Справа № 2-278/2009
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2009 р. м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О, при секретарі Марченко Д.Л., за участю представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (1938 р.н.) і ОСОБА_3 (1962 р.н.) про визнання спірного майна спільним майном подружжя та визнання права власності на частину цього майна,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати житловий будинок, якій збудовано у 1996 році за адресою: АДРЕСА_1, спільним майном подружжя її та ОСОБА_3 (1962). Також вона просить визнати за нею право власності на ? частину зазначеного новозбудованого будинку.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що підчас проживання однією сім’єю із відповідачем (1962 р.н.) ними будувався будинок поряд із існуючим за зазначеною адресою, для їх окремого проживання. Старий будинок належить відповідачеві (1938 р.н.), а новий будувався за згоди останнього за гроші подружжя, та частина з яких була надана її матір’ю.
Відповідачі з позовом не погодились, суду пояснили, що спірна споруда лише прибудова до будинку, вона не введена у експлуатацію, оскільки збудована не за проектом, будувалась вона на гроші відповідача (1938 р.н.), тому він вважає цю прибудову своєю власністю. Проте він не заперечує, що інші люди, які на той час проживали в його будинку, оказували йому фізичну допомогу в будівництві цієї споруди, в тому числі і позивачка, і її матір, які проживали в будинку відповідача (1938 р.н.) безоплатно.
Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 02.08.1986 р. між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (1962 р.н.) було укладено шлюб. Після укладення шлюбу подружжя стало проживати в будинку батька чоловіка ОСОБА_3 (1938 р.н.) по АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 (1938 р.н.) належить на праві власності об’єкт нерухомості по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.12.1967 р., зареєстрований у СМБРТІ.
В 1990 році ОСОБА_3 (1938 р.н.) з метою возведення прибудови до свого будинку проходить узгодження перепланування будинку для майбутнього будівництва прибудови, про що отримує технічний висновок № 318 узгоджений із певними органами у тому ж році. Як пояснив відповідач, він хотів збудувати прибудову для того, щоб надати її для проживання своєму синові (відповідачу 1962 р.н.) та невістці (позивачці).
З цією метою ОСОБА_3 (1938 р.н.) були закуплені численні будматеріали в період з 1992 року, що підтверджується наданими суду платіжними документами, та заявами. В підтвердження факту наявності щомісячних грошових коштів відповідачем надані партійні квітки із розмірами сплати членських внесків.
Позивачка не надала суду жодних документів в підтвердження грошових витрат на придбання будматеріалів нею чи її чоловіком. Також суду не надано підтвердження іншого фінансування будівництва прибудови буд-якою іншою особою на користь позивачки.
Участь ОСОБА_3 (1962 р.н.), його дружини ОСОБА_2 та інших осіб, які не є членами сім’ї ОСОБА_3 (1938 р.н.) у будівництві прибудови до будинку, належного безпосередньо ОСОБА_3 (1938 р.н.) та розташованого на його земельній ділянці, не можна вважати спільним створенням майна, яке б давало право на визнання права власності на її частину.
Відповідно п. 4 Постанови Пленуму ВС України № 7 від 04.10.1991 року, оскільки земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права власності на жилий будинок, крім випадків, коли це передбачено законом.
Право на визнання житлового будинку спільної сумісною власністю виникає лише коли будівництво велось безпосередньо подружжям або за рахунок спільної праці членів сім’ї. Інші особи, які приймали участь у будівництві житлового будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.
Крім цього, відповідно висновку експерту № 1033 від 16.10.2008 року, новостворена спірна прибудова (споруда) не являється окремим об’єктом, а входить у склад домоволодіння АДРЕСА_1.
Спірна споруда не введена в експлуатацію, в СМБРТІ відповідної реєстрації не має, і, виходячи з матеріалів справи, являється самочинним будівництвом.
Таким чином, на підставі наведеного у суду не мається законних підстав вважати спірну споруду спільним майном подружжя ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (1962 р.н.), відповідних тому доказів суду не надано, у зв’язку із чим також не мається законних підстав для визнання за позивачкою права власності на її частину.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 28 КпШС України (1969р.), 60, 63, 70 СК України, ст. ст. 328, 332, 331 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення може бути також оскаржене в порядку, встановленому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: