Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 570/4304/20

провадження № 61-4939св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Дядьковицька сільська рада Рівненського району Рівненської області,

третя особа із самостійними вимогами- ОСОБА_2 ,

позивач - ОСОБА_2 ,

відповідачі: Дядьковицька сільська рада Рівненського району Рівненської області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2021 року у складі судді Остапчук Л. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від

03 травня 2022 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Боймиструка С. В., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права на завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за законом.

Позов мотивував тим, що рішенням Верхівської сільської ради Рівненського району від 15 червня 2011 року № 186 «Про передачу земельних ділянок у власність» надано його батьку ОСОБА_3 згоду на виготовлення технічної документації по розробленню Державного акту на право приватної власності на земельні ділянки загальною площею 0,90 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель площею 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства площею 0,65 га, що знаходяться в с. Кривичі Рівненського району. За замовленням батька ПП «Геоземсфера» у 2011 році виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на земельні ділянки, однак завершити процедуру приватизації вищевказаних земельних ділянок до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько не встиг. ОСОБА_1 як спадкоємець 1/2 частини спадкового майна свого батька позбавлений можливості завершити розпочату спадкодавцем процедуру приватизації, оскільки рішенням Дядьковицької сільської ради від 03 червня 2020 року № 863 надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, площею 0,30 га, у власність для ведення особистого селянського господарства для брата ОСОБА_2

ОСОБА_1 просив визнати за ним право на завершення процедури приватизації земельних ділянок: площею 0,125 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0391 га, розташовану за адресою: с. Кривичі, Рівненський район, Рівненська область, в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 03 грудня

2020 року залучено по справі за позовом ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права на завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за законом в якості третьої особи ОСОБА_2 .

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Дядьковицької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання права на завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 прийнявши спадщину після смерті

батька - ОСОБА_3 , набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали останньому за життя, включно й з правом на завершення приватизації всієї земельної ділянки в с. Кривичі Рівненського району Рівненської області загальною площею 0,90 га, в тому числі: площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та площею 0,65 га для ведення особистого селянського господарства.

ОСОБА_2 просив визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька, право на завершення розпочатої процедури приватизації земельної ділянки та отримання правовстановлюючих документів в порядку спадкування за законом в с. Кривичі Рівненського району Рівненської області загальною площею 0,90 га, в тому числі: площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель та площею 0,65 га для ведення особистого селянського господарства відповідно до рішення Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області від

15 червня 2011 року № 186.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що ті земельні ділянки, які були приватизовані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 входили до складу тих земельних ділянок, приватизацію яких розпочав батько сторін - спадкодавець ОСОБА_3 , на даний час із земельної ділянки, загальною площею 0,8882 га, приватизацію якої розпочав ОСОБА_3 , вільними є 0,3696 га, а спадкоємці - сторони у справі, не скористались правом на завершення розпочатої їх батьком процедури приватизації земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 08 листопада

2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права на завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за законом скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання права на завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за законом відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог

ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що у спадкоємців відсутнє право на звернення до суду з позовом про завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за законом, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» втратив чинність на підставі Закону № 139-V (139-16) від 14 вересня 2006 року. Саме з цих підстав у задоволенні позовних вимог слід було відмовити. Апеляційний суд вказав, що до ОСОБА_1 , як до особи, що набула право власності на нерухоме майно в порядку спадкування, перейшло право на земельну ділянку, на якій розташоване це майно, у порядку, визначеному статтею 120 ЗК України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

02 червня 2022 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд, в порушення вимог статті 52 ЦПК України, залучив до участі у справі третю особу без самостійних вимог

ОСОБА_2 , без перевірки його позовної заяви та без постановлення ухвали про залучення третьої особи. Судом розглянута зустрічна позовна заява за відсутності ухвали про її прийняття, а тому розгляду підлягали тільки позовні вимоги за первинним позовом. Щодо порушення судом норм матеріального права заявник вказує, що предметом його позову було визнання права на завершення приватизації земельних ділянок, оскільки Дядьковицька сільська рада заперечила наявність у позивача такого права. Безпідставні висновки суду про те, що: на даний час відсутня земельна ділянка, загальною площею

0,8882 га, приватизацію якої розпочав спадкодавець ОСОБА_3 , оскільки його сини скористалися своїм законним правом на приватизацію і приватизували частину вказаної земельної ділянки і земельних ділянок, на які посилається позивач не існує; правом на завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації позивач не скористався; фактично на даний час між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір з приводу встановлення меж земельних ділянок, а тому позовні вимоги, не зможуть вирішити існуючий між ними спір. Такі висновки суду, на думку заявника, повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та суперечить висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі

№ 350/67/15-ц, а також висновкам у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 723/1061/17. Будь-яких вимог до

ОСОБА_2 його позовна заява не містить, а вимоги пов?язані саме з тим, що сільська рада не визнає його право завершення приватизації і своїм рішенням надала дозвіл на приватизацію земельної ділянки для брата ОСОБА_2 , площею 0,2386 га, для ведення особистого селянського господарства (без зміни цільового призначення), саме на ту ділянку, приватизацію якої розпочав батько, площею 0,25 га, і з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Заявник також вказує на те, що висновок апеляційного суду не узгоджується з нормами матеріального права, оскільки право на приватизацію спадкодавцем набуто 15 червня 2011 року після втрати чинності Декрету КМУ, а тому його дія не поширювалася на спірні правовідносини.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Рівненського районного суду Рівненської області.

11 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області

№ 186 від 15 червня 2011 року «Про передачу земельних ділянок у власність» погоджено ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації для видачі Державного акту на право приватної власності на земельні ділянки загальною площею 0,90 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель площею 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства площею 0,65 га, в с. Кривичі Рівненського району.

ПП «Геоземсфера» за замовленням ОСОБА_3 у 2011 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на вказані земельні ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

За життя, а саме 14 листопада 2006 року, ОСОБА_3 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті свій житловий будинок з надвірними будівлями і все своє майно в рівних долях заповів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Сини спадкодавця - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину і 18 вересня 2012 року уклали договір розподілу спадкового майна, згідно якого ОСОБА_1 у власність перейшла Ѕ частина житлового будинку з надвірними будівлями

АДРЕСА_1 та земельна ділянка (пай) площею 4,06 га на території Верхівської сільської ради Рівненського району. ОСОБА_2 у власність перейшла Ѕ житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Рішенням Рівненського районного суду від 02 серпня 2017 року розділено в натурі вказаний житловий будинок з надвірними будівлями, за яким ОСОБА_1 виділено 52 % будинку з надвірними будівлями, а ОСОБА_2 48 % будинку з надвірними будівлями, право спільної часткової власності на вищевказане майно припинено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що у спадкоємця відсутнє право на звернення до суду з позовом про завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за законом, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» втратив чинність на підставі Закону № 139-V (139-16) від 14 вересня 2006 року.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції колегія суддів погодитися не може.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини відповідно до статті 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини третьої статті 152 ЗК України.

ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Разом із тим, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц та постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі

№ 158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 04 листопада 2020 року у справі

№ 545/1631/19 та від 24 грудня 2021 року у справі № 343/1341/20, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина, зацікавленого у такій приватизації, до відповідного компетентного органу (органу місцевого самоврядування) із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи відомо, що спадкодавець, батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 за життя:

- звернувся до Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області із заявами про отримання земельних ділянок у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель;

- рішенням Верхівської сільської ради Рівненського району Рівненської області

№ 186 від 15 червня 2011 року «Про передачу земельних ділянок у власність» погоджено ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації для видачі Державного акту на право приватної власності на земельні ділянки загальною площею 0,90 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель площею 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства площею 0,65 га, в с. Кривичі Рівненського району;

- у 2011 році ПП «Геоземсфера» за замовленням ОСОБА_3 виготовило технічну документацію із землеустрою щодо складання Державного акту на право власності на вказані земельні ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, та не встиг завершити процедуру приватизації земельної ділянки, таким чином спадкоємець ОСОБА_1 має право на завершення приватизації земельних ділянок, розпочатої спадкодавцем.

Особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

Колегія суддів зауважує, що предметом спору у цій справі є визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування, приватизація якої була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця.

Посилання апеляційного суду на Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» як на правову підставу відмови в позові є необґрунтованим, оскільки земельні ділянки були надані ОСОБА_3 не на підставі цього нормативно-правового акта, а у 2011 році, тобто вже після втрати його чинності.

У цій справі право на приватизацію спірної земельної ділянки виникло у спадкодавця ОСОБА_3 на підставі вищенаведених норм ЗК України.

Суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, не з`ясував неналежним чиномфактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та неправильно застосував до спірних правовідносин вищенаведені норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що у спадкоємця відсутнє право на звернення до суду з позовом про завершення розпочатої спадкодавцем процедури приватизації земельних ділянок в порядку спадкування за законом у зв?язку із втратою чинності Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок».

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з підпунктом першим частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2022 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов