Постанова

Іменем України

23 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 757/8242/20

провадження № 61-4344св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Печерського районного суду м. Києва від

26 листопада 2020 року у складі судді Литвинової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року у складі колегії суддів:

Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Нежури В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») про стягнення суми вкладу.

Позовні вимоги мотивував тим, що сторонами 28 жовтня 2013 рокуукладено договір вкладу № SAMDN27000725927496. Позивачем внесено на відкритий банком для нього депозитний рахунок 30 000,00 дол. США. У подальшому позивач письмово звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору і виплату коштів вкладу з нарахованими відсотками на загальну суму 30 021,59 дол. США, однак банк відмовляється проводити виплату.

Просив суд стягнути суму вкладу у розмірі 30 021,59 дол. США за договором вкладу № SAMDN27000725927496.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнено з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму за договором вкладу № SAMDN27000725927496 від 28 жовтня 2013 року на суму 30 021,59 дол. США, що еквівалентно за встановленим НБУ курсом станом на 06 лютого

2020 року 744 220,59 грн.

Стягнено з АТ КБ «ПриватБанк» в дохід держави судовий збір у розмірі 7 442,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своїми діями щодо неповернення ОСОБА_1 коштів за вкладом в сумі 30 021, 59 дол. США, порушує як умови договору, так і застереження визначені цивільним кодексом щодо належного та добросовісного виконання зобов`язання. Доводи позивача щодо порушення його прав знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, тому позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, оскільки ґрунтуються на вимогах закону.

При цьому, суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на укладений з третьою особою у справі договір про переведення боргу ТОВ ФК «Фінілон» вказуючи, що саме АТ КБ «Приватбанк» є належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 щодо вкладу за договором № SAMDN27000725927496 і такі доводи суд відхилив як хибні, оскільки згоди позивача у відповідності до встановленого правового порядку заміни боржника у зобов`язанні, підписанням тристороннього договору або наданням відповідного листа, що передбачено положеннями 521 ЦК України, у позивача не було отримано. Окрім цього, зміст повідомлення банку не адресовано персонально вкладнику і розміщення його на сайті банку http://privatbank.ua не гарантує того, що він з ним ознайомиться, а отже не може ототожнюватися із належним повідомленням особи, а тим паче із отриманням його згоди.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що відповідач своїми діями щодо неповернення ОСОБА_1 коштів за вкладом в сумі 30 021,59 дол. США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 06 лютого

2020 року 744 220,59 грн, порушує умови договору та норми діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Апелянтом не доведено, а судом не встановлено, що позивач у будь-якій формі надавав свою згоду на заміну боржника у зобов`язанні. Посилання на статті 513, 521 ЦК України, які регулюють форму правочину не можуть бути підтвердженням надання згоди на його вчинення особою, яка не є стороною цього правочину, а тому колегією суддів розцінюються критично. Не заслуговують на увагу і посилання апелянта на надання позивачем згоди на переведення боргу відповідно до статті 205 ЦК України та пункту 1.1.7.59 Умов та правил надання банківських послуг, оскільки жодного належного та допустимого доказу про те, що саме з цими Умовами та правилами був ознайомлений позивач під час укладення договору банківського вкладу відповідачем надано не було. Крім того, відповідачем не було надано жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що позивачу було достеменно відомо про укладення договору про переведення боргу, і що в подальшому його мовчання могло б свідчити про його волю до вчинення такого правочину, тому дані доводи також не приймаються апеляційним судом.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив судові рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що Печерський районний суд м. Києва та Київський апеляційний суд не врахували висновків про застосування норм права, що встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, про що наголошує пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції позиція АТ КБ «ПриватБанк» полягала в тому, що внаслідок укладання 17 листопада 2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ Фінансова компанія «Фінілон» договору про переведення боргу з подальшим укладенням 18 листопада 2014 року додаткової угоди до цього договору банк не несе будь-яких зобов`язань за таким договором банківського вкладу, а ТОВ «ФК «Фінілон» є новим боржником за даним договором банківського вкладу. Відповідно до умов договору електронний додаток № 1 містить перелік депозитних договорів, за якими було здійснено переведення боргу на ТОВ ФК «Фінілон», в тому числі і по депозитному договору № 8АМПИ27000725927496, який є предметом спору в даній справі.

Відповідно до пункту 1.1.7.58 умов та правил надання банківських послуг (в редакції від 01 червня 2014 року), які розміщені на офіційному сайті банку передбачено, що у зв`язку з анексією АР Крим та припинення діяльності банку на цій території, клієнт зобов`язується з`явитися в структурний підрозділ банку, розташований на материковій частині України, для здійснення банком дій щодо уточнення інформації, ідентифікації та вивчення клієнта та надати в банк від агентства по страхуванню вкладів, розташованому за адресою: 109240, РФ, Москва, Верхній Таганський глухий кут, д. 4, (далі - Агентство), довідку про відсутність виплат грошових коштів клієнту - фізичної особі. При цьому, клієнт зобов`язаний вчинити дії, передбачені в цьому пункті, в термін до 31 грудня

2014 року. Відповідно до пункту 1.1.7.59 умов та правил надання банківських послуг (в редакції від 01 червня 2014 року) було передбачено, що у разі невиконання клієнтом обов`язків, передбачених пунктом 1.1.7.58 цих умов, подальша взаємодія за договором клієнта з банком може бути змінена шляхом повідомлення, в тому числі на сайті банку у відповідному розділі умов та правил. При необхідності отримання банком згоди від клієнта на здійснення таких дій, сторони керуються вимогами статтею 205 ЦК України (мовчазна згода). На підставі викладених пунктів умов та правил надання банківських послуг на офіційному сайті банку 30 січня 2015 року було розміщене повідомлення з наступним змістом: «у зв`язку з анексією АР Крим і зупиненням діяльності Банка на цій території в розділ «1.1.7. Додаткові положення» Умов та правил надання банківських послуг внесені зміни про порядок взаємодії за договорами Клієнта з Банком. У разі невиконання Клієнтом обов`язків, передбачених пунктом 1.1.7.59 цих Умов та Правил, подальша взаємодія по договору Клієнта з Банком буде здійснюватись з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН», що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32. У разі незгоди Клієнта з переводом боргу, свої письмові заперечення Клієнт направляє Банку в строк до 15 лютого 2015 року. Ненадання Клієнтом заперечень у вказаний в цьому пункті строк, підтверджує здійснення Банком переводу боргу по договорам Клієнта на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» зі згоди Клієнта».

З огляду на те, що будь-яких письмових заперечень від позивача відносно переведення банком на ТОВ ФК «Фінілон» боргу за договором, який є предметом спору у даній справі, на адресу банку не надходило, то вважається, що переведення боргу банком було здійснено зі згоди вкладника.

Отже, в наслідок укладання між ПАТ КБ ПриватБанк та ТОВ ФК «Фінілон» договору переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року та переведення боргу за зобов`язаннями банку щодо виплати коштів за договором банківського вкладу, який є предметом спору у даній справі, АТ КБ «ПриватБанк» на цей час не несе зобов`язань за таким договором, а ТОВ «ФК «Фінілон» є новим боржником за цим договором банківського вкладу.

Договір про переведення боргу вчинений у письмовій формі, як і договір банківського вкладу (тобто правочин щодо заміни боржника вчинений в однаковій письмовій формі як і договір банківського вкладу - основний договір), при цьому стаття 520 ЦК України не встановлює у якій саме формі має бути вчинена згода кредитора на заміну боржника у зобов`язанні, тобто не існує прямої вказівки закону про те, що заміна боржника у зобов`язанні має бути вчинена за тристоронньою письмовою угодою між кредитором, боржником і новим боржником або із наявністю листа кредитора, а існує лише вимога щодо необхідності отримання згоди кредитора на заміну боржника у зобов`язанні.

Таким чином, висновок суду першої та апеляційної інстанції про те, що: «згоди позивача у відповідності до встановленого правового порядку заміни боржника у зобов`язанні вираженої підписанням тристороннього договору або «надання відповідного листа» прямо не узгоджується із статтями 513, 520, 521 ЦК України.

Під час розгляду справи АТ КБ «ПриватБанк» зі своєї сторони надало докази переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» за спірним договором банківського вкладу, зокрема, - копію договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, копію додаткової угоди від 18 листопада 2014 року, засвідчений витяг з електронного додатку № 1 до договору про переведення боргу б/н від

17 листопада 2014 року з інформацією щодо особи ОСОБА_1 , довідку про підтвердження факту виконання банком зобов`язань щодо перерахування на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон» грошових коштів позивача.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. У задоволенні клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про зупинення виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від

26 листопада 2020 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року, відмовлено.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суди першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Фактичні обставини справи

22 травня 2012 року сторонами укладено договір вкладу

№ SAMDN27000725927496, на виконання якого позивач розмістив на банківському рахунку 20,00 дол. США.

28 жовтня 2013 року позивач вніс на банківський рахунок, відкритий ПАТ КБ «ПриватБанк» для розміщення грошових коштів за договором вкладу

№ SAMDN27000725927496, суму у розмірі 30 000,00 дол. США, що підтверджується квитанцією № 2013102896552.

Станом на 14 липня 2014 року на відкритому на ім`я позивача рахунку у ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно з договором вкладу № SAMDN27000725927496, знаходилася сума у розмірі 30 021,59 дол. США, з яких 1,59 дол. США становлять відсотки за депозит.

13 червня 2019 року позивач засобами поштового зв`язку направив відповідачу заяву про розірвання депозитного договору та про повернення коштів, на яку отримав відповідь з банку, що у банку відсутній доступ до первинної документації, у тому числі до клієнтської бази і неможливо надати інформацію по руху коштів за договорами вкладів та кредитним договорам, які були укладені до 14 червня 2014 року.

17 листопада 2014 року АТ КБ «Приватбанк» перевів борг за депозитним договором № SAMDN27000725927496, який укладений з позивачем, ТОВ «Фінансова компанія «ФІНІЛОН» на виконання укладеного з останнім договору від 17 листопада 2014 року про переведення боргу з подальшим укладенням

18 листопада 2014 року додаткової угоди до цього договору.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 175/4055/19 (провадження № 61-11318св20) зазначено, що «законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. При вступі в договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо). Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2021 року у справі

№ 757/45304/19-ц (провадження № 61-3221св21) зроблено висновок, що «з огляду на те, що договір між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 укладено у письмовій формі, він містить умови про їх двостороннє волевиявлення, передбачені статтею 205 ЦК України положення про мовчазну згоду не можуть бути застосовні до правовідносин сторін у цій справі. Банк не довів, що такий договір було укладено зі згоди вкладника ОСОБА_1 , що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України. Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 757/61159/19-ц, від 22 вересня 2021 року у справі № 757/64382/17».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 757/34314/18-ц (провадження № 61-7121св21) зазначено, що «доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки

17 листопада 2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договором банківського вкладу, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надала згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», а тому саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за договором банківського вкладу та належним відповідачем у справі, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655ск21) та від 17 листопада

2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21) у подібних правовідносинах».

За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що відповідач не довів, що договір переведення боргу укладено зі згоди вкладника - ОСОБА_1 , не повернув на вимогу позивача кошти за вкладом в сумі 30 021,59 дол. США, суди зробили правильний висновок про стягнення цієї суми на користь позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановахВерховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 175/4055/19 (провадження № 61-11318св20) та від 02 листопада 2021 року у справі

№ 757/45304/19-ц (провадження № 61-3221св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року в справі № 757/34314/18-ц (провадження № 61-7121св21), не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, судові рішення ? без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат