Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/770/22, cправа № 361/3708/21

05.10.2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«05» жовтня 2022 року м. Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Гафінчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дочки,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частки з усіх видів доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування вимог зазначається, що сторони у даній справі перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від спільного подружнього життя у них народилася дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18 грудня 2007 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Впродовж тривалого часу відповідач ОСОБА_2 вихованням та матеріальним утриманням доньки не займається, не піклується про її стан здоров`я, не дбає про фізичний і духовний розвиток. Неповнолітня донька проживає спільно із позивачем та перебуває на її повному утриманні. Враховуючи ту обставину, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, позивач змушена звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Ухвалою суду від 03 червня 2021 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14 вересня 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, 05 жовтня 2022 року її представника ОСОБА_4 подала до суду заяву про розгляді справи у її відсутність, в якій також вказала, що позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомлені. Будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відповідач правом подати відзив не скористався. Як встановлено частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору виконавчий комітет Броварської міської ради Броварського району Київської області в особі органу опіки та піклування у судове засідання представника не направила, 15 липня 2021 року до суду надійшло клопотання від міського голови м.Бровари Сапожка І.В. про розгляд даної справи без участі представника виконавчого комітету.

Враховуючи неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось, що відповідає вимогам частини другої статті 247 ЦПК України.

Згідно із статтею 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи й ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Донецьк Донецької області народилася ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 14 квітня 2008 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області. Батько - ОСОБА_2 . Мати - ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції у місті Донецьку, шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, про що у Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 747 від 18 грудня 2007 року.

Відповідно до характеристики Броварської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2

ім. В.Сухомлинського, ОСОБА_3 навчається в даному закладі з 01 вересня

2020 року. Дитина має інтелектуальні порушення, тяжкі порушення мовлення (ЗНМ ІІ-ІІ рівня, дисграфія). Дівчинка імпульсивна, говірка, емоційно-нестабільна. За час навчання у школі батько дитини не з`являвся, навчанням та вихованням дитини не цікавиться та батьківські збори не відвідував. Всі шкільні питання вирішує мама, приділяє належну увагу вихованню й розвитку дитини, цікавиться навчанням Єлизавети та відповідально ставиться до її виховання. Постійно слідкує за фізичним та психічним здоров`ям своєї доньки.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області № 979 від 14 грудня 2021 року надано до Броварського міськрайонного суду Київської області висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку від 14 грудня 2021 року, орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до його неповнолітньої доньки,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі змісту вказаного висновку вбачається, що ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток доньки, не цікавиться її життям, не забезпечує медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичних розвиток як складову виховання; не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При розгляді даної справи по суті встановлено, що відповідач впродовж тривалого часу взагалі не займається вихованням доньки, не цікавиться її життям та здоров`ям, участі у матеріальному утриманні не приймає. Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування по доцільність позбавлення батьківських прав, оскільки він є обґрунтованим.

Нормами частини другої статті 166 СК України передбачено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (частини перша статті 181 СК України).

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи викладені обставини, розмір встановленого прожиткового мінімуму, а також спільний обов`язок батьків щодо утримання неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття, суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення аліментів також підлягає задоволенню й з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання їхньої дочки у розмірі - 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття. Заявлений позивачем розмір аліментів відповідає принципу розумності, справедливості та законодавчо обґрунтований.

Частиною першою статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Таким чином, аліменти підлягають стягненню з дня пред`явлення позивачем до суду позову, а саме з 27 квітня 2021 року.

Згідно із статтею 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню із відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі - 1 816 грн. 00 коп. за вимогу про позбавлення батьківських прав та вимогу про стягнення аліментів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис про народження № 343, складений 14 квітня 2008 року Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Макіївського міського управління юстиції Донецької області).

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.

Аліменти на дитину підлягають стягненню починаючи із - 27 квітня 2021 року.

Рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір у розмірі - 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 00 коп.

Роз`яснити ОСОБА_2 положення статті 169 Сімейного кодексу України про те, що він має право на звернення до суду із позовом про поновлення батьківських прав після усунення умов, які стали підставою для позбавлення його батьківських прав й за умови, що діти за той час не будуть усиновлені, а також якщо на час вирішення питання судом про поновлення батьківських прав діти не досягнуть повноліття.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О.Василишин