Справа № 177/1607/20

Провадження № 1-кп/177/25/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 року        м. Кривий Ріг

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

       за участю:

       секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі  кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр  досудових розслідувань за № 12020040450000474 від 14.10.2020  за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Зелений Гай Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який на утриманні дітей, інших осіб не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 263, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який на утриманні дітей та інших осіб не має, на обліку лікаря нарколога не перебуває, перебував на обліку лікаря психіатра, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 187 КК України,

за участі:

прокурора   ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_7

обвинувачених   ОСОБА_3 , ОСОБА_4

захисників   ОСОБА_8 , ОСОБА_9

В С Т А Н О В И В:

14.10.2020 року, приблизно об 01:00 год, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження та закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_10 , за попередньою змовою між собою, вступили в злочинну змову щодо вчинення нападу, з метою заволодіння чужим майном на території с. Зелений Гай Криворізького району Дніпропетровської області.

Так, в період часу з 01 год 15 хв до 01 год 30 хв, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження та закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_10 , за попередньою змовою між собою, з прямим умислом на вчинення нападу, з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров`я особи, поєднаного з проникненням у житло, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, прибули до домоволодіння АДРЕСА_1 , за місцем мешкання потерпілого ОСОБА_6 , де продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, через незачинену хвіртку пройшли на територію домоволодіння АДРЕСА_1 та постукали у двері. Після того, як потерпілий відчинив двері, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження та закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_10 , проникли до приміщення вищевказаного будинку. Перебуваючи у приміщенні вищевказаного будинку ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 з метою подолання опору зі сторони потерпілого ОСОБА_6 нанесли багаторазово удари руками та ногами по різним частинам тулуба потерпілого, спричинивши згідно висновку експерта № 1902 від 24.11.2020 ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді тупої травми грудної клітини, що супроводжувалась переломом 4-го ребра праворуч, 5-12 ребер ліворуч, ускладнених розривом правої легені та правобічним гемопневмотораксом. Характер тілесних ушкоджень у потерпілого свідчить про утворення ушкоджень, які входять у сукупність ушкоджень тупої травми груді від багаторазової дії тупого твердого предмета (предметів) за механізмом удар (удар-стиснення) та за своїм характером ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознаками небезпеки для життя п. 2.1.3 «й» «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ № 6 від 17.01.1995).

Після чого, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 , матеріали кримінального провадження відносно якого виділено в окреме провадження та закрито у зв`язку зі смертю обвинуваченого ОСОБА_10 , продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел спрямований на заволодіння чужим майном, виявили та незаконно заволоділи майном потерпілого ОСОБА_6 , а саме: б/у телевізором марки «LG» № 21IU6RL та ТВ реверса Т2 чорного кольору з пультом дистанційного керування, які знаходилися в кімнаті, розташованій в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , вартість яких, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1979 від 20.11.2020, відповідно становить 475,00 грн та 247,50 грн., після чого утримуючи при собі все вищевказане майно вийшли з приміщення будинку, залишили місце вчинення кримінального правопорушення, обернувши викрадене майно на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 722,50 грн.

Умисні дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожного окремо, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 187 КК України за ознаками нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Крім цього, 13.10.2020 ОСОБА_3 , у невстановлений в ході досудового розслідування час, перебуваючи за місцем свого мешкання в буд. АДРЕСА_1 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на носіння холодної зброї, взяв належний йому кастет та поклав у ліву кишеню своєї куртки, усвідомлюючи, що даний кастет є холодною зброєю та не маючи передбаченого законом дозволу на носіння холодної зброї, направився до м. Кривого Рогу, тобто почав носити при собі холодну зброю.

14.10.2020 року, під час затримання в порядку ст. 208 КПК України, ОСОБА_3 був доставлений до приміщення Криворізького РВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області, м. Кривий Ріг, вул. Каховська 36, де під час проведення особистого обшуку у останнього слідчим Криворізького РВП КВП було виявлено та вилучено предмет, схожий на кастет, який поміщений до спец пакету № EXT 0217822 та який є холодною зброєю ударно-дробильної дії, а саме кастетом, виготовленим саморобним способом.

Умисні дії ОСОБА_3 за вказаним епізодом, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 263 КК України за ознаками носіння кастету без передбаченого законом дозволу.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_11 вину в пред`явленому йому обвинуваченні не визнав. Суду пояснив, що 13.10.2020 він з с. Зелений Гай Криворізького району, приїхав до м. Кривий Ріг, де зустрівшись з товаришем ОСОБА_12 , відвідав його квартиру, де придбав у ОСОБА_13 кросівки червоного кольору бувші у використанні, які поклав до рюкзаку. В подальшому вони вирушили до парку Правди в м. Кривий Ріг, а згодом на район Карачуни, випивали пиво. Йому подзвонив дядько ОСОБА_14 та призначив зустріч о 21:00 год біля кафе в районі Макулан, де передав йому 7000 грн. та сказав, щоб він о 23:00 год 13.10.2020 їхав потягом до Києва у справах. Після цього, він разом з ОСОБА_12 поїхали на таксі на м-н «Ластівка» Кривого Рогу, де ОСОБА_15 мав зустріч зі знайомим.

В подальшому, точного часу він не пам`ятав, вони з ОСОБА_12 на таксі поїхали в район Макулана, купили пива та на таксі поїхали до с. Зелений Гай Криворізького району Дніпропетровської області, де пішли до ОСОБА_16 , потрапили в його будинок через вікно, розбудили ОСОБА_17 . Після цього, він знову викликав таксі та разом з ОСОБА_12 поїхав у м. Кривий Ріг до ОСОБА_18 , який мав дати йому зарядний пристрій до телефону. Зустрівшись з ОСОБА_18 на 95 кв. м. Кривого Рогу, забравши останнього з собою, вони знову поїхали в с. Зелений Гай Криворізького району, де він пішов додому, а ОСОБА_19 та ОСОБА_18 пішли до ОСОБА_17 .

Близько третьої години 14.10.2020 йому зателефонували, ОСОБА_20 чи ОСОБА_21 , та просив позичити кошти на горілку. Він взяв з собою пива та пішов до будинку ОСОБА_16 , де були ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , при цьому він бачив у будинку телевізор, чув розмову про ОСОБА_6 . Випивши пива він заснув на стільці, а розбудив його після восьмої години ранку ОСОБА_22 . Прокинувшись, він виявив відсутність свого телефону, планшету та коштів. Він взяв у ОСОБА_22 телефон, зайшов додому по гроші та пішов на маршрутне таксі до м. Кривого Рогу, оскільки хотів знайти ОСОБА_18 , який на його переконання викрав його майно. Прибувши на 95 кв м. Кривого Рогу він зустрів знайомих ОСОБА_23 , які повідомили, шо останній заклав Т-2 ОСОБА_24 та десь зник. Після цього, він вирішив повернутися додому, але йому телефонував знайомий працівник поліції, який сказав, що його в селі чекають для розмови. По дорозі до села, він був затриманий працівниками поліції та доставлений до села Зелений Гай, а після цього він був доставлений у районний відділ поліції.

Категорично заперечив свою участь у розбійному нападі на ОСОБА_6 , заволодінні його майном. Також заперечував факт наявності у нього кастета. Пояснював, що вказаний кастет лежав на столі у слідчого, він лише взяв його двома пальцями з цікавості, а поняті при вилучені кастету були відсутні. Зазначав, що ОСОБА_6 є його односельцем, де його будинок він знав, але в його будинку жодного разу не був. Також вказував, що ОСОБА_19 в селі бував не часто, де проживав ОСОБА_6 не знав.

Наполягав на тому, що 13.10.2020 він був у чорному одязі, а саме чорному спортивному костюмі та чорних кросівках, а червону куртку та кросівки одягнув 14.10.2020.

ОСОБА_3 просив закрити кримінальне провадження за його обвинуваченням, у зв`язку з відсутністю доказів його причетності до вчинення інкримінованих злочинів.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, суду пояснив, що близько 09:00 год 13.10.2020 йому зателефонував ОСОБА_15 та запропонував зустрітися. Він вийшов до ОСОБА_25 , в районі «Югок» м. Кривого Рогу вони поспілкувалися на вулиці, випили пива, потім піднялися до квартири ОСОБА_13 , де він переодягнувся та на прохання ОСОБА_25 продав йому за 100 грн. власні червоні кросівки бувші у використанні. ОСОБА_15 , який на той момент був одягнений в чорні штани, червону куртку та чорні мокасини, одразу змінив взуття, а саме взув червоні кросівки, а свої чорні - залишив у квартирі ОСОБА_26 .

Після цього, вони пішли гуляти містом, поїхали в район Соцміста, потім пішки пішли до парку «Правди» в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, а потім поїхали на район Карачуни, Макулан та ще випили пива. В подальшому, близько 23 год. 13.10.2020 вони на таксі їздили на район «Ластівки», а потім вдвох поїхали до с. Зелений Гай Криворізького району, де він за кошти ОСОБА_25 придбав 1 літр самогону та вони разом пішли до ОСОБА_17 . Відчинивши двері будинку через вікно, вони потрапили до будинку, розбудили ОСОБА_16 та разом вживали алкоголь. Потім ОСОБА_15 зателефонував ОСОБА_18 за запропонував якусь справу, у зв`язку з чим викликав таксі та вони поїхали на 95 кв. м. Кривого Рогу за ОСОБА_27 . Вже втрьох вони повернулися до с. Зелений Гай Криворізького району, зупинили автомобіль таксі в районі зупинки «Пошта». Він запитав у ОСОБА_25 , куди вони йдуть, на що останній вказав, що він скоро побачить. Йдучи за ОСОБА_28 він попередньо не знав куди вони йдуть та з якою метою.

Пояснював, що раніше він потерпілого не знав, жодних конфліктів з ним не мав. Прибувши до невідомого йому будинку, ОСОБА_18 постукав, у вікні з`явилося світло та чоловік запитав: «Хто там?». На що ОСОБА_15 відповів: «Свої». Коли чоловік, яким виявився потерпілий ОСОБА_29 відчинив двері будинку, він – ОСОБА_19 запитав у нього, чи пам`ятає він його, на що потерпілий відповів, що він його не знає. Після цього, ОСОБА_15 сказав йому, ОСОБА_30 , шоб він не розмовляв з потерпілим, а «закатав його в пол». Він відмовився, після чого його хтось відштовхнув та ОСОБА_18 наніс перший удар ОСОБА_31 , від якого він впав. В подальшому вони наносили удари потерпілому по різним частинам тіла, зокрема ОСОБА_18 стрибав на потерпілому, ОСОБА_15 наносив удари руками та ногами, дерев`яним ціпком, а він ОСОБА_19 наніс потерпілому удари рукою по тулубу та ногою в голову. Зазначав, що почав наносити удари потерпілому, оскільки ОСОБА_15 сказав, що якщо він не буде бити потерпілого, з ним буде те ж.

В ході побиття потерпілого він вимагав у потерпілого гроші, а ОСОБА_15 документи на будинок, при цьому потерпілий вказав, що нічого з цього не має. Тоді ОСОБА_15 сказав ОСОБА_32 забирати телевізор у потерпілого та нести його до ОСОБА_17 . ОСОБА_18 взяв телевізор, пульт від телевізора та Т-2, після чого першим пішов до ОСОБА_16 , а вони пішли за ним. Потерпілий в цей час лежав на підлозі. Також вказував, що у телефоні ОСОБА_25 було відео, на якому знято процес побиття потерпілого ОСОБА_33 .

Вони пробули у ОСОБА_16 до ранку, зокрема він прокинувшись, в період близько 05-06 годин ранку, поїхав додому до м. Кривого Рогу. Зранку все розповів матері, пояснив, що вони будучи п`яними побили чоловіка.

Також пояснював, що 13.10.2020 ОСОБА_18 мав дерев`яний кастет, а ОСОБА_15 – металевий кастет. Цей кастет він бачив у ОСОБА_25 13.10.2020, коли вони разом розпивали пиво на р-ні Макулан м. Кривого Рогу, останній ним хизувався. Однак пояснював, що кастетами потерпілого не били.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчинені інкримінованих правопорушень не визнав, вина кожного з обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України та вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, при вищевказаних обставинах, підтверджена сукупністю належних та допустимих доказів, досліджених судом.

Так, потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що 13.10.2020 прокинувшись зранку він сходив до магазину, на прохання знайомої відремонтував кран, а після цього повечеряв та ліг спати. Прокинувся він запівніч, від стуку в двері. Він запитав хто там, та почувши голос односельця ОСОБА_3 відчинив двері. В дверях показався чоловік, який запитав чи пам`ятає він його. Пояснював, що вказаним чоловіком був ОСОБА_4 , якого він до того не знав. ОСОБА_4 зайшов до приміщення першим, ОСОБА_3 в цей час тримав двері та виглядав з-за них. ОСОБА_4 та ОСОБА_10 були одягнені в темні речі, а ОСОБА_3 був одягнений в червону куртку, червоні кросівки. Вказану червону куртку, він за тиждень до цих подій бачив у бабусі ОСОБА_3 , коли допомагав садити часник, а саме куртка висіла будучи випраною.

ОСОБА_6 вказував, що після цього, він сів на лаву, схиливши голову, ОСОБА_3 стоячи за дверима, виглядаючи з-за дверей на половину, сказав «що ти дивишся, закатай його в пол», після чого він отримав перший удар у голову, від якого похилився на лаву, а потім прослідував ряд сильних ударів, які наносилися ногами та ще чимось. Вказував, що удари йому наносилися ногами взутими як в чорні, так і в червоні кросівки. При цьому, він чув ОСОБА_3 , який запитував за гроші, потім про телефон та документи на будинок, а коли він повідомляв, що не має ні грошей, ні телефону, а документи на будинок у матері, йому знову наносилися удари. Стверджував, що після кожного такого питання, та негативної відповіді на нього, а саме щодо відсутності у нього грошей, телефону та документів на будинок, на нього сипалися удари. Зазначав, що спочатку кожну із вимог озвучував ОСОБА_3 , після чого її повторював ОСОБА_4 стоячи перед ним. Всі ці події відбувалися в коридорчику його будинку, в півметра від вхідних дверей. Його били тривалий час, під час нанесення ударів, він закривав голову руками, декілька разів втрачав свідомість, вперше він опритомнів вже на підлозі, після чого його знову били, а коли він востаннє прийшов до тями, в будинку нікого вже не було, він доповз до дивану та відчував, що йому стає гірше, він заснув. Коли почало світати, він побачив відсутність в будинку телевізора LG, відчував, що задихається, після чого вийшовши з будинку, тримаючись за паркан, дійшов до сусідки, щоб покликати на допомогу, оскільки телефону не мав.

Потерпілий вказував, що до вказаних подій мав нормальний зір, їздив та велосипеді та водив мотоцикл, тому розгледів нападаючих, якими є обвинувачені, щодо їх особи не помилився. Кожного з обвинувачених він впізнавав за фотознімками на стадії досудового розслідування. Зір у нього суттєво погіршився через деякий час після нападу, у зв`язку з чим він отримав ІІ групу інвалідності.

Зазначав, що двері відчинив саме у зв`язку з тим, що почув голос ОСОБА_3 , якого знав як односельця, часто, а саме близького одного разу на тиждень зустрічав його, разом випивали, тому його голос добре знав. Крім цього, коли ОСОБА_3 стояв за дверима, виглядаючи з-за дверей, він бачив половину його обличчя, тому впізнав його. Також вказував, що приймав участь у слідчому експерименті за його участі, обставини повідомляв добровільно.

Потерпілий вказував, що йому повернуто телевізор та пульт, Т-2 не повернуто, жодних відшкодувань обвинувачені йому не здійснювали, позов у рамках кримінального провадження ним не подавався.

В ході судового засідання 03.05.2022, після перегляду відеозапису слідчого експерименту за його участі, потерпілий уточнив, що перший удар наніс йому ОСОБА_19 , в послідуючому йому наносив удари й ОСОБА_3 , при цьому ОСОБА_3 він знав як односельця, половину обличчя ОСОБА_3 він бачив, коли останній виглядав з-за дверей його будинку, впізнав його.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_34 суду пояснила, що ОСОБА_19 є її сином. 13.10.2020 вона повернувшись з роботи до квартири, при вході в коридорі квартири виявила, що відсутні червоні кросівки сина ОСОБА_13 та його нові кросівки. Вона телефонувала сину, він повідомив, що відпочиває на районі « ОСОБА_35 », а після цього на її дзвінки не відповідав. Зателефонував їй лише близько шостої години ранку, запитав де вона. Близько 07:30 год 14.10.2020 син повернувся додому. Близько десятої години сину телефонував ОСОБА_15 та з їх розмови вона зрозуміла, що ОСОБА_15 пред`являв претензії її сину щодо зникнення телефону та планшету, на що син повідомив, що їх не брав. З їх розмови вона зрозуміла, що вночі вони були разом, та її син повідомив, щоб ОСОБА_3 запитував зниклі речі в тих, хто там залишився.

В обідній час їй зателефонував батько та повідомив, що в селі побили «Десанта» ( ОСОБА_29 ) та сказав, щоб вони чекали поліцію. Після цього, поліція прихала за її сином ОСОБА_36 . Вона поїхала в райвідділ поліції до сина, де побачила ОСОБА_3 , який був взутий в червоні кросівки її сина ОСОБА_26 . На її питання ОСОБА_3 повідомив, що купив їх у ОСОБА_26 .

Через місяць після вказаних подій, здійснюючи прибирання вона виявила в своїй квартирі, в спальні, під спортивною сумкою сина, порвані кросівки ОСОБА_3 темного кольору, які вона раніше бачила на ОСОБА_3 .

Зі слів сина їй відомо, що ОСОБА_3 приїздив до їх квартири, де переодягнув його кросівки, в подальшому вони відпочивали на ОСОБА_35 , випивали алкогольні напої, ОСОБА_3 отримав кошти від « ОСОБА_37 », після чого, вони поїхали до села, де випивали алкоголь у Полковника, потім поїхали на 95 кв за ОСОБА_38 ( ОСОБА_21 ), та в подальшому поїхали до села, відпустили таксі на станції та йшли «на діло», як вказував її сину ОСОБА_3 .

Також свідок зазначала, що ОСОБА_3 перебуваючи в Сізо, телефонував їй, повідомив, що наймає захисника та запропонував, щоб її син ОСОБА_39 говорив все як він скаже. Після цього, їй телефонував невідомий дорослий чоловік, який вказав, щоб її син «брав все на себе», оскільки все одно хворий, а «Владюся» має бути на свободі.

Свідок ОСОБА_40 у ході судового засідання пояснила, що восени 2020 року, точну дату вона не пам`ятає, їй зателефонувала її подруга – мама ОСОБА_6 та попросила викликати сину швидку медичну допомогу, у зв`язку з чим вона побігла до ОСОБА_24 додому. Прибувши до будинку ОСОБА_24 вона виявила, що в будинку все розкидано, побито, ящики з триляжа витягнуті та валялися, палиця розтрощена, а сам ОСОБА_29 був побитий, ребра підпухлі, в грудях аж клекотало, мали місце пошкодження на голові, йому було тяжко дихати. Вона викликала швидку, яка констатувала дуже тяжкий стан ОСОБА_24 та госпіталізувала його. Працівник медичної служби викликав поліцію, а вона залишалася на місці події, чекаючи працівників поліції.

Зі слів ОСОБА_24 , їй відомо, що вночі до нього прийшли троє осіб, повідомили, що «свої», він відчинив, після чого його одразу побили та забрали телевізор, приставку Т-2.

Допитаний у ході судового засідання свідок ОСОБА_41 пояснив, що в минулому, точної дати він не пам`ятає, витягнувши шибку вікна та відчинивши через нього двері будинку, до його будинку спочатку приходили ОСОБА_3 та ОСОБА_39 , які посидівши в нього, випивши принесений алкоголь, поїхали за ОСОБА_27 . Після цього, вже в темний час доби, до його будинку прийшов ОСОБА_19 та ОСОБА_18 з телевізором, а близько через 15-20 хв прийшов і ОСОБА_3 , який пояснив, що заходив додому та почав підключати приставку Т-2. При цьому ОСОБА_19 повідомив, що вони побили «Вовку» та забрали телевізор. Свідок пояснював, що телевізору не мав, а останні повідомили, що дарують йому цей телевізор. Вони його підключили та разом дивилися телевізор, розпивали горілку. Також ОСОБА_41 пояснював, що ОСОБА_19 демонстрував відеозапис, на якому ОСОБА_29 вже був побитий.

Також свідок ОСОБА_41 пояснював, що після спільного розпивання горілки, ОСОБА_19 пішов додому раніше, ОСОБА_15 та ОСОБА_18 спали в його ( ОСОБА_41 ) будинку. Однак коли він прокинувся, ОСОБА_23 вже не було, а у ОСОБА_3 зник планшет та зникла приставка Т-2, при цьому вказаний планшет раніше належав ОСОБА_42 . Після цього, ОСОБА_3 пішов з його будинку, куди йому не відомо.

Також свідок пояснював, що у ОСОБА_13 чи ОСОБА_23 кастету не бачив, але особисто бачив кастет у ОСОБА_3 . В цей вечір ОСОБА_15 прийшов до нього з чорним пакетом, в якому був кастет та повісив його на гвіздок, але чи забрав вказаний кастет ОСОБА_15 коли йшов додому йому не відомо, чи вилучався у його будинку вказаний пакет свідок не пам`ятав.

При одночасному допиті зі свідком ОСОБА_43 , ОСОБА_41 пояснив, що він вживає алкоголь щодня, напередодні подій вживав пиво з обвинуваченими, горілку з ОСОБА_43 , а вночі ще розпивав горілку з обвинуваченими та ОСОБА_18 , тому події наступного ранку, зокрема, коли саме прокинувся ОСОБА_44 не пам`ятає, але підтвердив, що зранку до нього вже прийшов ОСОБА_43 та вони вдвох продовжили розпивати залишки горілки.

При цьому, свідок зазначав, що перебуваючи в Сізо ОСОБА_3 телефонував йому та просив, щоб він давав інші показання, змінив свої покази, на що він повідомив, що буде повідомляти все як було.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_43 суду пояснив, що восени 2020 року він розпивав самогон у будинку ОСОБА_41 , пішов від нього близько 5-6 години вечора, коли той заснув. У цей день у будинку ОСОБА_41 телевізору не було. Повернувшись до його будинку ранком наступного дня, близько 6:00 - 6:30 ранку, оскільки у ОСОБА_41 ще залишалася горілка, він розбудив ОСОБА_41 та вони почали вживати алкоголь, в цей час ОСОБА_3 продовжував спати в будинку ОСОБА_41 . Пояснював, що прийшовши до ОСОБА_41 , він побачив у його будинку телевізор чорного кольору, який, як пояснив йому ОСОБА_41 принесли «ребята». Чи говорив ОСОБА_41 , хто саме, він не пам`ятав. ОСОБА_3 прокинувся близько через три години після його приходу та почав шукати свій телефон і планшет, який раніше належав ОСОБА_27 . При цьому, ОСОБА_3 взяв у нього телефон та пішов з будинку ОСОБА_41 .

Після цього, через деякий час приїхали працівники поліції, які повідомили про побиття ОСОБА_33 . Перебуваючи на вулиці, він був очевидцем вилучення у ОСОБА_41 телевізору.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка сторони захисту ОСОБА_3 , ОСОБА_45 суду пояснив, що є односельцем ОСОБА_25 та потерпілого ОСОБА_24 ОСОБА_15 був його однокласником, вони мають товариські відносини, нині вони є обвинуваченими по одному кримінальному провадженню, яке розглядається іншим судом м. Кривого Рогу. Потерпілого та ОСОБА_13 знає, але товариських відносин не має. Пояснював, що в період коли він працював на комбінаті «Югок», він зустрів потерпілого ОСОБА_24 , який повернувся з лікарні і повідомив йому, що він не бачив хто його бив та що з ним робили, а вказав на обвинуваченого ОСОБА_25 за вказівкою працівників поліції.

На питання захисника ОСОБА_46 свідок пояснював, що вказана зустріч з потерпілим відбулася близько півтора чи два тижні від подій, що трапилися. Потім він зустрів потерпілого близько через чотири місяці та запитав, чи не набридло йому брехати. Свідок пояснив, що про покази, які давав суду потерпілий, йому було відомо з відеозапису, який знімав його знайомий, будучи присутнім у судовому засіданні в якості вільного слухача. В подальшому свідок ОСОБА_45 змінив свої покази в цій частині та вказав, що про те, які покази потерпілий давав у суді йому відомо безпосередньо від потерпілого, проте, коли саме потерпілий повідомляв йому таку інформацію свідок вказати не зміг. На питання суду щодо періоду першої зустрічі з потерпілим, коли останній нібито повідомив йому, що не бачив хто його бив, свідок повідомив, що це було в період коли він працював на Південного ГЗК, тобто на початку 2020 року. При цьому свідок вказував, що в цей період було холодно, але снігу не було, точної дати він не пам`ятає, оскільки пройшло два роки, але це було через два тижні після «яблуневого спаса». Вказував, що саме на «яблучний спас» отримав тілесні ушкодження потерпілий.

Свідок ОСОБА_47 , будучи допитаним в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту ОСОБА_3 , суду пояснив, що близько двох років тому був залучений працівниками поліції в якості понятого при проведені процесуальної дії. Події відбувалися в райвідділі поліції, в кабінеті були присутні слідчий, декілька працівників поліції, захисник та особа в червоній куртці та марлевою пов`язкою на руці. Вказав, що особою в червоній куртці був ОСОБА_3 , якого він до вказаних подій не знав, вперше його побачив при проведені вказаної дії, а в залі суду це їх друга зустріч. Надав покази про те, що в його присутності з карману куртки ОСОБА_3 вилучався кастет, який в подальшому було поміщено до пакету для речових доказів, які він та інший понятий підписали, а також підписали протокол. Вказував, що при проведені вказаних дій все відбувалося згідно закону, права ОСОБА_3 не порушувалися, насилля до нього не застосовувалося, він зауважень до протоколу не мав.

Свідок ОСОБА_48 , будучи допитаним у ході судового засідання за клопотанням сторони захисту суду пояснив, що близько двох років тому, точної дати вказати не зміг, він був запрошений в якості понятого у райвідділі на Трампарку в м. Кривому Розі. Вказував, що він був понятим при тому, що в присутності працівників поліції, ще одного понятого, адвоката, якого вони певний час чекали, у раніше незнайомої йому особи, одягненої в куртку яскравого кольору, було вилучено з кишені куртки металевий кастет. Пояснював, що вилучений кастет було продемонстровано всім, після чого покладено на стіл та запаковано до спеціального пакету. Свідок вказував, що при проведенні вказаної процесуальної дії учасники зауважень не мали та підписали складений протокол. Зазначав, що раніше незнайомою йому особою, в якої вилучено кастет виявився ОСОБА_3 , особу якого він добре запам`ятав та вказав на нього в судовому засіданні.

Крім цього, вина обвинувачених у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується письмовими докази по справі.

Так, відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12020040450000474 від 14.10.2020, відомості про вказане кримінальне провадження внесено до ЄРДР о 15:28:13 14.10.2020 (а.п. 1 т.1). Згідно вказаного витягу відомості до ЄРДР внесено за фактом надходження повідомлення по лінії 102, щодо доставлення до КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» з тілесними ушкодженнями ОСОБА_6 з адреси: АДРЕСА_1 , де 14.10.2020 приблизно о 01:00 год ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_10 проникли до приміщення його будинку, відкрито заволоділи майном, заподіявши ОСОБА_6 тілесні ушкодження (а.п. 1-2 т.1). Згідно рапортів працівників поліції, повідомлення про подію, що є предметом даного кримінального провадження, надійшли від медичних працівників (а.п. 3-4 т.1). Вказане повністю узгоджується з протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.10.2020, відповідно до якого ОСОБА_6 будучи попередженим про кримінальну відповідальність повідомляв, що 14.10.2020 саме ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 прибувши до його будинку по АДРЕСА_1 спричинили йому тілесні ушкодження та забрали з будинку телевізор, Т2. У зв`язку з отриманням тілесних ушкоджень від був доставлений до КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» (а.п. 28 т.1).

Відповідно до протоколу огляду від 14.10.2020 з фототаблицею, об`єктом якого було домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , в кімнаті якого стояв диван на якому виявлено подушку, покривало та футболку, на яких виявлені плями бурого кольору та дерев`яна шухлядка з речами та документами в хаотичному порядку. В ході огляду вилучено чотири липці стрічки зі слідами папілярних ліній (з пляшок) поміщені до пакету EXP 0217765, фрагмент ковдри та футболка зі слідами РБК поміщені до пакетів відповідно EXP 0017957 та EXP 0017958, змив із підлоги вилучений до паперового конверту, п`ять фрагментів палиці INZ 4026626, а також з висувної шафи вилучено п`ять липких стрічок, що запаковані до спец пакету EXP 0217847 (а.п. 5, 6-18 т.1). Вказані об`єкти визнані речовими доказами по кримінальному провадженню згідно постанови від 14.10.2020 (а.п. 25-26 т.1).

Відповідно до протоколу огляду від 14.10.2020 з фототаблицею, проведеного за участі ОСОБА_41 та понятих, об`єктом якого був телевізор марки LG Ultra Slim, моделі 21 FU6RL з серійним номером 810 UT00320 вироблений в Україні з пластику чорного кольору та підставкою червоного кольору, в ході огляду виявлено та вилучено з екрану телевізора сліди папілярних ліній, які відкопійовані на три липкі стрічки та упаковані до спец пакету EXP 0217760 (а.п. 20-21 т.1), які визнані речовими доказами (а.п. 25-27). Відповідно до змісту вказаного протоколу, який підписаний ОСОБА_49 без будь-яких зауважень та застережень, інші предмети у ОСОБА_41 не вилучалися.

Відповідно до протоколу огляду від 21.10.2020 складеного за участі ОСОБА_41 , проведено огляд пульта дистанційного керування чорного кольору, який добровільно видав ОСОБА_50  21.01.2020 (а.п. 203, 204-205 т.1). Вказаний пульт визнано речовим доказом по кримінальному провадженню, згідно постанови від 21.10.2020 (а.п. 206-207 т.1).Телевізор та пульт управління були оглянуті в ході судового засідання, за участі учасників кримінального провадження та потерпілий ОСОБА_24 підтвердив, що саме ці речі зникли у нього після нападу обвинувачених та були повернуті йому працівниками поліції на відповідальне зберігання.

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 1979 від 20.11.2020 (а.п. 94-97 т.2), ринкова вартість телевізора марки «LG», серійний номер 21 EU6RL 81 UT00320, чорного кольору, бувшого у використанні, станом на 14.10.2020, становить 475 грн, а ринкова вартість ТВ реверса Т-2 чорного кольору з пультом дистанційного керування з написом «Uclan», бувшого у використанні, станом на 14.10.2020 становила 247,50 грн. (а.п. 94-97 т.2).

Як слідує з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 14.10.2020, за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, в порядку ч. 4 ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_3 . Згідно протоколу, процедура затримання розпочато о 15:00 год 14.10.2020 та закінчено о 17:20 год, при цьому йому роз`яснено процесуальні права, заяв ОСОБА_15 не мав, а в ході його обшуку при затриманні, за присутності захисника та понятих, у нього було виявлено та вилучено предмет схожий на кастет розміром довжиною 10 см на 6 см, з лівої кишені одягнутої на ОСОБА_25 куртки червоного кольору, який поміщено до спец пакету № EXP 0217822 (а.п. 64-66 т.1). При цьому, ОСОБА_3 роз`яснено його процесуальні права, забезпечено право на залучення захисника (а.п. 64-74 т.1).

Відповідно до постанови про відбірання зразків відбитків пальців рук та протоколу отримання зразків для експертизи, датованих 14.10.2020, кожен з вказаних процесуальних документів, які підписані ОСОБА_3 , містять дані щодо унікального номеру кримінального провадження, що формується в ЄРДР при реєстрації кримінального провадження. Згідно вказаного протоколу в ОСОБА_3 відібрано зразки відбитків пальців рук (а.п. 75-76 т.1).

15.10.2020 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України (а.п. 77-79 т.1).

16.10.2020 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст. 187 КК України (а.п. 108-110 т.1) та відібрано зразки відбитків пальців його рук (а.п. 106-107 т.1).

Відповідно до висновку експерта від 26.10.2020 № 19/104-17/1/1891 за результатами судової експертизи зброї, зроблено висновок, що предмет вилучений 14.10.2020 в ході проведення обшуку ОСОБА_3 є холодною зброєю ударно-дробильної дії, а саме кастетом, виготоволеним саморобним способом (а.п. 213-215 т.1). Вказаний кастет після експертизи опечатано в сейф-пакет 2815522 (а.п. 213-215 т.1) та визнано речовим доказом, передано на зберігання (а.п. 216-217 т.1). Вказаний кастет був оглянутий у судововму засіданні.

Відповідно до висновку експерта № 19/104-17/1/1890 від 28.10.2020, три сліди пальців рук розміром 25х20 мм, 16х25 мм, 24х18 мм, які були вилучені з висувної шафи в кімнаті будинку АДРЕСА_1 , в ході огляду місця події та відкопійовані на 5 липких стрічок, поміщені у спец пакет № EXP 0217847, придатні для ідентифікації та залишені відповідно великим пальцем правої, великим пальцем лівої і великим пальцем правої рук особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я гр. ОСОБА_3 . Два інші сліди пальців рук, вилучені в ході проведення огляду місця події, а саме 19х18 мм та 21х15 мм, які придатні для ідентифікації за ними особи, залишені не особами, дактилокарти яких заповнені на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а іншою особою (особами) (а.п. 5-21 т.2).

Чотири сліди рук розміром 29х17 мм, 15х11 мм, 18х12 мм, 41х22 мм, вилучені14.10.2020 на три липкі стрічки з поверхні телевізора «LG» виявлено в будинку АДРЕСА_1 , залишені відповідно великим, середнім та безіменним пальцями і тенаром долоні правої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_41 (а.п. 5-21 т. 2). Вищевказані дактилокарти визнані речовими доказами (а.п. 22 т.2).

Згідно висновку експерта № 19/104-17/1/2092 від 25.11.2020, два сліди пальців рук розмірами 19х18 мм, 21х15 мм, вилучені 14.01.2020 в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , залишені не особою, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_10 (матеріали відносно якого виділено в окремо провадження та закрито, у зв`язку зі смертю), а іншою особою (а.п. 28-38 т.2).

Відповідно до висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 228 від 04.11.2020, на футболці (об № 1-4, 6-17), фрагменті тканини (об. № 18-22), названій «фрагмент ковдри», що були вилучені на місці події, виявлено кров. На фрагментах палиці (об. № 23-33) та футболці (об. № 5) кров не знайдена (а.п. 42-50 т.2). Вказані докази оглянуто в ході судового засідання.

Відповідно до висновку трасологічної експертизи від 03.12.2020, п`ять фрагментів деревини, вилучені 14.10.2020 з приміщення будинку АДРЕСА_1 , до розділення складали єдине ціле – тростину, виготовлену з деревини світло-коричневого кольору загальною довжиною до 772 мм (а.п. 55-65 т.2).

18.11.2020 за участі потерпілого ОСОБА_6 проведено процесуальну дію впізнання, в ході якої ОСОБА_6 за фотознімками впізнав під номером два обвинуваченого ОСОБА_3 , який 14.10.2020 в коридорі його будинку наносив йому удари, вимагав документи. Потерпілий вказав, що добре знає ОСОБА_3 , а тому впізнав його за такими ознаками зовнішності, як форма вух, обличчя, волоссю, очі. Протокол пред`явлення особи для впізнання підписано потерпілим, понятими (а.п. 106-108 т.2).

18.11.2020, в ході проведення процесуальної дії впізнання особи, за участі понятих, потерпілим ОСОБА_6 за фотознімками впізнано ОСОБА_4 , як одну із осіб, яка 14.10.2020 зайшовши до коридору його будинку АДРЕСА_3 , спочатку запитала чи впізнає він його, після чого наніс йому удар у праву частину обличчя та збивши на підлогу наносив удари ногами по тулубу, вимагав гроші та телефон. ОСОБА_13 потерпілий впізнав за такими ознаками зовнішності, як худорлява статура, по очах. Потерпілий вказав про впевненість у своїх свідченнях (а.п. 112-114 т.2).

Відповідно до протоколу пред`явлення речей для впізнання від 18.11.2020, за участі понятих, потерпілий ОСОБА_29 , впізнав на фото під номером один належний йому телевізор марки «LG», який був викрадений з його будинку, за характерною вставкою, загальними ознаками та ступенем зношення. У своїх свідченнях був певен (а.п. 115-120 т.2).

18.11.2020 потерпілий ОСОБА_29 за участі понятих, впізнав на фото під номером чотири належний йому пульт дистанційного керування від Т-2, що був викрадений з його будинку, за його зовнішніми ознаками, характерною наліпкою, написом білого кольору на корпусі (а.п. 121-125 т.2).

18.11.2020 за участі понятих, з застосуванням технічних засобів фіксації, проведено слідчий експеримент за участі потерпілого ОСОБА_6 , в ході якого він вказував, що близько 00:30 хв 14.10.2020 прокинувся від стуку в двері, включив світло та підійшовши до дверей, запитав: «Хто там?». Після відповіді «Свої», він відчинив двері та до будинку увійшов раніше невідомий йому хлопець, який запитав чи впізнає він його, на що потерпілий відповів, що не знає його. Тоді, цей хлопець відповів, що нагадає, та в цей момент, сидячі на лавці, він отримав один удар кулаком в праву частину обличчя, а за ним удар в правий бік. Вказував, що в цей момент чув голос ОСОБА_25 , який був одягнений в червону куртку та звертаючись до цього хлопця вказував: «закатай його в пол». Потерпілий вказував, що після отриманих ударів він впав на підлогу, на лівий бік та його продовжили бити ногами. Потерпілий продемонстрував, як відносно нього розташовувалися перший хлопець та ОСОБА_15 , а також показав, що після цього до коридору зайшов ще один хлопець, який мав дивний вигляд. Після отриманих ударів він втрачав свідомість (а.п. 127-131 т.2). Хід слідчого експерименту зафіксовано за допомогою технічного засобу, відеозапис записано на диск (а.п. 131), що був переглянутий в ході судового засідання за участі всіх учасників провадження.

В ході перегляду відеозапису слідчого експерименту, встановлено, що ОСОБА_6 чітко, впевнено та послідовно зазначав про обставини вчиненого на нього нападу. Зокрема вказував, що відпочиваючи, почув стук у двері, на питання: «Хто там?», почув знайомий голос «Свої» та відчинивши двері побачив раніше незнайомого хлопця, який і наніс йому перший удар в обличчя та наступний удар у правий бік. Вказував, що чув голос ОСОБА_25 який вказував цьому хлопцю, щоб він «закатав його в пол» та бачив за дверима односельця ОСОБА_25 , якого раніше знав та який був одягнений в червону курту, який в подальшому зайшов до будинку та приєднався до нанесення йому тілесних ушкоджень, в той час коли він вже лежав на підлозі. В ході слідчого експерименту потерпілий показав, за участі статистів, як по відношенню до нього розташовувалися перший хлопець та ОСОБА_15 , а також вказав, що третій хлопець, що мав дивакуватий вигляд зовнішності, ввійшовши до будинку стояв за ОСОБА_28 та ОСОБА_51 . Чи наносив вказаний хлопець йому удари, він не бачив, після чергових ударів ногами втрачав свідомість. Вказував, що вимоги передачі матеріальних цінностей висловлювали як ОСОБА_19 , так і ОСОБА_15 (а.п. 131 т.2). В ході судового засідання потерпілий підтвердив факт участі у вказаному слідчому експерименті, участь в якому приймав добровільно, повідомляв деталі злочину, які на той час пам`ятав краще.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1902 від 24.11.2020, у потерпілого були виявлені: тупа травма грудної клітини, що супроводжувалася переломами 4-го ребра праворуч, 5-12 ребер ліворуч, ускладених розривом правої легені та правобічним гемопневмотораксом. Характер свідчить про утворення ушкоджень, які входять у сукупність ушкоджень тупої травми груді від багаторазової дії тупого твердого предмета (предметів) за механізмом удар (удар-стиснення). За своїм характером ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя (п. 2.1.3 «й» Правил). Характер виявлених ушкоджень в наданих медичних документах свідчить, що ушкодження могли бути отримані не пізніше їх встановлення у медичному закладі 14.10.2020. Характер виявлених ушкоджень (перелом ребер по кільком анатомічним лініям, які супроводжувалися ушкодженнями легені) не характерні для виникнення внаслідок падіння на площину. Точну кількість прикладень травмуючої сили визначити не виявилося можливим через відсутність судово-медичних даних, однак можливо стверджувати про багаторазову дію тупих твердих предметів, якими могла бути взута нога, озброєна та неозброєна рука, інші тупі тверді предмети, які мають подібні властивості. Можливим є виникнення ушкоджень у потерпілого при механізмі на який він вказував під час проведення слідчого експерименту 18.11.2020 (а.п. 136-138 т.2). Для забезпечення проведення судово-медичної експертизи витребовувалася медична документація потерпілого ОСОБА_24 , що підтверджено ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10.11.2020 (а.с. 83-85 т.2) та протоколом тимчасового доступу до документів від 18.11.2020 та описом до нього (а.п. 85-86 т.2).

02.12.2020 змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.3 на ч.4 ст. 187 КК України (а.п. 139 т.2).

Згідно витягу з ЄРДР від 01.12.2020 відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 263 КК України внесені до ЄРДР, а 02.12.2020 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, роз`яснено право на захист, при цьому останній відмовився від отримання підозри та проведення слідчих дій (а.п. 140 т.2), що підтвердив сам ОСОБА_3 в ході судового засідання при дослідженні вказаних процесуальних документів за клопотанням сторони захисту ОСОБА_3 , вказавши, що йому пред`являлися процесуальні документи, але він від усього відмовився (а.с. 145-150 т.2).

Постановою від 02.12.2020 кримінальне провадження за ч.2 ст. 263 КК України відносно ОСОБА_3 об`єднано з кримінальним провадженням за ч.4 ст. 187 КК України (а.п. 152 т.2), у зв`язку з чим обвинувачених, в тому числі ОСОБА_3 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри (а.п. 153 т.2).

Відповідно до висновку СПЕ № 448 від 24.11.2020 ОСОБА_4 є осудним (а.с. 153-155 т.1).

Факт смерті ОСОБА_10 підтверджується копією свідоцтва про його смерть (а.с. 119, 128 т.1), матеріали кримінального провадження відносно нього виділено в окреме провадження (а.с. 161 т.1), та ухвалою суду від 23.02.2021 (наявною в ЄДРСР) кримінальне провадження відносно нього закрито, у зв`язку зі смертю ОСОБА_27 .

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 24.05.2022 доручалося керівнику Територіального відділення ДБР в м. Полтава провести перевірку зазначених ОСОБА_3 , під час його допиту в суді, фактів застосування до них методів психологічного та фізичного впливу під час досудового розслідування даного кримінального провадження (а.п. 109-110 т. 5). Постановою слідчого третього слідчого відділу ТУ ДБР розташованого в м. Полтава (дислокація м. Дніпро) від 14.07.2022, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 62022170030000298 від 21.06.2022 за попередньою кваліфікацією ч.2 ст. 365 КК України закрито, у зв`язку з відсутністю в діях співробітників Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області складу вказаного кримінального правопорушення (а.п. 47-49, 51-55, 60-67 т.2).

Стороною захисту ОСОБА_3 , після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, подано клопотання про визнання доказів по справі недопустимими.

Вирішуючи питання щодо допустимості доказів по справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Послідовність викладення в диспозиції правової норми наведених вище завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів кримінального судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, - захисту особи, суспільства та держави від злочинних посягань, охорони прав і свобод людини, забезпечення оперативного й ефективного розкриття кримінальних правопорушень і справедливого судового розгляду.

Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію.

В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права.

На користь відповідного висновку свідчить зміст ст. 87 КПК, якою визначено критерії недопустимості засобів доказування у зв`язку з недотриманням законного порядку їх одержання. Згідно з частиною першою цієї статті недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частинами другою і третьою цієї статті передбачено безальтернативний обов`язок суду констатувати істотне порушення прав людини і основоположних свобод і визнати недопустимими засоби доказування, отримані: в результаті процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, здійснених без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози його застосування; з порушенням права особи на захист; з показань чи пояснень, відібраних із порушенням права особи відмовитися від давання показань і не відповідати на запитання, або без повідомлення про таке право; з порушенням права на перехресний допит; з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування та прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; в результаті обшуку житла чи іншого володіння особи, якщо до проведення даної слідчої дії не було допущено адвоката.

З наведеного слідує, що імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини - заборони катування й нелюдського поводження (ст. 3 Конвенції, ч. 1 ст. 28 Конституції України), прав підозрюваного, обвинуваченого на захист, у тому числі професійну правничу допомогу (п. «с» ч. 3 ст. 6 Конвенції, ст. 59 Конституції України), на участь у допиті свідків (п. «d» ч. 3 ст. 6 Конвенції), права людини на повагу до свого приватного життя, недоторканність житла (ст. 8 Конвенції), на відмову давати показання щодо себе, членів своєї сім`ї та близьких родичів (ч. 1 ст. 63 Конституції України).

Відтак у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих  у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Виходячи з наведеного, суд може визнати той чи інший доказ недопустимим лише за умови, якщо допущені процесуальні порушення призвели до порушення прав і свобод людини, гарантованих Конвенцією або Конституцією України. Висновки з питань оцінки допустимості доказів, викладено в постанові ВП ВС від 31 серпня 2022 року у справі № 756/10060/17.

Виходячи з вищевикладеного, розглядаючи клопотання сторони захисту ОСОБА_3 щодо недопустимості доказів зібраних на стадії досудового розслідування, суд приходить до наступних висновків.

Доводи сторони захисту ОСОБА_3 про недопустимість як доказів витягу є ЄРДР, рапортів (а.п. 1-4 т.1), з підстав неузгодженості інформації в них, суд вважає безпідставними, оскільки з вказаних рапортів слідує, що інформація внесена до них черговим Криворізького РВП зафіксована з повідомлення на службу 102, зі слів заявників, якими були працівники закладів охорони здоров`я. Відповідно, вказана в рапортах інформація щодо побиття потерпілого невідомими особами, є первинною інформацію, перевірка якої здійснювалася в ході досудового та судового розгляду. Той факт, що розбійний напад вчинено саме обвинуваченими знайшло своє підтвердження в ході судового засідання. Відповідно, суд не знаходить підстав для визнання вказаних доказів недопустимими.

Доводи захисника ОСОБА_8 про недопустимість протоколу огляду місця події від 14.10.2020, у зв`язку з тим, що він проведений до внесення відомостей у ЄРДР, а згоду на проведення огляду в будинку потерпілого ОСОБА_6 , що був місцем вчинення кримінального правопорушення, надавав не сам ОСОБА_29 , а ОСОБА_52 , а також визнання недопустимою самої заяви ОСОБА_52 , суд розцінює критично, оскільки як встановлено в судовому засідання приміщення будинку АДРЕСА_3 , було місцем вчинення кримінального правопорушення, а сама процесуальна дія за своїм характером є саме огляд місця події з метою виявлення та фіксації відомостей щодо вчиненого кримінального правопорушення, а не обшуком та відповідно до ч.3 ст. 214 КПК України може бути проведена до внесення відомостей в ЄРДР. Вказаний огляд місця події проведений з дотриманням вимог ст. 237, 233 КПК України, за добровільної згоди на це потерпілого ОСОБА_6 , оскільки останній незважаючи на свій критичний стан, внаслідок отриманих травм, не маючи телефону, звернувся за допомогою інших осіб, повідомивши про вчинений відносно нього напад, ініціював виклик швидкої та працівників поліції, після чого був госпіталізований в тяжкому стані до лікарні та залишив на місці події довірену особу ОСОБА_40 , заява якої про згоду на огляд будинку потерпілого міститься в матеріалах справи.

Отже, повідомлення потерпілим інших осіб про вчинений відносно нього, в його будинку, злочин, виклик за його ініативою поліції та швидкої медичної допомоги, яка госпіталізувала його в тяжкому стані, свідчить про добровільну згоду потерпілого на проникнення до його домоволодіння, будинку. Вказане потерпілим та його представником не заперечувалося. Відповідно, вищевикладене виключає визнання недопустимими вказаних доказів та похідних від них доказів, з підстави відсутності в матеріалах кримінального провадження саме письмової згоди потерпілого на проникнення до його будинку. Подібні висновки сформовано в постанові ВС від 31 жовтня 2018 року у справі № 399/273/16-к.

Доводи захисника щодо відсутності в даному протоколі огляду місця події від 14.10.2020 характеристики технічних засобів, що використовувалися в ході процесуальної дії, як підстави для визнання вказаного доказу недопустимим, то суд вважає їх неспроможними, адже протокол містить дані щодо застосованого технічного засобу – фотоапарату «Саnon», а положення ст. 237, 233 КПК України не містять вимог зазначення більш детальних характеристик використаних технічних засобів.

Доводи захисника про те, що вказаний протокол не є документом, відповідно не є джерелом доказів, оскільки містить виправлення, не є допустимим доказом, суд не приймає до уваги, оскільки протокол відповідає вимогам 84, 104 КПК України, а наявні в ньому виправлення є незначними та несуттєвими, стосуються незначних деталей обстановки на місці події, після виправлення одразу вказано вірне розташування положення та назву речей (а.п. 6-18 т.1). Вказані недоліки протоколу є настільки незначними, що жодним чином не впливають на зміст протоколу та встановлених у ході процесуальної дії обставин, жодним чином не порушують права учасників провадження, а тому в розумінні ст. 87 КПК України, суд не знаходить підстав для визнання вказаного доказу недопустимим.

Щодо протоколу огляду від 14.10.2020, в ході якого оглянуто телевізор марки LG, добровільно виданий ОСОБА_49 , з його змісту слідує, що вказана процесуальна дія розпочата о 15:00 та закінчено о 15:36 год 14.10.2020, тобто вказану процесуальну дію розпочато до внесення відомостей в ЄРДР (15:28:13 14.10.2020 (а.п. 1 т.1)). Однак, фактичне проведення, завершення та оформлення вказаної процесуальної дії відбулося після внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР. Відповідно, на переконання суду, виявлений процесуальний недолік не є таким, що істотно порушує права та основоположні свободи учасників процесу, в тому числі обвинувачених, та не ставить під сумнів надійність і достовірність доказу, а тому суд не знаходить достатніх підстав для визнання вказаного доказу недопустимим.

Не знаходить суд й підстав для визнання недопустимим протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від потерпілого від 14.10.2020, доводи щодо недопустимості якого взагалі необґрунтовані перед судом, та зміст якого узгоджується з показами наданими потерпілим у судовому засіданні.

При вирішенні питання щодо недопустимості як доказу протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 14.10.2020 та протоколу роз`яснення права на захист від 14.10.2020 (а.п. 64-66, 68 т.1), у зв`язку з проведенням вказаних процесуальних дій до внесення відомостей до ЄРДР, суд зазначає, що відповідно до ст. 209 КПК України, особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Відповідно до ч.4 ст. 208 КПК України, затриманій особі негайно роз`яснюються право на захист.

Затримання особи безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безпосереднього переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні, а також особи підозрюваної у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, є подією, несподіваною для учасників, здійснюється без ухвали слідчого судді та відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому ст. 208 КПК України, не може вважатися порушенням вимог кримінального провадження (відповідні висновки викладені у постанові ВС від 14.06.2022 у справі № 463/5551/15).

При цьому, зі змісту протоколу затримання слідує, що вказана процесуальна дія, як і роз`яснення права на захист, розпочалася до внесення відомостей в ЄРДР, однак фактичне її проведення, з забезпеченням реалізації права на захист ОСОБА_3 , відбулося після внесення відомостей до ЄРДР. Як слідує з показів свідків ОСОБА_53 та ОСОБА_54 , які були залученими в якості понятих при проведення вказаної процесуальної дії, права ОСОБА_25 під час затримання не порушувалися та певний час учасники процесуальної дії чекали явки захисника. Відповідний процесуальний недолік, а саме незначна розбіжність в часі внесення відомостей до ЄРДР та початком процесуальної дії - затримання ОСОБА_25 , що складає хвилини, на переконання суду не є тим процесуальним недоліком, який істотно порушує конституційні/конвенційні права та основоположні свободи ОСОБА_3 та не може бути підставою для визнання вказаних доказів недопустимими, в розумінні ч.1 ст. 87 КПК України.

Доводи сторони захисту ОСОБА_3 щодо недопустимості як доказу протоколу тимчасово доступу до речей і документів від 18.11.2020 (а.п. 85-86 т.2), з підстави складення його за участі одного понятого, який не підписав вказаний протокол, суд вважає безпідставними, оскільки вказаний протокол містить підпис понятого ОСОБА_55 , на що суд звертав увагу захисника при повторному дослідженні вказаного документа за клопотанням сторони захисту. Більш того, положення ч.7 ст. 223 КПК України не відносять тимчасовий доступ до речей та документів до тих слідчих дій, які вимагають обов`язкової присутності двох понятих. Не містить таких вимог й ст. 165 КПК України. При проведення вказаної процесуальної дії не порушено жодних основоположних прав учасників провадження. У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що вказаний доказ є допустимим.

Щодо протоколу впізнання від 18.11.2020 (а.п. 106-108 т.2), в ході якого ОСОБА_24 впізнав ОСОБА_3 , який захисник ОСОБА_56 просив визнати недопустимим доказом через відмінності в одязі впізнаваних осіб, фоні фотокарток, а також через проведення впізнання за фотокартками, суд звертає увагу на те, що кожен з осіб, зображених на фотознімках пред`явлених для впізнання, є особою чоловічої статі, приблизного одного віку, кожен з них одягнений в одяг спортивного стилю, різного кольору. Зі змісту вказаного протоколу слідує, що впізнання потерпілим здійснювалося за сукупністю ознак, в тому числі характерною зовнішністю (очі, формою вух та обличчя), до того ж ОСОБА_3 потерпілий раніше добре знав, оскільки вони є односельцями. В ході судового засідання потерпілий ОСОБА_6 будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, з впевненістю, чітко вказав, що запам`ятав обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які здійснили відносно нього розбійний напад та заволоділи майном, не помилився щодо їх особи та здійснював їх впізнання за фотознімками під час досудового розслідування.

Той факт, що на пред`явлених для впізнання фотознімках ОСОБА_15 зображений на відмінному фоні, не є тим процедурним недоліком, який вплинув на результат проведеної слідчої дії, вказаний недолік не призвів до порушення прав людини і основоположних свобод та не ставить під сумнів достовірність вказаного доказу.

Можливість пред`явлення особи для впізнання за фотознімками визначено нормами КПК України, при цьому обов`язковість обґрунтування слідчим необхідності проведення впізнання саме за фотознімками законодавством не передбачено, що унеможливлює визнання доказу недопустимим на цій підставі. Аналогічні висновки викладено в постановах ВС від 03.09.2020 - № 464/9093/16-к, від 10.09.2021 - № 756/16332/15-к.

Доводи сторони захисту ОСОБА_3 про необхідність визнання недопустимим протоколу пред`явлення речей для впізнання від 18.11.2020 (а.п. 115 т.2), оскільки для впізнання надано пульт з вставками червоного кольору, суд розцінює критично, оскільки в ході вказаної процесуальної дії потерпілий впізнавав не пульт, а телевізор, викрадений у нього. Крім цього, впізнання проводилося з дотриманням вимог ст. 229 КПК України, для впізнання представлено чотири телевізори однієї марки, серед яких потерпілий за сукупністю ознак, зокрема ступенем зносу, червоною вставкою впізнав належний йому телевізор. Норма закону не містить вимог щодо повної ідентичності представлених для впізнання речей, такі речі безумовно мають певні відмінності, за якими потерпілим й було впізнано належний йому телевізор. Вказаний телевізор був предметом огляду всіма учасниками процесу в ході судового розгляду. Проведення процедури впізнання предмета, за вказаних обставин, не призвело до порушення прав людини і основоположних свобод та не ставить під сумнів достовірність вказаного доказу, а тому підстав для визнання його недопустимим, в розумінні ст. 87 КПК України, суд не вбачає.

Сторона захисту просила суд визнати недопустимим висновок експерта № 1902 від 20.11.2020 (а.п. 136-138 т.2), у зв`язку з зазначенням у його описовій частині «… избит неизвестными дома в ночь на 12.10.20». Крім цього, під час дослідження вказаного доказу судом, захисник вказував, що експерт не відповів на питання номер два, у зв`язку з чим клопотав про допит експерта в суді, яке залишено судом без задоволення з підстав повноти та чіткості висновку експерта.

Так, на питання поставлене перед експертом: «Чи маються у ОСОБА_6 тілесні ушкодження, які характерні при паданні з висоти власного зросту без надання тілу прискорення чи з наданням такого прискорення, з подальшим ударом об рівну поверхню або об поверхню з обмеженою контактуючою поверхнею? Якщо так, які це тілесні ушкодження, їх ступінь, локалізація, час спричинення та механізм виникнення?», експерт надав чітку та недвозначну відповідь, яка виключає її подвійне тлумачення: «Характер виявлених ушкоджень (перелом ребер по кільком анатомічним лініям які супроводжувалися ушкодженням легені) не характерні для виникнення внаслідок падіння на площину». Тобто, надаючи відповідь на вказане питання, експерт виключив можливість виникнення отриманих потерпілим тілесних ушкоджень при падінні з висоти власного зросту, як з наданням йому прискорення, такі і без надання прискорення, з подальшим ударом об рівну поверхню або поверхню з обмеженою контактуючою поверхнею.

Щодо зазначення в описовій частині висновку експерта (мовою оригіналу) «…избит неизвестными дома в ночь на 12.10.20», то суд звертає увагу на те, що вказані дані зазначені у тексті висновку саме за інформацією, яка містилася в медичній картці стаціонарного хворого ОСОБА_24 , та відповідно фіксувалася в ній медичними працівниками. Відповідно, допит експерта з приводу вказаної інформації є безпідставним, оскільки не стосується зроблених ним висновків. Згідно висновку експерта, характер ушкоджень ОСОБА_24 свідчив, що вони могли бути отримані не пізніше дати їх встановлення в медичному закладі 14.10.2020, в той час, як дата заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_31 – 14.10.2020, підтверджена в судовому засіданні сукупністю досліджених доказів, зокрема показаннями потерпілого, обвинуваченого ОСОБА_13 та іншими доказами. Причетність конкретних осіб до вчинення розбійного нападу на потерпілого була предметом досудового розслідування по даному провадженню, з подальшим її доведенням на стадії судового розгляду. У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для визнання вказаного висновку експерта недопустимим доказом.

Щодо недопустимості протоколу роз`яснення права на захист від 02.12.2020 (а.с. 147 т.2), у зв`язку тим, що у ньому не викладено, яке бажання висловив ОСОБА_15 , не вказано хто поняті, та визнання недопустимими повідомлень про підозру (а.п. 148-150 т.2), у зв`язку тим, що повідомлення про підозру здійснено без понятих, а повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри (а.п. 153-157 т. 2) - без понятих та захисника, суд звертає увагу на те, що положення ст. 278 КПК України, які регламентують порядок вручення підозри, не містить вимоги щодо обов`язкової присутності при вказаній процесуальній дії захисника та понятих. Більш того, в ході судового засіданні, під час дослідження вказаних процесуальних документів за клопотанням сторони захисту ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_15 підтвердив той факт, що йому дійсно вручалися вказані процесуальні документи, але він від усього відмовився, що є його процесуальним правом. 02.12.2020 матеріали двох кримінальних проваджень було об`єднано в одне, в якому обвинувачений ОСОБА_15 мав захисника. В подальшому, як на стадії досудового, так і судового розгляду обвинувачений ОСОБА_15 користувався послугами професійних адвокатів -захисників, мав можливість захищатися від пред`явленого обвинувачення, а тому суд приходить до висновку, що право на захист обвинуваченого ОСОБА_3 не було порушено.

Доводи сторони захисту ОСОБА_3 щодо визнання недопустимими постанови та протоколу відібрання біологічних зразків для проведення експертизи у ОСОБА_3 від 14.10.2020 (а.п. 75, 76 т.1), а також похідних від нього доказів, у зв`язку з їх прийняттям та проведенням до внесення відомостей в ЄРДР, суд розцінює критично, оскільки, як слідує зі змісту кожного із вказаних процесуальних документів від 14.10.2020, які містять підпис ОСОБА_3 про ознайомлення з їх змістом, в них вказано єдиний унікальний номер кримінального провадження, сформований в ЄРДР, що має місце при реєстрації кримінального провадження в ЄРДР. Постанова від 14.10.2020 містить дані про визначення груп слідчих та прокурорів, що свідчить про вчинення вказаних процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень після внесення відомостей до ЄРДР.

Процесуальний недоліків у виді наявних часових розбіжностей в протоколі отримання зразків від 14.10.2020, не призводить до істотного порушення конституційних/конвенційних прав та свобод ОСОБА_3 , які в розумінні ст. 87 КПК України, давали б підстави визнати доказ недопустимим.

Більш того, дактилокарти, як зразки, що отримуються для проведення експертного дослідження, самі по собі не містять обставин, що входять до предмету доказування у кримінальному провадженні, а відтак не мають окремого доказового значення. Їх особливий процесуальний статус покликаний насамперед на перевірку вже наявного у сторони кримінального провадження доказу, забезпечення повноти й об`єктивності проведеного дослідження з метою встановлення предмету конкретної експертизи (подібні висновки в питанні зразків для експертиз викладені в постанові ККС від 20.06.2022 по справі № 646/8454/17). Тобто, дактилокартки, які використовуються в процесі експертизи не є самостійним доказом по справі, а є зразком, що покликаний сприяти в перевірці вже отриманого доказу (в даному випадку вилучених з місця події відбитків пальців рук), при цьому зміст такого зразка є незмінним та не залежить від присутності захисника при його відібранні. Самі відбитки пальців рук, які були предметом перевірки експертизи, вилучалися при проведенні огляду місця події, в порядку визначеному законом.

Беручи до уваги викладене, суд не знаходить достатніх підстав для визнання вищевказаних доказів недопустимими, відповідно відсутніми є й підстави для визнання недопустимими похідних доказів, зокрема висновку експерта № 19/104-17/1/1890 від 28.10.2020, яким встановлено наявність відбитків пальців рук ОСОБА_3 на висувній шафі в будинку ОСОБА_6 , куди ОСОБА_3 вхожим не був.

Доводи захисника ОСОБА_8 щодо недопустимості протоколу слідчого експерименту від 18.11.2020, суд розцінює критично, оскільки протокол містить інформацію про те, що слідчий експеримент проведено за участі о/у Криворізького РВП ОСОБА_57 , який лише здійснював відеозйомку (а.п. 128 т.2), протокол підписано ОСОБА_57 (а.п. 130 т.2). Враховуючи, що ОСОБА_57 здійснював виключно відеозйомку процесуальної дії, відсутня необхідність посвідчення ним правильності та повноти змісту протоколу слідчого експерименту на кожному аркуші протоколу, вірність якого підтверджена підписами понятих та потерпілого. Про те, що відеозапис здійснений під час слідчого експерименту записано на диск, слідує зі змісту протоколу (а.п. 129 т.2) та підтверджено наявністю вказаного диску в матеріалах справи, належним чином опечатаного, конверт з яким відкритий, а диск досліджений у ході судового засідання (а.с. 131 т.2).

При відкритті конверту з диском, на яку містився відеозапис слідчого експерименту, та його відтворенні в ході судового засідання, за присутності учасників процесу, встановлено, що диск містить два файли. Один з яких - IMG 3460, було відтворено та саме на ньому зафіксовано хід слідчого експерименту. Інший запис не відкрився. Як пояснював прокурор в ході судового засідання, відеозапис слідчого експерименту зафіксовано лише на одному файлі IMG 3460. Вказане узгоджується зі змістом самого відеозапису слідчого експерименту, який є безперервним, та на якому зафіксовано зазначення слідчим дати проведення слідчого експерименту 18.11.2020, його учасників, повністю відображено процедуру проведення слідчого експерименту, відсутність в учасників будь-яких зауважень (а.п. 131 т.2). В ході судового засідання потерпілий підтвердив свою участь у проведенні вказаного слідчого експерименту.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання вказаного доказу недопустимим.

Після з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, аналізуючи показання обвинувачених, зокрема обвинуваченого ОСОБА_3 , який вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, обвинуваченого ОСОБА_4 який визнав свою вину в пред`явленому обвинуваченні, показання потерпілого та свідків, які мають логічний та послідовний характер та узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, зокрема з показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 , оцінюючи всю сукупність зібраних по справі доказів, надавши їм оцінку, суд вважає, що вина обвинувачених у вчинені нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, при обставинах викладених в обвинувальному акті доведена поза розумним сумнівом, а їх дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України. Також суд приходить до висновку про доведеність поза розумним сумнівом вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України за ознакою носіння кастету без передбаченого законом дозволу.

При цьому суд бере до уваги покази потерпілого ОСОБА_6 , які під час судового розгляду кримінального провадження були незмінними, логічними та послідовними, узгоджуються з іншими доказами по справі щодо часу, місця та обставин вчинення відносно нього розбійного нападу, учасників такого нападу. Так, показання ОСОБА_6 узгоджуються з показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 щодо участі у даному нападі ОСОБА_3 , що останнім заперечувалося. Як потерпілий, так і ОСОБА_4 , кожен з яких не мають жодних підстав для обмовляння ОСОБА_3 , вказували на те, що ОСОБА_3 приймав участь у розбійному нападі відносно ОСОБА_6 . Як вказував ОСОБА_4 , саме ОСОБА_3 будучи односельцем ОСОБА_6 та знаючи потерпілого, місце його проживання, спонукав його та ОСОБА_18 піти «на діло», яким й був розбійний напад на потерпілого. Як потерпілий, так і ОСОБА_4 , кожен окремо, не маючи підстав для обмовляння ОСОБА_3 вказували на те, що ОСОБА_3 наносив удари потерпілому в процесі розбійного нападу на нього, а також висловлював вимоги негайно передати майна та документи на будинок. Потерпілий ОСОБА_6 неодноразово вказував у ході судового засідання, що впізнав серед нападаючих ОСОБА_3 , який був взутий у червоні кросівки та наносив йому удари ногами разом з ОСОБА_51 . Факт участі ОСОБА_3 в розбійному нападі підтверджує й наявність відбитків пальців його рук у будинку потерпілого, куди він раніше вхожим не був.

Доводи адвоката ОСОБА_8 щодо необхідності критичного відношення до показів свідка ОСОБА_34 , оскільки остання нібито вороже налаштована проти ОСОБА_3 , суд розцінює критично, оскільки покази свідка ОСОБА_58 є логічними, послідовними, а реальних підстав для обмовляння обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено. Свідок надавала покази під присягою, повідомляла обставини щодо подій які їй відомі, в тому числі щодо її сина ОСОБА_39 . Більш того, надані свідком ОСОБА_34 покази повністю узгоджуються з показами обвинуваченого ОСОБА_39 .

Покази ОСОБА_4 також є послідовними та логічними, узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_24 щодо часу, місця, обставин та події розбійного нападу на потерпілого. Логічними та такими, що узгоджуються з іншими доказами по справі є показання ОСОБА_13 щодо обставин зміни ОСОБА_3 взуття на червоні кросівки, що відповідав кольору куртки ОСОБА_25 та були придбані у нього ( ОСОБА_13 ). Вказане повністю узгоджується з показами свідка ОСОБА_58 , яка вказувала про знайдені в її квартирі темні кросівки ОСОБА_25 , які раніше бачила на ньому. Це повністю спростовує доводи ОСОБА_3 про те, що він одягнув червону куртку та кросівки лише наступного дня після подій з ОСОБА_59 .

Разом з тим, суд критично оцінює покази ОСОБА_13 в тій частині, що перший удар потерпілому наніс не він, адже вказане спростовується показами потерпілого, який не має підстав обмовляти останнього, та надаючи суду покази під присягою в судовому засіданні, а також під час слідчого експерименту на стадії досудового розслідування, зазначав, що перший удар наніс йому саме ОСОБА_36 .

Також неспроможними суд вважає пояснення ОСОБА_13 про те, що він розпочав наносити удари потерпілому під тиском ОСОБА_25 , який погрожував йому, адже будучи товаришем ОСОБА_25 , обвинувачений ОСОБА_19 мав реально оцінювати співмірність ризику можливого заподіяння йому певних ушкоджень ОСОБА_28 , та характер тих злочинних дій, які вони вчиняли відносно потерпілого, зокрема характер та кількість нанесених ударів потерпілому, його стан після нанесення таких ударів. Більш того, ОСОБА_19 не був позбавлений можливості припинити свої злочинні дії, надати допомогу потерпілому, викликати швидку медичну допомогу, повідомити до поліцію про вчинене кримінальне правопорушення, з`явитися з зізнанням. Однак, останній не вчинив вказаних дій, а прийнявши активну участь у розбійному нападі на потерпілого, що був поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, залишив потерпілого в тяжкому стані, з численними тілесними ушкодженнями та прослідував з іншими учасниками нападу до ОСОБА_16 , де продовжив вживати алкоголь, переглядати викрадений у потерпілого телевізор та лише після його встановлення працівниками поліції, почав сприяти слідству.

Покази ОСОБА_25 надані в ході судового засідання не узгоджуються з вище вказаними доказами по справі, є нелогічними та непослідовними. Серед іншого, ОСОБА_15 вказував, що 13.10.2020 мав за дорученням дядька, отримавши від нього кошти їхати до ОСОБА_60 у справах, але натомість він приїхав до с. Зелений Гай Криворізького району Дніпропетровської області. Перебуваючи у вказаному селі, він після спільного розпивання алкоголю з ОСОБА_61 та ОСОБА_20 , здійснив дзвінок ОСОБА_18 , після чого поїхав за ним до м. Кривого Рогу, нібито з метою взяти у ОСОБА_18 зарядний пристрій до телефону, при тому, що ОСОБА_15 проживав у одному селі з ОСОБА_49 . Як вказував ОСОБА_19 , вже телефонуючи ОСОБА_18 , ОСОБА_15 пропонував останньому ОСОБА_62 », яким як виявилося був розбійний напад на потерпілого, місце проживання якого знав лише ОСОБА_15 , який був його односельцем.

Про те, що дії обвинувачених були поєднаними спільним наміром та попередньою змовою на вчинення розбійного нападу, свідчить той факт, що вони спільно прийшли до потерпілого в нічний час доби, хоча потерпілого знав лише ОСОБА_15 , разом зайшли до будинку потерпілого та спільно почали наносити потерпілому численні удари по різним частинам тіла, висловлюючи при цьому вимоги віддати матеріальні цінності та документи на будинок.

Дії обвинувачених були умисними, проявилися у неочікуваному, раптовому нападі на потерпілого, в належному йому будинку, при цьому напад полягав у нанесенні численних ударів потерпілому, що спричинило йому тяжкі тілесні ушкодження та супроводжувалося висловленням вимог про негайне передання матеріальних цінностей та документів на будинок, а після відповідей потерпілого про відсутність коштів, телефону та документів на будинок, обвинувачені, діючи спільно, будучи об`єднані єдиним злочинним наміром, доповнюючи протиправні дії один одного, продовжували наносити потерпілому удари по різним частинам тіла, після чого, останні заволоділи майном потерпілого, залишивши потерпілого лежати на підлозі належного йому будинку. Свої протиправні дії відносно потерпілого останні знімали на мобільний телефон, що підтверджено в ході судового засідання показами ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_16 , якому таке відео демонструвалося, що є свідченнях неабиякої зухвалості. Нанісши тілесні ушкодження потерпілому та заволодівши його майном, зокрема телевізором, обвинувачені пішли разом до ОСОБА_16 , подарувавши йому вказаний телевізор, тобто розпорядилися ним на їх власний розсуд.

Пояснення ОСОБА_3 про його непричетність до вказаного розбійного нападу на ОСОБА_6 , суд розцінює критично, оскільки вони спростовуються сукупність вищевказаних доказів, безпосередньо досліджених судом, які є належними та допустимими.

Пояснення ОСОБА_3 щодо відсутності його вини у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 263 КК України, суд також розцінює критично, оскільки вони спростовані сукупністю безпосередньо досліджених судом доказів, які є належними та допустимими.

Так, твердження ОСОБА_3 щодо того, що предмет схожий на кастет у нього не вилучався, а лежав на столі слідчого та він лише взяв його в руки для огляду, суд вважає неспроможними, оскільки вказане спростовується протоколом затримання особи, в якому зафіксовано факт вилучення вказаного предмету саме з лівої кишені куртки ОСОБА_3 , при цьому він будучи обізнаний зі своїми процесуальними правами при затриманні, підписав протокол затримання без будь-яких зауважень та доповнень, заяв не подав та факт вилучення у нього предмету схожого на кастет заперечив лише під час дослідження протоколу затримання (а.п. 64-66 т.1). Більш того, факт вилучення кастету з кишені куртки ОСОБА_3 , в їх присутності та присутності захисника ОСОБА_3 , в ході судового засідання підтвердили свідки ОСОБА_54 та ОСОБА_53 ? які були присутніми в якості понятих при складенні протоколу затримання ОСОБА_3 та вилучення у нього кастету.

Про те, що ОСОБА_3 13.10.2020 мав при собі металевий кастет вказував обвинувачений ОСОБА_4 , перед яким ОСОБА_3 хизувався ним у м. Кривому Розі під час спільного розписання алкоголю, а також свідок ОСОБА_50 , який вказував, що 13.10.2020 ОСОБА_3 приходив до нього з кастетом, у решти чоловіків ( ОСОБА_61 та ОСОБА_21 ) він кастету не бачив.

Покази вказаних свідків є логічними, послідовними, узгодженими між собою та повністю спростовують доводи ОСОБА_3 про відсутність у нього кастету, не вилучення кастету у нього при затриманні, відсутності понятих при такому вилученні.

Суд вважає, що невизнання ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, є його позицією по справі, з метою можливого уникнення відповідальності.

Пояснення ОСОБА_63 , який був допитаний в якості свідка та повідомив суд про те, що потерпілий ОСОБА_6 не бачив осіб, які напали на нього, суд розцінює критично, оскільки ОСОБА_45 не є очевидцем даного кримінального правопорушення. Надані ним покази, є виключно показами з чужих слів, а саме зі слів потерпілого ОСОБА_6 , як вказував про це ОСОБА_64 . Однак, його покази не узгоджуються з показаннями самого потерпілого ОСОБА_6 , який будучи безпосереднім учасником події – потерпілим від розбійного нападу, будучи безпосередньо допитаним у судовому засіданні під присягою, послідовно та категорично зазначав, що нападників бачив та впізнав у них раніше знайомого односельця ОСОБА_3 , а інший нападників він на момент нападу не знав, а нині вказував, що ними були ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , який помер. Аналогічні пояснення потерпілий надавав в ході слідчого експерименту з ним під час досудового розслідування. Покази свідка ОСОБА_45 , суд розцінює критично й через те, що останній є товаришем ОСОБА_25 , обвинувачується з ним по одному кримінальному провадженню в іншому суді, є особою, відносно якої раніше застосовувалися заходи примусового медичного характеру, що ним визнано в судовому засіданні, що викликає обґрунтовані сумніви в достовірності показів свідка, який до того ж повідомляв, що покази надані потерпілим у суді йому відомі зі слів його товариша, що був присутнім у судовому засіданні в якості слухача. Більш того, надаючи свої показання суду, останній вказував, що прийшов повідомити конкретні обставини, ухилявся від надання відповідей на уточнюючі питання учасників провадження та суду, плутався в періоді інкримінований подій. Беручи до уваги викладене, суд критично оцінює пояснення свідка ОСОБА_45 , вважаючи їх неспроможними та такими, що даються з метою уникнення відповідальності ОСОБА_3 .

Безпосередньо дослідивши сукупність доказів по даному кримінальному провадженню, надавши їм оцінку на предмет належності, допустимості та достатності для прийняття судового рішення, суд приходить до висновку, що всі вищевказані докази в їх сукупності, поза розумним сумнівом доводять вину обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, а ОСОБА_3 також у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 263 КК України.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд бере до уваги ступінь тяжкості скоєного злочину за ч. 4 ст. 187 КК України, який згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, його обставини та наслідки, участь кожного з обвинувачених у його вчиненні, їх роль у вчиненні розбійного нападу, а також  дані, які характеризують особу кожного з обвинувачених. При вирішенні питання про призначення ОСОБА_65 покарання за ч.2 ст. 263 КК України, суд також враховує тяжкість даного кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, його обставини та особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Вивчаючи дані про особу ОСОБА_3 суд враховує, що він вину у пред`явленому обвинуваченні не визнав, офіційно не працевлаштований, на військовому обліку не перебуває, неповнолітніх дітей та інших утриманців не має (а.п. 83-84), на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (а.п. 85-86 т.1), раніше притягався до кримінальної відповідальної відповідальності за злочин проти власності, судимість за який погашена в силу ст. 89 КК України (а.п. 87-88 т.1), однак відповідних висновків для себе не зробив та знову вчинив злочин проти власності, однак вже з кваліфікуючими ознаками, поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав, за медичною допомогою до лікаря нарколога не звертався, але звертався за медичною допомогою лікаря психіатра в період з 2004 по 2018 роки (а.п. 114, 116-117 т.1), визнаний осудним (а.с. 153-155 т.1), офіційно не працевлаштований (а.п. 121 т.1), перебуває на військовому обліку (а.п. 123 т.1), за місцем навчання та мешкання характеризувався позитивно (а.п. 124-127 т.1), раніше притягався до кримінальної відповідальності за злочин проти власності, судимість за який погашена в силу ст. 89 КК України (а.п. 119-120 т.1), однак відповідних висновків для себе не зробив та знову вчинив злочин проти власності, однак вже з кваліфікуючими ознаками, поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. Також суд враховує стан здоров`я ОСОБА_4 (а.с. 160 т.1, 98, 135, 139 т.2), проходженням ним курсу лікування відповідно до встановленого діагнозу (а.с. 13, 60 т.7).

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3   судом не встановлено.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки останній вину визнав, надав суду показання, повідомив суду обставини, які відомі йому як учаснику та відповідно очевидцю кримінального правопорушення, чим сприяв розкриттю кримінального провадження та судовому розгляду.

Обставинами, які обтяжують покарання кожного з обвинувачених на стадії досудового розслідування не встановлено.

При призначенні покарання кожному з обвинувачених, суд враховує роль кожного з них у вчиненні розбійного нападу на потерпілого. Так, суд враховує, що ініціатором вказаного нападу був ОСОБА_3 , який є єдиним з нападників, хто будучи односельцем ОСОБА_24 знав потерпілого, його місце проживання, наявність у потерпілого вад зору, про що він сам зазначав у ході судового засіданні. Саме він, як встановлено в ході судового засідання, пропонував учасникам нападу «діло», яким і виявився напад на потерпілого. При цьому, як ОСОБА_15 , так і ОСОБА_19 , були активними учасниками нападу, кожен з них наносив удари потерпілому та висловлював вимогу про передачу майна, документів на будинок, саме ОСОБА_15 наказав ОСОБА_18 нести майно потерпілого до ОСОБА_17 .

Беручи до уваги зазначене вище, позицію потерпілого, який при призначенні покарання обвинуваченим покладався на розсуд суду, позицію представника потерпілого яка в інтересах потерпілого підтримала прокурора в питанні міри покарання обвинувачених, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, яке є особливо тяжким, вчиненим з корисливою метою та поєднаним з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, його обставини, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , його роль у вчиненні даного правопорушення, а також враховуючи відсутність обставин які пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_3 , суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 неможливо без ізоляції від суспільства та йому необхідно призначити покарання у виді 11 років позбавлення волі, з конфіскацією майна. На переконання суду, саме такий вид і розмір покарання відповідатиме меті кримінального провадження, буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 263 КК України, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким, його обставини, особу обвинуваченого, відсутність як обтяжуючих, так і пом`якшуючих покарання обставин, а тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді арешту в межах санкції інкримінованої статті, вважаючи, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_3 більш суворого виду покарання з тих, що визначені в санкції вказаної статті.

Разом з тим, суд вважає, що застосування покарання у виді штрафу або громадських робіт, передбачене в санкції ч.2 ст. 263 КК України, враховуючи відсутність у ОСОБА_25 офіційного працевлаштування та його неналежну поведінку у суспільстві, не бажання стати на шлях виправлення, не може бути застосовано до обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки не відповідатиме меті кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та не зможе запобігти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним інших кримінальних правопорушень.

Враховуючи сукупність злочинів вчинених ОСОБА_3 , яка є реальною, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за сукупністю злочинів, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, з застосуванням принципу частково складення кримінальних покарань, застосувавши положення ст. 72 КК України, відповідно до якої одному дню арешту відповідає один день позбавлення волі, а тому суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому ОСОБА_65 остаточне покарання у виді позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_4 , то враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким, поєднаним з насильством над потерпілим, його обставини та наслідки, ступінь участі останнього у його вчиненні, зокрема як нанесення ним ударів потерпілому, так і висловлення вимог щодо передачі майна, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який утриманців не має, не судимий в силу ст. 89 КК України, характеризується позитивно, вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав, надав визнавальні показання, чим сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що суд визнає обставиною, яка пом`якшує його покарання, відсутність обставин, які обтяжують його покарання, а також враховуючи стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , який на даний час пройшов необхідний курс лікування, суд вважає за можливе призначити йому мінімальне покарання визначене санкцією інкримінованої статті. На переконання суду саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередженню вчинення ним нових злочинів.

Відповідно до ст. 69 КК України, про застосування положень якої до нього просив ОСОБА_19 , суд умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією відповідної статті, лише за умови наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та з урахуванням особи винного.

При цьому, факт визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом`якшує покарання. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу, осуд своєї поведінки, вжиття заходів для виправлення вчиненого. Відповідна позиція сформована у постанові ВС від 27.04.2021 у справі № 520/16394/16-к.

За результатами розгляду даного кримінального провадження, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України, оскільки встановлені судом пом`якшуючі обставини не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, одним із об`єктів якого є життя та здоров`я людини. Виявлена у обвинуваченого під час досудового розслідування хвороба, за якою він пройшов курс лікування, також не є обставиною, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

ОСОБА_4 дійсно визнав свою вину у вчиненому, надав покази суду, чим сприяв розкриттю злочину, але ознак щирого каяття ним у вчиненні вказаного правопорушення судом не встановлено, оскільки обвинувачений не висловлював щирого жалю з приводу вчиненого, не вжив жодних заходів щодо спокутування своєї вини перед потерпілим, зокрема шляхом вибачення, відшкодування вартості втраченого та неповерненого майна. Більш того, він заперечував той факт, що наніс перший удар потерпілому, хоча вказане знайшло своє підтвердження в ході судового засідання. На переконання суду, поведінку обвинуваченого ОСОБА_13 під час судового розгляду та визнання ним вини свідчать виключно про бажання застосування до нього мінімально можливого покарання, що не свідчить про щирість каяття.

Відповідно, підстав для застосування до обвинувачених положень ст.ст. 69, 69-1, 75 КК України судом не встановлено.

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлявся.

Відповідно до ст. 124 КПК України, з обвинувачених підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів при проведенні експертиз.

При цьому, витрати на проведення експертизи зброї в рамках обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст. 263 КК України підлягають стягненню виключно з ОСОБА_3 .

Питання щодо речових доказів по справі підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обраний щодо кожного з обвинувачених – тримання під вартою, застосований ухвалами слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 16.10.2020 (а.п. 96-98, 138-140 т.1), востаннє продовжений ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 20.10.2022 (а.п. 111-112 т.7), підлягає залишенню без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ч.2 ст. 373, ст.ст. 374, 376, п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, суд, -  

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 263 КК України та ч.4 ст. ст. 187 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 263 КК України у виді арешту на строк 5 (п`ять) місяців

-за ч.4 ст. 187 КК України у виді 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом частково складення призначених покарань, з застосуванням положень ст. 72 КК України, суд вважає за необхідне остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 11 (одинадцяти) років 2 (двох) місяця позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту затримання – 14 жовтня 2020 (а.п. 96-98 т.1).

ОСОБА_4   визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту затримання 16.10.2020 (а.п. 138-140 т.1).  

Запобіжний захід щодо кожного з обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у вигляді тримання під вартою, залишити без змін до набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 , судові витрати на користь держави за залучення експерта для проведення експертизи зброї № 19/104-17/1/1891 від 26.10.2020 в розмірі  980 гривень 70 копійок (а.п. 212 т.1).

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з кожного в рівних частках, судові витрати на користь держави за залучення експерта для проведення експертиз: № 19/104-17/1/1890 від 28.10.2020 в розмірі 1961 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят одна) гривні 40 копійок (а.п. 4 т.2); № 19/104-17/1/2092 від 25.11.2020 в розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) гривень 60 копійок (а.п. 27 т.2); № 19/104-17/1/2023 від 03.12.2020 в розмірі 1634 (одна тисяча шістсот тридцять чотири) гривень 50 копійок (а.п. 56 т.2), на загальну суму 4903 (чотири тисячі дев`ятсот три) гривні 50 копійок, тобто з кожного по 2451 (дві тисячі чотириста п`ятдесят одна) гривні 75 копійок.

Речові докази:

- фрагмент ковдри та футболка зі слідами РБК поміщені до пакетів відповідно EXP 0017957 та EXP 0017958, передані на зберігання до камери схову (а.п. 51-52 т.2) – знищити.

- змиви з підлоги вилучені до паперового конверту, передані до камери схову речових доказів Криворізького РВП КВП (а.п. 27 т.1) – знищити;

- п`ять фрагментів палиці, поміщені до спеціального пакету № 4146422 після проведення експертизи, передані на зберігання до камери зберігання речових доказів – знищити (а.п. 66-67 т.2).

- телевізор марки LG Ultra Slim, моделі 21 FU6RL з серійним номером 810 UT00320, пульт дистанційного керування чорного кольору, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6 (а.п. 126 т.2) - залишити законному володільцю ОСОБА_6

- липкі стрічки зі слідами папілярних ліній, первинне пакування (а.п. 40 т.2), які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження.

- кастет, після проведення експертизи поміщений у спец пакет № EXP 2815522, переданий до камери зберігання речових доказів Криворізького РВП (а.п. 216-217 т.1) – знищити.

- паперовий конверт, в якому знаходяться дактилокарти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_41 (а.п. 22-23 т.2), які долучені до матеріалів кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

- паперовий конверт, в якому знаходяться дактилокарти ОСОБА_10 (а.п. 39, 40-41 т.2), які долучені до матеріалів кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Матеріали кримінального провадження № 12020040450000474 від 14.10.2020 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі № 177/1607/20 (провадження № 1-кп/177/25/22).

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, захисникам, потерпілому, представнику потерпілого та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, підлягає виконанню на всій території України й звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Суддя                                                                     ОСОБА_1