Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #481523942

Справа № 182/1559/22

                                                                Провадження №1-кп/204/348/22



У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


10 листопада 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

        головуючого:                         судді ОСОБА_1 ,

        секретаря судового засідання:         ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42020040000000537 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 липня 2020 року,

за участю: прокурора ОСОБА_3 , захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,


В С Т А Н О В И В:


В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК України, строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказав, що на даний час наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Оскільки матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення обвинуваченим особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років з конфіскацією майна, вік та стан здоров`я останнього не перешкоджають триманню під вартою, також обвинувачений розуміє, що йому повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у інкримінованому йому діянні, має соціальні зв`язки з іншими особами на території Дніпропетровської області та території України, тому може переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Невідворотність покарання за кримінальне правопорушення вже саме по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки після відкриття матеріалів досудового розслідування останній ознайомлений із їх показаннями, місцями мешкання, засобами зв`язку, місцем роботи тощо. Тобто, з метою спотворення чи зміни ними своїх свідчень, відмови від давання свідчень, надання завідомо неправдивих свідчень обвинувачений через інших осіб може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, яких під час судового розгляду ще не допитано. Крім того, обвинувачений міг накопичити фінансові ресурси та інші цінності, з використанням яких він може чинити протиправний вплив на свідків та учасників провадження, а також безперешкодно виїхати за межі України. Вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки обвинувачений схильний до їх вчинення, що підтверджується тривалим періодом вчинення кримінального правопорушення, у якому він обвинувачуються, що підтверджується репутацією самого обвинуваченого. Вік та стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджають застосування тримання останніх під вартою. Разом з тим, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Законом України № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», дію якого продовжено до теперішнього часу. У випадку обрання більш м`якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, покладення на правоохоронні органи обов`язку контролю виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків поза установою пенітенціарної служби України в умовах введення війни, неможливо. Очевидно, що в умовах які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою агресією та нелюдською агресією Російської Федерації проти України, у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого. Тобто, введений в Україні військовий стан очевидно підвищує ймовірність настання ризиків. Застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, у тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовими позиціями, викладеними в рішеннях ЄСПЛ у справах «Лєтельє проти Франції», «Лабіта проти Італії». Просив суд звернути увагу, що встановлені досудовим розслідуванням обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаних ризиків. Також, з моменту обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, до теперішнього часу, не встановлено будь-яких доказів або підстав, які свідчать про зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Окрім цього, заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 255-2 КК України, строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання вказав, що на даний час наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду. Оскільки матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення обвинуваченим особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років з конфіскацією майна, вік та стан здоров`я останнього не перешкоджають застосуванню запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, також, обвинувачений розуміє, що йому повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у інкримінованому йому діянні, має соціальні зв`язки з іншими особами на території Дніпропетровської області та території України, тому може переховуватися від органів досудового розслідування або суду. Невідворотність покарання за кримінальне правопорушення вже саме по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Обвинувачений може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки після відкриття матеріалів досудового розслідування останній ознайомлений із їх показаннями, місцями мешкання, засобами зв`язку, місцем роботи тощо. Тобто, з метою спотворення чи зміни ними своїх свідчень, відмови від давання свідчень, надання завідомо неправдивих свідчень обвинувачений через інших осіб може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, яких під час судового розгляду ще не допитано. Крім того, обвинувачений міг накопичити фінансові ресурси та інші цінності, з використанням яких він може чинити протиправний вплив на свідків та учасників провадження, а також безперешкодно виїхати за межі України. Вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки обвинувачений схильний до їх вчинення, що підтверджується тривалим періодом вчинення злочину, у якому він обвинувачується, що підтверджується репутацією самого обвинуваченого. Вік та стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджають застосування домашнього арешту. Разом з тим, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Законом України № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» дію якого продовжено до теперішнього часу. У випадку обрання більш м`якого запобіжного заходу, а ніж домашній арешт, покладення на правоохоронні органи обов`язку контролю виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків поза установою пенітенціарної служби України, в умовах введення війни, неможливо. Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, викликаних безпрецедентною військовою агресією та нелюдською агресією Російської Федерації проти України, у обвинуваченого збільшуються можливості для ухилення від суду, адже у держави наразі з об`єктивних причин відсутні можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого. Тобто, введений в Україні воєнний стан очевидно підвищує ймовірність настання ризиків. Застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, у тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовими позиціями, викладеними в рішеннях ЄСПЛ у справах «Лєтельє проти Франції», «Лабіта проти Італії». Просив суд звернути увагу, що встановлені досудовим розслідуванням обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти настанню вказаних ризиків. Також, з моменту обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, до теперішнього часу, не встановлено будь-яких доказів або підстав, які свідчать про зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_5 , заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора. Суду пояснила, що прокурором не було надано жодних доказів на підтвердження свого клопотання. Заявила клопотання про зміну запобіжного заходу, в обґрунтування якого зазначила, що судом апеляційної інстанції не було взято до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 перебував під вартою півтора роки, що негативно вплинуло на стан здоров`я, має хронічні захворювання, та потребує постійної та своєчасної медичної допомоги, а тому, зі спливом певного часу, сама по собі наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, є недостатніми для застосування щодо нього цілодобового домашнього арешту із використанням спеціальних засобів контролю. При цьому, такий запобіжний захід, як цілодобовий домашній арешт змушує обвинуваченого завчасно отримувати дозвіл суду на залишення місця проживання, повідомляти безліч служб, а враховуючи те, що лікування потребує участі і консультації багатьох спеціалістів, черги у лікарнях та прийняття лікарями не завжди вчасно, обвинувачений ОСОБА_6 не може якісно отримати медичну допомогу через наявні процесуальні складнощі, що примушує його записуватися по декілька разів, аби не порушувати обов`язки, покладені на нього рішенням суду. Обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , дружину, малолітню доньку 2016 року народження, неповнолітню доньку від першого шлюбу 2005 року народження, є пенсіонером, та через свій вік має хронічні захворювання. Разом із тим, враховуючи те, що м. Нікополь постійно перебуває під обстрілами, наразі, на підставі нотаріально завіреної заяви ОСОБА_11 , як власника кв. АДРЕСА_2 , про згоду на проживання в ній обвинуваченого ОСОБА_6 , а також копії довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, обвинувачений ОСОБА_6 має постійне місце проживання. Просила змінити запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на нічний домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Надав суду заперечення в яких зазначив, що ризики вказані прокурором у своєму клопотанні нівелюються тим, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки в місці його постійного проживання, а саме, ОСОБА_7 , одружений є годувальником в сім`ї, на його утриманні знаходиться донька ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постійно на протязі життя займається будівельними роботами та договорами підряду, та мав такий і на час затримання. Має у власності житло та постійне місце проживання. ОСОБА_7 має хронічне захворювання. Раніше до кримінальної відповідальності не притягався та інших повідомлень про підозру йому не вручалось, не перешкоджав органам досудового розслідування під час обшуку та затримання. Жодного разу не переховувався, не перешкоджав та не намагався уникнути слідства та суду, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. ОСОБА_7 не має на меті уникати кримінальної відповідальності, оскільки вину свою у вчиненні кримінального правопорушення не визнає. Підозра у вчиненні кримінального правопорушення є недостатньо обґрунтованою, оскільки обвинувальний акт не містить жодних фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема не встановлено яким саме чином та за яких саме обставин ОСОБА_7 нібито встановив особу, також відсутні відомості про те, як саме ОСОБА_7 застосував свій злочинний вплив, оскільки допитані в якості свідків та потерпілих особи ОСОБА_13 та ОСОБА_14 лише підтвердили що не знають ОСОБА_7 , не зустрічались ні з ним особисто ні з іншими особами, які б могли бути направлені ОСОБА_7 та жодного разу про нього не чули взагалі, та взагалі навіть відсутнє підтвердження того, що ОСОБА_7 взагалі має хоч який статус в злочинній спільноті, чи хоча б знайомий з нею. Таким чином, немає підстав вважати, що його підзахисний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду чи продовжить злочинну діяльність, оскільки кримінальних правопорушень він не вчиняв. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку свого захисника. Просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки він бажає довести свою невинуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Згідно до п. 20? Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановити такі особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 та продовження строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту ОСОБА_6 , а також клопотання захисників та обвинувачених про зміну запобіжних заходів, суд вважає можливим задовольнити клопотання прокурора, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання сторони захисту слід відмовити, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2022 року продовжено обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 13 листопада 2022 року, без визначення розміру застави.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року до обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з застосування засобу контролю.

