Справа № 353/1069/19

Провадження № 11-кп/4808/517/22

Категорія ст. 115 ч.1 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано – Франківського апеляційного суду в складі:

            головуючого судді                                 ОСОБА_3 ,

            суддів                                                       ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

            секретаря судового засідання               ОСОБА_6 ,

             з участю прокурора                               ОСОБА_7 ,

             обвинуваченої                                        ОСОБА_8 ,

             захисника                                                ОСОБА_9 ,

розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_8   на вирок Долинського районного суду від 07 вересня 2022 року, відносно ОСОБА_8 , за ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.13 КК України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Петрилів, Тлумацького району,  Івано – Франківської області,  жительки  АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимої, востаннє 24.01.2019 року Тлумацьким районним судом Івано – Франківської області за ст. 395 КК України до покарання у виді 1 місяця арешту, звільнена по відбуттю покарання, -

                                                    в с т а н о в и л а :

В апеляційній скарзі  обвинувачена ОСОБА_8 , вважає вирок суду першої інстанції несправедливим та незаконним з підстав неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду, зазначених у вироку фактичним обставинам справи.

Зазначає, що за час розгляду справи потерпіла ОСОБА_10 була один раз допитана в судовому засіданні, надала різні показання, які суперечать один одному.

Крім цього, судом першої інстанції не відображено у вироку достовірних показань  свідків, які вони давали під час досудового розслідування та записані в протоколах допиту. В судовому засіданні свідки дали покази, що 24.08.2019 року біля 23-24 год. до них підійшла ОСОБА_8 та повідомила, що «замочила» свою сестру. Про виклик швидкої допомоги та поліції  обвинувачена нічого не казала. А у протоколах допиту зазначали, що ОСОБА_8 підійшовши до них  сказала, щоб ОСОБА_11 викликав швидку  та поліцію.

Тобто суд першої інстанції не надав належної оцінки показанням свідків, не співставив їх з іншими доказами у кримінальному провадженні, що є грубим порушенням  вимог ст. 9, ст. 94 КПК України.

Також вказує на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь – які докази, які підтверджують винуватість ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Докази, які були дослідженні судом першої інстанції, а саме:  протокол огляду місця події, висновки експертиз та речові докази не доводять причетність ОСОБА_8 до вказаного кримінального правопорушення, а говорять про факт наявності у потерпілої ОСОБА_10 саме умисних тяжких тілесних ушкоджень, передбачених ст. 121 ч.1 КК України.

Зазначає, що її дії  під час сварки з сестрою  ОСОБА_10 були спровоковані потерпілою, яка знаючи про її емоційність та неврівноваженість в стані алкогольного сп`яніння  почала висловлюватися про те, що вона немає жодних прав на житло. Так як вона своє життя провела в місцях позбавлення волі і немає права проживати в даному будинку, а вони з мамою зроблять все, щоб її звідти виписати.

Вказує, що під час сварки з потерпілою ОСОБА_10 в будинку вони були одні, тобто якби вона переслідувала мету позбавлення її життя, їй би ніхто не зміг перешкодити в досягненні цього. Однак, коли вона заспокоїлась і побачила, що наробила, поклала потерпілу на диван та накрила ковдрою, з метою припинення кровотечі закрила рушником рану на шиї після чого вибігла на вулицю та почала кричати та кликати на допомогу.

Окрім цього, звертає увагу суду на те, що за три роки перебування під вартою стан її здоров`я погіршився, зокрема постійні головні болі, розлади психіки, роздратованість, провали в пам`яті, гіпертонія. У зв`язку з чим вона зверталася до суду з клопотанням про  призначення їй судово – психіатричної експертизи, проте їй було відмовлено у задоволенні такого клопотання.

Просить вирок Долинського районного суду від 07.09.2022 року скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, перекваліфікувати її дії  з ст. 115 ч.2 п.13 КК України на ст. 121 ч.1 КК України.

Вироком суду від 07 вересня 2022 року, ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.13 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років.

Запобіжний захід – тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку  в законну силу.

Строк відбуття покарання  ОСОБА_8   за вироком суду вказано рахувати з моменту фактичного її затримання, тобто з 12 год. 45 хв., 25 серпня 2019 року.

Стягнуто з ОСОБА_8   на користь держави витрати на проведення трасологічної експертизи у розмірі 1570,10 гривень.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до положень ст. 100 КПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, вчинила умисні дії, які виразились в закінченому замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині-потерпілої ОСОБА_10 , за наступних обставин.

Так, 24.08.2019 близько 21:30 год. ОСОБА_8 , разом із своєю сестрою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадським транспортом приїхали в с. Олешів Тлумацького району з м. Тлумач, де перебували на тимчасових роботах, після чого на запрошення ОСОБА_10 пішли по місцю проживання останньої, що за адресою АДРЕСА_2 .

Перебуваючи в житловому будинку, між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 на побутовому ґрунті виник словесний конфлікт, після завершення якого ОСОБА_8 залишила будинок та направилась в центральну частину с. Олешів Тлумацького району.

В подальшому, 25.08.2019 близько 00:30 год. ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знову повернулася до господарства ОСОБА_10 , яка мешкає по АДРЕСА_2 . Під час перебування ОСОБА_8 у приміщенні кухні житлового будинку ОСОБА_10 , між останніми виник черговий словесний конфлікт, в ході якого у ОСОБА_8 виник умисел на умисне позбавлення життя своєї сестри ОСОБА_10 , тобто її умисне вбивство.

З метою приведення до виконання свого злочинного умислу, спрямованого на вбивство ОСОБА_10 , ОСОБА_8 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, виявивши на столі в приміщенні кухні, кухонний ніж з пластмасовою ручкою білого кольору, взяла його до рук, після чого, усвідомлюючи, що за допомогою даного ножа, шляхом нанесення удару потерпілій, вона зможе позбавити її життя, передбачаючи, що його металевою частиною - лезом вона зможе заподіяти смерть потерпілій, та бажаючи цього, умисно нанесла ОСОБА_10 зі значною силою один цілеспрямований удар лезом в життєво важливу ділянку тіла - задню поверхню грудної клітки, від якого його лезо зламалося.

Після цього, з метою завершення свого злочинного умислу, спрямованого на позбавлення життя ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , діючи умисно, розуміючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, та бажаючи настання смерті своєї сестри ОСОБА_10 , взяла до рук інший кухонний ніж, що також знаходився в приміщені кухні, яким нанесла останній близько 5-ти цілеспрямованих ударів в життєво-важливі ділянки тіла - задню поверхню грудної клітки та шию, тим самим заподіявши їй тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран в ділянці шиї, задньої поверхні грудної клітки з проникненням у ліву плевральну порожнину, переднє середостіння з ушкодженням верхньо-грудинної частини стравоходу зліва, які ускладнилися верхнім медіастинітом, підшкірної емфіземою, крововиливом в ліву плевральну порожнину, двобічним пневмотораксом, випітним плевритом справа, які викликали необхідність проведення операції, з розвитком тяжкого геморагічного шоку.

Далі ОСОБА_8 вважаючи, що її сестра померла, оскільки ОСОБА_10 втратила свідомість та не подавала ознак життя, будучи переконаною, що довела до кінця свій злочинний умисел на умисне вбивство ОСОБА_10 , покинула місце вчинення злочину.

Однак, ОСОБА_8 виконавши усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, свій злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_10 , не довела до завершення з причин, які не залежали від її волі, оскільки ОСОБА_8 про вбивство ОСОБА_10 в центрі села повідомила випадкових осіб з числа жителів с. Олешів Тлумацького району. Троє з них - ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , прибувши в будинок ОСОБА_10 та виявивши останню, викликали швидку медичну допомогу та потерпілу було доставлено в лікувальний заклад - Тлумацьку ЦРЛ, де їй було надано своєчасну медичну допомогу.

Згідно висновку експерта №463 від 30.09.2019 тілесні ушкодження у вигляді колото-різаних ран в ділянці шиї, задньої поверхні грудної клітки з проникненням у ліву плевральну порожнину, переднє середостіння з ушкодженням верхньо-грудинної частини стравоходу зліва, які ускладнилися верхнім медіастинітом, підшкірної емфіземою, крововиливом в ліву плевральну порожнину, двобічним пневмотораксом, випітним плевритом справа, які викликали необхідність проведення операції, з розвитком тяжкого геморагічного шоку, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент спричинення. Колото-різана рана в підборіддя справа відноситься, до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Під час апеляційного розгляду:

- обвинувачена  ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_9 , підтримали подану апеляційну скаргу, просили її задовольнити та перекваліфікувати дії обвинуваченої з ст. 115 ч.2 п.13 КК України на ст. 121 ч.1 КК України;

- прокурор заперечив з приводу поданої апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_8 , просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вирок суду, слід залишити без змін, з наступних підстав.

Ухвалений вирок судом першої інстанції в силу ст. 370 КПК України є законним, обґрунтованим і вмотивованим, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, і відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 404 ч.1КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з вироку, висновки суду першої інстанції щодо доведеності винуватості обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, п.13 ч.2 ст. 115 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну, повну й об`єктивну оцінку.

Порушень норм кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченої, на кваліфікацію її дій, та які б могли бути підставою для скасування вироку суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.

Доводи наведенні в апеляційні скарзі обвинуваченої ОСОБА_8 з приводу того, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та надав невідповідні висновки, викладені у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження, а саме неправильно кваліфікував її дії за ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.13 КК України, оскільки умислу на вбивство потерпілої  ОСОБА_10 у неї не було, вона не передбачала та не допускала, що може спричинити смерть потерпілій, на думку колегії суддів є безпідставними.

У відповідності до положень ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно вимог ст.84 ч.1 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Зокрема, на підтвердження встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.13 КК України, суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_10 , законного представника потерпілої ОСОБА_10 – ОСОБА_15 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , витяг з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження № 12019090240000187 від 25.08.2019 року за ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.13 КК України, постанову керівника органу досудового розслідування Тлумацького ВП Коломийського ВП  ГУНП в Івано – Франківській області  від 25.08.2019 року, постанову слідчого СВ Тлумацького ВП Коломийського ВП ГУНП в Івано – Франківській області  від 25.08.2019 року про перекваліфікацію  кримінального провадження з ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.1 КК України на ст. 15 ч.2, ст. 115 ч.2 п.13КК України, протокол прийняття заяви про вчинення  кримінального правопорушення від ОСОБА_10 від 25.08.2019 року, протокол огляду місця події від 25.08.2019 року та фототаблиці до нього ( Т.3 а.п. 9-34), протокол огляду місця події  від 25.08.2019 року  та фототаблиці до нього ( Т.3 а.п. 42-46), висновок експерта № 676 від 06.09.2019 року ( Т.3 а.п. 63),  висновок експерта № 677 від 06.09.2019 року ( Т.3 а.п 64), висновок експерта № 678 від 26.09.2019 року, висновок експерта № 791 від 29.10.2019 року ( Т.3 а.п. 67-68), висновок експерта № 123 від 06.09.2019 року, висновок експерта № 170 від 22.10.2019 року (т.3 а.с.92-98), висновок експерта № 736 від 09.10.2019 року (т.3 а.с.99-101), висновок експерта №735 від 09.10.2019 року (т.3 а.с.103-105), висновок експерта № 741 від 09.10.2019 року (т.3 а.с. 106-109), висновок експерта № 463 від 09.10.2019 року (т.3 а.с.110-114), висновок експерта № СЕ-19/109/12-502ТР/19 від 02.10.2019 року (т.3 а.с.115-119), протокол огляду речових доказів від 30.10.2019 року (т.3 а.с.121-123), протокол проведення слідчого експерименту від 25.08.2019 року з підозрюваною ОСОБА_8 від 25.08.2019 року (т.3 а.с.124-127).

Зазначені докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінального процесуального кодексу України, надані прокурором, досліджені та долучені в судовому засіданні до кримінального провадження, є допустимими та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення, інкримінованого їй стороною обвинувачення.

Отже, суд першої інстанції, дослідивши, перевіривши та проаналізувавши в судовому засіданні всі вищевказані докази в їх сукупності, як такі, що узгоджуються між собою та не викликають сумніву, правильно дійшов висновку про необхідність кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_8 за ст. ч.2 ст. 15, п.13 ч.2 ст. 115 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченої про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки у вироку показанням свідків та потерпілих, які вони давали в судовому засіданні та під час досудового розслідування, є безпідставними, оскільки суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису й відеозапису тощо.

Колегія суддів вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі, як і пояснення в судовому засіданні обвинуваченою ОСОБА_8 , в частині не визнання своєї вини в пред`явленому обвинуваченні, у відсутності у неї умислу на умисне вбивство сестри потерпілої ОСОБА_10 , наданні нею допомоги потерпілій, після нанесення тілесних ушкоджень, є неправдивими, оскільки вони спрямовані, як намагання уникнути відповідальності за вчинення нею кримінального правопорушення. Дані доводи спростовані дослідженими в судовому засіданні першої інстанції доказами - показаннями потерпілої, свідків, які є узгодженими та послідовними, результатами експертизи, дані якої узгоджуються з показання потерпілої.

Твердження обвинуваченої в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про  призначення їй судово-психіатричної експертизи, оскільки за три роки перебування під вартою стан її здоров`я погіршився, зокрема постійні головні болі, розлади психіки, роздратованість, провали в пам`яті, гіпертонія, колегія суддів визнає непереконливими.

Судом першої інстанції було достовірно встановлено, що у відповідності до висновку судово-психіатричного експерта №235/2019 від 15.10.2019 в судово-психіатричній експертизі проведеній на підставі ухвали слідчого судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17.09.2019 (а.с.129-133т.4 ) підекспертна ОСОБА_8 психічними розладами не страждає і не страждала на період часу, що відноситься до інкримінованих їй протиправних дій виявляє ознаки змішаного розладу особистості, що згідно МКХ-10, F61. На період часу, що відноситься до інкримінованих їй протиправних дій ОСОБА_8 перебувала в стані гострої алкогольної інтоксикації – РПП внаслідок вживання алкоголю, стан гострої інтоксикації неускладнений, що згідно МКХ-10F10,0. На період часу, що відноситься до інкримінованого їй злочину підекспертна ОСОБА_8 перебувала в стані і перебуває на даний час, при якому здатна в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними.

У відповідності до вимог ст.8 ч.2 та ст.9 ч.5  КПК України, принцип Верховенства права у кримінальному провадженні, застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Смирнов проти України» від 15 липня 2010 року та у справі  «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року, суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності, поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що досліджені, судом першої інстанції докази, з точки зору належності, допустимості та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, свідчать про те, що стороною обвинувачення доведено,  як подію кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 так і те, що зазначений злочин вчинено саме обвинуваченою.

Крім цього, призначаючи покарання обвинуваченій суд першої інстанції, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України, тобто дотримався вимог ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання.

При цьому, як вбачається з вироку, судом враховано характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу обвинуваченої.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_8 в силу ст. 66 КК України, судом не встановлено. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій судом визнано рецедив злочинів, вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю та особи, яка страждає на психічний розлад, вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебуває (перебував) у сімейних відносинах, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння .

Стаття  65 КК України  передбачає, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.   

У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі – Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».  

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що призначене покарання обвинуваченій ОСОБА_8 є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання, виходячи з вимог ст. 50 КК України.

Таким чином, під час апеляційного розгляду не встановлено апеляційних підстав, передбачених ст. 409 КПК України для скасування вироку суду та направлення справи на новий розгляд в суд першої інстанції, а тому подана апеляційна скарга обвинуваченою ОСОБА_8   є необґрунтованою.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу  обвинуваченої ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а вирок Долинського районного суду від 07 вересня 2022 року без змін.

         Керуючись ст.ст. 404, 405,407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

                                                  п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 залишити - без задоволення.

Вирок Долинського районного суду від 07 вересня 2022 року щодо ОСОБА_8 за  ч.2 ст. 15, п.13 ч.2 ст. 115 КК України – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою – в той же термін з часу вручення їй копії ухвали.

Головуючий                                                                          ОСОБА_3

Судді:                                                                                     ОСОБА_4

                                                                                                ОСОБА_5