ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2392/22 Справа № 204/3372/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2022 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого-судді                                 ОСОБА_2 ,

суддів                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання                         ОСОБА_5 ,

прокурора                                                 ОСОБА_6 ,

захисника                                                 ОСОБА_7 ,

в режимі відеоконференції:

особи, щодо якої вирішується питання

про продовження застосування

примусових заходів медичного характеру                 ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7  на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2022 року про продовження застосування щодо

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, призначених ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28 травня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2022 року продовжено застосування щодо ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, призначених ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28 травня 2013 року.

Обгрунтовуючи свої висновки суд першої інстанції зазначив, що оскільки під час судового засідання встановлено, що ОСОБА_8 страждає тяжким психічним розладом, за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду, заява представника Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України» про продовження застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_8 підлягає задоволенню.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що заяву про продовження застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_8 всупереч вимогам закону було подано не представником Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України», як зазначає суд в ухвалі, а представником Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України». Вказує, що суд не встановив, яким нормативно-правовим документом визначено, що зазначена представником медичного закладу поведінка ОСОБА_8 становить особливу небезпеку для оточуючих. Звертає увагу, що висновок лікарів психіатрів є формальним, проведений без зазначення оцінки ризиків скоєння ОСОБА_8 суспільно-небезпечного діяння за допомогою шкали оцінки ризику (HCR-20). Зазначає, що в порушення вимог КПК України оскаржувана ухвала не містить відомостей про місце народження та місце проживання ОСОБА_8 .

Позиції учасників судового провадження.

       У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та особа, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру,  ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу захисника та просили її задовольнити, а ухвалу суду скасувати.

       Прокурор під час апеляційного розгляду в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

       Мотиви суду.

       Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

       Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

       Згідно з ч. 1 ст. 514 КПК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється на підставі ухвали суду, в межах територіальної юрисдикції якого застосовується цей захід чи відбувається лікування.

       Відповідно до положень ч. 3 ст. 514 КПК України, ч. 1 ст. 95 КК України та ч. 3 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

       Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

       Під час апеляційного перегляду встановлено, що ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28 травня 2013 рокущодо ОСОБА_8 було застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із суворим наглядом.

       Відповідно до ст. 95 КК України та ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожний хворий не рідше одного разу на 6 місяців оглядається комісією лікарів-психіатрів того психіатричного закладу, де він перебуває на лікуванні, з метою визначення його психічного-стану і вирішення питання про можливість зміни виду лікування або його припинення. Якщо у стані хворого відбудуться істотні зміни, представник психіатричного закладу подає до суду заяву разом з зазначеним висновком комісії лікарів-психіатрів. Підставою зміни виду примусового заходу медичного характеру є стан здоров`я хворого, внаслідок чого він стає менш суспільно небезпечним, ніж раніше.

       З наданих суду апеляційної інстанції матеріалів провадження слідує, що огляд ОСОБА_8 комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу, де він перебуває на лікуванні, було проведено 24 травня 2022 року, тобто до спливу 6-місячного строку, та відповідно до відмітки суду першої інстанції 02 червня 2022 року уповноваженою особою — лікарем-психіатром ОСОБА_9 , який є представником Дніпровської філії “Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги” ДУ “Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України” разом з висновком комісії лікарів-психіатрів ДФ “Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги” ДУ “Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України” №546 від 24 травня 2022 року було подано до суду першої інстанції заяву про продовження застосування щодо ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру.

       Згідно матеріалів провадження суд першої інстанції, приймаючи до уваги висновок комісії лікарів-психіатрів ДФ “Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги” ДУ “Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України” №546 від 24 травня 2022 року, дійшов висновку про необхідність продовження застосування примусових заходів медичного характеру, призначених ухвалою  Червоноградського міського суду Львівської області від 28 травня 2013 року.

       З цього висновку слідує, що ОСОБА_8 встановлено діагноз «Шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, галюцинаторно-параноїдальний синдром», на теперішній час у психічному стані ОСОБА_8 емоційні розлади у вигляді дратівливості, конфліктності почали поступово згладжуватись, але проявлялись у емоційно значимих для пацієнта ситуаціях, що мало місце і під час проведення комісії лікарів — психіатрів та підтверджується даними патопсихологічного дослідження, оманів сприйняття поведінкою не виявляв, маячних ідей месіанства та величі активно не висловлював, але від реальності не відрізняв, категорично заперечує скоєне правопорушення, не усвідомлює хворобливості своїх переживань, необхідності лікування не розуміє, що свідчить про неповне усунення чинників суспільної небезпеки та збереження особливої небезпеки хворого для оточуючих. За своїм психічним станом ОСОБА_8 потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

       Відповідно до зазначеного висновку рекомендовано продовження застосування щодо ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом.

Суд першої інстанції, приймаючи до уваги висновок комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру №546 від 24 травня 2022 року, враховуючи характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, з урахуванням ступеню небезпечності ОСОБА_8 для себе та інших осіб, прийшов до висновку про необхідність продовження застосування щодо ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом з метою його обов`язкового лікування.

Судом першої інстанції при вирішенні питання про застосування примусових заходів медичного характеру у відношенні  ОСОБА_8 використовувались результати роботи фахової комісії лікарів-психіатрів, висновок якої є належним доказом для прийняття рішення по провадженню. У висновку №546 від 24 травня 2022 року була надана об`єктивна інформація щодо стану здоров`я ОСОБА_8 .

Положеннями ст. 27 Закону України "Про психіатричну допомогу" визначено, що виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.

Крім висновку комісії лікарів-психіатрів процесуальний закон не передбачає надання ніяких інших доказів для прийняття судом рішення про застосування примусових заходів медичного характеру.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції своє рішення по провадженню обгрунтував підтвердженою належним чином обставиною, а саме: за своїм психічним станом ОСОБА_8 згідно висновку №546 від 24 травня 2022 року становить небезпеку для себе та оточуючих, а тому потребує застосування примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги зі суворим наглядом.

Підстав не довіряти висновку лікарів-психіатрів у суду апеляційної інстанції немає. З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

Твердження в апеляційній скарзі захисника про те, що заяву про продовження застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_8 всупереч вимогам закону було подано не представником Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України», як зазначає суд в ухвалі, а представником Дніпровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків та алкоголю МОЗ України», а також лікарем-психіатром, який як представник закладу, де лікується ОСОБА_8 , не є особистим лікарем, який лікує останнього, а тому не може подавати заяву до суду про продовження застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає помилковими і такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та положеннях закону.

Так, відповідно до наказу МОЗ України №1584 від 27 липня 2021 року в процесі реорганізації Дніпропетровську філію «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків і алкоголю МОЗ України» було перейменовано на Дніпровську філію “Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги” Державної установи “Інститут психіатрії, судово-психічної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України”.

При цьому відповідно до довіреності №2 від 05 січня 2022 року ОСОБА_9 уповноважений на представництво інтересів Дніпровської філії “Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги” Державної установи “Інститут психіатрії, судово-психічної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України”.

Зазначення в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суду ОСОБА_9 представником Дніпропетровської філії «Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги» ДУ «Центр психічного здоров`я і моніторингу наркотиків і алкоголю МОЗ України» розцінюється судом апеляційної інстанції як технічна описка, яка може бути виправлена судом першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 379 КПК України.

Крім того, за змістом ст. 514 КПК України з заявою про продовження застосування примусових заходів медичного характеру звертається представник закладу, який надає особі психіатричну допомогу. Тобто, твердження в статті “представник закладу, який надає особі психіатричну допомогу” відноситься саме до закладу, де перебуває особа, і відсутня в цій нормі закону вимога, що представник закладу зобов`язаний бути лікуючим лікарем-психіатром, як на це вказує захисник в апеляційній скарзі.

Згідно матеріалів даного провадження заяву до суду про продовження застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_8 було подано ОСОБА_9 , якому надано таке право відповідно до довіреності, яка підтверджує його повноваження як представника Дніпропетровської філії “Спеціальний заклад з надання психіатричної допомоги” Державної установи “Інститут психіатрії, судово-психічної експертизи та моніторингу наркотиків МОЗ України”, тобто закладу з надання психіатричної допомоги, який надає особі психіатричну допомогу, та враховуючи той факт, що ОСОБА_8 знаходиться на лікуванні вищезазначеного медичного закладу, ОСОБА_9 є лікарем — психіатром та представником закладу з надання психіатричної допомоги, таким чином заяву було подано належною особою.

       Що стосується тверджень апеляційної скарги захисника про те, що у висновку комісії лікарів-психіатрів № 546 від 24 травня 2022 року не зазначена оцінка ризику скоєння пацієнтом ОСОБА_8 суспільно-небезпечного діяння за допомогою шкали оцінки ризику (HCR-20 Version 3 та інші), то вони, на думку апеляційного суду, не заслуговують уваги, оскільки оцінка ризику скоєння пацієнтом суспільно-небезпечного діяння за шкалою ризиків HCR-20 Version 3 на цей час офіційно не затверджена в Україні, не має офіційного перекладу на українську мову, тобто не адаптована в Україні.

       Доводи захисника про те, що судом першої інстанції не було зазначено у вступній частині ухвали відомості про місце народження та проживання ОСОБА_8 , є слушними, проте на переконання апеляційного суду вказані обставини ніяким чином не вплинули на правильність висновків суду першої інстанції.

       Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, то вони, на думку апеляційного суду, не заслуговують уваги, оскільки вивченням матеріалів провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи спростовували або викликали сумніви у правильності висновків суду першої інстанції, а тому апеляційним судом не приймаються до уваги з підстав, вказаних вище.

       Інших доказів, які б викликали сумнів у правильності висновків суду першої інстанції, суду не надано.

       Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розгляд заяви лікаря-психіатра проведено судом першої інстанції за правилами розгляду цієї категорії проваджень, з дослідженням матеріалів особової справи ОСОБА_8 та медичної документації, в якій відображається стан хворого за час перебування в психіатричній лікарні з суворим наглядом, внаслідок чого судом було постановлено законну, обґрунтовану та вмотивовану ухвалу, та підстав для її скасування за доводами, наведеними в апеляційній скарзі захисника, не вбачається.

       Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 537, 539 КПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

       Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20 липня 2022 року про продовження застосування щодо ОСОБА_8 примусових заходів медичного характеру в умовах закладу з надання психіатричної допомоги із суворим наглядом, призначених ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 28 травня 2013 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

        ОСОБА_2                         ОСОБА_3                         ОСОБА_4