Справа № 933/369/22

Провадження № 1-кп/933/20/22

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2022 року                                смт.Олександрівка

       Олександрівський районний суд Донецької області у складі:

       головуючого                        - судді ОСОБА_1

       за участі:

       прокурора                         - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого                - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

захисника                        - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)

       секретаря

       судового засідання:                - ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Олександрівка клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 42022052100001237 від 15.09.2022 року відносно ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 4 ст. 402 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

09.11.2022 року до Олександрівського районного суду надійшли матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 4 ст. 402 КК України.

До матеріалів кримінального провадження додано клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 .

Клопотання прокурора мотивовано тим, що солдат  ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді старшого стрільця 3 стрілецького відділення кулеметного взводу 2 стрілецького батальйону військової частини  НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України убезпосередньому зіткненні з противником, близько о 19 год. 00 хв. 14.09.2022 року, перебуваючи на позиціях підрозділу військової частини НОМЕР_1 у населеному пункті АДРЕСА_1 , отримавши законний письмовий наказ (бойове розпорядження) № 0922/окп дек від 02.09.2022 свого прямого начальника - командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_6 , доведений своїм прямим начальником - командиром НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_7 , вибути до місця розташування контрольно-спостережного пункту 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , розташованого неподалік АДРЕСА_2 для виконання завдань з облаштування позицій, підсилення вказаної позиції з метою недопущення прориву противника у напрямку АДРЕСА_2 для виконання завдань з облаштування позицій та заняття оборони у визначеному районі та забезпечити успішне виконання поставленого завдання підрозділу, відкрито відмовився виконати зазначений наказ начальника, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу, що могло призвести до прориву російсько-окупаційними військами оборони Збройних Сил України на зазначеній ділянці оборони, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, в умовах воєнного стану.

15.09.2022 року ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст. 208, 615 КПК України за вчинення злочину за ст. 402 ч. 4 КК України. Фактичне затримання 15.09.2022 року о 19 год. 45 хв.

15.09.2022 року ОСОБА_3 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.

16.09.2022 року ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська підозрюваному ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 13.11.2022 року, із застосуванням альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави з визначеним розміром 260 000 грн.

Просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави. У разі обрання судом альтернативного виду запобіжного заходу у виді застави, просив обрати заставу у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням обов`язків, в порядку ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вважає, що у справі наявні ризики, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:

переховуватися від суду, що підтверджується, тим що солдат ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі обвинуваченого будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а наявністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі не обрання йому запобіжного заходу, крім того ризик переховуватися від суду підтверджується тим, що після відкритої відмови виконати наказ начальника в умовах воєнного стану, разом із іншими військовослужбовцями, склав ввірені йому у службове користування зброю з боєприпасами, чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу;

незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині,що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства до начальника. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України;

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що обвинувачений розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальнеправопорушенняабо перешкоджаннякримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, обвинувачений перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;

вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що обвинувачений вчиняючи непокору, в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов`язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану, тим самим може самовільно залишити місце несення служби, що само по собі утворює склад іншого злочину за ст. 408 ч. 4 КК України. Крім того, бажання обвинуваченого уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.

Прокурор у своєму клопотанні звертає увагу на те, що запобіжні заходи не пов`язані із триманням під вартою не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобіганню зазначеним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, обгрунтував заявлені ризики та зазначив, що досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України, наразі можливе виключно шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні вважали недоцільним тримання під вартою обвинуваченого.

Обвинувачений заявив про погіршення здоров`я та неможливість отримання належної медичної допомоги в умовах гаупвахти. Просив застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Захисник підтримав доводи обвинуваченого та просив застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Прокурор заперечив проти думки сторони захисту, зазначивши, що до нього, як особи яка контролює перебування військовослужбовців під вартою, з будь-якими скаргами на стан здоров`я та неможливість отримання медичної допомоги, обвинувачений не звертався. Гаупвахта за зверненням військовослужбовців, забезпечує їх необхідною медичною допомогою. У випадку складнощів, така допомога може бути надана воєнним госпиталем у м. Дніпро.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого, захисника, суд вважає, за необхідне клопотання прокурора задовольнити та обрати обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, за наступних підстав.

Відповідно до ст. 29 Конституції України: ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 331 КПК України: під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого; незалежно від наявності клопотань, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Згідно зі ч. 1 ст. 177 КПК України: метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років

Беручи до уваги те, що ОСОБА_3  обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, враховуючи напружену ситуацію пов`язану з введенням воєнного стану в країні, є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується вчиненням обвинуваченим тяжкого злочину, що свідчить про неможливість запобіганням цим ризикам шляхом обрання застосування більш м`якого запобіжного заходу, непов`язаного з триманням під вартою та свідчить про відсутність підстав для визначення мінімального розміру застави.

Судом враховано, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, однак лише такі обставини, на переконання суду, не можуть нівелювати зазначені ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, а відтак не можуть свідчити на користь застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3-4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.

Враховуючи положення ст. 182 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає, що достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки обвинуваченого у даному кримінальному провадженні є застава в розмірі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн.

Такий розмір застави, на думку суду, є справедливим в даному кримінальному провадженні, та не порушує права обвинуваченого.

Відповідно до ст. 194 КПК України на обвинуваченого повинні бути покладені обов`язки, передбачені п.п. 2-4, 8 ч. 5 цієї статті.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 196, 197, 309, 310, 331, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

       Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за № 42022052100001237 від 15.09.2022 року відносно  ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого  ч. 4 ст. 402 КК України,- задовольнити частково.

       Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб - до 10 січня 2023 року, включно, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з утриманням на гауптвахті Луганського-Павлоградського ЗВ ВСП у ЗСУ, розташованого у м. Павлоград Дніпропетровської області.

       Одночасно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в будь-який момент протягом дії ухвали - до 10 січня 2023року, включно.

       Покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у разі внесення застави наступні обов`язки:

       1) прибувати за кожною вимогою прокурора або суду;

       2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора, суду;

       3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

       4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні, крім проведення слідчих та процесуальних дій;

       5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

       Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави - до 10 січня 2023 року включно.

       В іншій частині клопотання, - відмовити.

       Копію ухвали направити для виконання начальнику Луганського-Павлоградського ЗВ ВСП у ЗСУ, розташованого у м. Павлоград Дніпропетровської області, та для врученняобвинуваченому.

       Зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , вжити всіх необхідних заходів, для надання обвинуваченому необхідної йому медичної допомоги.

       Ухвала підлягає негайному виконанню.

       Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом протягом п`яти днів з дня її оголошення.

       Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя Олександрівського

районного суду                                                         ОСОБА_1