Справа № 462/955/22                         Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/756/22         Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

 головуючого - судді ОСОБА_2 ,

 суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в режимі відеоконференції з ДУ «Львівська УВП №19», кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого – адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 14.07.2022 року у кримінальному провадженні №12022141390000056 відносно ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, Львівської області, українця, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України, раніше не судимого,

обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_9

захисників – адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого – ОСОБА_8

встановила:

Захисники обвинуваченого подали апеляційні скарги на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 14.07.2022 року, яким ОСОБА_10 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю 1 (один) рік.

Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Долю речового доказу вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити більш м`яке покарання.

Свої вимоги мотивує тим, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та розкаявся. Крім того слід врахувати що він є людина молодого віку, має намір здобути освіту. При цьому обвинувачений активно сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся що є пом`якшуючими обставинами. Обтяжуючих обставин по справі не виявлено.

Апелянт наголошує, що у відповідності до вимог ст. 50 КК України вирок має на меті не тільки покарання але і виправлення та запобігання вчинення ним нового злочину. Зазначає, що вирок повинен бути законним та обґрунтованим.

Даний вирок оскаржив адвокат ОСОБА_7 , який просить змінити вирок суду першої інстанції, а саме змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення дій ОСОБА_8 і застосувати ч.2 ст. 185 КК України (норму закону про кримінальну відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення). Звільнити ОСОБА_8 від покарання, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України у зв`язку із дійовим каяттям.

У решті вирок залишити без змін.

Апелянт зазначає, що фактичні обставини обвинуваченим не оспорюються, однак він та ОСОБА_8 не погоджуються з правовою кваліфікацією вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення та призначеним покаранням зокрема із покладенням на нього додаткових обов`язків, а саме не виїжджати за межі території України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. При покладенні на обвинуваченого додаткового обов`язку у виді не виїжджати за межі території України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації строком на один рік, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_8 повністю визнав вину у скоєному, щиро розкаявся, активно сприяв розслідуванню кримінального правопорушення, а також під час судового розгляду визнав всі фактичні обставини, які були встановлені органом досудового слідства, чим сприяв швидкому розгляду кримінального провадження. Крім цього, суд першої інстанції не врахував того, що потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 жодних претензій майнового та морального характеру не мають, про призначення більш тяжкого покарання не заявляли, тобто між обвинуваченим та потерпілими досягнуто примирення. Крім того ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем роботи характеризується позитивно, кримінальне правопорушення вчинив не перебуваючи у стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння, а викрадені суми не є значними та не завдавали значної шкоди потерпілим. Обставини, які обтяжують покарання, встановлені не були.

Вимоги апелянта стосовно невірної кваліфікації дій ОСОБА_8   за  ч.3 ст. 185 КК України, полягають у незгоді з покликанням у вироку на формулювання «таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням ужитло, інше приміщення чи сховище (крадіжка).»

Апелянт з довірителем вважають, що в даному випадку відсутня така кваліфікуюча ознака, як проникнення у житло оскільки обвинуваченим не було здійснено саме проникнення у інше приміщення.Обвинувачений потрапив у дане приміщення відчинивши ключем двері в офісне приміщення. Ключі, якими ОСОБА_8  відкривприміщення перебували у нього цілком законно та були надані йому, як працівнику цьогоофісу та відповідно він фактично мав безперешкодний доступ до офісного приміщення. Апелянт наголошує, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази, дані чи свідчення щодо факту самепротиправного проникнення ОСОБА_8 у дане приміщення.

Внаслідок неправильної кваліфікації діяння ОСОБА_8 фактично його було засуджено за вчинення тяжкого злочину, в той час якщо б органами досудового розслідування було вірно кваліфіковано діяння ОСОБА_8 за ч.2 ст. 185 КК України, та суд детальніше б вивчив матеріали справи та застосував вірну кваліфікацію дій, тоді це б означало, що обвинуваченого могли б притягнути до відповідальності за нетяжкий злочин і це б могло вплинуло на подальше звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності зокрема на підставі ст.ст. 45-47 КК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 , 15.01.2022 року близько 19 год. 00 хв. маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, таємно проник, відчинивши ключем двері в офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та викрав із сейфу, який був зачинений, грошові коштами у сумі 500 доларів США (що у перерахунку на українську гривню відповідно до даних НБУ становить 14025 грн.), які належать потерпілій ОСОБА_11 , та з місця скоєння злочину втік. Викрадені кошти, останній потратив на власні потреби, а саме переказавши їх на свій рахунок № НОМЕР_1 зареєстрований на сайті азартних ігор «Parimatch», та використав вказані кошти для гри на сайті «Parimatch» із свого мобільного телефону марки «Huawei Р smart 2021». Своїми злочинними діями ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 14 025 грн.

Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), поєднана із проникнення у інше приміщення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_8 , 16.01.2022 року приблизно о 06 год. 00 хв. маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, таємно проник, відчинивши ключем двері в офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та викрав із сейфу, який був зачинений грошові кошти у сумі 2 000 грн. (які належать потерпілій ОСОБА_11 ) та із шухляди столу ОСОБА_12 , також викрав кошти у сумі 4 000 грн., які належать їй, та з місця скоєння злочину втік. Викрадені кошти, останній потратив на власні потреби, а саме переказавши їх на свій рахунок № НОМЕР_1 зареєстрований на сайті азартних ігор «Parimatch», та використав вказані кошти для гри на сайті «Parimatch» із свого мобільного телефону марки «Huawei Р smart 2021». Своїми злочинними діями ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 2000 грн. та ОСОБА_12 заподіяв матеріальну шкоду на загальну суму 4000 тис. грн.

Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, яке поєднаноа з проникненням в інше приміщення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Також, ОСОБА_8 , 16.01.2022 року приблизно о 13 год. 00 хв., маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, таємно проник, відчинивши ключем двері в офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та викрав із шухляди столу ОСОБА_11 21600 грн., які належать їй, та з місця скоєння злочину втік. Викрадені кошти, останній потратив на власні потреби, а саме переказавши їх на свій рахунок № НОМЕР_1 зареєстрований на сайті азартних ігор « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та використав вказані кошти для гри на сайті «Parimatch» із свого мобільного телефону марки «Huawei Р smart 2021». Своїми злочинними діями ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 21600 грн.

Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Окрім цього, ОСОБА_8 , 17.01.2022 року приблизно о 02 год. 00 хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, таємно проник, відчинивши ключем двері у офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_2 та викрав із сейфу, який був зачинений грошові коштами у сумі 110 доларів США (що у перерахунку на українську гривню відповідно до даних НБУ становить 3152 грн. 60 коп.), які належать потерпілій ОСОБА_11 та з місця скоєння злочину втік. Викрадені кошти, останній потратив на власні потреби, а саме переказавши їх на свій рахунок № НОМЕР_1 зареєстрований на сайті азартних ігор «Parimatch», та використав вказані кошти для гри на сайті «Parimatch» із свого мобільного телефону марки «Huawei Р smart 2021». Своїми злочинними діями ОСОБА_8 заподіяв ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 3152 грн. 60 коп.

Таким чином, дії ОСОБА_8 кваліфіковано як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням в інше приміщення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Заслухавши доповідача, думку адвоката ОСОБА_6 , яка частково підтримала свою апеляційну скаргу та апеляційні вимоги адвоката ОСОБА_7 , міркування адвоката ОСОБА_7 , підтримане обвинуваченим ОСОБА_8 про задоволення його апеляційної скарги та часткове підтримання апеляційних вимог адвоката ОСОБА_6 , думку прокурора про який заперечив апеляційні вимоги сторони захисту та просив залишити вирок без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні зазначеного у вироку суду кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та є обґрунтованим.

Суд першої інстанції вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК України.

У суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були  належним чином досліджені обставини справи, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження та, у зв`язку з повним визнанням обвинуваченим ОСОБА_8 , своєї вини по ч.3 ст. 185 КК України, обрано покарання в межах санкції статті обвинувачення.

Доводи захисника ОСОБА_7 , щодо невірної кваліфікації діянь обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.3 ст.185 КК України у зв`язку з відсутністю в його діях такої кваліфікуючої ознаки як проникнення у інше приміщення, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 (справа №569/1111/16-к; провадження №13-14кс18) надано висновок щодо кваліфікуючої ознаки «проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища».

Проникнення як кваліфікуюча ознака крадіжки передбачає, що особа потрапила в житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку).

При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення крадіжки. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.

При вирішенні питання про застосування кваліфікуючої ознаки «проникнення у житло, інше приміщення чи сховище» в складі кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, вирішальне значення мають режим доступу до приміщення (вільний/обмежений) під час вчинення крадіжки та наявність в особи умислу на незаконне входження (потрапляння) до приміщення або незаконне перебування в ньому з метою заволодіння чужим майном.

Крім того в суді апеляційної інстанції було з`ясовано в обвинуваченого, що він дійсно мав ключі від офісу, однак відвідував його, з метою вчинення крадіжки, у неробочий час, коли в офісі не було інших працівників і ним відкривався сейф до якого він не мав відношення, як і до столу іншого працівника.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої  інстанції  врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме вчинення  тяжкого кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які пом`якшують покарання, особу обвинуваченого, який  раніше не судимий, на  обліках у  лікарів  нарколога та психіатра не  перебуває,  щиро  розкаявся у скоєному, повністю  визнав  вину у вчиненні злочину.

Згідно ч. 2, 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відтак судом першої інстанції, відповідно до вимоги ст.65 КК України,  постановлено законний, вмотивований вирок та призначено обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі із звільненням його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України. При цьому судом були взяті до уваги вимоги щодо справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів.

Дане покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, підстав для його пом`якшення або призначення більш суворого покарання колегія суддів не вбачає.

Колегіє суддів встановлено, що розгляд справи відбувся в суді першої інстанції у відповідності до вимог ст. 349 КК України, обвинуваченому у присутності захисника було належним чином роз`яснено наслідки вимог даної статті і останній не заперечував проти не дослідження доказів по справі. .

Покликання адвоката ОСОБА_6 щодо однобічності чи неповноти судового розгляду не знайшли підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно, як досудовим слідством так і в суді першої інстанції підтверджено кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.3 ст. 185 КК України.

Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства при розгляді даного кримінального провадження в суді першої інстанції, які б вплинули на правильність прийнятого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Доводи апелянтів правильність висновку суду першої інстанції викладеного у вироку не спростовують.

Ураховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що оскаржуваний вирок є законним, обґрунтованим, призначене покарання відповідає особі обвинуваченого, а відтак підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційні скарги захисників обвинуваченого – адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 – залишити без задоволення.

Вирок Залізничного районного суду м.Львова від 14.07.2022 року у кримінальному провадженні № 12022141390000056 відносно ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою – в той же строк з моменту отримання копії рішення.

Головуючий: 

Судді: