ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2009 року         Полонський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді - Горщар А.Г.

при секретарі – Салюк Т.М.

з участю прокурора Деренівського М.Ю.

адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Полонне кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3,  громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, непрацюючого, раніше  судимого 29.08.2008 року Полонським райсудом за ст.. 175 ч.1 КК до штрафу в розмірі 2125 грн.

за ч.2 ст.382,  ч.2 ст.364  КК України,

встановив:

ОСОБА_2 з 21 січня 2001 року був призначений на посаду директора сільськогосподарського  товариства з обмеженою відповідальністю ім. Мічуріна (далі СТОВ).

24 травня 2001 року між СТОВ та спілкою громадян-співвласників ім. Мічуріна (далі Спілка) укладено договір оренди майна загальною вартістю 2 375 241 грн. строком на 5 років.

Відповідно до умов договору оренди СТОВ зобов’язувалось використовувати орендоване майно за господарським призначення із сплатою орендної плати, без права його відчуження та без згоди на це представників Спілки.

Після закінчення строку дії договору оренди підсудний, як директор СТОВ, використовуючи своє службове становище, діючи в інтересах очолюваного ним товариства, де він є одним із його власників, протягом 2007 року січня 2008 року провів без згоди представників Спілки  демонтаж металевого обладнання, що знаходилось в приміщеннях 2-х  тваринницьких комплексів, які являлись власністю громадян-співвласників  Спілки  та  продав його як металобрухт, за що до СТОВ надійшло коштів в сумі 30 690 грн., які були всі витрачені виключно на потреби СТОВ, і не  направлені на виплату майнових паїв громадянам-співвласникам спілки, чим для них було заподіяна майнова шкода.  

Рішенням № 2 комітету спілки співвласників майна ім. Мічуріна від 19 березня 2007 року було надано згоду дирекції СТОВ на продаж частини розпайованого майна – приміщення магазину «Дари природи», за умови, що частина виручених від продажу грошей в сумі 83432 грн. будуть направлені СТОВ на виплату вартості майнових паїв співвласникам.

ОСОБА_2 як директор СТОВ, яке  23.03.2007 року отримало від продажу згаданого приміщення магазину гроші в сумі 267 767 грн., зловживаючи своїм службовим становищем, та знову же діючи в інтересах СТОВ, умисно не виконав умови вказаного рішення комітету співвласників, направивши на виплату вартості майнових паїв співвласникам суму грошей – 41694 грн., а не 83432 грн. Решта коштів за вказівкою підсудного були витрачені виключно на потреби СТОВ.

Таким чином ОСОБА_2 заподіяв для спілки громадян-співвласників ім. Мічуріна майнову шкоду в сумі – 72 428 грн.

В судовому засіданні підсудний свою вину у вчиненні зазначених діянь визнав частково, пояснив, що протягом 2006-2007 років він будучи директором СТОВ виявив скоєння крадіжок металевих конструкцій із приміщень тваринних комплексів. З метою запобігти подальшому розкраданню названого майна на виробничій нараді керівництво СТОВ прийняло рішення демонтувати металеві конструкції із приміщень комплексів та продати їх як металобрухт, що було в послідуючому зроблено, а виручені кошти в сумі 30 690 грн.  використані на потреби СТОВ, зокрема на сплату податків, заробітної плати працівникам СТОВ,  тощо. Визнав, що на виплату майнових паїв громадянам-співвласникам спілки гроші направлені не були. Також не заперечив, що від продажу приміщення магазину «Дари природи» для СТОВ надійшло коштів в сумі 267 767 грн. Із них згідно рішення комітету Спілки слід було направити на виплату майнових паїв їх власникам 83 432 грн., однак СТОВ фактично направило та виплатило коштів на ці  цілі лише  41694 грн.

             Винність підсудного у вчиненні названих вище кримінальних діянь також стверджується наступними доказами.

    Показаннями представника потерпілих голови Спілки ОСОБА_3, який пояснив, що ОСОБА_2 як директор СТОВ без згоди комітету Спілки протягом 2007 та на початку 2008 років  організував демонтаж металевих конструкцій із приміщень тваринницьких комплексів, які є майном членів Спілки, та продав їх на металобрухт, а  виручені кошти були підсудним використані виключно на потреби СТОВ. Також ОСОБА_2 всупереч рішення комітету спілки від коштів, що надійшли до СТОВ від продажу приміщення магазину не направив всю обумовлену суму грошей в розмірі 83 432 грн. на виплату власникам майнових паїв, а лише на ці цілі було виплачено коштів в сумі  41694 грн.

    Показаннями  свідка ОСОБА_4,котрий розповів, що в період листопада 2007 по лютий 2008 років він як головний бухгалтер СТОВ здійснював облік надходження коштів за зданий товариством металобрухт від ПП «Глорія», яких надійшло в загальній суму 30690 грн., і всі вони були використані на поточні потреби СТОВ та виплату заробітної плати його працівникам.  Також підтвердив, що від коштів які надійшли у СТОВ за продаж приміщення магазину, на виплату майнових паїв членам Спілки було направлено грошей в сумі 41694 грн., а решта їх товариство використало на свої потреби.

    Показаннями свідка ОСОБА_5, пояснившої, що вона як голова ревізійної комісії СТОВ, приймала участь у рахуванні металевих решіток, які знаходились у приміщенні складу СТОВ, про що було складено відповідний акт, згідно якого металеві решітки переведені в металобрухт за погодженням із ОСОБА_2, так як вони були непридатними для цільового використання.

    Показаннями свідка ОСОБА_6, яка розповіла, що вона є секретарем комітету Спілки, який протягом 2007-2008 року не давав згоди директору СТОВ для демонтажу металевих конструкцій із приміщень тваринницьких комплексів та послідуючої здачі їх на металобрухт. Їй відомо, що в названий період часу директор СТОВ здійснив такі дії, а виручені кошти були використані  лише на потреби товариства, на оплату вартості майнових паїв вони не направлялись.

    Даними:  договору між СТОВ та ПП «Глорія» про поставку товариством металобрухту (а.с.50 т.2);  прийомо-здаточних актів ПП «Глорія» (а.с.15-19, 46 т.2); довідки СТОВ (а.с.10 т.2) які вказують, що в листопаді 2007 року та в січні-лютому 2008 року СТОВ здало в ПП «Глорія» металобрухт, за що отримало кошти в сумі 30690 грн.

    Статутом Спілки (т.1 а.с.99-108) положення якого визначають порядок прийняття рішень щодо розпорядження майном спілки.

    Даними довідки СТОВ (т.1 а.с.9), платіжних  доручень (а.с.10-16 т.1), протоколу засідання комітету Спілки (а.с.41-43 т.1) із яких вбачається, що від продажу приміщення магазину мало бути витрачено на оплату вартості майнових паїв кошти в сумі 83 432 грн., а також що до СТОВ від цього продажу надійшло грошей 267 767 грн., із яких за майнові паї виплачено 41694 грн.

            Оцінивши докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні ним вказаного вище злочину.

             Його такі дії  слід кваліфікувати  за ч.2 ст. 364 КК – зловживання службовим становищем, тобто умисне в інших особистих інтересах, та інтересах третіх осіб, використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, які полягають у заподіянні матеріальних збитків громадянам-співвласникам спілки.

    ОСОБА_2 інкримінується вчинення злочину передбаченого ч.1 ст. 382 КК України – умисне невиконання рішення суду, що набрало законної сили. Суть цього обвинувачення полягає в тому, що підсудний будучи директором СТОВ, на користь якого 23.03.2007 року надійшли кошти за продаж приміщення магазину «Дари природи» в сумі 267 767 грн., умисно з метою невиконання рішень господарського суду Хмельницької області за якими із СТОВ стягнуто кошти на користь Полонського центру зайнятості населення, Фонду соціального захисту інвалідів в загальній сумі 126 123 грн.,  28.03.2007 року  відкрив розрахунковий рахунок в ХОД «Райфайзенбанк Аваль» (м. Хмельницького), на який було перераховано виручені від продажу магазину кошти, та в подальшому їх суму використав на потреби товариства, при цьому не повідомив про наявність даного рахунку орган стягнення – відділ ДВС Полонського районного управління юстиції.

    В судовому засіданні ОСОБА_2 заперечив свою вину у вчиненні названого злочину, зазначив, що кошти від продажу магазину дійсно надійшли на один із  розрахункових рахунків товариства, які в послідуючому були витрачені на різні потреби, тому він ніяк не ухилявся від виконання судових рішень, про наявність яких знав лише в загальних рисах.

    В ході розгляду справи суд вважає, що не здобуто доказів, які би стверджували, що підсудний умисно ухилявся від виконання рішень господарського суду.

    Про ці обставини свідчать показання головного бухгалтера СТОВ ОСОБА_4, дані платіжних документів, які вказують на те, що від продажу приміщення магазину кошти надійшли на відкритий в установленому законом порядку банківський рахунок, із якого в наступному відкритій формі здійснювалось їх витрачання на сплату податків, виплату заробітної плати працівникам СТОВ, тощо.

    Законодавством не передбачено обов’язок боржника повідомляти державну виконавчу службу про відкриття банківських рахунків.

    За таких обставин на думку суду в діях підсудного відсутній інкримінований йому склад злочину, передбачений ч.1 ст. 382 КК України, а тому ОСОБА_2 підлягає виправданню на підставі п.2 ст. 6 КПК України.  

    Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, його мотиви і  причини скоєння,  дані про особу ОСОБА_2, зокрема позитивні характеристики, не працевлаштованість його та дружини.

Обтяжуючою покарання обставиною є рецидив злочину.

Обставиною що пом'якшує покарання суд   визнає -  фактичне визнання підсудним своєї вини, каяття у скоєному.

З урахуванням наведеного підсудному слід обрати покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів основне у виді позбавлення волі із застосуванням ст.. 75 КК та додаткове - позбавлення права займати посади керівника сільськогосподарського підприємства, установи, організації будь-яких форм власності.

      Керуючись наведеним, ст. 323, 324 КПК України суд, -                      

засудив:

ОСОБА_2   визнати винним у скоєні злочину передбаченого ч.2 ст. 364 КК України та призначити покарання у вигляді ТРЬОХ років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади керівника сільськогосподарського підприємства незалежно від форми його власності строком на ОДИН рік.

На підставі ст.. 75 КК України засудженого звільнити від відбуття основного покарання, якщо він протягом іспитового строку в ОДИН рік не вчинить нового злочину.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КК України покарання призначені за цим та попереднім вориками судів складанню не підлягають, а кожне із них виконується самостійно.

За ч.1 ст. 382 КК України ОСОБА_2 виправдати за відсутністю в його діях складу цього злочину на підставі ст. 6 п.2 КПК України.

Запобіжний захід засудженому  до набрання вироком законної сили залишити попередній – підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до Хмельницького апеляційного суду протягом 15 діб.

Головуючий ____________________