Справа № 2-2236/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

17 березня 2009р.                                 м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Марченко Д.Л., за участю представника позивача ОСОБА_1 та представників відповідача ОСОБА_2 і ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_4 до Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк» про розірвання кредитного договору, визнання протиправною бездіяльність та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернувся до суду із позовом, в якому просить розірвати кредитний договір № 2-2640-654-6 від 10.04.2006 року, укладеного між нею і відповідачем, визнати незаконною бездіяльність відповідача по ненаданню їй інформації, пов’язаної із наданням відповідачем банківської послуги, а також просить стягнути з відповідача 10000 грн. моральної шкоди та витрати за надані юридичні послуги.

Позов обґрунтовується тим, що умови договору не відповідають умовам акції, за якою вона брала кредит для придбання телефону. Сума взятого кредиту значно більше вартості придбаного телефону, а нараховані відсотки більш 12 відсоткової ставки. На неодноразові письмові і усні запитання про роз’яснення обставин щодо взятого кредиту, відповіді вона досі не отримала. Вважає, що її було введено в оману при укладені договору. Крім цього зазначеними діями відповідача їй спричинено  моральну шкоду, яку вона просить відшкодувати. Свої вимоги обґрунтовує засадами Закону України «Про захист прав споживачів».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.

Представники відповідача із позовом не погодились, суду пояснили, що позивачкою підписувався договір кредиту, в якому зазначені усі суттєві моменти, в тому числі і розміри кредиту, якій нею отримується, з врахуванням банківської комісії. Наданий представником позивача розрахунок відсотків є лише приблизним, тому з боку позивачки підчас здійснення платежів за договором завжди була переплата. Відповіді вони не надавали, оскільки всі листи переправляли за внутрішньою інструкцією до головного офісу у м. Києві. Причин не надання відповідей головним офісом вони не знають.

Вислухавши учасників судового засідання, з’ясувавши обставини та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 10 квітня 2006 року ОСОБА_4 було подано заяву – пам’ятку для отримання споживчого кредиту, в якій вона власноруч просила надати їй кредит, зазначивши суму споживчого кредиту у розмірі 3566,60 грн. за умовою надання кредиту по пакету «Лояльний».

Після подачі зазначеної заяви між ОСОБА_4 та АКБ «Правекс-Банк» було укладено кредитний договір № 2-2640-654-6 від 10 квітня 2006 року. Відповідно п. 1.1. цього договору, банком надано кредит на загальну суму 3566,60 грн. Пунктом 1.3. договору передбачена відсоткова ставка у розмірі 12% річних.    

Пунктом 1.4. цього ж договору передбачено, що у випадку виникнення заборгованості по сплаті кредиту, розмір відсоткової ставки збільшується на 3 % починаючи від розміру, встановленого п. 1.3.

Наданий представниками відповідача розрахунок заборгованості свідчить про те, що відсоткову ставку позивачці було збільшено у відповідності із положенням п. 1.4. договору лише з лютого 2007 року, після припинення здійснення платежів останньою. Розрахунок заборгованості проведений правильно і відповідає вимогам договору.

Розрахунок для сплати відсотків, на який посилається позивач (а.с. 6) є лише приблизним, що в ньому і зазначено, та не являється обов’язковим.  

Щодо розміру кредиту, то до посилань позивачки на введення її в оману, чи ненадання достовірної інформації, суд ставиться критично, оскільки умови договору чітко прописані у спірному договору, якій підписано позивачко, крім цього нею власноруч подана заява на отримання кредиту у розмірі, визначеного у п. 1.1. договору. Сума банківських послуг у виді розрахункового обслуговування (комісії) при наданні кредиту у розмірі 1468,60 грн. передбачена п. 2.1.3. договору і включена в загальну суму кредиту, отриманого позивачкою.

При придбанні ОСОБА_4 мобільного телефону Банком було перераховано до магазину вартість телефону у сумі 2098,00 грн., що стало підставою для отримання позивачкою телефону у магазині «Евросеть», що підтверджується також платіжним дорученням. Таким чином загальна сума кредиту, отримана позивачкою складає суму у розмірі 2098,00 + 1468,60 = 3566,60 грн.

Таким чином судом не встановлено порушень з боку відповідача положень Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання кредиту.

Згідно із ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Крім цього, рішенням Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 16.12.2008 року з ОСОБА_4 на користь АКБ «Правекс-Банк» стягнено 3244,80 грн. заборгованості за спірним договором кредиту.  

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_4 про розірвання договору задоволенню не підлягають, так само як і вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки відповідно до п. 5  ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» ( в редакції Закону № 3161-ІV від 01.12.2005 року), споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.

Отже, виходячи зі смислу вказаної статті, споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди лише уразі заподіяння її небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією (послугою). Суду не доведено, що послуги, які надані відповідачем, є саме такими.

Щодо вимог про ненадання відповіді на певні запити, то в цієї частині суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Отримання відповідачем заяв від ОСОБА_4 від 04.10.2007 року та від 06.05.2008 року підтверджується матеріалами справи та не спростовується поясненнями представників відповідача. Проте в порушення вимог ст. 56 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача» і ст. 19 Закону України «Про інформацію», відповідей позивачеві на її звернення надані не були.  

У зв’язку із частковим задоволенням позову, на підставі ст. 88 ЦПК України, судові витрати у виді судового збору і витрат на ІТЗ розгляду справи у суді підлягають стягненню із сторін на користь держави порівну. Суду не надано позивачем підтвердження витрат на юридичну допомогу і розміру цих витрат, тому в цієї частині позову суд також відмовляє.

    На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 525, 651 ЦК України, зазначеними нормами діючого законодавства та ст. ст. 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд        

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність АКБ «Правекс-Банк» по не направленню ОСОБА_4 інформації, пов’язаної з наданням їй банківських послуг.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь держави з АКБ «Правекс-Банк» та з ОСОБА_4 по 4 грн. 25 коп. судового збору і по 3 грн. 75 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення може бути також оскаржене в порядку, встановленому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                                    Суддя: