Справа №22-11597/2006p. Головуючий у 1 інстанції Фшь О.Є.
Категорія: 41 Доповідач: Соломаха Л.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2006р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Зубової Л.М.
суддів Соломахи Л.І., Лук'янової С.В.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1до державного підприємства „Красноармійськвугілля" про стягнення надбавки до основного окладу, щорічної допомоги на оздоровлення, компенсації за несвоєчасну виплату цих платежів з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2006р., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від
23 листопада 2006р. ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до державного
підприємства „Красноармійськвугілля" (далі ДП „Красноармійськвугілля") про
стягнення надбавки до основного окладу, щорічної допомоги на оздоровлення,
компенсації за несвоєчасну виплату цих платежів.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач ОСОБА_1 посилається на те, що згідно листів управління освіти Донецької обласної державної адміністрації від 09 березня 2006р. та Красноармійського відділу освіти від 03 жовтня 2005р. заборгованість з цих виплат повинен сплачувати відповідач за рахунок власних коштів, оскільки дошкільний заклад в якому вона працювала утримувався за рахунок коштів шахти, а не бюджетних коштів. Крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005р. №934 „Про реалізацію Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" на правовідносини, що виникли між нею та відповідачем, не розповсюджується, оскільки закони України та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили.
В. апеляційній інстанції позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги
підтримала.
Представник відповідача - ДП „Красноармійськвугілля" у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали
цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав:
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 з 17 жовтня 1958р. до 09 квітня 2000р. працювала ІНФОРМАЦІЯ_1 а з 01 квітня 1975р. - ІНФОРМАЦІЯ_2
На позивача, як педагогічного працівника, розповсюджувалися гарантії, передбачені ст.57 Закону України „Про освіту", а саме, вона мала право на виплату надбавки за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу залежно від стажу педагогічної роботи та на виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки.
Зазначені виплати позивач в період з 01 січня 1997р. по 09 квітня 2000р. не отримувала.
Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" виплати, встановлені ст.57 Закону України „Про освіту" є кредиторською заборгованістю Державного бюджету України. Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005р. №934 „Про реалізацію Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" встановлений певний порядок погашення цієї заборгованості з коштів Державного бюджету України. Відповідач кошти з Державного бюджету України на погашення такої заборгованості не отримував, в зв'язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення, а відповідно і компенсації за їх несвоєчасну виплату відсутні.
Вказаний висновок суду першої інстанції про відмову позивачу в задоволенні позову відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції правильно виходив з того, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.57 Закону України „Про освіту" та Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів".
Відповідно до частини 1 ст.57 Закону України „Про освіту" (в редакції Закону України від 23 березня 1996 року №100/96-ВР із наступними змінами та доповненнями) держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам:
- виплати педагогічним і науково-педагргічним працівникам надбавок за
вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати)
залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків,
.понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків (абзац 8);
- виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на
оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при
наданні щорічної відпустки (абзац 10).
Згідно постанови Верховної Ради України від 23 березня 1996р. „Про порядок введення в дію Закону України „Про внесення змін і доповнень до Закону Української
2
з
РСР „Про освіту" положення абзацу восьмого частини першої статті 57 щодо виплати надбавок за вислугу років вводяться в дію з 1 січня 1997 року, абзацу десятого частини першої статті 57 щодо виплати допомоги на оздоровлення - з 1 січня 1998р.
Відповідно до ст.1 Закону України від 09 вересня 2004р. „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" цим Законом визнаються кредиторською заборгованістю Державного бюджету України виплати, встановлені статтею 57 Закону України "Про освіту" в частині: абзаци восьмий та десятий частини першої - у повному обсязі, що не були нараховані або не були виплачені.
Відповідно до ст.2 цього Закону кредиторська заборгованість Державного бюджету України, встановлена статтею 1 цього Закону, є обов'язковою до погашення і погашається протягом п'яти років рівними частинами шляхом включення цих видатків відповідними законами України про Державний бюджет України починаючи з 2005 року у вигляді окремих цільових субвенцій з Державного бюджету України відповідним місцевим бюджетам або безпосередньо з Державного бюджету України для категорій працівників, що фінансуються з Державного бюджету України.
Механізм погашення кредиторської заборгованості державного бюджету з виплати надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки особам, які у період із січня 1997 по серпень 2002 року працювали на посадах педагогічних і науково-педагогічних працівників навчальних закладів та установ освіти встановлений „Порядком погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005р. №934 „Про реалізацію Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів".
Згідно п.2 цього „Порядку..." педагогічним і науково-педагогічним працівникам закладів та установ (працюючим, сумісникам, звільненим і пенсіонерам) суми надбавок за вислугу років нараховуються за період із січня 1997 по серпень 2002 року залежно від стажу роботи відповідно до Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. №78, а допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки - за період із січня 1998 по серпень 2002 року.
Виплати нараховуються за фактичний час роботи протягом зазначених періодів виходячи з посадових окладів (ставок), установлених цим працівникам у місяці відповідного періоду, та відображаються у формах бухгалтерського обліку як кредиторська заборгованість державного бюджету з виплат, у тому числі здійснених з місцевих бюджетів на підставі рішень судів, станом на 1 липня 2005 року.
Згідно п.З цього „Порядку..." особам, які працювали у 1997 - 2002 роках на посадах педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів та установ і звільнилися або вийшли на пенсію, заборгованість погашається один раз на квартал за їх заявою, поданою закладу чи установі, в яких вони працювали та які їм нарахували виплати.
Довід позивача про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005р. №934 „Про реалізацію Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних
4
закладів" не розповсюджується на правовідносини, що виникли між нею та відповідачем, оскільки прийнята вже після припинення нею трудових правовідносин з відповідачем, не грунтується на законі.
Згідно п.1 та п.2 „Порядку погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005р. №934, зазначеною постановою Кабінету Міністрів України регулюються правовідносини щодо погашення кредиторської заборгованості державного бюджету з виплати надбавок за вислугу років за період із січня 1997 по серпень 2002 року та виплати допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки за період із січня 1998 по серпень 2002 року.
Пояснення відповідача про те, що відповідні кошти із Державного бюджету України на погашення заборгованості з виплати надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним працівникам підприємство не отримувало, позивачем не спростовані.
Та обставина, що відповідач взагалі не нарахував позивачці надбавку за вислугу років за період із січня 1997 по квітень 2000р. та допомогу на оздоровлення при наданні щорічної за період із січня 1998 по квітень 2000р., не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом щодо зобов'язання відповідача виконати вимоги п.2 „Порядку погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005р. №934.
Довід позивача, що надбавку за вислугу років та допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, які встановлені частиною 1 ст.57 Закону України „Про освіту", відповідач повинен їй сплатити за рахунок власних коштів, не грунтується на законі.
Відповідно до частини 1 ст.57 Закону України „Про освіту" гарантії педагогічним працівникам забезпечує саме держава.
Крім того, відповідно до Розподілу коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2005 рік для здійснення виплат, визначених Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005р. №934, та Розподілу коштів, передбачених у державному бюджеті на 2006 рік для здійснення виплат, визначених Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2006р. №282 „Про реалізацію Закону України „Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України „Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" у 2006 році", відповідні кошти виділені і Мінпаливенерго, якому підпорядковано ДП „Красноармійськвугілля", до складу якого входить відокремлений підрозділ „Шахта „Родинська", на балансі якої знаходився дитячий садок, в якому працювала позивач.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необгрунтовані і не
4
спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст.307, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -
УХВАЛИВ
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1залишити без задоволення.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 23 листопада 2006р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
5