Справа № 2-2225/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е)

 01 квітня 2009 року.                             м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Марченко Д.Л., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам та пені,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду із позовом, якій уточнила, просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по аліментам станом на 06.12.2005 року у сумі 17 076,05 грн., а також пеню за прострочення сплати аліментів  за період з 01.01.2004р. по 01.04.2009р. у сумі 327517,68 грн.

 Свої вимоги вона обґрунтовує тим, що відповідач є батьком їх сумісного сина ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно рішенню Київського райсуду м. Сімферополя, з нього було стягнено аліменти, які він не сплачує. На теперішній час, їх син досяг повноліття, через що виконавчою службою Київського району м. Сімферополя була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження. Заборгованість за несплату аліментів і складає 17076,05 грн., яку вона і просить стягнути на її користь з відповідача.

Також вона просить на підставі ст. 196 СК України стягнути з відповідача зазначену суму розрахованої нею неустойки (пені). У судовому засіданні позивачка і її представник зазначені позовні вимоги підтримали, на їх задоволенні наполягають.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причину неявки суду не повідомив. Про час та місця слухання справи був належним чином повідомлений, про що у справі маються докази. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вислухавши позивачку, її представника,  дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає  задоволенню.  

Судовим розглядом встановлено, що за рішенням Київського райсуду м. Сімферополя від 03.07.1991 року з відповідача стягнути аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі ? частини від усіх видів його заробітку (доходу) до повноліття дитини.

За цим рішенням 17 травня 1994 року було видано виконавчий лист, пред’явлений позивачкою для виконання до Київського ВДВС Сімферопольського МУЮ.

20.05.2008р. постановою державного виконавця ВДВС Київського району м. Сімферополя, затвердженого начальником відділу, виконавче провадження за зазначеним виконавчим листом закінчено у зв’язку з досягненням дитиною повноліття, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно довідки ВДВС Київського району м. Сімферополя, заборгованість відповідача по сплаті аліментів склала на момент закінчення виконавчого провадження 17076,05 грн.

За таких обставин судом не вбачається підстав для задоволення позову, оскільки аліменти з відповідача рішенням суду вже стягнуті, а порядок, строки і повнота виконання судового рішення знаходяться в сфері вже виконавчого провадження. Тобто цей спір між сторонами вже розглянутий, і за цими правовідношеннями вже постановлено рішення суду, яке набуло чинності і має бути виконано у повному обсязі.

Питання невиконання у повному обсязі рішення суду відповідними посадовими особами ВДВС є підставою для винесення окремої ухвали по наявній справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 СК України, заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття. Виходячи з положення цієї статті державний виконавець не мав права закінчувати виконавче провадження до повного виконання рішення суду.

Вимоги позивачки про стягнення пені на суму невиплачених аліментів також не підлягають задоволенню, оскільки виходячи зі смислу ст. 196 СК України, вина особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду повинна бути доведена чи встановлена.

Як йдеться з матеріалів справи, кримінальна справа щодо відповідача не порушувалась, його вина вироком не встановлена. Відповідно ст. 60 ЦПК України, суду не надано безперечних доказів вини відповідача в несплаті аліментів.

Відповідно постанови Пленуму ВС УКраїни № 3 від 15.05.2006р., відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати  у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв’язку  з несвоєчасною виплатою заробітної плати,  затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

Понесені позивачкою судові витрати залишаються на неї відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищевказаного, керуючись ст. ст. 194, 196  СК України, та ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 224-226  ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Київського районного суду м. Сімферополя протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: