Код суду 233 Справа № 225/1088/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42018050000000062 від 08 лютого 2018 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Кірове м. Дзержинськ Донецької області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працював до 31 жовтня 2017 року на посаді заступника начальника сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, має звання старшого лейтенанта поліції, з 22 травня 2018 року зареєстрований приватним підприємцем, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, -

в с т а н о в и в :

Наказом начальника ГУНП в Донецькій області № 394 о/с від 16 серпня 2017 року, ОСОБА_10 призначено на посаду заступника начальника сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, яку він обіймав до 31 жовтня 2017 року.

Відповідно до ст.ст. 1, 17, 62 Закону України «Про Національну поліцію», примітки до ст. 364 КК України, п.2 примітки до ст. 368 КК України, ОСОБА_10 , перебуваючи на займаній посаді, був службовою особою, яка займає відповідальне становище, та постійно здійснював функції представника влади.

Згідно з вимогами ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_10 являвся працівником правоохоронного органу, на якого відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладено обов`язки діяти лише відповідно до положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції.

Відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію України» на ОСОБА_10 , як працівника правоохоронного органу, покладено обов`язки щодо здійснення профілактичної діяльності, направленої на запобігання вчиненню правопорушень, виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень та вжиття заходів щодо їх припинення, своєчасного реагування на кримінальні, адміністративні правопорушення або події, тощо.

Відповідно до функціональних обов`язків заступника начальника сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, на ОСОБА_10 , поміж іншого, були покладені такі обов`язки: забезпечення охорони публічної безпеки і порядку в системі єдиної дислокації на вулицях і в публічних місцях, публічного порядку і безпеки на вулицях, площах, у парках, скверах, залізничних вокзалах, автовокзалах, інших публічних місцях; координація діяльності між іншими службами відділення з питань несення служби на блокпостах, які розташовані на території обслуговування, і проведення практичних заходів щодо здійснення контролю за переміщенням вздовж лінії зіткнення осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів), налагодження співпраці з іншими правоохоронними органами із даного виду діяльності, а також із населенням та громадськими формуваннями в забезпеченні правопорядку; контроль за роботою та виконанням обов`язків працівниками поліції, на яких покладено функції у сфер діяльності за лінією організації блокпостів; контроль за несенням служби особовим складом, у т.ч. негласний; у разі відсутності начальника сектора превенції виконує його обов`язки.

16 вересня 2017 року, близько 05.40 год., інспектором сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_12 , який був задіяний до сил та засобів з охорони публічної безпеки та ніс службу в складі автомобільного патруля на території смт. Новгородське м. Торецька Донецької області, був зупинений транспортний засіб «Рено Мастер», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_13 , в якому перевозились непродовольчі товари. В ході бесіди з останнім та перевірки його документів, ОСОБА_12 встановив, що ОСОБА_13 здійснює підприємницьку діяльність з торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами побутового призначення за довіреністю фізичної особи підприємця ОСОБА_14 , та направляється до смт. Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області.

З метою проведення більш детальної перевірки діяльності ОСОБА_13 , ОСОБА_15 близько 06.30 год. повідомив про факт зупинення вказаного транспортного засобу до чергової частини Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, яке було зареєстроване в Журналі єдиного обліку за № 7111, до місця направлено слідчо-оперативну групу, за результатами виїзду якої ОСОБА_13 було вказано на необхідність прибуття до приміщення Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, що розташовано за адресою: м. Торецьк Донецької області, вул. Дружби, 2. При цьому всі документи ОСОБА_13 ОСОБА_12 передав слідчо-оперативній групі.

Про подію та обставини зупинки транспортного засобу із вантажем ОСОБА_12 в ході телефонної розмови близько 07.00 год. доповів одному із своїх керівників - заступнику начальника сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_10 .

По прибуттю до Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області слідчо-оперативної групи та ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , будучи співробітником поліції, на якого, поміж іншого, покладено обов`язок контролювати роботу та виконання обов`язків працівниками поліції, на яких покладено функції у сфері організації блокпостів, у зв`язку з чим він мав доступ до відомостей та матеріалів перевірки за даним напрямом діяльності, отримав матеріали перевірки ЖЄО № 7111, зібрані за результатами виїзду слідчо-оперативної групи, у тому числі особисті документи ОСОБА_13 .

В цей момент ОСОБА_10 усвідомив, що транспортний засіб «Рено Мастер», державний номерний знак НОМЕР_1 , з непродовольчими товарами побутового призначення, під керуванням ОСОБА_13 знаходиться на стоянці автотранспорту перед Торецьким ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, документи на вантаж, на транспортний засіб та особисті документи ОСОБА_13 перебувають у ОСОБА_10 , і це унеможливлює подальше пересування ОСОБА_13 та доставку товарів до місця призначення.

Вказані обставини можуть призвести до негативних наслідків підприємницької діяльності ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . При цьому у ОСОБА_10 виник умисел на отримання неправомірної вигоди у останнього в процесі виконання своїх посадових обов`язків в частині можливості ініціювання та організації огляду транспортного засобу, проведення інших перевірочних дій, пов`язаних з тимчасовим вилученням речей та документів.

16 вересня 2017 року о 08.03 год. ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливих мотивів, підійшов до ОСОБА_13 , який перебував поряд з автомобілем «Рено Мастер», державний номерний знак НОМЕР_1 , на автостоянці перед приміщенням Торецького ВІІ Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, яке розташоване за адресою: м. Торецьк Донецької області, вул. Дружби. 2, та в ході бесіди з останнім встановив суму грошових коштів, наявних у ОСОБА_13 , та повідомив, що він може ініціювати та організувати проведення перевірочних дій, пов`язаних з тимчасовим вилученням речей та документів.

При цьому ОСОБА_10 висловив вимогу, що у разі наміру подальшого безперешкодного здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_13 , він має систематично передавати ОСОБА_10 неправомірну вигоду у розмірі 4000 грн. за кожну поїздку ОСОБА_13 з товаром до смт. Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області через територію м. Торецька та прилеглих населених пунктів.

Далі ОСОБА_10 , діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 , повідомив останньому, що у разі відмови від передачі йому неправомірної вигоди, транспортний засіб «Рено Мастер», державний номерний знак НОМЕР_2 , буде затриманий, а наявні у ньому продовольчі та непродовольчі товари побутового призначення вилучені. При цьому документи ОСОБА_13 перебували у ОСОБА_10 .

ОСОБА_13 , усвідомлюючи, що він залишився без будь-яких документів на вантаж, на транспортний засіб та особистих документів, а ОСОБА_10 , будучи співробітником правоохоронного органу, має повноваження щодо затримання транспортних засобів та їх тимчасового вилучення, що в подальшому перешкодить його підприємницькій діяльності, погодився на пропозицію ОСОБА_10 , та передав о 08.25 год. останньому наявні у нього грошові кошти у сумі 3000 грн. шляхом поміщення грошових коштів між аркушами у блокноті ОСОБА_10 , який останній тримав у руках, після чого ОСОБА_10 віддав всі документи ОСОБА_13 .

При цьому ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_13 , що зазначеної суми коштів недостатньо, та наполягав на необхідності передачі йому при наступній поїздці неправомірної вигоди у сумі 5000 грн. за не перешкоджання здійсненню останнім своєї підприємницької діяльності.

18 вересня 2017 року, в ранковий час доби, ОСОБА_13 , плануючи перевезення вантажу з м. Бахмут до смт. Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області, з метою уникнення зупинення транспортного засобу та його затримки, в ході телефонної розмови з ОСОБА_10 , повідомив йому про заплановану поїздку. При цьому у ОСОБА_10 виник протиправний умисел на повторне отримання від ОСОБА_13 неправомірної вигоди.

З метою реалізації протиправного умислу, ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_13 про необхідність зустрічі того ж дня на території м. Торецька. О 08.00 год. ОСОБА_10 , будучи співробітником правоохоронного органу, реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на повторне отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 , зустрівся з ним в районі автовокзалу м. Торецька Донецької області та запросив його до салону легкового автомобіля «Джилі СК», державний номерний знак НОМЕР_3 . В ході бесіди з останнім, ОСОБА_10 дізнався про кількість вантажу, а також повідомив, що ОСОБА_13 має передати йому неправомірну вигоду у сумі 5000 грн.

ОСОБА_13 , усвідомлюючи ризик настання негативних наслідків, враховуючи події 16 вересня 2017 року, погодився на вказану вимогу. Під час руху вулицями міста Торецька в салоні автомобіля ОСОБА_10 о 08.05 год., реалізуючи свій протиправний умисел, внаслідок своїх неправомірних дій, поєднаних з вимаганням, повторно отримав від ОСОБА_13 неправомірну вигоду у сумі 5000 грн. за не перешкоджання підприємницькій діяльності останнього.

Обвинувачений ОСОБА_10 у судовому засіданні свою провину у вчиненні кримінального правопорушення за цим вироком не визнав і на підставі ст. 63 Конституції України відмовився надавати пояснення та відповідати на питання.

Суд вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_10 в об`ємі, встановленому вироком, повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів:

- свідок ОСОБА_13 повідомив у судовому засіданні, що у 2017 році він їхав завантажений товаром у с. Верхньоторецьке, та був зупинений співробітниками полції, з якими відбулася розмова про те, що він має заплатити гроші і їхати далі, щоб не було проблем. Документи на вантаж у нього були. По приїзду до роботодавця він пояснив, що сталося, і вони звернулися до правоохоронних органів із заявою. Після цього співробітники СБУ видали йому гроші, приблизно 4-5 тис. грн. купюрами по 200 грн., а також закріпили на ньому спецзасоби. Все проходило у прокуратурі м. Краматорська, номера купюр переписувалися у присутності понятих. Після завантаження автомобіля він поїхав у с. Верхньоторецьке, та по дорозі був затриманий співробітниками поліції і доставлений у Торецький ВП. Зупинили його для перевірки документів. Він надав особисті документи і документи на вантаж, на що співробітники поліції, оглянувши документи, в яких їм щось не сподобалося, сказали рухатися до відділку поліції. Прибувши до відділку поліції, його автомобіль поставили на стоянку і сказали чекати, до нього вийде чоловік, з яким він буде спілкуватися. У поліції він писав, що без рішення суду не дозволяє оглядати автомобіль. Потім до нього вийшов ОСОБА_16 , з яким вирішили, що він має дати певну суму грошей і їхати далі, щоб не було проблем. Також обмінялися телефонами для того, щоб попередньо домовлятися про майбутні поїздки. Він дав ОСОБА_16 гроші і його відпустили. Потім з нього зняли спецзасоби. Перед наступною поїздкою він зателефонував ОСОБА_16 щоб його не зупиняли, і домовилися, що він зателефонує безпосередньо перед виїздом. Гроші йому давали працівники СБУ, або прокуратури, точно не пам`ятає, але це все відбувалося у приміщенні прокуратури м. Краматорська. Він зателефонував ОСОБА_16 і вони домовилися про зустріч після розвантаження. Він поїхав розвантажився, потім зустрівся з ОСОБА_16 у його автомобілі - китайського виробництва чорного кольору, де поклав гроші біля важеля КПП, та поїхав. Першого разу був автомобіль «Спринтер», потім був «Рено Мастер», ці транспортні засоби не його. Як СПД він не зареєстрований і підприємницької діяльності не здійснював. Йому телефонував його роботодавець і казав, куди під`їжджати, де йому давали гроші і одягали спецзасоби. Гроші видавали в приміщенні прокуратури, одягали спецзасоби, також були поняті. Гроші він отримував для передачі співробітникам поліції, якщо останні зупинять його і будуть вимагати. Останнього разу він віз промтовари, скотч, пакувальну плівку та ін. Керувати одягненою на ньому відеокамерою він не міг. Гроші передавав виключно на вимогу співробітника поліції для безперешкодного проїзду. Про всі свої дії він телефонував роботодавцю і доповідав. Всі заяви до правоохоронних органів писав він, також він перевозив вантаж і спілкувався з співробітниками поліції. Більш точно не пам`ятає всі події. Всі документи у нього завжди були у порядку, але кожного разу співробітники поліції чіплялися до документів, то підпис, то печатка їм не подобалася, і він це сприймав як привід для затримання. ОСОБА_16 йому представили як заступника начальника, який може вирішити питання щоб його не затримували і він міг далі возити вантажі;

- свідок ОСОБА_17 повідомив у судовому засіданні, що з березня по вересень 2017 року він працював як приватний підприємець на території Донецької області, здавав в оренду автомобілі ОСОБА_18 , так як знайомий з останнім. ОСОБА_19 у т.ч. займався перемоткою пакувальної плівки і у нього в 2016-2017 р.р. був гільзонамотний верстат. Також він знайомий з ОСОБА_20 , який працював у ОСОБА_19 водієм. ОСОБА_20 возив товари у м. Торецьк, с. Верхньоторецьке, с. Зайцеве, та забирав гроші. ОСОБА_20 казав, що поліцейські в районі м. Торецька перешкоджають йому їздити, зупиняють та вимагають гроші, суми він не пам`ятає, але сума в гривнях і залежить від вантажу. ОСОБА_20 казав, що платив щоб проїхати, і його пропускали. ОСОБА_20 піднімав питання, що робити в такій ситуації, і йому порадили звернутися до СБУ. Про те, що звернулися до СБУ, він дізнався пізніше з новин про затримання поліцейських;

- свідок ОСОБА_18 повідомив у судовому засіданні, що з квітня по вересень 2017 року він займався підприємницькою діяльністю, а саме постачанням продуктів харчування та побутової хімії до магазинів Донецької області, у т.ч. до м. Торецька, с. Верхньоторецького. З ОСОБА_21 він знайомий, працював з ним за усним договором. ОСОБА_20 повинен був завантажуватися товаром у м. Бахмут і доставляти товари як водій-експедитор. Були ТТН і накладні на товар. ОСОБА_20 розповідав, що по дорозі його зупиняли співробітники поліції і вимагали гроші за безперешкодний проїзд в районі м. Торецька, посилаючись що прифронтова зона, при цьому прізвищ він не називав. Весь товар призначався для підприємств, зареєстрованих в Україні. Співробітники поліції вимагали від 500 грн. до 2-3 тис. грн. кожного разу, залежно від об`єму товару. ОСОБА_20 казав, що платив гроші за проїзд, на що він відповів, щоб той вирішував всі питання за свій рахунок, після чого ОСОБА_20 звернувся до СБУ. На даний час він не працює з ОСОБА_20 . Автомобілі він брав в оренду у третьої особи, один з автомобілів належав ОСОБА_22 . ОСОБА_20 віддавав гроші поліцейським 2 або 3 рази, т.к. його зупиняли і не давали проїхати. Грошей на хабарі ОСОБА_20 він не давав, в жодних слідчих діях він не приймав участі. Про те, що ОСОБА_20 звернувся до СБУ, він дізнався з новин про затримання поліцейських;

- свідок ОСОБА_23 повідомив у судовому засіданні, що приблизно у вересні 2017 року він і його знайомий на прохання співробітників СБУ були присутні при огляді грошей, з яких робилися копії, також вони розписувалися в документах. Це було або в СБУ, або в прокуратурі м. Краматорська. В кабінеті їм роз`яснили права та обов`язки понятих, показали гроші та копії з них. Куди потім поділися ті гроші і в яких саме документах розписувалися як поняті, не пам`ятає. У цьому ж місяці вони із співробітниками СБУ приїжджали до м. Торецька, де було ДТП, в якості понятих. На місці ДТП проводився обшук автомобіля, який знаходився на проїзній частині, а також вилучалися гроші з автомобіля і у обвинуваченого. Суму грошей точно не пам`ятає. Йому і ще одному понятому роз`яснили права та обов`язки. В обвинуваченого з кишені штанів вилучили 1 тис. грн., що при цьому поясняв обвинувачений, не пам`ятає. Також обшукували автомобіль чорного кольору, з якого вилучили два мобільних телефони і гроші в гривнях. Слідчий все виклав у протоколі, який він підписав. Співробітники нічого підозрілого не робили, гроші не підкидали, всі дій фіксувалися на відео. В якості понятого він був два рази, а саме коли оглядалися і копіювалися гроші, і коли проводився обшук автомобіля і обвинуваченого. Під час проведення обшуку автомобіля прибув адвокат, який про щось спілкувався із слідчим, про що саме, він не пам`ятає, але обшук на час його прибуття вже проводився. Під час обшуку обвинувачений перебував біля свого автомобіля в кайданках, і хто саме діставав гроші з кишені обвинуваченого, він не пам`ятає. Бути понятим погодився добровільно.

Також у судовому засіданні були досліджені наступні докази:

- постанова прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області про виділення матеріалів досудового розслідування від 08.02.2018, якою з матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42017050000000378 від 24.04.2017 за ч.3 ст. 368 КК України виділені матеріали кримінального провадження щодо вчинення заступником начальника сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, якому відповідно до автоматизованої системи ЄРДР буде призначено № 42018050000000062;

- витяг з ЄРДР № 42018050000000062 від 08.02.2018 щодо вчинення заступником начальника сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- заява ОСОБА_13 від 24.04.20107 до УСБУ України в Донецькій області щодо вимагання неправомірної вигоди співробітниками поліції м. Торецька Донецької області за безперешкодне здійснення підприємницької діяльності, а саме за перевезення вантажів через територію обслуговування Торецького ВП;

- лист т.в.о. начальника УСБУ в Донецькій області від 24.04.2017 № 56/3/5/г-185/11/163 щодо направлення матеріалів заяви ОСОБА_13 за підслідністю до прокуратури Донецької області;

- витяг з ЄРДР № 42017050000000378 від 24.04.2017 щодо вимагання працівниками правоохоронного органу неправомірної вигоди за вчинення вказаними службовими особами в інтересах того, хто пропонує, дій з використанням наданої ним влади та службового становища, з кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.3 ст. 368 КК України;

- доручення заступника начальника першого слідчого відділу СУ прокуратури Донецької області від 24.04.2017 про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні , внесеному до ЄРДР за № 42017050000000378 від 24.04.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України;

- згода ОСОБА_13 на залучення до проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24.04.2017;

- ухвала слідчого судді апеляційного суду Донецької області від 27.02.2018 про надання дозволу на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, проведених у кримінальному провадженні № 42017050000000378 від 24.04.2017 в іншому кримінальному провадженні - № 42018050000000062 від 08.02.2018;

- постанова № 3252 н/т від 20.07.2017 прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із залученням ОСОБА_13 ;

- доручення від 20.07.2017 № 3253 н/т слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу СУ прокуратури Донецької області на ім`я т.в.о. начальника УСБУ в Донецькій області щодо проведення НС(Р)Д у відношенні у т.ч. ОСОБА_13 ;

- ухвала слідчого судді апеляційного суду Донецької області від 19.07.2017 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у відношенні ОСОБА_24 ;

- ухвала слідчого судді апеляційного суду Донецької області від 19.07.2017 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у відношенні ОСОБА_13 ;

- постанова № 148 н/т від 09.01.2018 (№ 4292т від 18.09.2017) прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області про проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_10 ;

- постанова № 149 н/т від 09.01.2018 (№ 4312т від 19.09.2017) прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області про проведення контролю за вчиненням злочину відносно ОСОБА_10 ;

- доручення від 18.09.2017 № 4311 старшого слідчого прокуратури Донецької області на ім`я т.в.о. начальника УСБУ в Донецькій області щодо проведення НСРД;

- протокол огляду і вручення грошових коштів від 15.09.2017, яким у службовому кабінеті № 4 приміщення ГВ у м. Краматорськ УСБУ в Донецькій області, у присутності понятих ОСОБА_23 та ОСОБА_25 зафіксовано факт вручення ОСОБА_13 грошових коштів у сумі 3000 грн. 15-ма купюрами номіналом по 200 грн. кожна, із зазначенням серій та номерів купюр;

- протокол про результати аудіо-, відео контролю особи від 06.10.2017 (№ 56/3/5-6048т від 10.10.2017), яким зафіксовано факт розмови ОСОБА_13 із співробітниками Торецького ВП ГУНП в Донецькій області після зупинки його мікроавтобуса о 05.42 год. на автошляху між пмт В.Торецьке та с. Троїцьке 16.09.2017. З даного протоколу, а також з відтвореного у судовому засіданні відеофайлу вбачається, що співробітник поліції ОСОБА_10 інформує ОСОБА_13 про необхідність надавати грошові кошти за безперешкодний провіз товару, також називає суму плати у 4 тис. грн. за поїздку, та вказує ОСОБА_13 після слів останнього про наявність лише 3-х тис. грн., про необхідність доплатити ще 1 тис. грн., і в-подальшому плата за поїздку буде складати 4 тис. грн. Також зафіксовано факт передачі ОСОБА_13 грошей ОСОБА_10 шляхом поміщення купюр у блокнот останнього;

- DVD-R диск № 1121 (до № 2082т від 10.10.2017) з відеоматеріалами фіксації аудіо-, відео контролю особи, здійсненого 16.09.2017, які відтворені у судовому засіданні;

- протокол про проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину від 16.09.2017 (№ 56/3/5-6046т від 10.10.2017), складений старшим оперуповноваженим в ОВС 5 сектору ГВ БКОЗ УСБУ в Донецькій області, яким зафіксовано факт вручення 15.09.2017 о 15.15 год. ОСОБА_13 3000 грн., які він передав 16.09.2017 о 08.25 год. ОСОБА_10 у якості неправомірної вигоди. З боку ОСОБА_13 провокацій та підбурювання до вчинення злочину не встановлено;

- протокол огляду і вручення грошових коштів від 18.09.2017, яким у службовому кабінеті № 4 приміщення ГВ у м. Краматорськ УСБУ в Донецькій області, у присутності понятих ОСОБА_23 та ОСОБА_26 зафіксовано факт вручення ОСОБА_13 грошових коштів у сумі 5000 грн. 25-ма купюрами номіналом по 200 грн. кожна, із зазначенням серій та номерів купюр;

- ухвала слідчого судді апеляційного суду Донецької області від 18.09.2017 про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії у відношенні ОСОБА_10 , яка була проведена за рішенням прокурора від 18.09.2017 на підставі ст. 250 КПК України;

- протокол про результати аудіо-, відео контролю особи від 06 жовтня 2017 (№ 56/3/5-6049т від 10.10.2017), яким зафіксовано факт розмови ОСОБА_13 із заступником начальника сектору превенції торецького ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_10 о 08.00 год. 18.09.2017 у м. Торецьку. З даного протоколу, а також з відтвореного у судовому засіданні відеофайлу вбачається, що співробітник поліції ОСОБА_10 запропонував ОСОБА_13 присісти у його автомобіль, де проходить розмова за оплату перевезення м`яса, а також ОСОБА_13 передає ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 5 тис. грн. купюрами номіналом по 200 грн., які попередньо перераховує;

- DVD-R диск № 1281 (до № 2082т від 10.10.2017) з відеоматеріалами фіксації аудіо-, відео контролю особи, здійсненого 18.09.2017, які відтворені у судовому засіданні;

- протокол про проведення негласної слідчої дії - контроль за вчиненням злочину від 18.09.2017 (№ 56/3/5-6047т від 10.10.2017), складений старшим оперуповноваженим в ОВС 5 сектору ГВ БКОЗ УСБУ в Донецькій області, яким зафіксовано факт вручення 18.09.2017 о 03.45 год. ОСОБА_13 5000 грн., які він передав 18.09.2017 о 08.05 год. ОСОБА_10 у якості неправомірної вигоди. З боку ОСОБА_13 провокацій та підбурювання до вчинення злочину не встановлено;

- протокол огляду місця події від 18.09.2017, яким у присутності понятих та із застосуванням відеозапису зафіксовано факт ДТП, яка мала місце 18.09.2017 на перехресті вул. Маяковського та вул. Грушевського м. Торецька Донецької області, за участі автомобіля «Geely CK», д.н. НОМЕР_4 , в кузові чорного кольору, під керуванням ОСОБА_10 , та автомобіля «Skoda Oktavia» в кузові чорного кольору. Відповідно до пояснень водія ОСОБА_10 , легковий автомобіль «Geely CK», д.н. НОМЕР_4 , належав його батьку, який помер, а він користується транспортним засобом до моменту оформлення спадщини. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу при ньому та в автомобілі відсутнє. Всі його речі перебувають в салоні транспортного засобу. Інших пояснень ОСОБА_10 надавати не став. Зауважень на протокол від учасників не надходило;

- протокол обшуку від 18.09.2017, яким у присутності понятих та із застосуванням відеозапису зафіксовані результати обшуку автомобіля «Geely CK», д.н. НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_10 , та який погодився видати грошові кошти, документи, засоби звязку. ОСОБА_10 з лівої передньої водійської двері автомобіля дістав: мобільний телефон «Nokia» в корпусі чорного кольору, IMEI НОМЕР_5 , з карткою оператора мобільного звязку з номером НОМЕР_6 ; мобільний телефон «Sony» в чохлі темного кольору, IMEI НОМЕР_7 , з карткою оператора мобільного звязку з номером НОМЕР_8 . ОСОБА_10 пояснив, що за допомогою мобільного телефону «Nokia» з карткою з номером НОМЕР_6 зв`язувався з особою, яка передала йому грошові кошти. З салону транспортного засобу з полиці, розташованої поряд з важелем КПП, ОСОБА_10 дістав грошові кошти купюрами по 200 грн., при цьому пояснив, що вказані грошові кошти він отримав від чоловіка на імя ОСОБА_27 , за що саме були передані ОСОБА_10 грошові кошти, останній повідомляти відмовився, та їх кількість він не знає, оскільки не перераховував. При детальному огляді грошових коштів було встановлено 25 купюр номіналом по 200 грн., серії та номери яких були зафіксовані. Також ОСОБА_10 з належної йому чоловічої сумки дістав службове посвідчення та посвідчення водія на своє ім`я, а також спеціальні жетони. В ході обшуку салону автомобіля в чорному пакеті було виявлено картонну коробку з-під картки оператора мобільного зв`язку «Vodafone Red XS» з номером НОМЕР_6 , яку, як пояснив ОСОБА_10 , він купив кілька днів тому та користувався до теперішнього часу. Також в салоні автомобіля виявлено блокнот в обкладинці коричневого кольору з чорновими записами, серед яких на останньому заповненому аркуші чорнилами чорного кольору виконано напис «0958265571 Валерій». Виявлені предмети та речі були упаковані та вилучені. Обшук автомобіля «Geely CK», д.н. НОМЕР_4 , проведено на ділянці місцевості на перехресті вул. Маяковського та вул. Грушевського у м. Торецьку. Також був проведений обшук ОСОБА_10 , у якого в задній правій кишені брюк було виявлено 1000 грн., купюрами по 200 грн., серії та номери яких зафіксовані. Виявлені У ОСОБА_10 1000 грн. були вилучені. Зауважень на протокол від учасників не надходило;

- DVD-R диск та microSD карта з відеоматеріалами фіксації огляду та обшуку від 18.09.2017, які відтворені у судовому засіданні;

- ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 19.09.2017 (справа № 234/13959/17, провадження № 1-кс/234/4991/17), якою надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу «Geely CK», д.н. НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_10 , та який належить його батьку ОСОБА_28 . Зазначений в даній ухвалі обшук було проведено 18.09.2017;

- протокол огляду предметів від 22.11.2017, яким зафіксовано факт огляду службового посвідчення ГУНП в Донецькій області № 005766 на ім`я ОСОБА_10 ; спеціального жетону співробітника поліції № 0112968; посвідчення водія НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_10 , з яких зроблені фотокопії та долучені до цього протоколу в якості додатку;

- ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 27.09.2017 (справа № 234/13959/17, провадження № 1-кс/234/5111/17), якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до інформації про зв`язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг у період часу з 00.00 год. 24.04.2017 до 08.30 год. 18.09.2017 з абонентським номером НОМЕР_6 , НОМЕР_8 , яка перебуває у володінні оператора мобільного зв`язку «Vodafone» - ПрАТ «ВФ України»;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 05.10.2017, яким зафіксовано вилучення інформації про зв`язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг у період часу з 00.00 год. 24.04.2017 до 08.30 год. 18.09.2017 з абонентським номером НОМЕР_6 , НОМЕР_8 , яка перебуває у володінні оператора мобільного зв`язку «Vodafone» - ПрАТ «ВФ України» на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 27.09.2017, з описом речей і документів, які були вилучені;

- ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 27.09.2017 (справа № 234/13959/17, провадження № 1-кс/234/5112/17), якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до інформації про зв`язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг у період часу з 00.00 год. 24.04.2017 до 08.30 год. 18.09.2017 з абонентським номером НОМЕР_10 , яка перебуває у володінні оператора мобільного зв`язку «Vodafone» - ПрАТ «ВФ України»;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 05.10.2017, яким зафіксовано вилучення інформації про зв`язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг у період часу з 00.00 год. 24.04.2017 до 08.30 год. 18.09.2017 з абонентським номером НОМЕР_10 , яка перебуває у володінні оператора мобільного зв`язку «Vodafone» - ПрАТ «ВФ України» на підставі ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 27.09.2017, з описом речей і документів, які були вилучені;

- протокол огляду предметів від 16.01.2018, яким у приміщенні службового кабінету № 419а Костянтинівської місцевої прокуратури зафіксовано результати огляду цифрових носіїв інформації CD-R, які було надано в ході тимчасового доступу до речей і документів 05.10.2017 у приміщенні ПрАТ «ВФ Україна» з відомостями щодо кінцевого зв`язку споживачів комунікаційних послуг із абонентським номером НОМЕР_10 , який належить ОСОБА_13 , а також абонентських номерів НОМЕР_6 та НОМЕР_8 , які належать ОСОБА_10 та встановлено наступне. 16.09.2017 абонентський номер ОСОБА_13 НОМЕР_10 мав три з`єднання з абонентським номером ОСОБА_10 НОМЕР_6 : одне о 18.07 год.,два – о 18.09 год. 18.09.2017 абонентський номер ОСОБА_10 НОМЕР_6 мав з`єднання з абонентським номером ОСОБА_13 НОМЕР_10 : о 05.09 год., о 06.58 год., два о 07.31 год., о 07.31 год., о 07.32 год., о 07.33 год., о 08.01 год., о 08.03 год. При з`єднанні 18.09.2017 о 08.03 год. ОСОБА_10 перебував в зоні дії однієї базової станції з ОСОБА_13 «м. Дзержинськ. Центральний ринок»;

- ухвала слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 27.09.2017 (справа № 234/13959/17, провадження № 1-кс/234/5110/17), якою надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів та їх вилучення, а саме до всіх матеріалів перевірки за повідомленням про правопорушення, внесене в Журнал єдиного обліку за № 7111, які перебувають у володінні Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 06.10.2017, яким зафіксовано вилучення матеріалів перевірки за повідомленням про правопорушення, внесене в Журнал єдиного обліку за № 7111, які перебувають у володінні Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, з описом речей і документів, які були вилучені;

- протокол огляду документів від 26.10.2017, яким зафіксовано результати огляду у приміщенні службового кабінету № 419а Костянтинівської місцевої прокуратури матеріалів перевірки Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ЄО № 7111 від 16.09.2017, з яких вбачається, що 16.09.2017 о 06.30 год. на вул.. Радянській смт Новгородське м. Дзержинська був зупинений автомобіль «Рено», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_13 , який перевозив скотч та втулки без належних документів. За результатами перевірки було прийняте рішення відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Суд не приймає в якості письмового доказу висновок службового розслідування за фактом відкриття прокуратурою Донецької області кримінального провадження та повідомлення про підозру заступникові начальника СП Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_10 від 22.10.2017, оскільки зазначений висновок не містить будь-яких фактичних даних на підтвердження/спростування предмету доказування у цьому кримінальному провадженні.

Згідно ч.1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Суд вважає вищеописані досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Згідно з ч.1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Склад кримінального правопорушення являє собою абстрактну теоретичну конструкцію і включає чотири елементи: об`єкт, об`єктивну сторону, суб`єкт, суб`єктивну сторону. Кожен елемент включає певний набір ознак: обов`язкових і факультативних для кваліфікації діяння як кримінального правопорушення.

Суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК, можуть бути службові особи, які займають відповідальне становище. Згідно з п. 2 примітки до цієї статті до таких осіб, зокрема, належить посада обвинуваченого.

З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 368 КК України, зокрема, вчиняється шляхом одержання неправомірної вигоди.

Оскільки одержання неправомірної вигоди вказане в диспозиції ст. 368 КК України як ознака складу кримінального правопорушення, то відповідні дії становлять закінчене кримінальне правопорушення.

Одержання неправомірної вигоди передбачає будь-який спосіб прийняття неправомірної вигоди суб`єктом кримінального правопорушення. Відповідальність настає лише за умови, якщо особа одержала неправомірну вигоду за вчинення чи не вчинення будь-яких дій з використанням свого становища, повноважень, пов`язаних з ними можливостей, в інтересах того, хто надав таку вигоду, або в інтересах третьої особи. Тобто має бути нерозривний зв`язок між одержанням неправомірної вигоди і вчиненням (не вчиненням) указаних дій.

Водночас фактичне виконання або невиконання зазначених дій знаходиться поза межами об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 389 КК України. У зв`язку з цим, для кваліфікації дій винної особи за відповідною нормою КК не має значення: (1) коли (до чи після вчинення діянь з використанням повноважень, становища, яке займає особа) одержано неправомірну вигоду; (2) чи було фактично вчинено ці діяння і чи мала особа намір вчиняти їх; (3) за виконання (невиконання) яких дій (законних чи незаконних) одержується неправомірна вигода.

З суб`єктивної сторони вказане кримінальне правопорушення характеризується прямим умислом та наявністю мети - одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи.

З урахуванням зазначеного, суд, розглядаючи питання наявності у діянні обвинуваченого складу кримінально правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, беручи до уваги зміст висунутого обвинувачення, мав встановити, чи вказують надані стороною обвинувачення докази на таке: обвинувачений є службовою особою, яка займає відповідальне становище (спеціальний суб`єкт); обвинувачений вчинив дії щодо вимагання та одержання неправомірної вигоди; одержання неправомірної вигоди здійснювалось за вчинення обвинуваченим дій з використанням наданої йому влади та його службового становища в інтересах третьої особи; у діянні обвинуваченого наявний прямий умисел на вчинення кримінального правопорушення та мета, яка полягає в одержанні обвинуваченим неправомірної вигоди.

Сторона обвинувачення на підтвердження вказаних обставин посилалась на зібрані під час досудового розслідування докази, а саме: документи, речові докази, показання свідків.

Дослідивши ці докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що є підстави для ухвалення обвинувального вироку, оскільки стороною обвинувачення доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, так як ОСОБА_10 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав неправомірну вигоду, поєднану з вимаганням, для себе за невчинення ним в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням свого службового становища, вчинене повторно.

Вчинення обвинуваченими зазначених дій доводиться сукупністю доказів сторони обвинувачення, зокрема показаннями свідків, документами та речовими доказами.

Так, зі змісту низки складених оперативним співробітником протоколів щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НС(Р)Д) та аудіо- і відеозаписів, здобутих за допомогою застосування технічних засобів під час НС(Р)Д, судом встановлено хід подій та зміст розмов, які відбувалися під час особистих зустрічей обвинуваченого ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_13 .

Оскільки фактичні дані, зафіксовані у протоколах НС(Р)Д відображені здебільшого з аудіо- і відеозаписів, здобутих за допомогою застосування технічних засобів під час НС(Р)Д, суд посилався на них у цьому вироку.

На підставі фактичних даних, які були отримані під час здійснення комплексу НС(Р)Д та містяться у вищенаведених протоколах НС(Р)Д та аудіо- і відеозаписах, здобутих за допомогою застосування технічних засобів під час НС(Р)Д, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_10 вчинив дії щодо вимагання та одержання неправомірної вигоди за надання можливості свідку ОСОБА_13 безперешкодно провозити товари через територію обслуговування Торецького ВП, з використанням наданої йому влади та службового становища в інтересах ОСОБА_13 . При цьому обвинувачений ОСОБА_10 запевнив свідка ОСОБА_13 , що без надання неправомірної вигоди провезти вантаж через територію обслуговування Торецького ВП буде неможливо, що негативно вплине на роботу приватного підприємця - роботодавця ОСОБА_13 .

Такі фактичні дані отримані в результаті НС(Р)Д є достовірним доказом вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення за обставин встановлених судом, оскільки вони узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами, а саме показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , відомостями з двох протоколів огляду та вручення коштів від 15.09.2017, 18.09.2017, та протоколу обшуку від 18.09.2017.

Відповідні фактичні дані додатково підтверджуються даними мобільних операторів, зафіксованих на оптичних носіях інформації, а також відображених у протоколах огляду речей та документів, щодо зафіксованих з`єднань між телефонними номерами, якими користувались обвинувачений ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_13 .

Відомості про з`єднання телефонного номера свідка ОСОБА_13 з обвинуваченим ОСОБА_10 по часу відповідають фактичним даним, отриманим за результатами проведення НС(Р)Д, отже, вищенаведені фактичні дані щодо зафіксованих з`єднань між телефонними номерами, якими користувались обвинувачений ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_13 , відповідають тим обставинам, які встановлені судом у формулюванні обвинувачення, а також фактичним даним зафіксованим у протоколах НС(Р)Д, показаннях свідків.

Приналежність свідку ОСОБА_13 номеру телефону, зазначеного у протоколах НС(Р)Д і у даних мобільного оператора, доводиться його показаннями і під сумнів не ставиться.

Приналежність обвинуваченому ОСОБА_10 номеру телефону, зазначеного у протоколах НС(Р)Д та даних мобільного оператора, доводиться відомостями з протоколу огляду обшуку від 18.09.2017. Згідно з цим протоколом слідчий провела огляд мобільних телефонів, вилучених у обвинуваченого під час його затримання, та скопіювала інформацію з SIM карти, яка у ньому знаходилась.

Відповідно до ст. 28 Конвенції ООН проти корупції, усвідомлення, намір або умисел, які необхідні як елементи будь-якого злочину, визначеного цією Конвенцією, можуть бути встановлені з об`єктивних фактичних обставин справи.

Згідно з формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним, обвинувачений, вчиняючи дії щодо вимагання та одержання від свідка коштів, діяв умисно та з метою, яка полягає в одержанні неправомірної вигоди.

Зазначені обставини суб`єктивної сторони кримінального правопорушення на переконання суду доводяться вищенаведеними показаннями свідка ОСОБА_13 , а також фактичними даними, які були одержані стороною обвинувачення за наслідками проведення НС(Р)Д.

Окрім того, з аудіо- та відеозаписів, здобутих за допомогою застосування технічних засобів під час НС(Р)Д, на яких зафіксовані зустрічі між свідком ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_10 , вбачається, що останній чітко усвідомлював те, що кошти в сумі 4000 грн. вимагались за надання свідку можливості безперешкодно перевозити вантажі через територію обслуговування Торецького ВП. Обвинувачений ОСОБА_10 , одержуючи кошти від свідка ОСОБА_13 , цілком усвідомлював, за що саме вони передавались. І хоча обвинувачений ОСОБА_10 та свідок ОСОБА_13 під час зустрічей та телефонних розмов, зафіксованих під час проведення НС(Р)Д, спілкувались незавершеними фразами, завуальовано, однак із змісту їх розмов судом встановлено, що водночас співрозмовники без уточнюючих запитань розуміли про що іде мова. Вказане свідчить про однозначне трактування таких розмов та усвідомленість їх змісту учасниками розмови.

Отже, наданими суду доказами, поза розумним сумнівом доводиться те, що обвинувачений ОСОБА_10 , не маючи визначених законодавством підстав для одержання від свідка ОСОБА_13 коштів в сумі 4000 грн. за одну поїздку, вчинив умисні дії (вимагання) з метою їх одержання як неправомірної вигоди.

До такого висновку суд доходить з огляду на те, що з протоколу обшуку від 18.09.2017 та відеозапису даної слідчої дії, судом було встановлено, що в обвинуваченого були вилучені кошти, в загальній сумі 5000 грн., банкнотами номіналом по 200 грн. у кількості 25 одиниць, які мали серійні номери, ідентичні з тими, які містились на банкнотах, попередньо вручених свідку ОСОБА_13 , відповідно до протоколу огляду та вручення коштів від 18.09.2017, а також 1000 грн., банкнотами номіналом по 200 грн. у кількості 5 одиниць, які мали серійні номери, ідентичні з тими, які містились на банкнотах, попередньо вручених свідку ОСОБА_13 , відповідно до протоколу огляду та вручення коштів від 15.09.2017.

Під час судового розгляду сторона захисту посилалась на обставини, що на її переконання вказували на недопустимість, неналежність та недостовірність зібраних у справі доказів.

Відповідні доводи сторони захисту потребували оцінки суду для того, щоб головні проблеми, порушені у цій справі, були розглянуті.

Разом із тим, доводи сторони захисту, які не потребували детального аналізу суду та не мали будь-якого вирішального значення в цьому провадженні, судом у вироку не зазначались. У такому випадку суд виходив з усталеної практики ЄСПЛ, згідно з якою, хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З рішення має бути чітко зрозуміло, що конкретні та ясні відповіді були надані на аргументи, які є вирішальними для результату розгляду справи (Морейра Ферейра проти Португалії (№ 2); S.C. IMH Suceava SRL проти Румунії).

Сторона захисту стверджувала про недопустимість доказів, сторони обвинувачення, з підстав отримання зазначених доказів внаслідок провокації кримінального правопорушення та з порушенням встановленого КПК порядку проведення процесуальних дій.

З огляду на це, суд зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом (ч.3 ст. 62 Конституції України). Обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо (абз. 5 п. 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 12 - рп/2011 від 20.10.2011).

Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КПК (ч.1 ст. 86 КПК).

Водночас КПК не містить положення про те, що будь - яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Разом з тим передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь - які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ч.1 ст. 87 КПК).

