ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 937/7228/22                                 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/1307/22                                 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 183 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року                                                 м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 , (в режимі відео конференції з приміщення ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»)

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 6 жовтня 2022 року, якою у відношенні

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь, громадянина України, освіта середньо-спеціальна, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст.186, ч.2 ст.190 КК України,

продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 4 грудня 2022 року включно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з матеріалів справи, до Комунарського районного суду м. Запоріжжя звернулась прокурор Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_8 з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст.190 КК України.

В обґрунтування свого клопотання, прокурор вказувала, що до завершення судового розгляду та ухвалення рішення по суті необхідно дослідити чимало доказів та допитати певну кількість свідків та у разі необхідності провести інші процесуальні дії. У той же час ризики, які слугували підставою для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії досудового розслідування, не зменшилися.

Своє рішення про задоволення клопотання прокурора суд першої інстанції мотивував тим, що прокурором доведено ризики, що обвинувачений, перебуваючи на волі може вчинити нове кримінальне правопорушення, оскільки ніде до затримання не працював, вчинив злочин відразу після звільнення з місць позбавлення волі та може переховуватися від суду, оскільки проживає на тимчасово окупованій території у м. Мелітополі та не має місця реєстрації.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року, апеляційна скарга захисника була задоволена і обвинуваченому змінено запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Звертає увагу на те, що обвинувачений не був звільнений, оскільки 5 жовтня 2022 року ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що обвинувачений тримається під вартою більше двох років, останні вісім місяців судові засідання зводяться лише до розгляду клопотань сторони обвинувачення про продовження тримання під вартою.

Вважає, що прокурором не доведено, що в кримінальному провадженні існують ризики, які передбачені ст.177 КПК України.

Наголошує, що за час перебування під вартою обвинувачений не висловлював намірів переховування від правосуддя, він не має закордонного паспорту, ані біометричного, що унеможливлює купівлю квитка для перетину кордону. Конкретних підстав передбачати перешкоджання здійсненню судочинства також немає.

Вказує, що ОСОБА_6 хоч і раніше притягався до кримінальної відповідальності, але за попередніми злочинами покарання відбув, нагляд після звільнення з місць позбавлення волі встановлений відносно нього не був, а тому немає підстав стверджувати про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Крім того, ОСОБА_6 ніколи не оголошувався в розшук, як на території України, так і за її межами.

Вказує, що кримінальне провадження, усі докази, зібрані під час досудового розслідування залишились у м. Мелітополь, який знаходиться під окупацією росії з 24 лютого 2022 року.

Зазначає, що сторона обвинувачення до сьогодні ні разу не звернулась до суду першої інстанції з клопотанням про поновлення втраченого провадження, що на думку захисту, свідчить про намір затягування розгляду обвинувального акту.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_7 підтримала подану апеляційну скаргу та вказала, що всі докази по даному кримінальному провадженню залишились в тимчасово окупованому м. Мелітополі, за 9 місяців сторона обвинувачення не звернулась за клопотанням про відновлення провадження. Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 свою провину визнав, проте не визнав його співучасник. Звернула увагу на те, що за ст. 190 КК України обвинувачений ОСОБА_6 вже фактично відбув покарання.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні апеляційного суду підтримав подану його захисником апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Повідомлений належним чином прокурор до судового засідання апеляційного суду не з`явився, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавав.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою – наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.

За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (справа «Боротюк проти України», п. 61).

У п. 62 зазначеного рішення ЄСПЛ вказав, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів.

Отже, наявність підстав для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою має бути ретельно перевірено, суд повинний зазначити конкретні, а не абстрактні підстави для тримання особи під вартою, розглянути можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.

На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції не дотримався вище наведених вимог.

Так, суд визнав існування зазначених прокурором ризиків, виходячи із того, що обвинувачений має місце проживання на тимчасово окупованій території, до затримання не працював, що може спонукати його переховуватися від суду та вчинити нове кримінальне провадження.

Разом з тим, положення чинного Кримінального процесуального кодексу України вказують, що важливим елементом при встановленні підстав для продовження строку дії запобіжного заходу є не лише наявність ризиків, які існували при обранні запобіжного заходу, а і ті обставини, що до завершення дії попереднього судового рішення про обрання запобіжного заходу вони не зменшилися або з`явилися нові. Доведення таких обставин покладається на слідчого, прокурора.

Крім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема "Харченко проти України", "Єлоев проти України", "Фельдман проти України") неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно, кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу.

Як вбачається із клопотання, обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України направлено до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ще 22 січня 2021 року, тобто майже 1 рік та 9 місяців потому.

Крім того, як випливає із клопотання, ще на стадії досудового розслідування (дата не зазначена) відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що свідчить про те, що останній вже тривалий час перебуває під вартою.

При цьому, доводів, які б свідчили про те, що на даний час здійснюється судовий розгляд у даному кримінальному провадженні прокурором в своєму клопотанні не зазначено. Доцільність продовження найсуворішого запобіжного заходу прокурор обґрунтовує лише посиланнями на абстрактні обставини продовження такі як, необхідність дослідити чимало доказів, допитати необхідну кількість світків та у разі необхідності провести інші процесуальні дії.

Тривале знаходження обвинуваченого під вартою, за фактичною відсутністю судового розгляду є неприпустимим. Здійснення судового розгляду в цьому кримінальному провадженні не відповідає його завданням, оскільки не є швидким.

Таке забезпечення розгляду та вирішення справи не відповідає загальним засадам кримінального провадження: верховенства права, законності, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, доступ до правосуддя, забезпечення права на захист.

Водночас ч. 4 ст. 28 КПК України визначає, що кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.

За таких обставин слід виходити, що з урахуванням тривалого часу перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, колегія суддів вважає, що ступень ризиків вказаних судом зменшилась, що є підставою для розгляду питання про застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою.

При цьому, покладення на обвинуваченого обов`язків прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває без дозволу суду, утримуватися від спілкування зі свідками у цьому провадженні, також істотно зменшують встановлені судом першої інстанції ризики.

Зваживши всі обставини у їх сукупності, тривалий час перебування обвинуваченого під вартою, колегія суддів приходить до висновку, що запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 можливо шляхом застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є достатнім для запобігання встановленим ризикам.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 6 жовтня 2022 року, якою у відношенні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 4 грудня 2022 року включно, скасувати.

Ухвалити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 відмовити.

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України, запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання строком на два місяці, до 4 грудня 2022 року включно.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :

1) з`являтися на першу вимогу до суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 3) не відлучатися з місця перебування без дозволу суду;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У зв`язку із застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з-під варти негайно.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на прокурора у кримінальному провадженні прокурора Мелітопольської окружної прокуратури ОСОБА_9 .

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2                 ОСОБА_3                         ОСОБА_4

Дата документу Справа № 937/7228/22