АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-165/2007 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія земельні Манько М.В.
правовідносини Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 5 " лютого 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Качан О.В., Корнієнко Н.В.
при секретарі Наконечна М.М.
з участю адвоката ОСОБА_5
відповідача ОСОБА_6.,ОСОБА_4
позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_2 на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 28 листопада 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1та ОСОБА_3та ОСОБА_4про у учення перешкод в користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 таОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що в травні 1987 року вони стали власниками 1/4 частини АДРЕСА_1. Осінню 1987 року вони придбали розбірний металевий гараж і установили із згоди бувшого сусіда, ОСОБА_7 на межі їх земельних ділянок, що знаходились у їх користуванні. Таку ж згоду на розташування гаража давали і подружжя ОСОБА_8, які купили у ОСОБА_7 належну йому частину будинковолодіння. У ОСОБА_8 належну їм частину будинковолодіння купив відповідач по справі ОСОБА_6, який з усім був згідний, але потім став на початку 2006 року вимагати від них прибрати гараж, а коли вони відмовились , то ОСОБА_6. поставив свою огорожу і забетонував так стовпчики, що двері гаража не відчиняються. Добровільно прибрати огорожу ПОСОБА_6. відмовляється, чим позбавляє їх користуватись належною їм власністю - гаражем, чим завдає їм і моральної шкоди. Просили суд зобов'язати ОСОБА_6 не чинити їм перешкод в користуванні гаражем, який розташований на земельній ділянці між АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 і прибрати огорожу, вигородивши їх гараж та надати можливість використовувати гараж за призначенням, а також стягнути на їх користь по 2500 гривень моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду від 28 листопада 2006 року в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2. до ОСОБА_6 таОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю та стягненню моральної шкоди відмовлено.
2
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2. просять рішення Смілянського міськрайонного суду від 28 листопада 2006 року скасувати, вважаючи , що суд першої інстанції зробив невідповідність висновків обставинам справи та постановив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права і постановити нове рішення, яким задоволити їх позовні вимоги.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Сторони являються співвласниками суміжних садиб, за кожною з яких закріплено відповідні земельні ділянки. ОСОБА_2. в 1987 році без відповідного дозволу органу місцевого самоврядування встановив металевий гараж, частина якого знаходиться на земельній ділянці сусідської садиби АДРЕСА_2 Письмовий дозвіл на таке розміщення гаража надавав бувший власник 1/4 частини АДРЕСА_2 в м. Сміла. Але дозволу на вилучення з його землекористування відповідної частини земельної ділянки під розташований гараж та передачі частини земельної ділянки в землекористування ОСОБА_2., бувший власник частини АДРЕСА_2 ОСОБА_7 не надавав і таке вилучення земельної ділянки не проводилось. В 2006 році нові власники АДРЕСА_2 в м. Сміла встановили новий паркан по межі земельних ділянок між АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, не порушуючи меж землекористування. Але встановлена огорожа перешкоджає відкривати ворота гаража ОСОБА_2. При таких обставинах ОСОБА_6. таОСОБА_4 не порушили права землекористування ОСОБА_2. та його право власності на гараж.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і не встановивши наявність порушеного права, за захистом якого спрямоване звернення до суду, постановивши судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції постановив правильне рішення, яким відмовив позивачам в задоволенні позову.
Посилання апелянта на те, що між сторонами по справі був встановлений порядок землекористування відповідно до ст. 42 ЗК України в редакції 1991 року, а такий порядок землекористування повинен бути між нинішніми власниками сусідніх садиб являються безпідставними, так як дана норма закону визначає порядок розпорядження і використання земельних ділянок громадянами, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди належать на праві спільної (часткової або сумісної) власності. Крім того, в біржовій угоді від 23 травня 1998 року при продажі ОСОБА_7 належної йому частини будинку вказано і розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок ( а. с. 31) і в даній угоді ОСОБА_7 також не надавав дозволу на вилучення земельної ділянки під гараж для ОСОБА_2.
Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_2 на рішення Смілянського міськрайонного суду від 28 листопада 2006 року, -відхилити, а рішення Смілянського міськрайонного суду від 28 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.