ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" листопада 2022 р.                                    м. Київ                                       Справа № 911/899/22  

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Харченко О.М., розглянувши у попередньому засіданні

заяву ОСОБА_1

про визнання кредиторських грошових вимог у справі

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія буд груп» (вул. Біохімічна,1 смт Немішаєве, Бородянського району Київської області, 07854; код ЄДРПОУ 40544482)

У попередньому засіданні брали участь учасники справи та їх представники   відповідно до протоколу судового засідання від 14.11.2022

УСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Київської області (далі-суд) від 25.07.2022, зокрема: відкрито провадження у справі №911/899/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія буд груп» (далі  - ТОВ «Софія буд груп», боржник); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до  ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі-Кодекс); введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Козловську Д.В. (свідоцтво №484 від 15.03.2013); постановлено оприлюднити на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника;  призначено попереднє засідання.

Відповідно до абз. 1 ч. 9 ст. 39 Кодексу з метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, на офіційному веб-порталі судової влади України не пізніше наступного дня з дня постановлення ухвали суду про відкриття провадження у справі господарський суд оприлюднює повідомлення про відкриття провадження у справі боржника (офіційне оприлюднення).

На виконання зазначеного положення, 25.07.2022 суд, за допомогою автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду», здійснив офіційне оприлюднення відповідного повідомлення, номер публікації якого 69032.

Згідно ч. 1 ст. 45 Кодексу конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Отже, граничним строком для подання відповідних заяв є 24.08.2022 (включно).

2. Так, у порядку ст. 122 Кодексу протягом зазначеного строку до суду звернулася   ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , далі – ОСОБА_1 , кредитор) із заявою від 23.08.2022 (вх.11165/22 від 26.08.2022), в якій просить суд визнати вимоги до боржника у розмірі 1  028  190,00грн - основне зобов`язання, 19  859,56грн - 3% річних, 187  464,23грн - індексу інфляції та 4  962,00грн – судові витрати. Заяву обґрунтовує, зокрема, ст.ст.526, 693, 1212 ЦК України, Законом України «Про інвестиційну діяльність», ст.45 Кодексу та зазначає, що оскільки боржник взяті на себе зобов`язання в частині передачі у власність кредитору майнових прав на об`єкт нерухомого майна не виконав, то у неї виникає, зокрема, право вимоги повернення передоплати у відповідному розмірі з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі  - ГПК України), іншими законами України.

Так, ухвалою суду від 11.11.2022 вищезазначену заяву, після усунення недоліків, прийнято та призначено до розгляду у попереднє засідання на 14.11.2022.

3. На виконання ч.5 ст. 45 Кодексу та ухвали суду від 25.07.2022 розпорядник майна надала суду відзив на заяву з кредиторськими вимогами до боржника від 14.09.2022 №01-34/438 та зазначила, що кредиторські вимоги у розмірі 4  962,00грн (судові витрати) та 1  028  190,00грн (основне зобов`язання) на підставі ч.2 ст. 693 ЦК України, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду (далі – ВП ВС) від 29.01.2019 у справі № 916/4644/15, підлягає визнанню, а інша частина – відхиленню. Підставою для відхилення є відсутність з боку заявника волевиявлення щодо обрання одного з варіантів виконання зобов`язання з боку боржника, визначених ст.693 ЦК України, яке має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки та доведеної до боржника, а тому слід говорити про відсутність порушення з його боку грошового зобов`язання та, як наслідок можливість застосування ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин (вказані правові висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі – КГС ВС) від 07.02.2018 у справі №910/5444/17).   

Представник боржника будь-яких пояснень/заперечень щодо заявлених до нього кредиторських вимог ані розпоряднику майна, ані суду не надав.

4. Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 Кодексу, зокрема, кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 Кодексу грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За змістом абз. 1 ч. 2 ст. 47 Кодексу у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1  ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах КГС ВС від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Відповідно до  ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, квитанціями, вимогами, претензіями тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

У свою чергу, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство  вимоги (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові КГС ВС від 03.08.2022 у справі №910/7986/19).

Водночас, обов`язок доведення кредиторських вимог одночасно з поданням відповідних документів, що їх підтверджують,  покладено саме на кредитора  (аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 29.03.2018 у справі №916/4644/15).

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові КГС ВС від 09.06.2022 у справі №   908/1324/21).

При цьому законодавець, визначаючи попереднє засідання суду як етап процедури розпорядження майном, передбачає, що таке засідання має свою тривалість та може проводитися у декількох судових засідань, під час яких здійснюється аналіз заявлених вимог кредиторів.

Мотиви, за якими суд дійшов висновку про визнання вимог кредиторів у тому чи іншому розмірі, чи про відмову у їх визнанні, можуть бути відображені як в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, так і в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів. Крім того, мотиви прийнятого рішення щодо розміру вимог кредиторів можуть бути наведені в індивідуальній (самостійній, окремій) ухвалі, а в ухвалі за результатами розгляду вимог усіх кредиторів мотиви можуть бути не відображеними, однак в такій ухвалі повинно міститися посилання на ухвалу щодо    розгляду вимог кожного конкретного кредитора (аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові КГС ВС від 03.08.2022 у справі №    904/5314/20).

Водночас, розглядаючи кредиторські вимоги, судом береться до уваги правова позиція ВП ВС викладена у постанові від 12.06.2019 у справі  № 487/10128/14-ц, яка полягає в тому, що принцип jura novit curia  («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

5. Як встановлено судом, 21.10.2020 ТОВ «Софія буд груп» (продавець) та Пушкарьова С.П. (покупець) підписали Договір № 312/1-224 (далі-Договір) відповідно до п.2.1 та додатку №1 (специфікація) якого продавець продав, а покупець придбав майнові права на об`єкт нерухомості, який розташований: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Павла Чубинського, будинок 8-Г, під`їзд №3, поверх 4, квартира тип 5, №224.    

Із змісту п.1.1 Договору вбачається, що «Об`єкт будівництва» - житлова забудова, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Павла Чубинського, будинки №8-г.

«Об`єкт нерухомості» - квартира або нежитлове приміщення, що є частиною Об`єкту будівництва та має особливі характеристики, визначені у сторонами у специфікації – додаток №1 до Договору, який є його невід`ємною частиною (п.1.2).        

«Майнові права» - права покупця на отримання у власність Об`єкта нерухомості після введення об`єкта будівництва в експлуатацію (п.1.7).  

Загальна проектна площа об`єкта нерухомості та житлова проектна площа об`єкта нерухомості визначається у додатку №1 до даного Договору. Загальна фактична площа Об`єкта нерухомості та житлова фактична площа Об`єкта нерухомості може бути уточнена на підставі даних технічної інвентаризації, проведеної спеціалізованим суб`єктом господарювання, який відповідно до законодавства має відповідні повноваження (п.2.3).

Із змісту п. 2.4 Договору вбачається, зокрема, що у випадку, якщо за результатами обміру БТІ фактична загальна площа Об`єкта нерухомості виявиться більшою від проектної площі, що визначена у додатку №1 до даного Договору, більше ніж на 0,5 квадратного метра, покупець зобов`язаний здійснити доплату продавцю у розмірі визначеному за відповідною формулою.

Як визначено п.2.5 Договору покупці зобов`язується сплатити продавцю кошти, у розмірі, що буде визначений згідно п. 2.4 Договору, до моменту підписання акту приймання-передачі майнових прав за цим Договором.

Здача об`єкта будівництва в експлуатацію: IV квартал 2021 року (п.2.11).

Продавець зобов`язаний передати покупцю майнові права на об`єкт нерухомості, визначений у додатку №1 до даного Договору (п.3.1).

Продавець здійснює передачу майнових прав на Об`єкт нерухомості в порядку та на умовах, визначених в розділі 5 цього Договору, за умови належного і повного виконання покупцем всіх прийнятих на себе зобов`язань за Договором (п. 3.3).

Вартість майнових прав на об`єкт нерухомості, на дату підписання даного Договору визначена у розділі 4 даного Договору (п.2.12).

Із змісту п. 4.1 зазначеного Договору та додатку №2 (протокол погодження договірної ціни) вбачається, що: ціна одного метра квадратної площі  майнових прав становить 14 500,00грн, що за курсом НБУ на день укладення Договору (28,37грн/USD) становить еквівалент 511,10 доларів США в т.ч. ПДВ; вартість загальної проектної площі об`єкта нерухомості становить еквівалент 36  242,10 доларів США (площа 70,91м.кв.*511,10) або 1  028 190,00грн.

Додатково, п.4.1 Договору, зокрема, визначено, що загальну вартість майнових прав за даним Договором буде уточнено «Уточненням Протоколу погодження договірної ціни та Графіку платежів» (додаток №4 до Договору, який є його невід`ємною частиною) на підставі п.п.2.4 -2.7 даного Договору.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що внесення грошових коштів, зазначених в п.4.1 Договору, проводиться покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця, або через касу ТОВ «Софія буд груп».

За даним Договором оплата вартості майнових прав за Договором здійснюватиметься відповідно до погодженого графіку погашення платежів (додаток №3), який є невід`ємною частиною даного Договору (п.4.3), а саме: порядок внесення платежів – 1 внесок; термін сплати коштів – 21.10.2020.

Водночас, передача майнових прав на об`єкт нерухомості у власність покупцю здійснюється після виконання ним своїх зобов`язань щодо сплати вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, передбаченої п.4.1 даного Договору, по акту приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості – додаток №4, який підписується повноважними представниками сторін. У разі укладення «Уточнення протоколу погодження договірної ціни та графіку платежів», «Уточнення…» є додатком №4, а «Акт…» отримує номер додаток №5 (п.5.1).

Відповідно до п.5.2 Договору продавець зобов`язаний передати покупцеві майнові права на об`єкт нерухомості у власність по акту приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості в день остаточного розрахунку покупцем за даним Договором.

Пунктом 6.4 Договору визначено, що у разі припинення (розірвання) Договору на підставах, визначених п. 6.3. цього Договору або з інших підстав по ініціативі покупця, продавець повертає покупцю на його вимогу раніше фактично внесені грошові кошти за винятком неустойки, яка підлягає сплаті згідно п.6.2 Договору.  

Договір діє з дня його підписання та скріплення печаткою продавця і до належного виконання сторонами свої зобов`язань за цим Договором. Дострокове розірвання цього Договору можливе у випадку передбачених його умовами та чинним законодавством. Одностороннє розірвання Договору забороняється (п.п. 7.1-7.3).

Так, на виконання умов Договору кредитором здійснено оплату у розмірі 1  028 190,00грн, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера: від жовтня 2020 року у кількості 8 шт. у загальному розмірі 400 000,00грн; від листопада 2020 року у кількості 13 шт. у загальному розмірі 628 190,00грн.

Доказів виконання своїх зобов`язань за Договором ТОВ «Софія буд груп» суду надано не було.

6. Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно з  ст. 629 ЦК України  договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст.656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Як зазначено у постанові ВП ВС від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц майнове право – це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Частиною 1 ст.693 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до  ст.530  цього Кодексу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень  ст.530  цього Кодексу (ст.663 ЦК України).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Так, ч.2 ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до  ст.536  ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч.3 ст.693 ЦК України).

Отже, зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (аналогічна правова позиція викладені, зокрема, у постановах КГС ВС від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, від 14.12.2021 у справі №910/18796/19).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 виконала своє зобов`язання, визначене Договором, та внесла у передбачений спосіб ТОВ «Софія буд груп» грошові кошти у відповідному розмірі.  Проте, ТОВ «Софія буд груп» свої зобов`язання за Договором не виконало та відповідні майнові права, в установленому порядку та строки, кредитору не передало.

Доказів, які б вказували на протилежне учасниками справи суду надано не було, а тому ураховуючи зазначене, суд вважає, що у зазначеного кредитора наявні правові підстави, зокрема, для повернення грошових коштів.

7. Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Із змісту Договору вбачається, що останній не містить у собі положення, які б передбачали та встановлювали розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

8. Водночас, у своїй заяві ОСОБА_1 просить визнати нараховані нею на основну суму заборгованості інфляційні втрати та 3% річних. З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.2  ст.625 ЦК України   встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.1. Суд звертає увагу, що передбачене ч.2 ст.625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові ВП ВС від 16.01.2019 у справі   №373/2054/16-ц.

У свою чергу, 3 % річних розраховуються з урахуванням боргу, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).

8.2. Водночас, суд зазначає, що нараховані на суму боргу інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) спостерігалася інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто відбулося дефляція). Така правова позиція викладена в постанові ВС у складі суддів об`єднаної палати КГС від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, постанові КГС у складі ВС від 26.01.2022 у справі №910/18557/20.

8.3. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Аналізуючи зміст Договору у тому числі п.п.2.3-2.7, 4.1, 5.1-5.2. 5.6, 6.4 та додатку №2 можна зробити висновок, що: самим Договором чи його додатками не передбачені конкретні строки передачі майнових прав покупцю; загальна вартість майнових прав та як наслідок остаточний розрахунок за Договором можуть бути визначені після здійснення технічної інвентаризації  (результатів обмірів) БТІ; передбачена наявність вимоги покупця на повернення грошових коштів.

Доказів проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомості або доказів звернення до боржника із відповідною вимогою учасниками справи суду надано не було, а тому визначити день з якого боржник порушив свої зобов`язання у тому чи іншому випадку, та встановити кількість днів прострочення у суду можливість відсутня.

9. Посилання кредитора на положення ст.1212 ЦК України, з урахуванням встановлених судом обставин, є помилковим, оскільки набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК України.

10. Підсумовуючи викладене, суд вважає кредиторські вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають частковому визнанню у розмірі 1  028  190,00грн (основне зобов`язання) та 4   962,00грн (судові витрати), а  кредиторські вимог у розмірі 207  323,79грн – відхиляються.

11. Як зазначалось вище, у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1  ст. 45 цього Кодексу.

Ураховуючи наявні заяви інших кредиторів, які звернулися до суду в установлений строк, та які не можуть бути розглянуті у даному засіданні, суд вважає за необхідне оголосити перерву у попередньому засіданні.   

Керуючись ст.ст. 2, 47 Кодексу, ст.ст. 12, 216, 234-235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.          Заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог від 23.08.2022 (вх.11165/22 від 26.08.2022) – задовольнити частково.

Визнати вимоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія буд груп» у загальному розмірі 1  033 152,00грн, з яких: 4  962,00грн – судовий збір (1 черга); 1  028  190,00грн – основне зобов`язання (4 черга).

Кредиторські вимоги у розмірі 207  323,79грн – відхилити.

2. Оголосити перерву у попередньому засіданні до 28.11.2022 о 09:05год. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108, в залі судових засідань № 6. Для пропуску у приміщення суду мати документ(и), який посвідчує особу (паспорт) та підтверджує її повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набрала законної сили 14.11.2022 та пункт 1 даної ухвали може бути оскаржений протягом 10 днів до Північного апеляційного господарського суду у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Суддя                                                                                                                            О.С. Янюк

Ухвалу підписано 16.11.2022.