Справа № 629/5614/21

провадження № 1-кп/632/38/22

У Х В А Л А

15 листопада 2022 року місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого – ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 , обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у режимі відеоконференції клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з особистого зобов`язання на тримання під вартою, внесені у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , обвинувачених у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

07 листопада 2022 року прокурор звернувся до суду з клопотаннями про зміну застосованого щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вмотивовуючи клопотання прокурор зазначив, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України – особливо тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією майна, ОСОБА_10 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України – тяжкого злочину, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років.

14 квітня 2021 року ОСОБА_9 був затриманий на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні зазначеного вище злочину, 17 квітня 2021 року щодо нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

Щодо ОСОБА_10 , який підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, був обраний 13 вересня 2021 року.

У подальшому строк дії цього запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_10 неодноразово продовжувався.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 09 березня 2022 року обраний щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був змінений відносно кожного окремо на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладанням на них певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: прибувати до суду, із визначеною періодичністю; повідомляти суд про зміну місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; не відвідувати місто Лозова Харківської області.

Разом із цим на даний час СВ ВП № 2 Харківського РУП № 3 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022221220000767 від 25 липня 2022 року.

В ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, поміж інших, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , в період дії запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання у першому кримінальному провадженні, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України – хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, події якого мали місце 18 вересня 2022 року.

За таких обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченими ОСОБА_9 і ОСОБА_10 покладених на них процесуальних обов`язків, запобігання наявним щодо кожного із обвинувачених ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховуванню від суду; незаконному впливу на потерпілих та свідків, вчиненню іншого кримінального правопорушення та продовженню кримінального правопорушення, у якому вони обвинувачуються, які ґрунтуються на тому, що обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути їм призначене у разі визнання їх винуватими, з метою уникнення кримінальної відповідальності, можуть вчинити дії щодо переховування; впливати на потерпілих та свідків, які ще не допитані судом; вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчинених кримінальних протиправних дій, у яких вони обвинувачуються та повідомлення про підозри у спільному вчиненні іншого злочину, прокурор просить змінити застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_9 і обвинуваченого ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, кожного окремо, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосований щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, не здатний у повній мірі запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КПК України, про які йдеться вище, зокрема, спробам вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальне правопорушення, у якому вони обвинувачуються.

При цьому, враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , прокурор просить не визначати обвинуваченим розмір застави.

У судовому засіданні прокурор клопотання як щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , так і щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , підтримав та просив їх задовольнити з наведених у них підстав.

Представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 клопотання прокурора підтримав і просив їх задовольнити, зазначивши, що тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо кожного із обвинувачених забезпечить виконання покладених на них процесуальних обов`язків та запобігання наявним ризикам, про які йдеться вище, зокрема незаконному впливу на свідків та потерпілого ОСОБА_6 , який на даний час змушений вживати додаткових заходів для забезпечення своєї безпеки, та безпеки членів його сім`ї.

Обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , кожний окремо, проти задоволення клопотань прокурора заперечували, оскільки вважають, що вони є необґрунтованими, ризики, на наявність яких посилається прокурор, останнім не доведені.

Крім того, обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , зазначили, що вони жодного разу не порушили обов`язків, які були на них покладені в межах запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, вважають сфальсифікованими, внаслідок переслідування їх правоохоронними органами.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_13 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки вважає, що воно є незаконним, бездоказовим, необґрунтованим та таким, що грубо порушує принцип презумпції невинуватості.

Також захисник ОСОБА_13 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_9 жодних процесуальних обов`язків, а також обов`язків, що були покладені на нього в межах запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, не порушував.

Разом із цим захисник вказав, що у кримінальному провадженні № 12022221220000767 від 25 липня 2022 року, в якому ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, відносно останнього застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби із забороною залишати житло.

До того ж захисник заявив, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, на даний час не доведена.

Крім того, захисник ОСОБА_13 наголосив, що ОСОБА_9 працевлаштований у сільськогосподарському підприємстві, є фізичною особою – підприємцем, займається волонтерською діяльністю, має батька, який страждає на ряд хвороб та потребує постійного догляду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_12 також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає, що воно є необґрунтованим.

Обвинувачений ОСОБА_10 жодного обов`язку із тих, що були покладені на нього в межах запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, не порушив.

При цьому захисник зауважила, що кримінальне провадження, у якому ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, не пов`язане з даним кримінальним провадженням.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, надані в обґрунтування клопотань та матеріали кримінального провадження в межах питань, які вирішуються, суд доходить наступного.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18  цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 КПК України  прокурор має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу.

У клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які: виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу; існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

З пояснень прокурора в судовому засіданні та змісту клопотань слідує, що необхідність зміни запобіжного заходу обґрунтовується обставинами, що виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу щодо кожного з обвинувачених, а саме - у зв`язку із повідомленням як ОСОБА_9 , так і ОСОБА_10 про підозру у спільному вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, що у свою чергу вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якому, разом із наявними ризиками, передбаченими пунктами 1, 3 частини першої цієї статті можливо запобігти лише шляхом застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, клопотання прокурора відповідають вимогам ст. 200 КПК України.

Частинами 1, 2 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого і свідка ; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно із ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення  обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я  обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у  обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого;  майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання  обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення  обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

У ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;  наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177  цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

14 квітня 2021 року ОСОБА_9 був затриманий на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

17 квітня 2021 року щодо нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

Щодо ОСОБА_10 , який підозрювався у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був застосований до нього 13 вересня 2021 року.

Підставою для прийняття таких рішень слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні, окрім інших, ОСОБА_9 , у складі організованої групи, кримінального правопорушення – особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а ОСОБА_10 , окрім інших, у вчиненні за попередньою змовою групою осіб, кримінального правопорушення – тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, для ОСОБА_9 , передбаченим пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду; знищенню, схованню або спотворенню будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконному впливу на потерпілих та свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення, продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюється зазначена особа; для ОСОБА_10 , передбаченим пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду; незаконному впливу на потерпілого та свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення, продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюється зазначена особа.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року, окрім інших, щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , кожного окремо, був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – до 11 грудня 2021 року, включно.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обвинувачення у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення – особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України; ОСОБА_10 - кримінального правопорушення – тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 грудня 2021 року, постановленої під час підготовчого судового засідання, з наведених вище підстав, окрім інших, щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , кожного окремо, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – по 29 січня 2022 року, який у подальшому був продовжений.

Згідно із ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 09 березня 2022 року обраний щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був змінений відносно кожного окремо на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, з покладанням на них певних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, про які йдеться вище.

Зазначені обов`язки щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_10 в рамках вказаного запобіжного заходу неодноразово продовжувалися – останній раз 17 жовтня по 17 грудня 2022 року.

Підставою застосування саме такого запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_10 стала наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні обвинуваченими зазначених кримінальних правопорушень, метою – запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховуванню від суду,  незаконному впливу на потерпілих і свідків.

Таким чином, наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , а також наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно цих обвинувачених, неодноразово встановлювалася судом під час розгляду питань щодо запобіжних заходів.

Із повідомлень про підозру від 20 та 26 жовтня 2022 року вбачається, що ОСОБА_10 і ОСОБА_9 – у ці дні, а ОСОБА_10 ще й повторно, було повідомлено про підозру у спільному вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України - хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, події якого мали місце 18 вересня 2022 року, внаслідок яких потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, тобто, із застосуванням насильства.

Разом із цим характер та фактичні обставини інкримінованих, окрім інших, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кримінальних правопорушень – злочинів, у кримінальному провадженні, яке перебуває на розгляді суду, свідчать про їх підвищену суспільну небезпеку.

Так, ОСОБА_9 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, працевлаштований, однак не має міцних соціальних зв`язків, які б забезпечили його належну процесуальну поведінку, обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого у складі організованої групи, за який передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років з конфіскацією майна.

ОСОБА_10 , раніше не судимий, також має постійне місця мешкання, однак не працює та не має міцних соціальних зв`язків, які б забезпечили його належну процесуальну поведінку, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого за попередньою змовою групою осіб – разом із ОСОБА_14 – організатором організованої групи та ОСОБА_15 – її активним учасником.

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і у сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Разом із цим, відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування, окрім інших, ОСОБА_9 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення – особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України – вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, вчиненому організованою групою.

ОСОБА_10 , окрім інших, висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення - тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України - вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження майна потерпілого та його близьких родичів, що перебуває в їх віданні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Повідомлені ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підозри, а також висунуті їм обвинувачення ґрунтуються на зібраних в ході досудового розслідування доказах, про які йдеться у обвинувальному акті та додатках до нього.

Під час перевірки наявності ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України щодо обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_10 суд доходить наступного.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству, суд, враховуючи викладене доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо кожного із обвинувачених, про які йдеться у клопотанні прокурора та які доведені прокурором під час судового розгляду.

Так, ризик переховування від правосуддя обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання, оскільки злочини, передбачені ч. 2 і ч. 4 ст. 189 КК України, у яких обґрунтовано підозрюються (обвинувачуються) ОСОБА_10 і ОСОБА_9 , відповідно, передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років та позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірних покарань та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від суду.

Водночас, встановлюючи існування ризику переховування від суду, суд враховує особи обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , їх сімейний стан, спосіб життя, тяжкість злочинів, у вчинення яких обвинувачуються зазначені особи та тяжкість покарання, яке може бути призначене у разі встановлення їх вини. До того ж, вартим уваги є те, що обвинувачені є неодруженими та не мають дітей. Єдиними членами їх родин є батьки.

Таким чином, судом не було встановлено наявності у обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_9 родинних стосунків та міцних соціальних зав`язків, які б могли гарантувати неможливість вчинення ними дій щодо переховування.

Окрім наведеного, зазначений ризик суттєво збільшується у зв`язку із наявністю повідомлень ОСОБА_9 і ОСОБА_10 про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення – злочину.

При вирішенні питання про наявність даного ризику суд також враховує, що у розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі. ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками або потерпілими у кримінальному провадженні, а саме - спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та дослідження їх судом.

З урахуванням того, що дане кримінальне провадження перебуває у стадії судового розгляду, суд доходить висновку, що ризик прийняття обвинуваченими ОСОБА_9 і ОСОБА_10 спроб незаконного впливу на потерпілих та свідків, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати покази у вигідному для них аспекті, є реальним.

Проаналізувавши дані, що характеризують кожного із обвинувачених, їх соціальні зв`язки та репутацію у сукупності з обставинами інкримінованих їм кримінальних правопорушень, враховуючи наявність повідомлень ОСОБА_9 і ОСОБА_10 про підозру у спільному вчиненні іншого кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, суд доходить висновку, що вказані обставини об`єктивно свідчать про наявність ризику продовження ОСОБА_9 та ОСОБА_10 кримінально – протиправної діяльності та вчинення ними інших кримінальних правопорушень.

З урахуванням сукупності наведених обставин, суд вважає підтвердженими наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення та продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються зазначені особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Пунктом 3 ч. 2 наведеної статті визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Враховуючи викладене, існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристик кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених та зможе запобігти цим ризикам, а тому змінює ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , кожному окремо, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинувачених інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які їх характеризують, тяжкості злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються, стану здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаних осіб під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

При цьому обставини, на які посилаються обвинувачені та їх захисники і які викладені вище у позиціях цих осіб, у даному конкретному випадку не є тими стримуючими факторами, які свідчать про те, що обвинуваченими не будуть чинитися перешкоди відправленню правосуддя, вчинятися кримінально-протиправні діяння та недостатньо свідчить про належне виконання обвинуваченими їх процесуальних обов`язків, у разі обрання щодо них більш м`яких запобіжних заходів.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо особи кожного з обвинувачених, суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_9 і ОСОБА_10 .

Посилання обвинувачених на їх непричетність до інкримінованого їм злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, суд не бере до уваги, оскільки для вирішення питання про зміну запобіжного заходу, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 178, п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України достатньо лише факту повідомлення особі, у даному випадку обвинуваченим, про підозру у вчиненні іншого злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 200, 331, 369 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 – задовольнити.

Змінити щодо обвинуваченого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, застосований на підставі ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 09 березня 2022 року, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 13 січня 2023 року, включно, без визначення застави.

Клопотання прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_10 – задовольнити.

Змінити щодо обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, застосований на підставі ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 09 березня 2022 року, на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, тобто до 13 січня 2023 року, включно, без визначення застави.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, їх захисникам та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» – для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.

Головуючий:ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3