Справа№359/7380/22

Провадження №1-кп/359/608/2022

У Х В А Л А

за наслідками проведення підготовчого судового засідання

10 листопада 2022 року                                                                                       м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого – адвоката ОСОБА_7 ,

за наслідками проведення підготовчого судового засідання з технічною фіксацією в залі суду у відкритому судовому засіданні в кримінальному провадженні №12022111100000641, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2022 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по обвинуваченню у скоєнні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

розглянувши заявлені клопотання сторін провадження, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 по обвинуваченню його у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на стадії підготовчого провадження.

До початку розгляду справи через канцелярію суду захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки останній не відповідає вимогам кримінально-процесуального закону та має низку процесуальних порушень.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримав подане клопотання про повернення обвинувального акту прокурору та просив задовольнити.

Обвинувачений підтримав позицію захисника.

Прокурор щодо заявленого клопотання адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту заперечив, вважав за можливе призначити дане кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акта немає, і провадження підсудне цьому суду.

Представник потерпілого та потерпілий підтримали думку прокурора та просили відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5 .

Суд, заслухавши клопотання захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , думку учасників процесу, ознайомившись з матеріалами справи, дійшов до висновку, що підстави для повернення обвинувального акту прокурору відсутні.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

На думку суду, дані вимоги при складенні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, органом досудового розслідування та прокурором дотримані.

Відповідно до норм КПК України під час підготовчого судового засідання суд не дає оцінки фактичним обставинам, доказам та правовій кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, оскільки ці питання вирішуються на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судовим рішенням.

Як вбачається із направленого до суду обвинувального акту, його складено слідчим, а прокурором відповідно затверджено.

В свою чергу, згідно долучених до акту розписок, обвинувачений та його захисник отримали копію обвинувального акту та копію реєстру матеріалів досудового розслідування.

Правова кваліфікація інкримінованого кримінального правопорушення наведена в обвинувальному акті, а також викладено формулювання пред`явленого обвинувачення і істотні обставини вчиненого правопорушення.

На самому ж обвинувальному акті, що надійшов до суду, з технічної точки зору, містяться всі необхідні реквізити, підписи слідчого та прокурора, що відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

З цього приводу, судом встановлено відсутність підстав для прийняття рішення, передбачених п.п.1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України.

За таких обставин, суд вважає, що є всі підстави призначити по даному кримінальному провадженню судовий розгляд на підставі обвинувального акта.

Судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні з обов`язковою участю прокурора, обвинуваченого, його захисника.

Окрім цього, до початку підготовчого судового засідання захисником обвинуваченого – адвокатом ОСОБА_5 було подано клопотання про скасування арешту майна, а саме на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz E200D», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить обвинуваченому ОСОБА_4 на праві приватної власності та зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів.

Своє клопотання адвокат мотивував тим, що підставою накладення арешту на майно було збереження речових доказів у кримінальному провадженні. У зв`язку з тим, що на даний момент досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено, обвинувальний акт скеровано до суду, всі необхідні експертні дослідження у кримінальному провадженні із вказаним транспортним засобом проведено, при цьому кваліфікація ч. 2 ст. 286 КК України не передбачає такого виду покарання як конфіскація майна, просив скасувати арешт на вищезазначений транспортний засіб та повернути обвинуваченому.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 підтримав подане клопотання про скасування арешту майна та просив задовольнити.

Обвинувачений підтримав подане клопотання захисника.

Прокурор, потерпілий та його представник просили відмовити у задоволенні заявленого клопотання адвоката ОСОБА_5 зважаючи на те що на даний час відсутні підстави у скасуванні такого арешту та клопотання подано передчасно.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, ознайомившись з матеріалами клопотання з додатками, дійшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_5 про скасування арешту майна.

Так, 15.06.2022 року ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області було накладено арешт на транспортний засіб марки «Mercedes-Benz E200D», д.н.з. НОМЕР_1 .

Так, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної,творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Частиною 2 встановлено, що документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України передбачено, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Суд бере до уваги той факт, що транспортний засіб марки «Mercedes-Benz E200D», д.н.з.  НОМЕР_1 є транспортним засобом під керуванням якого був ОСОБА_4 під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за його участю. А тому є достатньо підстав вважати, що вказаний транспортний засіб зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.

Окрім цього, транспортний засіб марки «Mercedes-Benz E200D», д.н.з. НОМЕР_1 визнано речовим доказом в рамках даного кримінального провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання адвоката ОСОБА_5 та скасування арешту транспортного засобу марки «Mercedes-Benz E200D», д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки вважає дане клопотання передчасним, та таким, що може бути вирішено при постановленні вироку за результатами розгляду даного кримінального провадження у суді.

Окрім цього, 10.11.2022 року під час підготовчого судового засідання потерпілий просив прийняти до матеріалів кримінального провадження для спільного розгляду позовну заяву до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Представник потерпілого підтримав заявлене клопотання потерпілого та просив прийняти позовну заяву потерпілого до спільного розгляду з обвинувальним актом.

Прокурор, обвинувачений та його захисник не заперечували щодо прийняття до спільного розгляду з обвинувальним актом позовної заяви потерпілого.

Заслухавши думки учасників судового розгляду та враховуючи положення ст.ст. 61, 62, 128 КПК України, суд прийшов до висновку, що позовну заяву подано до початку судового розгляду у кримінальному провадженні, а тому є всі підстави для прийняття її до спільного розгляду з кримінальним провадження.

Окрім цього, представником потерпілого – адвокатом ОСОБА_7 було заявлено усне клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченого в розмірі суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненим кримінальним правопорушенням, зазначеної в позовній заяві потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.09.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя, суд повинен діяти у відповідності до вимог  КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України), 3-1) можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України), 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз вище зазначених норм закону свідчить, що Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

В той же час, суддя звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 286 КК України, в рамках якого було відкрито дане кримінальне провадження, санкція статті не передбачає конфіскацію майна. Окрім цього, про наявність у обвинуваченого будь-якого іншого майна судом не встановлено, про неї не зазначив ані представник потерпілого заявляючи усне клопотання про накладення арешту майна та такі відомості відсутні в матеріалах кримінального провадження. Також, інше майно, якщо таке наявне у власності обвинуваченого, на яке представник потерпілого ОСОБА_8 вважає необхідно накласти арешт, не відноситься, зокрема, до об`єктів, у відповідності до ст. 98 КПК України, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Так, в рамках даного кримінального провадження потерпілим заявлено цивільний позов, однак рішення по ньому буде прийнято під час виготовлення вироку суду, тому наразі суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника потерпілого про арешт іншого майна обвинуваченого.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Суд вважає, що докази які долучені представником потерпілої ОСОБА_9 – адвокатом ОСОБА_10 до клопотання, не надають можливості здійснити такий висновок.

У зв`язку з вищевикладеним, суддя також приходить до висновку що клопотання представника потерпілого не підлягає задоволенню.

Клопотань про виклик певних осіб або витребування будь-яких доказів та речей від учасників судового провадження не надійшло.

Жодних інших клопотань учасниками судового провадження - не заявлено.

З урахуванням наведеного є всі підстави для призначення судового розгляду в кримінальному провадженні.

Запобіжний захід, який був обраний по відношенню до обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту закінчився 06.112022 року, підстав для його обрання на даний час немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 27, 55-59, 61, 62, 107, 127, 128, 170-174, 176-199, 314-319, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.

Підготовче провадження в кримінальному провадженні закінчити.

Призначити до судового розгляду кримінальне провадження №12022111100000641, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.06.2022 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по обвинуваченню у скоєнні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, на 15.00 год. 23.11.2022 року.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні, з обов`язковою участю прокурора, обвинуваченого, захисника обвинуваченого. Про час та місце судового розгляду повідомити інших учасників судового розгляду (потерпілого та його представника).

Прийняти до спільного з кримінальним провадженням розгляду позовну заяву потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Визнати потерпілого ОСОБА_6 – цивільним позивачем, його представника – адвоката ОСОБА_7 представником цивільного позивача.

Визнати обвинуваченого ОСОБА_4 цивільним відповідачем, а його захисника – адвоката ОСОБА_5 – представником цивільного відповідача.

Копії позовної заяви надати (надіслати) цивільному відповідачу ОСОБА_4 для подання відзивів та заперечень.

Надати відповідні пам`ятки про права і обов`язки цивільного позивача та відповідача, а також їх представників.

У задоволені клопотання адвоката ОСОБА_5 від 10.11.2022 року про скасування арешту транспортного засобу марки «Mercedes-Benz E200D», д.н.з. НОМЕР_1 , - відмовити.

У задоволенні усного клопотання представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 про арешт майна, - відмовити.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                         ОСОБА_1