, ухвалу суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу, яка в свою чергу містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором. Зокрема, обвинувальний акт має містити такі відомості:

1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;

2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);

4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;

6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання;

7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;

8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);

9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувачення, згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України- це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.283 КПК України, обвинувальний акт є формою закінчення досудового розслідування та формою звернення прокурора до суду.

Кримінальним процесуальним законом передбачено, що після закінчення досудового розслідування до суду передається обвинувальний акт, до якого додається реєстр матеріалів досудового розслідування та інші, передбачені ст.291 КПК України, документи.

Закон не висуває інших вимог до обвинувального акту, крім тих, які зазначенні в ст.291 КПК України.

Відповідно до положень ст.ст.314,315 КПК України завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

Окрім того відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акту, визначенні ч.4 ст.291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання.

Таким чином, єдиною законною підставою для повернення обвинувального акту прокурору є невідповідність змісту та форми самого обвинувального акту вимогам саме ст.291 КПК України.

Суд, вирішуючи вказані питання, зазначених вимог закону не дотримався та прийшов до помилкового висновку про повернення даного обвинувального акту прокурору.

При цьому суд першої інстанції послався, як на підставу повернення прокурору обвинувального акту на те, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_6 , слідчим під час складання обвинувального акту та прокурором під час його затвердження всупереч вимог ч.5 ст.17 КПК України допущено порушення презумпції невинуватості, оскільки у формулюванні обвинувачення та при викладенні правової кваліфікації діяння міститься твердження, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

Однак колегія судді не може погодиться з вказаним висновком суду.

Відповідно до положень ст.2 КПК України одним із завдань кримінального провадження - є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Згідно п.13 ч. 1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КІІК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

З обвинувального акту щодо ОСОБА_6 вбачається, що наведені в ньому фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

При цьому вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано. Обставини, які відповідно до частини першої статті 91 КІІК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінальних правопорушень (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у їх вчиненні, розмір спричиненої шкоди, процесуальних витрат, викладено чітко і конкретно.

Формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями прокурора, а тому викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за необхідне прокурор.

Колегія суддів вважає, що конкретність викладення фактичних обставин у даному провадженні, а отже і обвинувачення ОСОБА_6 , не викликає сумнівів.

При поверненні обвинувального акту прокурору суд не врахував, що відповідно до ст.23 КПК України дослідження доказів відбувається безпосередньо під час судового розгляду, де суд детально встановлює обставини вчинення кримінального правопорушення, та прийшов до передчасних висновків про те, що обвинувачення не містить належним чином викладених обставин кримінальних правопорушень та сформульовано з порушенням презумпції невинуватості, і на формальних підставах повернув обвинувальний акт прокурору.

Колегія суддів також визнає безпідставними посилається суду першої інстанції на те, що обвинувальний акт не містить відомостей про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, оскільки в матеріалах справи наявний цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Безпідставними також є посилання суду першої інстанції, як на підставу повернення обвинувального акта прокурору, а саме невручення обвинуваченому та його захиснику обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування, оскільки розписки про отримання копій обвинувального акта, реєстру матеріалів досудового розслідування містять розбіжності щодо номеру кримінального провадження.

Як вбачається з обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, які вручені обвинуваченому та захиснику, номер кримінального провадження зазначено у відповідності до даних, внесених до ЄРДР та копії розписок свідчать про отримання саме цього обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, які складаються з 6-ти аркушів обвинувального акту та 7-ми аркушів реєстру матеріалів досудового розслідування.

Разом тим під час підготовчого судового засідання а ні обвинувачений, а ні його захисник не заперечували факту отримання ними обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021060000000002 від 05.01.2021, а також щодо призначення справи до судового розгляду.

Виявлена судом невідповідність у написанні номеру кримінального провадження є очевидною опискою, допущеною під час складання тексту розписки. Така невідповідність не вказує на недотримання під час складання обвинувального акта вимог ч.4 ст.291 КПК України, та не може слугувати підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Крім того відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України єдиним процесуальним документом, що підлягає дослідженню судом під час підготовчого судового засідання, є обвинувальний акт. Додатки до обвинувального акта, визначені ч.4 ст.291 КПК України, не є і не можуть бути предметом судового контролю під час підготовчого судового засідання. Кримінальний процесуальний кодекс не визначає наявність недоліків у розписці як підставу для повернення обвинувального акта прокурору.

Також колегія суддів вважає безпідставними висновки суду про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки не скріплений печаткою.

Частини 1-3 ст.291 КІІК України містять вичерпний перелік відомостей та реквізитів, які повинен містити обвинувальний акт для того, щоб він вважався таким, який відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Проте, зазначений перелік не містить вимоги щодо скріплення підпису слідчого та прокурора печаткою, а посилання суду на примітку до ст.358 КК України не є доречним, оскільки в цьому випадку норми закону мають вищу юридичну силу, ніж норми примітки, тому саме вимогам ст.291 КПК України в цьому випадку необхідно надавати перевагу.

Таким чином підстави, на які послався суд в ухвалі, не відповідають вимогам кримінального процесуального закону та не тягнуть за собою такого наслідку як повернення обвинувального акту прокурору. Доводи апеляційної скарги прокурора знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду провадження, ухвала суду не може залишатися в силі та відповідно до положень ст.ст.409,412,415 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а

Апеляційну скаргу прокурора відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Олевського районного суду Житомирської області від 17 червня 2022 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12021060000000002 від 05.01.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, скасувати.

Призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: