Справа № 357/5539/22

2/357/2323/22

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді –        Кошель Б. І. ,

при секретарі –                Нізова А. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

  ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із цивільним позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Позов мотивує тим, що з 28 липня 2000 року по 01 червня 2022 року перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі, позивачем та відповідачем було набуто спільне майно, а саме: земельну ділянку площею 0,2239 га з кадастровим номером 3220489500:02:021:0127, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка зареєстрована на ім`я відповідачки. Враховуючи, що згоди стосовно порядку розподілу спільної сумісної власності між сторонами не досягнуто, то позивач просить суд в порядку поділу спільного майна подружжя визнати право власності в розмірі 1/2 на земельну ділянку площею 0,2239 га з кадастровим номером 3220489500:02:021:0127, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 13 липня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на спірне нерухоме майно.

Ухвалою суду від 05 серпня 2022 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 27 вересня 2022 року закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, позивач направив заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка та її представник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, представник позивачки направила заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, при вирішенні справи покладались на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що 28 липня 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований у відділі реєстрації актів громадянського стану Білоцерківського міськвиконкому Київської області.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2022 року шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується відповідним рішенням /а.с. 6-8/.

16 жовтня 2013 року ОСОБА_2 придбана земельна ділянка площею 0,2239 га, кадастровий номер 3220489500:02:021:0127, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинук, господарських будівель і споруд, що підтверджується копією договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Кривеньким С.А., зареєстрованим в реєстрі за №1190 /а.с. 12/

Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №10967819 від 16.10.2013 року, право власності на вказану земельну ділянку  зареєстроване на  ОСОБА_2 /а.с.13/

Так, звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що спірне майно було ними придбаний в шлюбі та за спільні кошти, проте було зареєстроване на відповідача.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 163 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. №11).

З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини та оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що майно, а саме земельна ділянка для будівництва та обслуговування даного жилого будинку придбане сторонами у шлюбі та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, що не заперечувалося сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу, за правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позов задовольнити, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2239 га, кадастровий номер 3220489500:02:021:0127, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір за позовну вимогу майнового характеру в розмірі 992,40 та сплачений судорий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 496,20 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 70, 71 СК України, ст.ст. 2,3,10-12,13, 81, 82, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про поділ майна подружжя, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,2239 га з кадастровим номером 3220489500:02:021:0127, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 1488 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня  проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБ. І. Кошель