Провадження № 2/679/332/2022

Справа № 679/677/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2022 року

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді                Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з        Волос І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк», в інтересах якого діє представник Балагурак Вероніка Василівна, звернулося до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступні обставини.

В обґрунтування позову зазначається, що ОСОБА_3 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 14.11.2012, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який у подальшому збільшився до 900 грн.

ОСОБА_3 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, які викладені на сайті банку, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Договором передбачені порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитом та сплати нарахованих за період користування кредитом відсотків.

ОСОБА_3 використовував картковий рахунок та кредитні кошти, що вбачається із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

Однак ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер.

Спадкоємцями позичальника, які постійно проживали разом із ними на час відкриття спадщини, що підтверджується копіями їх паспортів, є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які протягом встановленого законом строку не надали заяви про відмову від спадщини, а отже прийняли її.

24.06.2020 позивачем була направлена претензія кредитора до Нетішинської державної нотаріальної контори та 31.08.2020 отримана відповідь, в якій зазначалося, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті спадкодавця ОСОБА_3 була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов?язання померлого позичальника ОСОБА_3 . При цьому відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє відповідачів як спадкоємців позичальника права на спадщину.

Станом на дату смерті позичальника у нього перед позивачем утворилася заборгованість за кредитним договором б/н від 14.11.2012 у загальному розмірі 118404,55 грн, яка складається із наступного: 1) 889 грн – заборгованість за простроченим тілом кредита; 2) 2333,76 грн – заборгованість за простроченими відсотками; 3) 115181,79 грн – нарахована пеня.

24.03.2021 позивачем був направлений лист-претензія до відповідачів, в якому банк пред?явив свої вимоги, однак до теперішнього часу жодних дій на виконання цих вимог відповідачами вчинено не було.

У зв`язку з цим позивач просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача суму заборгованості в розмірі 118404,55 грн, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

12.07.2022 суддею було відкрите провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін на 05.08.2022. Також суддею було задоволене додане до позову клопотання представника позивача ОСОБА_4 про витребування доказів та витребувано: 1) у державного нотаріуса Нетішинської державної нотаріальної контори – належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 ; 2) у Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Нетішинської міської ради – довідку про склад сім`ї та зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 станом на 17.11.2018 (а.с. 78-79).

29.08.2022 представником відповідача  ОСОБА_5  був наданий відзив на позов, в якому він зазначає, що відповідачі не є спадкоємцями ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, жодного майна після смерті батька вони не успадкували та не одержували, у зв?язку з чим позов є безпідставним, а обраний позивачем спосіб захисту такий, що не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки в даному випадку позивач може звертатися стягнення на майно, передане спадкоємцям у натурі (у разі передання такого майна). Крім того, позивачем не наданий розрахунок заборгованості за простроченими відсотками на суму 2333,76 грн та розрахунку нарахованої пені на суму 115181,79 грн, у зв?язку з чим залишається незрозумілим, як виникла ці суми та за який часовий проміжок часу вони нараховані. Попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які відповідач  ОСОБА_6  понесе у зв?язку із розглядом даної справи та складається із суми витрат, які будуть понесені за договором про надання правничої допомоги, укладеним із адвокатом Черновим В.В., складає 30000 грн, а відповідні докази щодо судових витрат будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (а.с. 110-111).

21.09.2022 представником позивача ОСОБА_7 була надана відповідь на відзив, в якій остання зазначає, що відповідачі є спадкоємцями, оскільки постійно проживали разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини та протягом шести місяців після його смерті не подали заяви про відмову від прийняття спадщини, а отже вважаються такими, що прийняли її, позаяк зареєстроване місце проживання відповідачів збігається із місцем проживання ОСОБА_3 відповідно до відміток у їх паспортах, і доказів на спростування цих обставин вони не надали. Отже, відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять кредитні зобов?язання померлого позичальника перед позивачем, а відсутність свідоцтва про право на спадщину у відповідачів не позбавляє їх як спадкоємців права на спадщину. Також представник позивача вважала, що саме обов?язок доказування вартості спадкового майна покладений на спадкоємців, які заперечують проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємців обмежена вартістю успадкованого майна. Банк заявив претензійні вимоги до спадкоємців боржника шляхом направлення 24.06.2022 претензії кредитора до Нетішинської державної нотаріальної контори ще до видачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, а отже зробив це у встановлений законом строк. Розрахунок заборгованості банку проведений автоматизованою системою за період з 10.06.2013 по 20.01.2022 і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умова договору, а також здійснені боржником платежі на його виконання. Водночас цей розрахунок не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахункам кредитної угоди, а також відображає стан нарахувань у певні періоди часу. Разом із розрахунком суду була надана банківська виписка по рахунку, яка, у свою чергу, має статус первинного бухгалтерського документа. Надати суду більш детальний розрахунок заборгованості не виявляється можливим із технічних причин, проте суду з метою встановлення обставин нарахування та погашення складових заборгованості була надана виписка по кредитному рахунку клієнта. Розрахунок нарахування відсотків проведене з урахуванням коефіцієнта на тіло/прострочене тіло кредита за період. Нарахування за відповідною ставкою проводиться на максимальний залишок відповідної заборгованості по тілу/простроченому тілу кредита за період. Щодо оригіналу кредитного договору, то його відсутність не є підставою для відмови у позові за наявності його копії та інших доказів, що свідчать про укладення кредитного договору і часткове його виконання (а.с. 137-143).

27.09.2022 судом було частково задоволене клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про витребування доказів та витребувано у АТ КБ «ПриватБанк»: 1) оригінал анкети-заяви ОСОБА_3 про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 14.11.2012; 2) точний (детальний) розрахунок заборгованості ОСОБА_3 за договором про надання банківських послуг від 14.11.2012, укладеним між ним та АТ КБ «ПриватБанк», включно із заборгованістю за простроченими відсотками та пенею, станом на день смерті ОСОБА_3 (час відкриття спадщини), тобто на ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв?язку з цим судове засідання було відкладене на 13.10.2022. Водночас судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_8 про витребування доказів (а.с. 156).

10.11.2022 судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_4 про огляд веб-сайту.

У судове засідання будь-хто з представників позивача не з`явився, від представника за довіреністю ОСОБА_9 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника банку.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причину неявки суду не повідомила, будь-яких заяв чи клопотань не надала.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилися, останній надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій також вказав, що повністю підтримує позицію, викладену у відзиві на позов, вважає позов необґрунтованим та безпідставним, а тому просив відмовити у його задоволенні. Крім іншого, представник наголосив, що позовна заява подана із пропуском строку позовної давності, а тому просив застосувати до вимог позивача позовну давність. Також представник вказав, що докази понесених відповідачем ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу будуть надані ним протягом п`яти днів із моменту ухвалення рішення у справі.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 14.11.2012, на підставі якої ним була отримана кредитна картка № НОМЕР_1 з терміном дії до 09/16, а також відкрито кредитний рахунок із встановленням кредитного ліміту, який у подальшому змінювався. Відповідач у наданій заяві висловив згоду з тим, що вказана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 18, 19, 20, 21-45, 46, 47, 48, 176).

Відповідно до п. 1.2.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1.2.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов`язань за договором, позичальник зобов`язується на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Згідно з п. 1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній банком частині у разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за договором.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 користувався наданими банком кредитними коштами, що вбачається із виписки по його рахунку, та порушив умови вказаного договору, у зв`язку з чим має прострочену заборгованість. Так, станом на дату смерті загальна заборгованість ОСОБА_3 перед позивачем за кредитним договором б/н від 14.11.2012 становить 118404,55 грн, яка складається із наступного: 1) 889 грн – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредита); 2) 1,19 грн – залишок заборгованості за відсотками на поточну заборгованість; 3) 111481,86 грн – залишок заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість; 4) 6032,50 грн – нарахована пеня (а.с. 9-11, 12-13, 14-17, 172-174).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем доведено, що ОСОБА_3 припустився порушення умов договору щодо своєчасної сплати сум кредиту, внаслідок чого за ним утворилася зазначена заборгованість.

Разом із тим зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 19.11.2018 Нетішинським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що був складений відповідний актовий запис за № 225 (а.с. 54, 90).

Відповідно до ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2020 позивачем була надіслана претензія кредитора Нетішинській державній нотаріальній конторі, в якій позивач просив нотаріуса: 1) включити кредиторські вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у спадкову масу, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , про що зробити запис у книзі обліку спадкових справ; 2) повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 118404,55 грн; 3) повідомити АТ КБ «ПриватБанк» про те, чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття спадщини; 4) повідомити АТ КБ «ПриватБанк» відомості про осіб (ПІБ та адреса), які подали заяву про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті боржника ОСОБА_3 ; 5) повідомити АТ КБ «ПриватБанк» відомості про видані свідоцтва про право на спадщину та про осіб, які такі свідоцтва отримували (за наявності) (а.с. 55, 56, 89).

На підставі зазначеного листа за претензією кредитора АТ КБ «ПриватБанк» була заведена спадкова справа № 45/2020 після смерті ОСОБА_3 . У листі нотаріуса від 08.08.2020 зазначається, що у даній спадковій справі спадкоємці відсутні (а.с. 57).

Із витребуваної та дослідженої судом належним чином завіреної копії спадкової справи № 45/2020, заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що із заявами про прийняття спадщини будь-хто зі спадкоємців не звертався, свідоцтва про прийняття спадщини не видавалися (а.с. 88-96).

Судом встановлено, що станом на день смерті ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ним за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані наступні особи: 1) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; 4) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 49, 50-51, 52-53, 85, 95).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Четверта черга спадкоємців за законом. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім?єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини. У п?яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п?яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім?ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім?ї спадкодавця, але не менш як п?ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування (ст.ст. 1261-1265 ЦК України).

Позивач зазначає, що відповідачі є спадкоємцями  ОСОБА_3 , проте представниками позивача не надано жодних доказів на підтвердження того, що останні перебувають у родинних відносинах із ОСОБА_3 , відносяться до будь-якої черги спадкування та є його спадкоємцями за законом або за заповітом, у той час як представник відповідача  ОСОБА_5  у своєму відзиві категорично заперечував ту обставину, що відповідачі є спадкоємцями  ОСОБА_3 . Крім іншого, завідувач Нетішинської державної нотаріальної контори Мельник А.П. у своєму листі на адресу позивача від 08.08.2020 також наголошує, що у спадковій справі, заведеній після смерті ОСОБА_3 , спадкоємці відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину.

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1273 ЦК України).

Позивач наголошує, що відповідачі є спадкоємцями ОСОБА_3 та прийняли спадщину після його смерті, позаяк на час відкриття спадщини після його смерті були зареєстровані з ним за однією адресою.

Однак державна реєстрація осіб за однією адресою не є підтвердженням факту їх спільного проживання, адже поняття реєстрація та проживання не є тотожними. При цьому ч. 3 ст. 1168 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що може бути відмінними один від одного. Відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів фактичного проживання особи разом зі спадкодавцем на час його смерті свідчить про наявність підстав для обґрунтованого висновку про відсутність факту прийняття спадщини такою особою.

Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 27.02.2019 у справі № 471/601/17; від 06.11.2019 у справі № 483/637/16-ц; від 10.04.2020 у справі № 355/832/17; від 19.05.2021 у справі № 937/10434/19-ц, – який суд враховує під час розгляду та вирішення цієї цивільної справи з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вважає не доведеними позивачем ті обставини, що відповідачі є спадкоємцями ОСОБА_3 та прийняли спадщину після його смерті.

Судом також встановлено, що 09.03.2021 позивачем були надіслані листи-претензії на адресу відповідачів, в яких зазначалося, що АТ КБ «ПриватБанк» стало відомо про смерть позичальника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і станом на дату смерті мав заборгованість перед банком за кредитним договором від 14.11.2012, укладеним між позивачем та ОСОБА_3 , у розмірі 118404,55 грн. З огляду на це позивач пропонував відповідачам звернутися до будь-якого відділення банку їх міста для сплати цієї заборгованості (а.с. 58, 59, 60-61).

Відповідно до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців із дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

За змістом ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Із системного аналізу ст.ст. 1281, 1282 ЦК України вбачається, що обчислення шестимісячного строку пред`явлення вимог кредитором спадкодавця до спадкоємців, які прийняли спадщину, обчислюється з моменту одержання ними свідоцтва про право на спадщину, позаяк спадкоємці відповідають за обов`язками спадкодавця виключно в межах вартості майна, отриманого кожним зі спадкоємців у спадщину. Таким чином, до отримання спадкоємцями свідоцтва про право на спадщину об`єктивно неможливо визначити обсяг відповідальності кожного зі спадкоємців перед кредитором спадкодавця. Разом із цим судом було встановлено, що будь-які свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не видавалися, що вбачається з матеріалів спадкової справи, дослідженої судом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов`язків.

В оцінці поведінки та способу ведення справ банком враховується те, що він є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв`язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання правил та процедур, які є традиційними у цій сфері, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ банком є вищими, ніж до споживача – фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є вимоги кредитора до спадкоємців про стягнення заборгованості за кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» зобов`язано було довести ті обставини, на які воно посилалося як на підставу свої вимог, тобто подати суду докази наявності у спадкодавця майна та його вартості, кола спадкоємців, які прийняли спадщину, а у випадку неможливості надати такі докази – заявити клопотання про їх витребування, однак із дотриманням правил та процедур, встановлених ЦПК України.

Водночас судом було відмовлено у задоволенні відповідного клопотання представника позивача, оскільки воно було заявлене з пропуском встановленого ч. 2 ст. 83 ЦПК України строку та водночас у клопотанні не зазначалося обґрунтування неможливості подання такого клопотання у встановлений законом строк із причин, що не залежали від позивача. Крім іншого, клопотання було неконкретизоване і до нього не були долучені докази неможливості отримання відповідних відомостей позивачем самостійно (а.с. 122-123, 156).

       Звертаючись із позовом до  ОСОБА_1  та ОСОБА_2  як до спадкоємців ОСОБА_3 , позивач мав довести, що спадкоємцями всього майна позичальника є саме відповідачі. Проте позивач не надав доказів на підтвердження того, що спадкодавцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно. Якщо відповідачі не отримували майно у спадщину, вони, як наслідок, не набули обов`язку задовольняти вимоги кредитора. Висновку щодо неотримання відповідачами майна від позичальника суд дійшов не внаслідок припущень, а внаслідок недоведеності позивачем вимог, викладених у позовній заяві.

Аналогічні правові висновки викладені у наступних постановах Верховного Суду: від 28.11.2018 у справі № 332/2936/16-ц; від 03.07.2019 у справі № 748/3603/15-ц; від 04.07.2019 у справі № 320/5909/16-ц; від 10.10.2019 у справі № 306/487/17.

За таких обставин, оскільки було встановлено відсутність обов`язку відповідачів задовольняти вимоги кредитора померлого ОСОБА_3 , суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Щодо заяви представника відповідача ОСОБА_5 про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц.

Отже, оскільки судом не було встановлено порушення прав чи законних інтересів позивача, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову через його необґрунтованість, суд не вбачає підстав для вирішення питання про застосування строку позовної давності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Повне рішення суду складене 15.11.2022.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код 14360570; місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50).

Відповідач-1: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач-2: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Представник відповідача-2: ОСОБА_5 (адреса місця роботи: АДРЕСА_2 ).

Суддя                                              І.Г. Безкровний