Дніпровським апеляційним судом неодноразово переглядались ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська щодо продовження строку дії запобіжного заходу обраного відносно обвинувачених за апеляційними скаргами сторони захисту. Під час перегляду вказаних ухвал суду судом апеляційної інстанції було зазначено про продовження існування, встановлених слідчими суддями та колегією суддів Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та надано їм відповідну правову оцінку.

Відповідно до пункту 9 листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» № 1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.

З огляду на це, суд здійснюватиме оцінку обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, у тому числі з урахуванням попередньої оцінки, здійсненої при постановленні ухвал суду про продовження дії запобіжних заходів обвинувачених, з урахуванням раніше наданих прокурором та стороною захисту відповідних матеріалів.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Главою 18 КПК України врегульовано питання про запобіжні заходи та затримання особи, зокрема згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до  ст. 177 КПК України, метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

За змістом положень ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, прокурором у своїх клопотаннях, а також у судовому засіданні зазначено, що у обвинувачених існують ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

-обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків ті інших обвинувачених у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється;

-обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення.

Судом було встановлено, що ухвалами слідчих суддів Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2022 року було продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого. У вказаних ухвалах слідчими суддями була надана об`єктивна оцінка ризикам, які були неодноразово зазначені прокурором в своїх клопотаннях під час досудового розслідування.

Згідно з обвинувальним актом обвинувачені: ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 255-1, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 255-2 КК України.

У відповідності до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Дане кримінальне провадження № 42020040000000537, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31 липня 2020 року, знаходиться на стадії підготовчого судового засідання, метою якого є визначення можливості призначення судового розгляду та вирішення процесуальних питань, пов`язаних з подальшим розглядом справи. Відповідно до ст. 17 КПК України суд має встановити поза розумним сумнівом винуватость або невинуватость особи у зазначених в обвинувальному акті кримінальних правопорушеннях за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів, що виключає можливість оцінки судом на даній стадії обґрунтованості підозри, між тим, оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, слід зазначити, що при розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , судом оцінюються усі ризики зазначені прокурором у своїх клопотаннях у сукупності.

Враховуючи об`єктивні підстави часу розгляду зазначеного кримінального провадження проведення підготовчого судового засідання, суд позбавлений можливості прийняти доводи сторони захисту щодо зменшення ризиків, оскільки будучи на стадії підготовчого судового засідання, ризики, які зазначені прокурором зберігаються та не зменшуються з часом.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Між тим, суд виходить з вірогідності причетності обвинувачених до вчинення кримінального правопорушення, вагомості наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення.

Оцінюючи доводи прокурора про можливість незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні з боку обвинуваченого ОСОБА_6 , суд виходить із суті пред`явленого обвинувачення останньому, об`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 255-1, 255-2 КК України, ролі його у вчиненні кримінальних правопорушень.

Відповідно до примітки до ст. 255 КК України, під злочинним впливом у цій статті та статтях 255-1, 255-3 цього Кодексу слід розуміти будь-які дії особи, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям сприяє, спонукає, координує або здійснює інший вплив на злочинну діяльність, організовує або безпосередньо здійснює розподіл коштів, майна чи інших активів (доходів від них), спрямованих на забезпечення такої діяльності. Під особою, яка перебуває у статусі суб`єкта підвищеного злочинного впливу, у тому числі у статусі «вора в законі», у цій статті та статтях 255-1, 255-3 цього Кодексу слід розуміти особу, яка завдяки авторитету, іншим особистим якостям чи можливостям здійснює злочинний вплив і координує злочинну діяльність інших осіб, які здійснюють злочинний вплив.

Перевіряючи наявність ризику впливу ОСОБА_6 на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду – усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Водночас, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманими у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто якщо свідки допитувалися на стадії досудового розслідування слідчим суддею.

Ризик впливу на свідків, існує не лише під час зібрання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання показань від свідків та дослідження їх судом.

Оскільки судовий розгляд по справі не розпочато, свідки ще не допитані судом, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченого ОСОБА_6 на свідків, вони можуть надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а тому існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слід окремо зазначити, що для здійснення тиску на свідків достатньо того, що особа, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, може вчинити дії, покликані на примушення свідків до надання неправдивих показань або ж відмову від їх надання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Що ж стосується обвинуваченого ОСОБА_7 , то суд повторно зазначає, з урахуванням особи обвинуваченого, обсягу обвинувачення, його суті, вважає, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурором доведено не було.

Також, суд вважає, що такий ризик, як можливість вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченими, є лише припущенням прокурора та має вірогідний та непрогнозований характер.

При цьому, суд враховує репутацію обвинувачених, а також факт відсутності інформації про причетність останніх до вчинення інших кримінальних правопорушень та притягнення до кримінальної відповідальності в минулому.

Однак, суд зазначає, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, залишається на даний час наявним та, враховуючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачуються, з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 можуть переховуватись від суду.

24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції УкраїниЗакону України «Про правовий режим воєнного стану» на всій території України введено воєнний стан.

Суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні, як обставину, яка суттєво збільшує ризик переховування обвинувачених від суду, оскільки на частині території України ведуться бойові дії та частина території України тимчасово окупована.

Слід надати відповідну оцінку ризику запровадження воєнного стану та збройної агресії в Україні, оскільки місце проживання обвинувачених є наближеними до окупованих територій України, а тому є вагомі підстави вважати, що задля перешкоджання розгляду справи обвинувачені можуть переховуватись на тимчасово окупованій території на якій суттєво обмежені можливості виконання органами влади своїх повноважень, що якісно погіршує криміногенну обстановку.

Що стосується посилання сторони захисту щодо необхідності безпосередньої участі обвинуваченого ОСОБА_6 у процесі лікування, а саме консультації у багатьох лікарів, черги у лікарнях та прийняття лікарями не завжди вчасно, що в свою чергу позбавляє останнього можливості належним чином отримувати медичну допомогу, оскільки через процесуальні складнощі він має лише вичерпний проміжок часу задля візиту до лікаря, суд зазначає, що вказане питання судом за клопотанням сторони захисту було вирішено шляхом надання відповідних письмових дозволів як обвинуваченому ОСОБА_6 так і його захиснику, з зазначенням можливої відсутності обвинуваченого у відповідний час та день за місцем його проживання.

Крім того, судом неодноразово надавалась оцінка позитивній репутації обвинувачених та вона вже була предметом оцінки слідчого судді під час обрання запобіжного заходу, розгляду клопотань прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, які були долучені до клопотань захисників, а тому сама по собі вона не може слугувати підставою для зміни запобіжного заходу.

Наявність у обвинувачених міцних соціальних зв`язків, постійного місця проживання, наявність у власності нерухомості, наявність неповнолітніх дітей, на які посилається сторона захисту, заслуговують на увагу, проте, суттєво ризики у кримінальному провадженні не зменшують.

Посилання сторони захисту на те, що у обвинувачених на утриманні перебувають малолітні діти, дружини, батьки пенсійного віку, на думку суду не може бути самостійною підставою для зміни запобіжного заходу. Така позиція суду обумовлена тим, що під час визначення обвинуваченим запобіжного заходу, суд, з думкою якого погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, а також запобігти ризикам, існування яких встановлено судом.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув`язнення.

Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинувачених, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій обвинувачених.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

За таких обставин суд вважає, що оскільки на цей час обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 продовжують обвинувачуватися у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, враховуючи те, що на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор, продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Обвинувачені є раніше не судимими особами, однак обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років та від дев`яти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Розглядаючи клопотання захисника ОСОБА_5 та обвинуваченого ОСОБА_6 щодо зміни запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у певний період доби суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу – цілодобового домашнього арешту не відпали, стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає застосуванню до нього саме такого запобіжного заходу, при цьому у суду відсутні будь-які відомості щодо стану здоров`я обвинуваченого такого ступеня тяжкості, який би перешкоджав застосуванню запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Крім того, 24 жовтня 2022 року ухвалою колегії суддів Дніпровського апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2022 року про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, було надано відповідну правову оцінку не можливості подальшого застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та визначено, що саме застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 191 КПК України може запобігти встановленим ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України.

На думку суду інші альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 , окрім цього воєнний стан в України може перешкоджати перебуванню обвинуваченого ОСОБА_7 за постійним місцем проживання, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строку, а тому суд вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту є таким, що нездатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а необхідним та достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам є лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, суд враховує вимоги п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України та не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, зазначені в ч. 1. ст. 178 КПК України, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора в частині продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , і продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

На цей час продовження обвинуваченому   ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

При цьому, суд приходить до переконання, що строк дії запобіжного заходу обвинуваченим належить продовжити, згідно зі ст. 197 КПК України, строком на 60 днів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, п. 20? Перехідних положень КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:


Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08 січня 2023 року включно, без визначення розміру застави.

В задоволенні клопотань захисника ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», для виконання.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із застосування електронного засобу контролю, строком до 08 січня 2023 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; цілодобово не відлучатися з місця фактичного проживання, а саме АДРЕСА_3 , без дозволу слідчого, прокурора та суду; утримуватись від спілкування з іншими обвинуваченими, потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженню; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Контроль за виконанням ухвали покласти на працівників Відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 .

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт у певний період доби – відмовити.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.


Суддя ОСОБА_1





  • Номер: 11-о/803/4/22
  • Опис:
  • Тип справи: перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Повернуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 25.04.2022
  • Дата етапу: 26.04.2022
  • Номер: 11-кп/803/1417/22
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.04.2022
  • Дата етапу: 30.05.2022
  • Номер: 11-п/803/248/22
  • Опис: Про направлення подання про визначення підсудності кримінального провадження відносно Середенко Ю.І., Середенко Ю.Г., Бєлецький Є.С.,Жмудсього Д.В., Кабанова М.І., Марійчука С.Ф., Нікітіна П.О., Кушнір Д.В. та ін., за ч.3 ст27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.255-1, ч.3 ст.28, ч.1 ст.255-2 та ін. КК України.
  • Тип справи: на подання (клопотання ) про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.04.2022
  • Дата етапу: 13.04.2022
  • Номер: 11-кп/803/1825/22
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.06.2022
  • Дата етапу: 01.08.2022
  • Номер: 11-кп/803/2346/22
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 04.08.2022
  • Дата етапу: 20.09.2022
  • Номер: 11-кп/803/2221/22
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 25.07.2022
  • Дата етапу: 17.08.2022
  • Номер: 11-кп/803/1654/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.03.2023
  • Дата етапу: 30.03.2023
  • Номер: 11-кп/803/1654/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.03.2023
  • Дата етапу: 30.03.2023
  • Номер: 11-кп/803/1654/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.03.2023
  • Дата етапу: 30.03.2023
  • Номер: 11-кп/803/1654/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.03.2023
  • Дата етапу: 30.03.2023
  • Номер: 11-кп/803/1654/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.03.2023
  • Дата етапу: 30.03.2023
  • Номер: 11-кп/803/1654/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.03.2023
  • Дата етапу: 30.03.2023
  • Номер: 11-кп/803/1654/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.03.2023
  • Дата етапу: 30.03.2023
  • Номер: 11-кп/803/1654/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.03.2023
  • Дата етапу: 30.03.2023
  • Номер: 11-кп/803/2987/22
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 19.09.2022
  • Дата етапу: 03.11.2022
  • Номер: 11-кп/803/1654/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.03.2023
  • Дата етапу: 30.03.2023
  • Номер: 11-кп/803/1654/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.03.2023
  • Дата етапу: 30.03.2023
  • Номер: 11-кп/803/1654/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.03.2023
  • Дата етапу: 30.03.2023
  • Номер: 11-кп/803/1654/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.03.2023
  • Дата етапу: 30.03.2023
  • Номер: 11-кп/803/1654/23
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відмовлено у відкритті провадження: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 28.03.2023
  • Дата етапу: 30.03.2023
  • Номер: 11-о/803/4/22
  • Опис:
  • Тип справи: перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами
  • Номер справи: 182/1559/22
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Некрасов О.О.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Повернуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 25.04.2022
  • Дата етапу: 26.04.2022
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація