Справа № 22ц-437/09 Головуючий у 1 інстанції - Грушицький А.І.
Категорія - 19 Доповідач - Стрільчук В.А.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
16 квітня 2009 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
при секретарі - Савчук О.В.,
з участю прокурора Леньшина Д.В., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідачів ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом військового прокурора Луцького гарнізону в інтересах держави в особі державного підприємства Міністерства оборони України «Луцький ремонтний завод «Мотор» (далі - ДП «Мотор») до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про відшкодування вартості навчання за апеляційною скаргою військового прокурора Луцького гарнізону на рішення Луцького міськрайонного суду від 16 лютого 2009 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 16 лютого 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі військовий прокурор Луцького гарнізону просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
В запереченні відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 просять відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення місцевого суду без змін, зазначаючи про безпідставність доводів апелянта.
Судом першої інстанції встановлено, що 11 липня 2002 року між ДП «Мотор», Національним авіаційним університетом та ОСОБА_5 був укладений тристоронній договір про навчання ОСОБА_5 в університеті за напрямком «Комп'ютерні науки» на факультеті інформатики за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр». Батько ОСОБА_5 ОСОБА_3 не був стороною цього договору, а лише надав згоду на його вчинення як законний представник неповнолітнього. Вказаний договір вступив в силу з моменту його підписання і діяв до видачі ректором університету наказу про присвоєння студенту відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня. За змістом договору зміни і доповнення до нього дійсні тільки при погодженні їх обома сторонами та Національним авіаційним університетом.
12 серпня 2002 року між ДП «Мотор» та ОСОБА_6 зі згоди батька ОСОБА_3 була підписана додаткова угода № 1 до договору від 11 липня 2002 року, відповідно до якої після закінчення навчального процесу ОСОБА_5 зобов'язувався компенсувати підприємству 100 % затрат, пов'язаних з його навчанням, або після отримання диплому фахівця ОКР «Магістр» відпрацювати на даному підприємстві 5 років. Вказана умова втрачає свою силу в разі припинення фінансування навчального процесу до отримання диплому.
21 серпня 2006 року між ДП «Мотор», Національним авіаційним університетом та ОСОБА_5 був укладений тристоронній договір про навчання ОСОБА_5 в університеті за напрямком «Програмне забезпечення автоматизованих систем» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Магістр».
ДП «Мотор» повністю оплатило навчання ОСОБА_5 за договором від 11 липня 2002 року, а за договором від 23 серпня 2006 року сплатило за його навчання частину необхідних коштів в сумі 11 800 грн. Решту коштів в загальній сумі 7 060 грн. під загрозою бути відрахованим з університету сплатив сам ОСОБА_5 Отже ДП «Мотор» до отримання диплому фахівця ОКР «Магістр» без поважних причин припинив фінансування навчання ОСОБА_5
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Згідно зі ст. ст. 509, 526, 530 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Встановлені судом першої інстанції та наведені вище обставини підтверджуються всією сукупністю наявних у справі і досліджених судом доказів, зокрема, договором № 02-01 від 11 липня 2002 року між ДП «Мотор» і ОСОБА_5 про фінансування підприємством навчання відповідача в Національному авіаційному університеті за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр» (а. с. 8), додатковою угодою до цього договору від 12 серпня 2002 року, згідно з п. 1 якої після закінчення навчання ОСОБА_5 зобов'язується компенсувати підприємству всі затрати на його навчання або після отримання диплому фахівця ОКР «Магістр» відпрацювати на даному підприємстві 5 років. Пунктом 3 угоди передбачено, що в разі припинення фінансування навчального процесу до отримання вказаного диплому п. 1 втрачає свою силу (а. с. 9), договором № 06-5/ОЮ/61-6685 від 21 серпня 2006 року між ДП «Мотор» і ОСОБА_5 про фінансування підприємством його навчання в Національному авіаційному університеті за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Магістр», пунктом 4.3 якого передбачено, що при заборгованості по оплаті більше 2-ох місяців університет має право відрахувати студента за невиконання умов договору (а. с. 10), листом ОСОБА_5 директору ДП «Мотор», отриманим позивачем 20 листопада 2007 року, в якому відповідач ставить до відома підприємство, що у зв'язку з припиненням фінансуванням з його боку навчального процесу, він підлягав відрахуванню з університету 1 листопада 2007 року, а тому вимушений був укласти з навчальним закладом новий договір і особисто профінансувати вартість навчання (а. с. 11), актом звірки взаємних розрахунків станом на 1 квітня 2008 року між ДП «Мотор» та Національним авіаційним університетом, згідно з яким останній платіж за навчання ОСОБА_5 в сумі 11 800 грн. підприємством перераховано 23 серпня 2006 року (а. с. 18-20), платіжними дорученнями про перерахування коштів (а. с. 21-25), довідкою Національного авіаційного університету від 13 лютого 2009 року про розмір коштів, отриманих за навчання ОСОБА_5, з якої вбачається, що ДП «Мотор» з червня 2002 року по серпень 2006 року включно перерахувало університету на вказані цілі 28 162,50 грн., а в листопаді і грудні 2007 року сам ОСОБА_5 сплатив за своє навчання 7 060 грн. (а. с. 72).
Як на правову підставу своїх вимог про відшкодування вартості навчання, крім вищенаведених правових норм, військовий прокурор послався на ч. 1 ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Саме цією правовою нормою прокурор обґрунтував свої вимоги і в суді апеляційної інстанції.
Однак з огляду на викладене позовні вимоги є безпідставними, оскільки ніякої шкоди відповідач ОСОБА_5 позивачу не завдавав, а між сторонами виникли договірні зобов'язання. Відтак право на повернення витрачених на навчання відповідача коштів ДП «Мотор» могло мати лише при виконанні своїх зобов'язань за укладеними між сторонами договорами. Однак ці зобов'язання підприємство у повному обсязі не виконало, а тому згідно з умовами додаткової угоди від 11 липня 2002 року втратило право на компенсацію понесених витрат.
Виходячи з викладеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну оцінку, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Доводи апелянта про те, що ні ОСОБА_5, ні Національний авіаційний університет не повідомили ДП «Мотор» про необхідність проведення чергової оплати навчання, не заслуговують на увагу, оскільки умовами договорів це не передбачено, а саме підприємство, маючи таку можливість, не вжило ніяких заходів до належного і своєчасного виконання своїх зобов'язань за договорами.
Більше того, згідно з п. 3.7 вищезгаданого договору від 21 серпня 2006 року (а. с. 10) остаточний розрахунок за навчання здійснюється до складання державного іспиту або до захисту дипломного проекту. Отримавши 20 листопада 2007 року від ОСОБА_5 інформацію про оплату ним частини вартості навчання (а. с. 11), ДП «Мотор» мало реальну можливість до захисту ним дипломного проекту (лютий 2008 року) повернути йому сплачені ним кошти, виконавши тим самим свої зобов'язання за договорами щодо повного фінансування навчального процесу, однак не зробило цього.
Твердження апелянта про те, що вина у неналежному виконанні договорів лежить на відповідачу, який в односторонньому порядку фактично розірвав договір від 21 серпня 2006 року, уклавши 1 листопада 2007 року з університетом новий договір і самостійно оплативши вартість навчання, також є безпідставним, оскільки у випадку не проведення такої оплати студент міг бути відрахований з університету (п. 4.3 договору від 21 серпня 2006 року).
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи.
Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу військового прокурора Луцького гарнізону відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 16 лютого 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді :