Справа № 22-11244 головуючий у 1 інстанції Куцій Є.М.
Доповідач Шевченко В.Ю. Категорія № 17
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006р.
Апеляційний суд Донецької області в складі Головуючого Гурової О.М. Суддів: Шевченко В.Ю., Могутової Н.Г. при секретарі Миснянко М.П. з участю позивача, представника відповідачів,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Єнакіївського міського суду від 06 листопада 2006р. за позовом ОСОБА_1до Єнакіївської міжрайонної МСЕК, Донецького обласного центру МСЕ, Українському державному інституту медико-соціальних проблем інвалідності в М.Дніпропетровську про стягнення матеріальної і моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
До апеляційного суду звернувся позивач ОСОБА_1 із апеляційною скаргою на рішення Єнакіївського міського суду від 06 листопада 2006р., яким було відмовлено в задоволенні його позову до Єнакіївської міжрайонної МСЕК, Донецького обласного центру МСЕ, Українському державному інституту медико-соціальних проблем інвалідності в М.Дніпропетровську про стягнення матеріальної і моральної шкоди.
В апеляційній. скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, відмовляючи в задоволенні заявлених позовних вимог, не прийняв до уваги докази, надані позивачем та безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про призначення судово-медичної експертизи.
В засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник Єнакіївської міжрайонної МСЕК та Донецького обласного центру МСЕ, заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що висновком МСЕК від 29 листопада 1994р. вперше ОСОБА_1 визнаний інвалідом 3 групи по
наслідкам травми, отриманої в результаті ДТП 14 липня 1994р. При черговому переогляді 15 травня 2003р. Єнакіївська МСЕК не визнала позивача інвалідом, враховуючи мінімальні прояви ознак нездоров"я. Вказаний висновок 05 червня 2003р. було підтверджено Донецькою спеціалізованою неврологічною МСЕК. За скаргою ОСОБА_1 обласна розширена МСЕК рішенням від 03 жовтня 2003р. також не визнала позивача інвалідом, підтвердивши раніше зроблені висновки. 15 березня 2004р. Донецька спеціалізована МСЕ, вивчивши висновок Українського державного інституту медико-соціальних проблем інвалідності , де позивач знаходився на стаціонарному обстеженні, знов не визнала ОСОБА_1 інвалідом. 30 серпня 2004р. Донецька спеціалізована неврологічна МСЕК визнала ОСОБА_1 інвалідом 3 групи від загального захворювання внаслідок травми в побуті у 1994р. строком до 01 вересня 2005р. без зарахування терміну з 01 травня 2003р. до 30 серпня 2004р., тобто того періоду, коли ОСОБА_1 не був визнаний інвалідом. Враховуючи вказані обставини, суд дійшов до висновку, що законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1про відшкодування матеріальної і моральної шкоди немає.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд за таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.
Як вбачається із матеріалів справи, суд розглянув заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги у відсутність представників Донецького обласного центру МСЕ та Українського державного інституту медико-соціальних проблем інвалідності в М.Дніпропетровську.
В рішенні суд послався на те, що представник Єнакіївської міжрайонної МСЕК також представляв інтереси Донецького обласного центру МСЕ. Однак, як вбачається із матеріалів справи, на час розгляду позову по суті, повноваження вказаного представника не було підтверджено належним чином відповідно до вимог ст.42 ЦПК України, оскільки строк дії доручення, яка є в матеріалах справи, закінчився 31 грудня 2005р., тоді як справа була розглянута 6 листопада 2006р. (а.с.82).
Відомості про те, що суд належним чином повідомляв Донецький обласний
центр МСЕ та Український державному інститут медико-соціальних проблем
інвалідності в М.Дніпропетровську про час та місце розгляду вказаної справи, в
матеріалах справи відсутні.
Вказані обставини свідчать про те, що висновок суду, викладений у рішенні від 6 листопада 2006р., не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до вимог п.Зч.1ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, оскільки справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання. При новому розгляді справи суду треба перевірити доводи позивача, заперечення відповідачів, постановити рішення з урахуванням встановлених обставин справи.
Керуючись ст.ст.304,п.5ч.1ст.307,п.3ч.1ст.311,ст.313,315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково .
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 06 листопада 2006р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду.