ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/6701/22 Номер провадження 11-кп/814/2372/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого суддіОСОБА_2

суддів: за участю: секретаря судового засідання захисника обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції судове провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 04 жовтня 2022 року,

в с т а н о в и л а:

       Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 квітня 2020 року за №12020220000000456, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 02 грудня 2022 року, обвинуваченому

        ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Харків, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст.89 КК України не судимому.

Відмовлено в задоволенні клопотань захисника про:

скасування, зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 ;

закриття кримінального провадження та повернення обвинувального акта прокурору.

Приймаючи таке рішення про продовження строку тримання під вартою місцевий суд урахував: наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, характер і тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, передбачене за його вчинення покарання, особу обвинуваченого, його процесуальну поведінку та неможливість інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти вказаним вище ризикам.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 04 жовтня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, щоб забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, який не судимий, є військовослужбовцем, виконував бойові завдання, позитивно характеризується, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, має міцні соціальні зв`язки - постійне місце проживання, на утриманні цивільну дружину, малолітню дитину, матір похилого віку, яка є інвалідом, у той час як тяжкість пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення не є достатньою підставою для продовження строку тримання під вартою; прокурор, який затверджував обвинувальний акт, складав клопотання про продовження запобіжного заходу та брав участь у судовому засіданні першої інстанції неповноважний, що також є підставою для повернення обвинувального акта стороні обвинувачення; викладені в повідомленні про підозру ОСОБА_7 обставини є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам провадження.

Прокурор, будучи належним чином повідомленим про місце, дату та час розгляду провадження, в судове засідання не з`явився і заявив клопотання про здійснення апеляційного розгляду за його відсутності.

Відповідно ж до ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників провадження, які судом були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає проведенню розгляду.

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, перевірила матеріали судового провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Статтею 404 КПК України регламентовано, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Ухвала місцевого суду в частині відмови в задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження та повернення обвинувального акта прокурору в силу ст.392 КПК України оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому, наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За приписами ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Окрім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відовідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він 06 квітня 2020 року приблизно о 20 годині 45 хвилин на перехресті вул. Піскуновської та пров. Піскуновського в м. Харків, діючи за попередньо змовою з іншою особою, умисно завдав ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень у вигляді поєднаної гострої закритої черепно-мозкової та лицьової травм, які були небезпечними для життя в момент заподіяння й такі, що спричинили непоправне знівечення обличчя ОСОБА_8 .

Такі дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України.

Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, оцінив у сукупності обставини, що враховуються при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, передбачені ст.ст.177, 183, 197, 199 та 331 КПК України, та продовжив ОСОБА_7 зазначений запобіжний захід.

Під час вирішення клопотання прокурора місцевий суд правильно встановив, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшились, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, тяжкість інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином проти життя та здоров`я особи, за вчинення якого передбачено покарання до 10 років позбавлення волі, особу обвинуваченого, його неналежну процесуальну поведінку, так як він тривалий час переховувався від слідства, у зв`язку з чим оголошувався в розшук.

Усупереч доводам апелянта встановлені під час розгляду клопотання та апеляційної скарги обставини в їх сукупності не дають підстав стверджувати про наявність в ОСОБА_7 , який неодружений, таких соціальних зв`язків, що могли би слугувати достатнім стримуючим фактором для забезпечення його належної процесуальної поведінки, якої він не дотримувався під час досудового провадження.

Суд апеляційної інстанції враховує те, що обвинувачений у силу ст.89 КК України не судимий, є військовослужбовцем, брав участь у обороні м. Харків, має родину, однак дані обставини з огляду на викладене вище не спростовують висновки суду першої інстанції про неможливість запобігти наведеним вище ризикам у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому.

Так, відповідно до ст.178 КПК України, враховуючи доведеність ряду таких, що зменшились і не змінились ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, обставини інкримінованого ОСОБА_7 злочину у співучасті, що призвів до тяжких наслідків і має високий ступінь суспільної небезпеки, дані про особу ОСОБА_7 , його процесуальну поведінку в їх сукупності, на думку колегії суддів, лише такий запобіжний захід як тримання під вартою здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, що виключає можливість обрання останньому більш м`якого запобіжного заходу.

Апеляційний суд уважає законним та обґрунтованим судове рішення суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки наявне об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше обмеження його прав перебувати на волі.

Щодо доводів апелянта, які пов`язані з оцінкою доказів для вирішення питання про визнання особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, винною чи невинною у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, то вони не стосуються процесуальних повноважень суду апеляційної інстанції при апеляційному перегляді ухвали суду про продовження запобіжного заходу та підлягають вирішенню судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.

Посилання ж захисника на неповноважність прокурорів є безпідставними, оскільки прокурор ОСОБА_9 , який затверджував обвинувальний акт і скаладав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , та прокурор ОСОБА_10 , який приймав участь у судовому засіданні першої інстанції під час розгляду названого клопотання, вкючені до групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27 квітня 2020 року за №12020220000000456.

Істотних порушень вимог КПК України, які би перешкодили чи могли перешкодити місцевому суду постановити законне та обґрунтоване судове рішення, не встановлено.

Отже, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 04 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 – без зміни.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_2                 ОСОБА_3                 ОСОБА_4