Справа № 694/2013/22 Провадження №1-кп/694/213/22

                                            В и р о к

                                       Іменем України

16.11.2022 року м.Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської областіу складі: головуючого - судді ОСОБА_1 секретаря судових засідань – ОСОБА_2 , за участю прокурора Звенигородської окружної прокуратури – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Звенигородка, Черкаської області кримінальне провадження за № 12022250360000639 від 13.08.2022 року

відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Новіцьке, Російської Федерації, громадянки України, незаміжньої, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , з середньою освітою, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , з 09.08.2022 року по 11.08.2022 року в умовах воєнного стану, введеного на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-ІХ, та зі змінами, внесеними Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року №2263-ІХ), перебуваючи у приміщенні житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, та з метою власного збагачення, переконавшись що за її протиправними діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, з гаманця, який знаходився у шафі у вітальній кімнаті, вчинила крадіжку грошових коштів 600 доларів США купюрами по 100 доларів США, що відповідно до офіційного курсу української гривні до долару США, встановленого на 11.08.2022 Національним банком України, є еквівалентним 21914 гривень 16 копійок, чим спричинила потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на вказану суму.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена беззаперечно визнала себе винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст. 185 КК України, пояснила суду про обставини викладені вище, зазначила, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті відповідають фактичним обставинам справи, події вчинення нею кримінального правопорушення вірно відображені. Дійсно,11 серпня 2022 року, в ранковий час, вона знаходилася в будинку ОСОБА_6 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де з шафи у вітальні таємно викрала грошові кошти у розмірі 600 доларів США, купюрами по 100 доларів США.

Враховуючи те, що обвинувачена повністю визнала свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні, погоджується з кваліфікацією вчиненого нею кримінального діяння, розуміючи яка міра покарання загрожує, показання обвинуваченої повністю відповідають фактичним обставинам справи, які вона не заперечує, а саме про обставини вчинення кримінального правопорушення,зокрема, розмір викрадених грошових коштів, прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд відповідно до частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження подій кримінальних правопорушень та винуватості обвинуваченої у їх вчиненні, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо матеріалів, які характеризують особу обвинуваченої. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, добровільність їхньої позиції та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі  ст. 349 ч.3 КПК України  визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає за доцільне обмежитись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченої. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз`яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.

Дії  ОСОБА_4 суд кваліфікує в межах пред`явленого прокурором обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Вину обвинуваченої ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України суд вважає доведеною.

Згідно ст.66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 суд вважає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 ,передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням в ході судового розгляду  даних особи обвинуваченої встановлено, що вона раніше не засуджена(вимога УІАП в Черкаській області від 24.10.2022 року, на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває (відповідно до довідки №309 від 25.10.2022 року виданої Звенигородською БЛІЛ поліклінічне відділення, як вбачається з довідки № 285 від 25.10.2022 року виданої КНП «Звенигородська БЛІЛ» поліклінічне відділення,, ОСОБА_4 на диспансерному (профілактичному обліку) не перебуває, має на утриманні малолітнього сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 « Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.

Призначаючи ОСОБА_4 , покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів з аконності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самою обвинуваченою, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке, за змістом ст. 12 КК України, є умисним тяжким кримінальним правопорушенням, наслідки вчинення кримінального правопорушення, обставину, що пом`якшують покарання, особу обвинуваченої, у якої на утриманні знаходиться малолітня дитина, відношення обвинуваченої до скоєного кримінального правопорушення, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженої, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене із звільненням обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком в порядку ст. 75 КК України, оскільки її виправлення та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень можливо без ізоляції від суспільства.

Таке покарання за глибоким переконанням суду буде обґрунтованим і необхідним для виправлення обвинуваченої  та попередження вчинення нею  та іншими особами кримінальних правопорушень.

Окрім того, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання з випробуванням покласти на засуджену ОСОБА_4 обов`язки передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.

Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ч.9 ст. 100 КПК

Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов не заявлявся.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 395 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

У зв`язку зі звільненням засудженої ОСОБА_4 з випробуванням покласти на неї обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України, а саме:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.

Речовий доказ – сейф-пакет PSP1118758, які знаходяться на відповідальному зберіганні в камері зберігання речових доказів Звенигородського районного відділу поліції ГУНП в Черкаській області, після набрання вироком законної сили – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Звенигородський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженим, який перебуває під вартою, протягом 30 днів з дня вручення копію вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок який набрав законної сили є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для всіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до приписів ч.6 ст. 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Роз`яснити, що учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддя: ОСОБА_1