Справа № 2-1386/09 р.

      РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 квітня 2009 р.  

Керченський міський суд  Автономної Республіки Крим

у складі головуючої

судді                  Кіт  М.В.

при секретарі   Лєсковій С.А.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в м. Керч цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Керченського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4   про визнання права власності на квартиру,

                                                                     Встановив:

 У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса ОСОБА_2, третім особам ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визнання права власності квартиру АДРЕСА_1.

Треті особи ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були привернуті про справі як співвідповідачі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 19.01.1999 року через брокерську контору № 4 в м. Феодосія вона і ОСОБА_4 в рівних частках придбали у ОСОБА_3 вказану квартиру, а 07.12.1999 року вона купила у ОСОБА_4 1/2 частку квартири, зареєструвала право власності на квартиру. В даний час з метою відчуження квартири вона звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_2, проте в укладені договору їй було відмовлено, у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу 1/2 частки квартири нотаріально не посвідчений. Просила суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач приватний нотаріус ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, від неї поступила письмова думка по позову, де вона вказала, що при нотаріальному посвідченні договорів про відчуження нерухомого майна, яке підлягає реєстрації, нотаріус вимагає представлення документів, які підтверджують право власності на майно. На підтвердження права власності на квартиру ОСОБА_1 надала договір купівлі-продажу, зареєстрований на товарній біржі Феодосії 19.01.1999 р. Даний документ не може бути прийнятий як правовстановлюючий, оскільки відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений. Просила розглянути позов у її відсутність.  

Відповідач ОСОБА_4 позов ОСОБА_1 визнав в повному об'ємі і не заперечував, щоб за нею було визнано право власності на спірну квартиру.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про слухання справи сповіщений.

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом  встановлено, що позивачка ОСОБА_5 і відповідач ОСОБА_4 19 січня 1999 року на товарній біржі Феодосії купили в рівних частках у відповідача ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 (а.с.10).

07 грудня 1999 року ОСОБА_1 купила у ОСОБА_4 1/2 частку вказаної квартири, договір був нотаріально посвідчений (а.с.9).

Право власності на всю квартиру було зареєстроване за позивачкою (а.с.11).

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

Позивачка як власник квартири бажає нею розпорядитися шляхом її відчуження.

У судовому засіданні позивачка пояснила, що бажає подарувати свою квартиру дочки.

Проте нотаріус не посвідчує даний договір посилаючись на те, що не дотримана нотаріальна форма договору купівлі-продажу 1/2 частки квартири.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Способом захисту цивільних прав і інтересів може бути визнання права.

Стаття 227 ЦК України в редакції 1963 року передбачала, що договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якби хоч би однією із сторін є громадянин.

Згідно ст. 657 ЦК України в редакції 2003 року договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

 Позивачка не може представити нотаріусові нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 1/2 частки квартири, а тому звернулася до суду з позовом про визнання за нею права власності на спірну квартиру.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Судом встановлено, що між сторонами був здійснений правочин, який не суперечив закону, оскільки в 1999 році не заборонено було законом продавати квартири на товарних біржах. Правочин відповідав волевиявленню учасників правочину, був здійснений у письмовій формі і направлений на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, неправомірним не визнаний.

 Суд вважає для захисту права позивачки за нею слід визнати право власності на спірну квартиру.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10,11,60,212,213,215 ЦПК України, ст.ст. 15,16, 328,334,392,657 ЦК України в редакції 2003 року, ст. 227 ЦК України в редакції 1963 року, суд                                                                      

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Керченського нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4   про визнання права власності на квартиру задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Рішення  може  бути оскаржено  в  Апеляційний  Суд  АРК  в порядку і строках, передбачених ст.294 ЦПК України.

                      Суддя                           Кіт М.В.