Справа № 636/4783/13-к

провадження № 1/527/1/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі: головуючого- судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання- ОСОБА_2 , за участю прокурора- ОСОБА_3 , підсудного- ОСОБА_4 , захисників- ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у попередньому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 15, ч.2 ст.289 КК України,-

в с т а н о в и в :

В провадженні суду перебуває дана кримінальна справа.

Справа підсудна Глобинському районному суду Полтавської області, підстав для її закриття, зупинення чи повернення справи прокуророві, не встановлено. Обвинувальний висновок складений відповідно до вимог КПК (в редакції 1960 року).

Учасники процесу не заперечували проти призначення кримінальної справи до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників кримінального провадження.

Заслухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали справи, суд вважає можливим призначити справу до судового розгляду.

Прокурор у попередньому судовому засіданні заявила клопотання про обрання підсудному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на ту обставину, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 15, ч.2 ст.289 КК України. Дана кримінальна справа раніше знаходилась в провадженні Чугуївського міського суду Харківської області, в рамках якої підсудному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд. В подальшому, 15.10.2013 Чугуївським міським судом Харківської області ОСОБА_4 оголошено в розшук у зв`язку з тим, що останній систематично ухилявся від явки до суду. Одночасно, запобіжний захід змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою в умовах СІЗО УДДУ в Харківській області. На підставі вищевикладеної постанови суду ОСОБА_4 17.09.2021 було затримано працівниками Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області. Враховуючи попередню поведінку підсудного ОСОБА_4 , його тривале ухилення від явки до суду та знаходження в розшуку, прокурор просила обрати підсудному ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор».

Підсудний ОСОБА_4 та його захисники заперечували проти задоволення клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Заявили клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання. В обґрунтування клопотання зазначили, що в матеріалах кримінальної справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_4 викликався в судові засідання та систематично не з`являвся до суду. Матеріали справи не містять доказів того, що сторною обвинувачення здійснювались заходи із відвідування місця проживання ОСОБА_4 або спроби зв`язатися з ним по телефону, та наслідки таких дій. ОСОБА_4 не переховувався від слідства або суду, з`являвся за викликами до слідчих та до суду, повідомляв суд та слідчого про зміну адреси проживання, тощо. ОСОБА_4 у 2013-2014 р.р. з`являвся до Чугуївського РВ міліції за викликами слідчих для перевірки причетності до інших угонів в регіоні, проте після встановлення непричетності до даних злочинів ОСОБА_4 відпускали та не повідомляли жодним чином про перебування у розшуку. З часу перебування вищезазначеної кримінальної справи в провадженні суду, ОСОБА_4 не притягувався до кримінальної та адміністративної відповідальності. Зауважили, що до ОСОБА_4 можливо застосувати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у зв`язку із наявністю у останнього стійких соціальних зв`язків, позитивних характеристик, роботи, постійного місця проживання та інших аспектів. На підтвердження вказаних обставин надали для огляду в судовому засіданні оригінали та долученння до матеріалів справи відповідь на адвокатський запит з відділу міжнародного поліцейського співробітництва НП ГУ НП в Харківській області щодо відсутності матеріалів про внесенні відомостей до обліків МОКП-Інтерпол про розшук ОСОБА_4 , і копії: договору оренди кімнати в житловому будинку(житлового приміщення); цивільно-правовий договір, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 про виконання робіт, пов`язаних з обслуговуванням житлового будинку та присадибної ділянки; позитивну характеристику на ОСОБА_4 , нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_7 про надання згоди на постійне проживання ОСОБА_4 у власному житловому будинку; заяв від імені потерпілих щодо відшкодування ОСОБА_4 спричиненої шкоди в повному обсязі та відсутності до останнього матеріальних і моральних претензій.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в рамках заявлених клопотань, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що згідно постанови Чугуївського міського суду Харківської області від 15.10.2013 (т.3 а.с. 213) ОСОБА_4 оголошено у розшук. Запобіжний захід змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою. Провадження у справі зупинено до розшуку підсудного. За змістом мотивувальної частини вказаної постанови-дана кримінальна справа неодноразово призначалася до судового розгляду, однак підсудний ОСОБА_4 в судові засідання не з`являвся, причини неявки суду не повідомив.

За змістом відповідей Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області та Чугуївської міжрайонної(місцевої) прокуратури Харківської області на запити суду- на підставі постанови Чугуївського міського суду Харківської області про оголошення в розшук ОСОБА_4 СКР Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області було заведено ОРС категорії «Розшук» № 9113020, № 9116017 та ОСОБА_4 був оголошений у державний розшук та міждержавний розшук. Проводяться оперативно розшукові заходи, направлені на встановлення місця перебування останнього, але встановити місцезнаходження підсудного не представилось можливим (т.3 а.с. 214- 239).

За інформацією Чугуївського РУП в Харківській області від 20.09.2021 № 10857/119-91/01/4-2020,- на виконання постанови Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_4 17.09.2021 року взято під варту та поміщено до ІТТ № 1 м. Харків(т. 4 а.с. 4).

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 21.09.2021 поновлено провадження у вищевказаній кримінальній справі та справу призначено до судового розгляду (т.4 а.с. 11).

Пунктом 4 ч.1 ст. 237 КПК України (1960) передбачено, що у справі, що надійшла від прокурора, при попередньому розгляді справи, суддя з`ясовує, чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 148 КПК України (1960) запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 155 КПК України (1960 р.) взяття під варту як запобіжний захід може бути застосовано у справах про злочини, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно з матеріалами кримінальної справи ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні декількох епізодів злочинної діяльності, у тому числі у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за яке передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк, та ч.2 ст. 289 КК України, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до ст. 160 КПК України (ред. 1960 року) - при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім обставин, зазначених у статті 148 цього Кодексу, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров`я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Вирішуючи клопотання прокурора, захисників та підсудного, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 . Суд враховує вік підсудного та стан його здоров`я, те, що підсудний офіційно не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, має роботу та постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем  роботи та мешкання, раніше не судимий.  Також суд враховує ту обставину, що ОСОБА_4 тривалий час перебував у розшуку та, будучи проінформованим про наявність пред`явленого обвинувачення, неодноразово до суду не з`являвся та не повідомив про зміну свого місця проживання.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, може переховуватися від суду та таким чином перешкодити встановленню істини у даному кримінальному провадженні.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою,  а оцінюється в сукупності з наявним ризиком, передбаченим ст. 148 КПК України (1960).

Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотань сторони обвинувачення та сторони захисту.

А відтак, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підсудного, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе.

Згідно з положеннями п. 11 Перехідних положень КПК України (в редакції 2012 року) кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурора з обвинувальним висновком, розглядаються судами першої, апеляційної і касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом. Правилами Кримінально-процесуального законодавства, зокрема КПК України 1960 року, визначення граничного терміну перебування під вартою на час судового розгляду справи не передбачено.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» у пункті 4 зазначив, що виходячи з положень ст. 9 Конституції України про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд не може застосовувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір.

Законом України від 17 липня 1997 року була ратифікована Європейська конвенція про захист прав людини, і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція), який набрав чинності 11 вересня 1997 року. Тим самим Україна взяла зобов`язання привести своє законодавство до міжнародних стандартів, закріплених в Конвенції.

У статті 19 Конвенції зазначено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов`язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини, який далі називається "Суд". Стаття 46 Конвенції передбачає, що Високі Договірні Сторони зобов`язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами; нагляд за виконання остаточного рішення Суду здійснюється Комітетом Міністрів.

Статтею 5 ч.1 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавленим свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 2011 року «Харченко проти України» (пункти 71-76) зазначено, що Суд вже розглядав практику тримання обвинувачених під вартою виключно на підставі того, що обвинувальний висновок подано до суду першої інстанції, і визнав порушення пункту 1 статті 5 Конвенції. Суд уже наголошував, що практика тримання обвинувачених під вартою без конкретного юридичного підґрунтя або за відсутності чітких норм, які б регулювали такі питання, в результаті може призвести до позбавлення осіб свободи протягом необмеженого часу без відповідного дозволу суду і, відповідно, є несумісною з принципом юридичної визначеності та принципом захисту від свавілля (рішення у справі «Єлоєв проти України» №17283/02, п.50, від 6 листопада 2008 року). Суд також зауважив, що згідно зі статтею 253 КПК України (в редакції 1960 року) національний суд, віддаючи особу до суду, зобов`язаний вирішити питання про зміну, скасування чи обрання запобіжного заходу. Суд вважає, що відсутність чітко сформульованих положень, які б визначали, чи можливо належним чином продовжити (якщо так, то за яких умов) застосування на стадії судового слідства запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного на визначений період на стадії досудового слідства, не відповідає критерію "передбачуваності закону" для цілей пункту 1 статті 5 Конвенції. Суд також повторює, що практика, яка виникла у зв`язку із законодавчою прогалиною і яка допускає можливість тримання особи під вартою протягом необмеженого і непередбачуваного строку за обставин, коли таке тримання під вартою не передбачається ні конкретним положенням законодавства, ні судовим рішенням, сама по собі суперечить принципу юридичної визначеності, який випливає з Конвенції і який є одним з основних елементів верховенства права (рішення у справах «Барановський проти Польщі», «Кавка проти Польщі» та «Фельдман проти України»).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність застосування положень Конвенції, рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» в частині, про яку йдеться у клопотаннях прокурора та захисників в інтересах пдсудного ОСОБА_4 , а саме в частині перебування його у стані невизначеності та щодо законності підстав його тримання під вартою.

До такого висновку суд дійшов також з огляду на те, що положення Кримінального процесуального Кодексу України 2012 року узгоджуються з Конвенцією та покращують становище тих осіб, які тримаються під вартою та на розгляд щодо них справ судом застосовуються саме ці положення, а становище осіб, розгляд справ щодо яких продовжується за КПК України 1960 року, залишається незмінним (тобто гіршим), що є недопустимим та таким, що порушує право особи на юридичну визначеність.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183, п.2 ч.5 ст.182 , п.16 ч.1 ст.3 КПК України (в ред. 2012 р.), суд вважає необхідним визначити розмір застави, яка дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 49620 грн. (20 х 2481 грн. = 49620 грн.).

Керуючись ст. ст.148, 155, 160, 237, 245, 253 КПК України (в ред.1960 p.), ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 9, 29 Конституції України, суд,-

постановив :

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 289, ч.3 ст. 15, ч.2 ст.289 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Глобине Полтавської області на 13 годину 20 хвилин 28 листопада 2022 року. В судове засідання викликати учасників процесу.

Клопотання прокурора -задовольнити.

Обрати підсудному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме з 14 листопада 2022 року до 12 січня 2023 року, включно.

Визначити суму застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 49620 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень 00 коп. Застава може бути внесена як самим підсудним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), до сплину терміну тримання під вартою, призначення платежу обов`язково зазначати інформацію про постанову суду, який обрав заставу, міру запобіжного заходу, прізвище, ім`я, по-батькові підсудного.

У разі внесення застави  ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, на нього покладаються обов`язки, визначені постановою суду.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, підсудний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, покласти на підсудного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст.149-1 КПК України 1960 року:

1) з`являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа;

3) повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити підсудному, що у випадку якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин або не повідомить про причини своєї неявки, або порушить інші покладені на нього обов`язки, передбачені статтею 149-1 КПК України 1960 року, застава буде звернена в дохід держави. Крім того, у разі порушення покладених на нього обов`язків та його неналежної поведінки до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

В задоволенні клопотання захисників та підсудного про заміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання - відмовити.

Копію постанови направити начальнику ДУ "Харківський слідчий ізолятор" - для виконання.

Постанова в частині обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а підсудним в той же строк, з моменту вручення йому копії постанови. В іншій частині постанова оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 15.11.2022 року.

Суддя ОСОБА_1