Справа № 751/4415/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/615/22

Категорія - ч. 2 ст. 156 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів -                          ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 

секретаря судового засідання – ОСОБА_5

розглянувши у закритому судовому засіданні, в залі суду в м. Чернігові матеріали судового провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2022 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_7

обвинуваченого - ОСОБА_6

захисника-адвоката – ОСОБА_8

У С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2022 року обвинуваченому ОСОБА_6   продовжено строк тримання під вартою до 04.01.2023 року включно. Розмір застави у сумі 52 000 грн., визначений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.08.2022 року залишено без змін.

Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, суд обґрунтував свої висновки тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились та  продовжують існувати. Інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та не зможе запобігти вказаним ризикам.

Не погодившись із рішенням суду, обвинувачений ОСОБА_6   подав апеляційну скаргу, в якій  просить скасувати ухвалу суду та обрати йому запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що заявлені слідчим ризики, є необґрунтованими, оскільки докази того, що він може переховуватися від суду та впливати на свідків, відсутні. При цьому звертає увагу, що не має доказів його вини у вчиненні даного правопорушення. Вважає суму застави занадто великою.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та призначити ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, думку прокурора, яка заперечувала доводам апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого    ч. 2 ст. 156 КК України.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 18.08.2022 року до обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який 12.10.2022 року продовжено до 17.11.2022 року. 

За змістом ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18  цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ст. 177 КПК України,  підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Апеляційним судом встановлено, що зазначені вимоги закону судом 1 інстанції  дотримані в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 суд 1 інстанції, ураховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, дійшов правильного висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, так як ризики, які були підставою для застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися.

Виходячи з даних матеріалів судового провадження, є вірним висновок суду 1  інстанції відносно того, що ризики, наведені прокурором, є дійсними та триваючими і на даний час вони виключають можливість зміни запобіжного заходу обвинуваченому на більш м`який.

Крім того, до сплину строку тримання обвинуваченого під вартою, дане кримінальне провадження ще не завершено, не допитані свідки та докази у справі не досліджені.  

Колегія суддів зазначає, що суд на даній стадії судового засідання  не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, тому твердження апелянта про відсутність належних та допустимих доказів вини обвинуваченого  та його непричетність до вчинення злочину не заслуговують на увагу.

За таких підстав, суд обґрунтовано та в повній мірі мотивував своє рішення, тому твердження апелянта про необґрунтованість висновків постановленої ухвали, колегія суддів вважає не слушними.  

Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі судом рішення, не вбачається.

Враховуючи вищевикладене колегія не знаходить підстав для задоволення поданої апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 404, 406, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14 листопада 2022 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою –  без змін.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3                            ОСОБА_2                                  ОСОБА_4