Справа № 2-1206/2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М ' Я М                У К Р А І Н И

31 березня 2009 року                               Керченський міський суд в складі:

Головуючого судді:                                        В.І. Шкуліпа

за участю секретаря:                    Н.В. Чернишової  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Керчі справу за позовом ОСОБА_1 до Керченської міської Ради про визнання права власності на самовільні будівлі

 в с т а н о в и в:

 Позивач звернулася до міського суду з позовом про визнання права власності на  самовільні будівлі, вимоги мотивує тим, що вона є власником  домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в процесі експлуатації будинку позивачем самовільно  були побудовані сарай літ. „Б” та літня кухня літ. „В”, які до теперішнього часу у встановленому законом порядку не узаконені. Оскільки дані будівлі не порушує нічиїх законних інтересів та прав, просить суд визнати за нею право власності на вищезгадані  самовільні   будови.

Представник відповідача Керченської міської Ради в судове засідання не з’явився, про слухання справи сповіщені належним чином, причин нез’явлення та заперечень за позовом судові не надано.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши позивача, дослідивши документи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом  від  28.10.1983 року за реєстровим № 11942 належить  домоволодіння розташоване  за адресою: АДРЕСА_1.

В процесі користування вказаним домоволодіння  позивачем самовільно були побудовані сарай літ. „Б” та літня кухня літ. „В”, які до теперішнього часу у встановленому законом порядку не узаконені.

Відповідно до ст. 31 Закону України „Про місцеве  самоврядування в Україні”, до  відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об’єктів  містобудування, незалежно від форми власності (підпункт 9 пункту „а” частини 1 ст. 31 Закону); прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів в порядку  безпечності будинків і споруд незалежно від форм власності в районах, що зазнають  впливу небезпечних природних і техногенних явищ та процесів; вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування (підпунктами 1,4,6 пункту „б” частини ст. ст. 31 Закону).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів міських рад належить також видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, та надання дозволу на проведення цих робіт.

Під час розгляду справи, позивачем не доведено, що на будівлі та споруди, які є предметом спору, розроблялась будь-яка проектна документація.

Статтею 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” до об’єктів нерухомого майна віднесені будівля споруда, тощо   переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином будівлі та споруди, з позовом про визнання права власності на які  звернулася ОСОБА_3, підлягають обов’язковій державній реєстрації.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, підставою для державної реєстрації прав, що    підтверджують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є   нотаріально посвідчені право чини, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про  придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, рішення суду про право власності на об’єкт незавершеного будівництва, акт прийому нерухомого майна до експлуатації, інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах повноважень, визначених законом, тощо.  

З наведеного вбачається, що вирішення питання про визнання права власності на   самочинно  збудовані будівлі та споруди, які підпадають під перелік нерухомого майна, яке підлягає державній реєстрації, може бути предметом розгляду суду лише після розгляду органами місцевого самоврядування питання про введення до експлуатації об’єктів самочинного будівництва.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог, оскільки вирішення питання про визнання права власності на самовільно збудовані будинки, будівлі та споруди є компетенцією органів місцевого самоврядування, які на підставі висновків органів містобудування, технічних висновків протизсувних сейсмічних, протипожежних органів, органів санітарно-епідеміологічної служби та міжвідомчої комісії мають вирішити питання про введення до експлуатації об’єктів самочинного будівництва і відповідно про визнання на них права власності.

З урахуванням вищевикладеного, та керуючись ст. ст. 195, 196, 209, 213 – 215, 218 ЦПК України, ст. 376 ЦК України, суд  

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АР Криму в місті Феодосії через Керченський міський суд. Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня оголошення рішення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя:                                                     В. І. Шкуліпа