У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 липня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», поданою його представником ОСОБА_6, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 18 червня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який у подальшому був перейменований у ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладений договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 55 075 доларів США і зобов'язувалась сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у повному розмірі не пізніше 16 червня 2013 року.
Додатковою угодою до вказаного договору, укладеною 14 січня 2010 року, сторони домовились, що в період з 18 червня 2008 року до 13 січня 2011 року ОСОБА_3 сплачує за користування кредитом 9,5% річних, а в період з 14 січня 2011 року до кінця терміну дії договору про надання споживчого кредиту - 15% річних.
У забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту від 18 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та:
ОСОБА_4 - укладено договір поруки, а в січні 2010 року - додаткову угоду до нього;
ОСОБА_5 - укладено договір іпотеки, згідно з яким останній передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 площею 38,5 кв.м.
ОСОБА_3 не виконала своїх зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту, унаслідок чого в неї перед ПАТ «УкрСиббанк» виникла заборгованість.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2014 року, позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 60 076,36 доларів США, що еквівалентно 704 287,79 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2014 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ «УкрСиббанк», поданою його представником ОСОБА_6, на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2014 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Постановою Верховного Суду України від 27 травня 2015 року заяву ПАТ «УкрСиббанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, задоволено.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки з ухваленням у цій частині нового рішення, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У іншій частині судові рішення не оскаржені, тому враховуючи межі касаційної скарги і межі заявлених у суді першої інстанції позовних вимог, у іншій частині правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції не перевіряє.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_3 не виконала належним чином умов договору про надання споживчого кредиту, внаслідок чого в неї перед ПАТ «УкрСиббанк» виникла заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Наявність іншого майна у відповідачів не встановлено, а ОСОБА_5 постійно проживає і зареєстрований у АДРЕСА_1, тому позов у частині звернення стягнення на квартиру, що є предметом іпотеки, задоволенню не підлягає на підставі Закону України «Про мораторій».
Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 18 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», який у подальшому перейменований у ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_3 надано кредит у сумі 55 075 доларів США, а остання зобов'язувалась сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит у повному розмірі не пізніше 16 червня 2023 року.
Додатковою угодою до вказаного договору, укладеною 14 січня 2010 року, сторони домовились, що в період з 18 червня 2008 року до 13 січня 2011 року ОСОБА_3 сплачує за користування кредитом 9,5% річних, а в період з 14 січня 2011 року до кінця терміну дії договору про надання споживчого кредиту - 15% річних.
У забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту 18 червня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та:
ОСОБА_4 укладено договір поруки, а в січні 2010 року - додаткову угоду до нього;
ОСОБА_5 укладено договір іпотеки, згідно з яким останній передав в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 площею 38,5 кв.м.
ОСОБА_3 не виконала своїх зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту, унаслідок чого в неї перед ПАТ «УкрСиббанк» виникла заборгованість.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частинами першою та третьою статті 33 Закону України від 5 червня 2003 року № 89-IV «Про іпотеку» (далі - Закон України «Про іпотеку») передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами -резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв.м для квартири та 250 кв.м для житлового будинку.
Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.
Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання. Відтак установлений Законом України «Про мораторій» мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).
Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Оскільки вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов'язань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.
Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій» не підлягає виконанню.
Суди попередніх інстанцій не врахували, що Закон України «Про мораторій» не є підставою для відмови в захисті порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів кредиторів.
Суд апеляційної інстанції, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і передчасно залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», подану його представником Чупілем Романом Ростиславовичем, задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 листопада 2014 року в частині відмови у зверненні стягнення на предмет іпотеки скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П.Касьян
Судді: В.І.Амелін С.О.Карпенко Д.О.Остапчук В.О.Савченко