Справа № 182/1559/22

                                                                Провадження №1-кп/204/348/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

        головуючого:                         судді ОСОБА_1 ,

        секретаря судового засідання:         ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42020040000000537 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 липня 2020 року,

за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор  ОСОБА_3  заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим:  ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1, ч. 2 ст. 289 КК України,  ОСОБА_8 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1 КК України, строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказав, що на даний час наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачені можуть переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Оскільки матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення обвинуваченими тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачені покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років з конфіскацією майна та на строк від 10 до 15 років з конфіскацією майна, вік та стан здоров`я останніх не перешкоджають триманню під вартою, також обвинувачені розуміють, що їм повідомлено про підозру у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, а також тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання винуватими у інкримінованих їм діяннях, мають соціальні зв`язки з іншими особами на території Дніпропетровської області та території України, тому можуть переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для обвинувачених переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Обвинувачені можуть незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки після відкриття матеріалів досудового розслідування останні ознайомлені із їх показаннями, місцями мешкання, засобами зв`язку, місцем роботи тощо. Тобто, з метою спотворення чи зміни ними своїх свідчень, відмови від давання свідчень, надання завідомо неправдивих свідчень обвинувачені через інших осіб можуть незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, яких під час судового розгляду ще не допитано. Крім того, обвинувачені могли накопичити фінансові ресурси та інші цінності, з використанням яких вони можуть чинити протиправний вплив на свідків та учасників провадження, а також безперешкодно виїхати за межі України. Вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, оскільки обвинувачені схильні до їх вчинення, що підтверджується тривалим періодом вчинення злочину, у якому вони обвинувачуються, що підтверджується репутацією самих обвинувачених. Вік та стан здоров`я обвинувачених не перешкоджають застосуванню тримання останніх під вартою. Разом з тим, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Законом України № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», дію якого продовжено до теперішнього часу. У випадку обрання більш м`якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, покладення на правоохоронні органи обов`язку контролю виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків поза установою пенітенціарної служби України, в умовах введення війни, неможливо. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою агресією та нелюдською агресією Російської Федерації проти України, у обвинувачених збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинувачених. Тобто, введений в Україні воєнний стан очевидно підвищує ймовірність настання ризиків. Застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, у тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовими позиціями, викладеними в рішеннях ЄСПЛ у справах «Лєтельє проти Франції», «Лабіта проти Італії». Просив суд звернути увагу, що встановлені досудовим розслідуванням обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаних ризиків. Також, з моменту обрання запобіжного заходу відносно обвинувачених, до теперішнього часу, не встановлено будь-яких доказів або підстав, які свідчать про зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім цього, заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 , обвинуваченому у вчиненні кримінального, правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК України. В обґрунтування клопотання зазначив, що на даний час наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Оскільки матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення обвинуваченим тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, також, обвинувачений розуміє, що йому повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, а також тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у інкримінованому йому діянні, має соціальні зв`язки з іншими особами на території Дніпропетровської області та території України, тому може переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Невідворотність покарання за злочин вже само по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки після відкриття матеріалів досудового розслідування останній ознайомлений із їх показаннями, місцями мешкання, засобами зв`язку, місцем роботи тощо. Тобто, з метою спотворення чи зміни ними своїх свідчень, відмови від давання свідчень, надання завідомо неправдивих свідчень обвинувачений через інших осіб може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, яких під час судового розгляду ще не допитано. Крім того, обвинувачений міг накопичити фінансові ресурси та інші цінності, з використанням яких він може чинити протиправний вплив на свідків та учасників провадження, а також безперешкодно виїхати за межі України. Вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, оскільки обвинувачений схильний до їх вчинення, що підтверджується тривалим періодом вчинення злочину, у якому він обвинувачуються, що підтверджується репутацією самого обвинуваченого. Разом з тим, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Законом України № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», дію якого продовжено до теперішнього часу. У випадку обрання більш м`якого запобіжного заходу у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого. Тобто, введений в Україні воєнний стан очевидно підвищує ймовірність настання ризиків. Застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, у тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовими позиціями, викладеними в рішеннях ЄСПЛ у справах «Лєтельє проти Франції», «Лабіта проти Італії». Просив суд звернути увагу, що встановлені досудовим розслідуванням обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаних ризиків. Також, з моменту обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, до теперішнього часу, не встановлено будь-яких доказів або підстав, які свідчать про зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Також заявив клопотання про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_9 . В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1 КК України, а тому вважав за доцільне застосувати до останнього запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час, оскільки відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. Оскільки матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення обвинуваченим тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, вік та стан здоров`я останнього не перешкоджають застосуванню вказаного запобіжного заходу, також, обвинувачений ОСОБА_9 розуміє, що йому повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а також тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, має соціальні зв`язки з іншими особами на території Дніпропетровської області та території України, тому може переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки після відкриття матеріалів досудового розслідування останній ознайомлений із їх показаннями, місцями мешкання, засобами зв`язку, місцем роботи тощо. Тобто з метою спотворення чи зміни ними своїх свідчень, відмови від давання свідчень, надання завідомо неправдивих свідчень обвинувачений через інших осіб може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, яких під час судового розгляду ще не допитано. Крім того, ОСОБА_9 міг накопичити фінансові ресурси та інші цінності, з використанням яких він може чинити протиправний вплив на свідків, інших підозрюваних та учасників провадження, а також безперешкодно виїхати за межі України. Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний схильний до їх вчинення, що підтверджується тривалим періодом вчинення кримінального правопорушення у якому він підозрюється, що підтверджується репутацією самого обвинувачення ОСОБА_9 , що надає органам досудового розслідування підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_9 існує виключно за рахунок грошових коштів, отриманих в наслідок скоєних злочинів. Застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, у тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовими позиціями, викладеними в рішеннях ЄСПЛ у справах «Лєтельє проти Франції», «Лабіта проти Італії». Просив суд звернути увагу, що встановлені досудовим розслідуванням обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаних ризиків.

В судовому засіданні захисник обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_11 просив відмовити в задоволенні клопотань прокурора. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу. В обґрунтування своїх клопотань зазначив, що обраний його підзахисним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим та до них слід застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту виходячи з наступного. Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не мають на меті уникати кримінальної відповідальності, оскільки вину свою у вчиненні кримінальних правопорушень не визнають та особисто зацікавлені в доведенні своєї невинуватості в суді. Обставини викладені в обвинувальному акті протирічать дійсним обставинам, що відбулися, та не узгоджуються з матеріалами досудового розслідування. Обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прокурором не наведено жодного доказу в підтвердження наявності ризиків та неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу. Прокурором не доводиться, що з часом ризики не зникли та продовжують існувати. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснювали, що жодним чином не намагатимуться переховуватися від суду. Винними себе не визнають та бажають якомога швидше встановити істину по даній справі. Тобто, особисто зацікавлені в швидкому та об`єктивному розгляді даної справи. Просив суд звернути увагу на особу обвинуваченого, який має міцні соціальні зв`язки, офіційно працює – веде секцію з боксу, має постійне місце проживання, де проживає разом з дружиною та має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий та не має жодного відношення до криміналітету. За місцем мешкання ОСОБА_8 не має негативних характеристик, скарг на нього не надходить. Просив звернути увагу на стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_8 , який постійно погіршується та не дозволяє його утримання в умовах ДУ «ДУВП», оскільки в нього встановлено діагноз «попереково-грижовий радикуліт», що підтверджується випискою з медичної карти хворого. Жодного лікування ОСОБА_8 не отримує. Стан здоров`я погіршуєься. ОСОБА_8 має проблеми з пересуванням, кожний рух спричиняє нестерпний біль у попереку. Надання термінової медичної допомоги життєво необхідно для обвинуваченого. Щодо міцності соціальних зв`язків ОСОБА_7 зазначив наступне. Просив суд звернути увагу на особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який має міцні соціальні зв`язки, на момент затримання офіційно працював на посаді старшого тренера Марганецької дитячо-юнацької спортивної школи № 1, має постійне місце реєстрації на території м. Марганець, де проживає разом з сім`єю, має на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимий, та не має жодного відношення до криміналітету. За місцем мешкання ОСОБА_7 не має негативних характеристик, скарг на нього не надходить. Обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є занадто суворим, а запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілком забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , щодо виконання ним передбачених кримінально-процесуальним законодавством обов`язків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 підтримав клопотання свого захисника. Суду пояснив, що в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» його ніхто не лікує. В разі зміни йому запобіжного заходу він зможе самостійно лікуватись. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_5 , підтримав клопотання захисника ОСОБА_11 та просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Зазначив, що прокурор не надав жодного доказу на підтвердження наявності ризиків вказаних у клопотанні.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку своїх захисників, просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора. Суду пояснив, що кримінальне провадження є повністю сфабрикованим. В клопотанні все зазначене є неправдою. Він працював, отримував заробітну платню за це, а не так, як зазначив прокурор, щодо отримання ним доходу від злочинної діяльності. Потерпілий є раніше неодноразово судимою особою, він сам обманював людей. Його сім`я є засновниками дитячої благодійної організації, він допомагає людям. В разі зміни йому запобіжного заходу, тікати нікуди не буде та не бажав раніше цього робити. В нього є гарні характеристики. Збирається доводити свою невинуватість в суді. Прокурор не надав жодного підтвердження ризикам, які зазначає в своєму клопотанні. Просив змінити йому запобіжний захід.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 – адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що йому не відомо з яким саме підстав та чим саме підтверджено необхідність обрання відносно його підзахисного запобіжного заходу. ОСОБА_9 перебуває більш ніж півроку без запобіжного заходу та жодного разу не порушував покладені на нього обов`язки, як на обвинуваченого. Будучи особою до якої було застосовано запобіжний захід, кожного разу завчасно звертався до суду задля отримання дозволу на лікування, та жодним чином не порушував умов запобіжного заходу. Підстав для обрання відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу на даний час він не вбачає.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку свого захисника. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_12 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Згідно до п. 20? Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Вирішуючи клопотання прокурора, учасників процесу, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2022 року продовжено обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою та домашнього арешту строком до 13 листопада 2022 року.

Дніпровським апеляційним судом неодноразово переглядались ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська щодо продовження строку дії запобіжних заходів обраного відносно обвинувачених за апеляційними скаргами сторони захисту. Під час перегляду вказаних ухвал суду судом апеляційної інстанції було встановлено продовження існування, встановлених слідчими суддями та колегією суддів Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та надано їм відповідну правову оцінку.

Відповідно до пункту 9 листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» № 1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.

З огляду на це, суд здійснюватиме оцінку обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, у тому числі з урахуванням попередньої оцінки, здійсненої при постановленні ухвал суду про продовження дії запобіжних заходів обвинувачених, з урахуванням раніше наданих прокурором та стороною захисту відповідних матеріалів.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 186 КК України, клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Главою 18 КПК України врегульовано питання про запобіжні заходи та затримання особи, зокрема згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до  ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За змістом положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Так, прокурором у своїх клопотаннях, а також у судовому засіданні зазначено, що у обвинувачених існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

-обвинувачений ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків ті інших обвинувачених у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;

-обвинувачений ОСОБА_7  може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків ті інших обвинувачених у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;

-обвинувачений ОСОБА_10 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків ті інших обвинувачених у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;

-обвинувачений ОСОБА_9 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків ті інших обвинувачених у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Судом було встановлено, що ухвалами слідчих суддів Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених. У вказаних ухвалах слідчими суддями була надана об`єктивна оцінка ризикам, які були неодноразово зазначені прокурором в своїх клопотаннях під час досудового розслідування.

Згідно з обвинувальним актом обвинувачений ОСОБА_7 – обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1, ч. 2 ст. 289 КК України, обвинувачений ОСОБА_8 – обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1 КК України, обвинувачений ОСОБА_12 – обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Дане кримінальне провадження № 42020040000000537, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 липня 2020 року, знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, метою якого є визначення можливості призначення судового розгляду та вирішення процесуальних питань, пов`язаних з подальшим розглядом справи. Відповідно до ст. 17 КПК України суд має встановити поза розумним сумнівом винуватость або невинуватость особи у зазначених в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів, що виключає можливість оцінки судом на даній стадії обґрунтованості підозри, між тим, оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд не вправі на стадії підготовчого судового засідання вирішувати питання щодо винуватості особи, належності та допустимості доказів на підтвердження такої винуватості.

Окрім цього, слід зазначити, що при розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та домашнього арешту відносно обвинувачених, наявність обґрунтованої підозри не є єдиною підставою для продовження строку дії запобіжного заходу, та судом оцінюються усі ризики зазначені прокурором у своїх клопотаннях.

Враховуючи об`єктивні підстави часу розгляду зазначеного кримінального провадження проведення підготовчого судового засідання, суд позбавлений можливості прийняти доводи сторони захисту щодо зменшення ризиків, оскільки будучи на стадії підготовчого судового засідання, ризики, які зазначені прокурором зберігаються та не зменшуються з часом.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Між тим, суд виходить з вірогідності причетності обвинувачених до вчинення кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.

Оцінюючи доводи прокурора про можливість незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з боку обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , суд виходить із суті пред`явленого обвинувачення останнім, об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 255-1, 255-2 КК України, ролі кожного з них у вчиненні кримінальних правопорушень.

Відповідно до примітки до ст. 255 КК України, під злочинним впливом у цій статті та статтях 255-1, 255-3 цього Кодексу слід розуміти будь-які дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності. Під особою, яка перебуває у статусі суб`єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі «вора в законі», у цій статті та статтях 255-1, 255-3 цього Кодексу слід розуміти особу, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям здійснює злочинний вплив і координує злочинну діяльність інших осіб, які здійснюють злочинний вплив.

Перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8  та ОСОБА_10 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на свідків, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом.

Оскільки судовий розгляд по справі не розпочато, свідки ще не допитані судом, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слід окремо зазначити, що для здійснення тиску на свідків достатньо того, що особа, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, може вчинити дії, покликані на примушення свідків до надання неправдивих показань або ж відмову від їх надання.

Так, згідно зі ст. ст. 7, 8, 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Що ж стосується обвинуваченого ОСОБА_10 , то суд повторно зазначає, з урахуванням особи обвинуваченого, обсягу обвинувачення, його суті, вважає, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором доведено не було.

Також, суд вважає, що такий ризик, як можливість вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченими, є лише припущенням прокурора та має вірогідний та непрогнозований характер.

Суд зазначає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, залишається на даний час наявним та, враховуючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачуються, з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 можуть переховуватись від суду.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на всій території України введено воєнний стан.

Суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні, як обставину, яка суттєво збільшує ризик переховування обвинувачених від суду, оскільки на частині території України ведуться бойові дії та частина території України тимчасово окупована.

Слід надати відповідну оцінку ризику запровадження воєнного стану та збройної агресії в Україні, оскільки місце проживання обвинувачених є максимально наближеними до окупованих територій України, а тому є вагомі підстави вважати, що задля перешкоджання розгляду справи обвинувачені можуть переховуватись на тимчасово окупованій території на якій суттєво обмежені можливості виконання органами влади своїх повноважень, що якісно погіршує криміногенну обстановку.

Не може бути підставою для зміни запобіжного заходу те, що обвинувачені: ОСОБА_7 є тренером в Марганецькій дитячо-юнацької спортивній школі № 1, та ОСОБА_8 є тренером з боксу, оскільки зайнятість осіб у певній галузі жодним чином не може нівелювати ризики, ймовірне існування яких встановлено судом.

Слід окремо зазначити, що позитивна репутація обвинувачених вже була предметом оцінки слідчого судді, суду під час обрання запобіжного заходу, розгляду клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, які були долучені до клопотань захисників, а тому сама по собі вона не може слугувати підставою для зміни запобіжного заходу.

Наявність у обвинувачених міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, наявність у власності нерухомості, наявність неповнолітніх дітей, на які посилається сторона захисту, заслуговують на увагу, проте, суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшують.

Посилання сторони захисту на те, що у обвинувачених на утриманні перебувають малолітні діти, дружини, батьки пенсійного віку, на думку суду не може бути самостійною підставою для зміни запобіжного заходу. Така позиція суду обумовлена тим, що під час визначення обвинуваченим запобіжного заходу, колегія суддів, з думкою якої погодилась і апеляційна інстанція, дійшла висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, існування яких встановлено судом.

Судом не беруться до уваги твердження захисника ОСОБА_11 щодо неможливості подальшого перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 у зв`язку з тим, що стороною захисту суду не було надано доказів не належного надання необхідної медичної допомоги та відмови від надання необхідної за станом здоров`я ОСОБА_8 медичної допомоги Державною установою «Дніпровська установа виконання покарань № 4».

В свою чергу суд зазначає, що судом здійснюються всі заходи направлені на забезпечення дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_8 щодо надання необхідної медичної допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій обвинувачених.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

За таких обставин суд вважає, що оскільки на цей час обвинувачені продовжують обвинувачуватися у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, враховуючи те, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор, продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Обвинувачені є раніше не судимими особами, однак обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років та від десяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Розглядаючи клопотання захисників та обвинувачених щодо зміни запобіжних заходів з тримання під вартою на домашній арешт суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали, стан здоров`я обвинувачених не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, при цьому у суду відсутні будь-які відомості щодо стану здоров`я обвинувачених такого ступеня тяжкості, який би перешкоджав застосуванню запобіжного заходу у виді тримання під вартою та неможливості надання належної допомоги в умовах пенітенціарної системи.

На думку суду інші альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , окрім цього воєнний стан в України може перешкоджати перебуванню обвинувачених за постійним місцем проживання, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку, а тому суд вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту є таким, що нездатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, а необхідним та достатнім для виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам є лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, суд враховує вимоги п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України та не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, зазначені в ч. 1. ст. 178 КПК України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора в частині продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 , і продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

На цей час продовження обвинуваченому   ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

При цьому, суд приходить до переконання, що строк тримання під вартою обвинуваченим належить продовжити, згідно зі ст. 197 КПК України, строком на 60 днів.

Що стосується клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання щодо доцільності обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує, що обвинувачений раніше не притягався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв`язки. Крім того, вимоги раніше обраного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не порушував. Після спливу строку застосування запобіжного заходу, незважаючи на відсутність на даний час будь-яких обмежень, постійно з`являється за викликом до суду, від судового розгляду не ухиляється.

Крім того, ризик того, що обвинувачений може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, на які посилається прокурор у своєму клопотанні не доведені, а прокурором не надано суду доказів того факту, що протягом часу з моменту припинення запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 були встановлені факти тиску на свідків.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби щодо обвинуваченого ОСОБА_9 слід відмовити зважаючи на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 20? Перехідних положень КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 січня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 січня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

В задоволенні клопотань захисників: ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді домашнього арешту – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 08 січня 2023 року включно.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період часу з 21 години 00 хвилин до 06 години 00 хвилин не покидати приміщення будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому він фактично проживає (за винятком випадків необхідності отримання ОСОБА_10 невідкладної медичної допомоги та в разі виникнення надзвичайних ситуацій, які б унеможливили безпечне для життя та здоров`я перебування підозрюваного у житлі).

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України на обвинуваченого ОСОБА_10 обов`язки:

-прибувати до суду за першою вимогою;

-утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що працівники поліції, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Копію ухвали направити начальнику відділення поліції за місцем виконання запобіжного заходу, для виконання, відповідно до норм ст. 181 КПК України.

В задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_9 у виді домашнього арешту – відмовити.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1