Справа 11397 Голов, в 1 інстанц. Нікішин Ю.В.
Категорія 40 Доповідач Зубова Л.М.
Рішення Іменем України
22 грудня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі: головуюча суддя Зубова Л.М. судді Соломаха Л.І., Молчанов С.І. секретар Андрусішина М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю « Сладкая жизнь» м. Макіївки про захист трудових прав з апеляційною скаргою позивача на рішення Совєтського районного суду м. Макіївка від 8 листопада 2006 року.
Вислухавши доповідача, пояснення позивача, який апеляційну скаргу підтримав, пояснення представника відповідача Кисельова B.C. який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -
встановив:
Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки від 8 листопада 2006 року у задоволенні позову було відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просив рішення суду скасувати і задовольнити його вимоги, оспорюючи правильність висновків суду, послався на те, що суд не дав належної оцінки обставинам справи, наданим позивачем доказам, просив задовольнити його вимоги, зазначав, що відповідач до цього часу не видав йому трудову книжку .
Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення підвищеної оплати за роботу нічний час , суд дійшов висновку про безпідставність вимог, такі висновки суду грунутються на матеріалах справи та відповідають вимогам ст. 108 КЗпП України (а.с. 136-160), оскільки суд встановив, що доплату позивачеві була фактично проведено. Доводи апеляційної скарги у цій частині спростовано матеріалами цивільної справи.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення заробітної плати за роботу у вихідні дні, суд підставно послався на відсутність законних підстав для задоволення позову, оскільки шляхом дослідження табелів виходів на роботу, графіка режиму роботи встановив, що позивач до роботи у такі дні не залучався. І цей висновок не спростовано доводами апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні вимог про зміну формулювання причин звільнення і дати наказу про звільнення, суд підставно виходив з того, що 13.12.2005 року позивач з 10 години ( при закінченні зміни о 8 годині 14.12.2005року - цю обставину він сам підтвердив ) був відсутній на роботі і не надав доказів поважності причин відсутності. Цей висновок суду ґрунтується на матеріалах справи. Процедуру звільнення, встановлену законом, відповідачем було додержано (а.с. 46,47,48,49,50).
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення вихідної допомоги, ,суд правильно виходив з того, що ці вимоги позивача не грунтуються на законі, оскільки виплата вихідної допомоги , передбачена ст.. 44 КЗпП України, позивача звільнено на підставах, вказаних у п) 4 ст. 40 КЗпП України, тому відсутні законні підстави для задоволення позову про стягнення вихідної допомоги у відповідності до вимог ст. 44 КЗпП України ).
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, суд виходив з того, що 14.12.2005 року відповідач направляв позивачеві листа з проханням пояснити причини відсутності на роботі, але позивач з'явився за місцем роботи лише 26.01.2006 року за отриманням розрахункових сум, а з приводу видачі трудової книжки не звертався.
З такими висновками суду погодитись неможливо з наступних підстав.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
З матеріалів справи видно, що 26.01.2006 року позивач дійсно отримав розрахункову суму (а.с. 55), 21.12.2005 року підприємство направило йому листа з вимогою надати у відділ кадрів документи, які б підтвердили правомірність його відсутності на роботі 13.12.2005 року (а.с. 48). За матеріалами справи позивач звернувся у суд з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки (а.с. 122), мотивуючи тим, що трудову книжку йому не видають, на територію не пускають, вважав, що трудову книжку втрачено.
У засіданні апеляційного суду представник відповідача пояснив і ця обставина підтверджена матеріалами справи, що 22.08.2006 року (а.с. 60-61) працівникові було направлено листа з пропозицією отримати трудову книжку одначе він за отриманням трудової книжки на з'явився. Позивач цих обставин не заперечував, пояснив, що не пішов за отриманням трудової книжки , оскільки вважав, що спір повинен бути розрішений судом.
Зважаючи на викладені обставини, апеляційний суд вважає доведеним факт затримки відповідачем видачі трудової книжки працівникові, тому у відповідності до вимог ст.. 47 КЗпП країни, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників в редакції від 8.06.2001 року з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за затримку видачі трудової книжки за період з 14.02.2005 року до 22.08.2006 року,
Відмовляючи у задоволенні позову про досягнення не донарахованих сум оплати праці у наднормовий час, суд вказав на пропуск позивачем строку, встановленого ст. 233 КЗпП України і послався на те, що позивача було звільнено з роботи 13.02.2005 року( а.с. 50), а у суд він звернувся за захистом порушеного права 18.08.2006 року (а.с. 2) та не надав суду доказів поважності причин пропуску процесуального строку.
З таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки 30.03.2005 року (а.с. 3) підприємство видало позивачу довідку про відсутність заборгованості по зарплаті (а.с.5), а в ході розгляду справи надало дані про наявність заборгованості по зарплаті перед позивачем за період з 19.04.2004 року по 13.12.2005 року: у святкові дні у сумі 324,60 грн.(а.с. 134) , за роботу у наднормовий час у сумі 340,40 грн.(а.с. 135). З пояснень сторін у судовому засіданні апеляційного суду видно , що вказану заборгованість підприємство визнало лише під час розгляду справи у суді і 8.11.2006 року запропонувало позивачеві отримати заборгованість, одначе, позивач відмовився її отримати, вважаючи, що розмір заборгованості повинен визначити суд.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення. Якщо працівник не працював , то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим правником вимоги про розрахунок.
Оскільки за змістом закону при звільненні працівника підприємство повинно перевірити і виплатити всі суми, що належать працівникові від підприємства, а при отриманні позивачем розрахункових сум 26.01.2006 року це зроблено не було, то у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені за весь час затримки розрахунку при звільненні - до 8.11.2006 року, коли підприємство запропонували позивачеві отримати заборгованість.
З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги про відсутність законних підстав для стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з тих мотивів, що на момент звільнення був відсутній спір про розмір розрахункових сум на увагу не заслуговують.
Стягуючи заборгованість по заробітній платі у сумі 665 грн. (340,40 +324,60 грн. - а.с. 134,135) , апеляційний суд в порядку ст. 367 КЗпП України допускає рішення суду в цій частині до негайного виконання у межах виплати заробітної плати за один місяць - у сумі 454,10 грн. (зарплата за листопад 2005 у сум і 491,36 грн. за 10 виходів + зарплата за жовтень 2005 року у сумі 417 грн. за 10 виходів середньоденний заробіток 45,41 X середньомісячне число робочих днів 10 за два останні місяці роботи перед звільненням).
Розраховуючи середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні і затримку видачі трудової книжки, апеляційний суд керується вимогами Постанови Кабінету Міністрів України № 100 « Порядок обчислення середньої заробітної плати» від 8.02.1995 року з наступними змінами, виходить з довідки відповідача про зарплату позивача у жовтні 2005 року 417 грн. за 10 виходів і листопаді 2005 року у сумі 491,36 грн. за 10 виходів, середньоденної заробітної плати 45,41 грн. та даних підприємства про кількість днів вимушеного прогулу з 14.02.2006 по 8.11.2006 року - 102 і визначає середній заробіток, який слід стягнути з відповідача на користь позивача за час затримки у сумі 4631,82 грн. грн. - цю суму слід стягнути на користь позивача.
Стосовно вимог за невикористану відпустку відповідач у засіданні суду змінив вимоги і просив ці вимоги не розглядати (а.с. 129 г).
Оскільки трудові права позивача було порушено, те на підставі ст. 237-1 КЗпП України, враховуючи, що він не працював з 14.02.2006 оку, змушений був добиватися поновлення порушених прав, але , враховуючи, що суд поновив його порушені права шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, а також що тяжких наслідків порушення трудових правових позивача не потягло, апеляційний суд вважає, що слід стягнути моральну шкоду у сумі 500 грн.
Оскільки рішення суду частково не відповідає вимогам матеріального закону, то у відповідності до ст. 309 ЦПК України рішення слід частково скасувати і постановити нове рішення.
Оскільки в порядку ст. 11 ГПК України позивач не заявляв вимоги про видачу дублікату трудової книжки, ці вимоги суд 1 інстанції не розглядав , то у відповідності до ст.. 303 ЦПК України доводи апеляційної скарги в цій частині не мають правового значення( а.с. 2-4, 20-21,113-129), а позивач не позбавлений можливості заявити ці вимоги у встановленому законом порядку. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, як такі, що не ґрунтуються на законі та не відповідають вимогам закону, тому апеляційний суд відхиляє їх.
У відповідності до вимог ст. 88, 81 ЦПК України, Декрету КМУ « Про державне мито» з відповідача на користь держави слід стягнути державне мито у сумі 59,50 (1% від 4631,82 грн. + 8,5 грн. за моральну шкоду), а також з відповідача стягнути витрати на інформаційне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. на розрахунковий рахунок 35228011000992 код ОКПО 02891428, МФО 834016 в УДК Донецької області, отримувач платежу апеляційний суд Донецької області.
Керуючись ст. ст.. 303,309 ЦПК України, апеляційний суд -
вирішив :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 8 листопада 2006 скасувати частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю « Сладкая жизнь» м. Макіївки на користь ОСОБА_1такі виплати:
· заборгованість по заробітній платі 665 грн.( шістсот шістдесят п'ять грн..), допустивши негайне виконання рішення в цій частині у межах зарплати за один місць у сумі 454,10 грн.( чотириста п'ятдесят чотири грн. 10 коп. .),
· середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та затримку видачі трудової книжки у сумі 4631,82 (чотири тисячі шістсот тридцять одна грн. 82 грн. коп.),
- відшкодувати м оральну шкоду у сумі 500 грн. (п'ятсот грн.).
В решті рішення суду залишити без зміни.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю « Сладкая жизнь» на користь держави державне мито у сумі 5 9,50 грн. ) п'ятдесят дев'ять грн.. 50 коп. ) та витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. (тридцять грн. на розрахунковий рахунок 35228011000992 код ОКПО 02891428, МФО 834016 в УДК Донецької області, отримувач платежу апеляційний суд Донецької області.
Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту проголошення.