Справа № 2-572/09

                                                             № 2-4364/08                                                          

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 квітня 2009 року                                         м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого –     судді Яремчука В.І., при секретарі – Новаковій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частину квартири і про встановлення порядку користування житлом, -

В С Т А Н О В И В:

14.07.2008 р. до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом  до ОСОБА_2 про надання йому у володіння і користування ізольованої кімнати жилою площею 17,6 кв.м., а відповідачці ОСОБА_2 – ізольованої кімнати жилою площею 9,9 кв.м., розташованих у квартирі АДРЕСА_1, із залишенням допоміжних приміщень у загальному користуванні.

При розгляді справи позивач уточнив позов та просить визнати за ним право власності на 1/2 частину спірної квартири та встановити порядок користування квартирою як вказано у первісному позові. (а.с.28-29).

В обґрунтування своїх вимог позивач у позові вказав, що у 1996 році він та його баба відповідачка ОСОБА_2 спільно придбали двокімнатну ізольовану квартиру № 98, розташовану у будинку № 142 по пр. Тракторобудівників в м. Харкові за ціною 7500 доларів США, із яких відповідачка внесла 5000 доларів США, а він 2500 доларів США. Крім того він сплатив борги по квартирі у розмірі 500 доларів США. За усною домовленістю право власності на куплену квартиру зареєстрували за ОСОБА_2 У 2002 року зі згоди відповідачки він зареєструвався у спірній квартирі, проживає там зі своєю сім’єю з дружиною і неповнолітньою дитиною. Спірна квартира складається із двох ізольованих кімнат – жилою площею 9,9 кв.м і 17,6 кв.м. Він та його сім’я користуються кімнатою жилою площею 17,6 кв.м., а баба – кімнатою жилою площею 9,9 кв.м. Він сплачує за комунальні послуги у повному обсязі, зробив косметичний та капітальний ремонти. Відповідачка на сімейній раді виявила бажання проживати на дачі, розташованій в с. Бобрівка, де фактично проживає. У 2007 році стосунки із відповідачкою погіршились, на його пропозицію про добровільне визначення порядку користування квартирою, відповідачка відповіла відмовою.

У суді позивач свої вимоги підтримав і пояснив, що до 2002 року з відповідачкою проживав у спірній квартирі. У 2002 році ОСОБА_2 переселилась на дачу в с. Бобрівка, де і проживає в цей час. У відповідачки у користуванні перебуває кімната площею 9,9 кв.м., яку вона закриває на замок. У 2007 році відповідачка стала вимагати, щоб він із сім’єю звільнив квартиру.

Представник позивача ОСОБА_3, діючи за усним клопотанням позивача та поряд з ним  (а.с.21), позовні вимоги у суді підтримала, просить позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в суді позовні вимоги не визнала, заперечує проти стверджень позивача, пояснила, що спірну квартиру купила за свої кошти, за карбованці, а не за долари США. Працюючи вона отримала двокімнатну квартиру, яку залишила своєму сину та його сім’ї, вони ту квартиру приватизували у тому числі і за участю позивача. Вважає, що позивач має проживати у квартирі зі своїми батьками. Вона придбала однокімнатну квартиру по вул. Байрона у м. Харкові яку у 1996 році продала і взамін для себе купила спірну двокімнатну квартиру. Відповідач прописався у її квартирі і прописав свою дитину без її згоди. З позивачем у неї погані особисті стосунки, вона хоче, щоб він не проживав у її квартирі.

У поданих суду письмових запереченнях на позов відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала і вказала, що спірна квартира є її власністю, квартира придбана на її кошти, позивач грошей на купівлі квартири не давав, жодних домовленостей щодо цієї квартири з позивачем у неї не було. Позивач є її онуком, він вигнав її з квартири, з ним вона ніколи не вела спільного господарства та не проживала разом. З приводу неправомірних дій позивача неодноразово зверталася за захистом до міліції. Також подавала до суду у 2008 році позов про виселення позивача із спірної квартири, але у позові їй було відмовлено. У цей час вона оскаржує рішення місцевого суду. (а.с.36).

Свідок ОСОБА_4, допитана у суді за клопотанням позивача,  показала, що вона проживає поряд із спірною квартирою. Від попереднього власника квартири їй відомо, що на час продажу спірної квартири, він мав велику заборгованість за комунальні послуги, яку відшкодувала мати позивача за свої кошти. Мати позивача також допомогла приватизувати сусіду квартиру і продати. Їй відомо, що відповідачка продала свою квартиру, кошти від продажу були використані при покупці спірної квартири. Хто і у якому розмірі поніс витрати при купівлі спірної квартири їй не відомо, оскільки вона у укладенні договору участі не приймала, і усе що їй відомо, це зі слів колишнього сусіда – попереднього власника спірної квартири і позивача та його матері. З часу купівлі квартири одна кімната, яка перебуває у користуванні відповідачки, закрита на замок. В іншій кімнаті проживає позивач.

Свідок ОСОБА_5 в суді показала, що є матір’ю позивача, відповідачка її свекруха. Її чоловік є сином відповідачки, інших дітей відповідачка не мала. Позивач єдиний онук у відповідачки. Відповідачка мала однокімнатну квартиру, у якій фактично не проживала, жила з нині покійним чоловіком на дачі в с. Бобрівка. Відповідачка виявляла бажання поселитись ближче до квартири свого сина і тому 1996 році продала однокімнатну квартиру за 4900 доларів США і купила спірну двокімнатну квартиру. Вона погасила заборгованість за комунальні послуги, що складала на час купівлі квартири 50 доларів США, які вона взяла у борг у своєї знайомої. Спірну квартиру купили за 8000 доларів США, із яких 4900 доларів США належали відповідачці, а решта коштів належали позивачу та його батькам. На вимогу відповідачки при укладенні договору купівлі спірної квартири покупцем була вказана лише відповідачка. При укладенні угоди на біржі були присутні продавець квартири, відповідачка і вона зі своїм чоловіком.

Свідок ОСОБА_6 в суді показала, що знайома зі сторонами у справі близько 30 років, товаришує з матір’ю позивача якій у 1996 році давала у борг 500 доларів США на купівлю спірної квартири.

Суд, заслухавши пояснення сторін, покази свідків та дослідивши письмові докази, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

За договором купівлі-продажу № У-04419-Н від 16 квітня 1996 року, зареєстрованим на Харківській універсальній біржі, ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_2 купила двокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_2 (а.с.5).

У квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_2, її онук ОСОБА_1 і правнука ОСОБА_8 (а.с.7).

Згідно ксерокопії технічного паспорту (а.с.8) і повідомлення КП “ХМБТІ” від 21.12.2008 р. (а.с.42) квартира АДРЕСА_3 зареєстрована за ОСОБА_2

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач не надав до суду доказів на підтвердження набуття ним права спільної з відповідачкою власності на квартиру АДРЕСА_3.

Суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про визнання права власності на частину спірної квартири.

Порядок користування квартирою, що перебуває у власності громадян, можливо встановити між власниками. Позивач є наймачем спірної квартири і не має права на обмеження власника у праві користуватися власною квартирою. Його вимога про встановлення порядку користування спірною квартирою між ним та власником квартири, є безпідставною.

Керуючись ст. ст. 321, 328 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 і про встановлення порядку користування цією квартирою, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд який постановив рішення шляхом подачі в 10-денний строк із дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або поданням апеляційної скарги протягом 10 днів в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, після спливу строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складене 21 квітня 2009 року.

Суддя                        Яремчук В.І.)