Справа № 22-11622/2006 року                    Головуючий першої інстанції Вірченко О.М.

Категорія: 21                                                  Доповідач: Осипчук О.В.

УХВАЛА

           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

„21" грудня 2006 року                            Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Осипчук О.В. суддів: Біляєвої О.М., Соломахи Л.І. при секретарі: Таранець В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 30. жовтня 2006 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Шахтарську про стягнення моральної шкоди, стягнуто з відповідача на користь позивача 19000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також 320 грн. - витрати за послуги адвоката по наданню юридичної допомоги.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскільки відсутній висновок МСЕК

про спричинення позивачу моральної шкоди, а шкода, завдана здоров"ю позивача компенсована чітким виконанням держави щодо сплати тих виплат, які передбачені ст.ст. 21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності". Крім того, відповідно до п.27 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту „Є" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч.З ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

В апеляційному суді представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Позивач та його представник надали апеляційному суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що позивач продовж тривалого часу працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах в несприятливих умовах праці. Згідно висновку МСЕК від 20.03.2002 року ОСОБА_1 первинно встановлено 15% втрати професійної працездатності безстроково за професійним захворюванням -вібраційна хвороба 1-2 ступеню. Відповідно до висновку МСЕК від 30.06.2006 року позивачу за сукупністю професійних захворювань встановлено 55% втрати професійної працездатності, з яких: первинно встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням - хронічний бронхіт, за вібраційною хворобою -25% повторно і визнано інвалідом 3 групи.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, і стягуючи на його користь 19000 грн., у відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що умовами виробництва ОСОБА_1 спричинена моральна шкода, компенсація якої в грошовому виразі належить стягненню з відповідача, однак сума в 45000 грн., яку просить стягнути позивач є завеликою.

Розглядаючи справу по суті, суд обгрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я позивача, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року ( з наступними змінами).

Згідно частини 1 ст. 9 Закону України „Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року ( з наступними змінами) відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров"я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно з п/п „е" п.1 частини 1 ст. 21 та частини 3 ст. 28 вищевказаного Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну

шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу умовами виробництва заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров"я, що порушило його звичні нормальні зв'язки, які потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Даний висновок суду відповідає роз'ясненням, які дав Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди", де зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайновою характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров"я.

Частиною 3 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які

спричинили втрату працездатності", передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Зазначена норма стосується лише випадків, коли в потерпілого не встановлено втрати професійної працездатності.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

З обставин справи вбачається, що позивачу встановлено втрату працездатності, у зв'язку з чим суд обґрунтовано, виходячи з положень CT..CT. 21 та 28 Закону, дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди у зв"язку з пошкодженням здоров"я внаслідок професійного захворювання, і, врахувавши конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, втрату ним душевної рівноваги, відчуття невпевненості в майбутньому, перебування останнього на лікуванні в зв'язку з погіршенням стану здоров"я , порушенням норм укладу звичного укладу життя, обмеження у працевлаштуванні за наявною професією, стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію у розмірі 19000 грн.

Судом також вірно стягнуто з. відповідача витрати, понесені позивачем на оплату юридичної допомоги адвокатом, оскільки ці вимоги підтверджуються документально і не перевищують граничних розмірів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу I залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно і повно з"ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є

вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, перевірені доводи сторін і постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307,308,313,315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську відхилити.

Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від ЗО жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.