ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

іменем України

Справа № 210/3132/22

Провадження № 1-кп/210/517/22

"14" листопада 2022 р.                                                                        

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді                                         ОСОБА_1

секретаря судового засідання                         ОСОБА_2

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, відомості про яке внесено 24 червня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041710000682,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, відомості про яке внесено 24 червня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041710000682.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні звернувся з клопотанням про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, ризики які існували на момент обрання та продовження вказаного запобіжного заходу, не відпали.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник – адвокат ОСОБА_5 (кожен окремо), заперечували з приводу клопотання прокурора щодо про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, обвинувачений не має наміру переховуватися від суду та уникати відповідальності, має місце проживання. Просили суд змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Також обвинувачений звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, вислухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, приходить до наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року застосовано до підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041710000682 від 24.06.2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 18 листопада 2022 року включно.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статті 177 КПК України.

Під час вирішення питання про доцільність продовження обвинуваченому строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги статті 29 Конституції України, статті 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності певної особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до вимог частини 1 статті 184 КПК України, під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого встановлено обгрунтованість підозри та наявність ризиків, передбачених у частині 1 статті 177 КПК України.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження чи зміну обвинуваченому запобіжного заходу, суд враховує те, що дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану, про що йому було повідомлено про підозру.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та запровадженням воєнного стану згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. №64/22, відповідно до якого 07 березня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство». Даним Законом було внесено зміни до низки статей Кримінального кодексу України, а також посилено покарання передбачене статтею 185 (крадіжка), даний злочин доповнився кваліфікуючою ознакою – скоєння в умовах воєнного стану. Тому від тепер за вчинення злочинів в умовах воєнного або надзвичайного стану відповідальність стала більш жорсткою, та за крадіжку (таємне викрадення чужого майна) – порушнику загрожує позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Судом встановлено, що станом на 14 листопада 2022 року наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3,5 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор, і які не зменшились з часу обрання запобіжного заходу, що не дає достатніх правових підстав суду для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт чи інший, більш м"який запобіжний захід.

Суд зазначає, що ризик втечі обвинуваченого не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись із посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Суд вважає, що доводи захисника та обвинуваченого, не є цілком обґрунтованими, а тому підстав для зміни запобіжного заходу на більш м"який на теперішній час не вбачається. Інші, менш суворі запобіжні заходи, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого і продовження раніше обраного щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою є необхідним.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Суд враховує, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте обвинувачення ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суд також враховує, що на момент дій, вчинення яких інкримінується ОСОБА_4 , відносно останнього було обрано запобіжний захід у виді особистого зобов"язання в іншому кримінальному провадженні за ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, та відносно нього розглядалось кримінальне провадження за ч. 3 ст. 185 КК Ураїни.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти ризикам, визначених у пунктах 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, - можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує двох місяців, тобто до 12 січня 2023 року.

Підстав для складання досудової доповіді не вбачається.

Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 314-316, 291, 370, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд, - 

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Криворізької південної окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.3 ст.15, ч.4 ст.185, ч.4 ст.185 КК України, раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в  Державній установі "Криворізька установа виконання покарань №3" строком на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 12 січня 2023 року включно.

Попередньо обраний альтернативний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 49620,00 (сорок дев`ять тисяч шістсот двадцять) гривень, у національній грошовій одиниці. з покладенням попередньо вказаних обов`язків у випадку внесення застави - залишити без змін.

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Зобов`язати Державну установу "Криворізька установа виконання покарань (№3)" доставити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в наступні судові засіданні в зал судових засідань № 309 (м. Кривий Ріг, пр-т. Миру, 24) відповідно до вимог про доставку.

Витребувати з Державної установи "Криворізька установа виконання покарань (№3)" копію медичної картки слідчо-заарештованого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк до 01 грудня 2022 року.

Копію даної ухвали направити до ДУ "Криворізька установа виконання покарань (№3)".

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.

Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню. Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали   складено та проголошено 15 листопада 2022 року о 10 год.15 хв. в залі судового засідання № 309 Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24).

Суддя: ОСОБА_1