Безспірним є те, що правові норми завжди мають мету, для досягнення якої власне і створюються. Норми права мають застосовуватися, у тому числі і тлумачитися, із врахуванням такої мети, тобто із врахуванням того результату, який за задумом законодавця повинен досягатися внаслідок реалізації такої норми.

Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів (постанова Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 601/1143/16).

У контексті такого елементу допустимості доказів як належний процесуальний порядок отримання доказів, суд додатково звертає увагу, що метою встановлення та дотримання такого порядку є насамперед: (1) унеможливлення істотного порушення прав і свобод людини під час збирання (отримання) доказів та (2) забезпечення достовірності отриманих фактичних даних.

У зв`язку із цим, при наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: (1) прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи (2) зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

Фактичні дані, отримані внаслідок процесуальних порушень, віднесених до першої групи, можна поділити на: (1) ті, що отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (які прямо передбачені КПК або встановлені судом); (2) ті, що мають похідний характер від доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини; (3) ті, що отримані внаслідок інших порушень прав і свобод людини, які будуть мати різний алгоритм перевірки на предмет допустимості в залежності від характеру допущеного порушення.

Вирішуючи на підставі ч.1 ст. 87 КПК питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати: (1) яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, (2) у чому саме полягає істотність такого порушення в тій мірі, що обумовлює недопустимість доказу, та (3) за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведеним в ч.2 ст. 87 КПК - послатись на конкретний пункт цієї норми.

При вирішенні питання щодо допустимості похідних доказів, суд має встановити не лише те, що первісний доказ отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав і свобод людини і використовувався в процедурах, які призвели до отримання похідного доказу, а також те, що похідний доказ здобутий саме завдяки тій інформації, яка міститься в первісному доказі, що визнаний недопустимим на підставі ч.1-3 ст. 87 КПК. Визнання недопустимими первісних доказів за іншими правилами допустимості, передбаченими КПК, саме собою не дає підстав для визнання недопустимими похідних доказів на підставі ч.1 ст. 87 КПК.

Наведені вище висновки цього вироку узгоджуються з правовою позицію, викладеною Верховним Судом у постановах від 08.10.2019 у справі № 639/8329/14 - к, від 12.11.2019 у справі № 236/863/17, від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19.

У разі встановлення іншого порушення прав та свобод людини (крім істотних), суд у кожному конкретному випадку має перевірити, у тому числі, чи вплинуло таке порушення на загальну справедливість судового розгляду за критеріями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), практики ЄСПЛ та національного законодавства.

При вирішенні питання щодо допустимості фактичних даних, отриманих з порушенням процесуального закону, які віднесені у цьому вироку до третьої групи, суд у кожному конкретному випадку має встановити: (1) чи спричинило це порушення появу обґрунтованих сумнівів у достовірності фактичних даних, отриманих у результаті проведення процесуальної дії; (2) чи можливо усунути такі сумніви за допомогою інших доказів чи додаткових процесуальних засобів доказування. У цьому випадку докази, отримані з порушеннями КПК, можуть бути використані судом як допустимі лише у разі, якщо: (1) ці порушення не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних (недопустимість правового «пуризму»); (2) порушення є суттєвими (такими, що породжують сумніви у достовірності доказів), втім такі сумніви можуть бути усунуті іншими зібраними допустимими доказами. У разі встановлення порушення, що породжує сумніви в достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути на основі інших доказів чи за допомогою проведення додаткових процесуальних дій, суд має визнати такий доказ недопустимим. Суд здійснює встановлення достовірності доказу шляхом дослідження та аналізу його змісту, перевірки та співставлення з іншими доказами на предмет об`єктивного взаємозв`язку та взаємоузгодження.

Такі висновки суду відповідають практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 25.09.2018 у справі № 210/4412/15 - к, від 05.08.2020 у справі № 334/5670/18, від 22.10.2021 у справі № 347/840/19.

Саме виходячи з наведених вище критеріїв перевірки доказів на допустимість, суд буде перевіряти доводи захисту в цій частині в такій послідовності: (1) щодо наявності провокації кримінального правопорушення; (2) щодо доводів сторони захисту про недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини і з порушеннями КПК.

Сторона захисту посилалась на те, що у цій справі стосовно ОСОБА_10 мала місце провокація з боку свідка ОСОБА_13 та правоохоронних органів.

Вказане, на переконання захисту, підтверджується наступним: (1) саме ОСОБА_13 був ініціатором першої зустрічі з ОСОБА_10 та надання останньому неправомірної вигоди, (2) на аудіозаписах НС(Р)Д зафіксовані висловлювання ОСОБА_13 , які вказують на провокативний характер його дій.

Даючи оцінку цим аргументам захисту про наявність провокації кримінального правопорушення, Суд зазначає про таке.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_28 було викрито в результаті проведення стосовно нього синхронізованого комплексу НОМЕР_11 у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із застосуванням аудіо - та відеоконтролю особи, знаття інформації з транспортних телекомунікаційних систем, спостереження за особою.

Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий злочин (яким є злочин, передбачений ч.3 ст. 368 КК) та проводиться, зокрема, у формі спеціального слідчого експерименту (п.3 ч.1 ст. 271 КПК). Під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем (ч.3 ст. 271 КПК).

За версією захисту, ОСОБА_10 став жертвою спроби провокації зі сторони правоохоронних органів та ОСОБА_13 , який перший звернувся до ОСОБА_10 щодо вирішення питання про безперешкодний провіз вантажів територією обслуговування Торецького ВП.

Прокурор доводив відсутність провокації кримінального правопорушення, стверджуючи, що ОСОБА_13 звернувся до СБУ у зв`язку з неодноразовим вимаганням у нього неправомірної вигоди працівниками Торецького ВП. Після цього, зустрічі та спілкування ОСОБА_13 з ОСОБА_10 , які мали місце 16.09.2017 та 18.09.2017, відбувались вже під контролем правоохоронних органів. Правоохоронці за допомогою НС(Р)Д лише зафіксували узгодження умов перевезення вантажів та суми неправомірної вигоди, яку ОСОБА_10 озвучив ОСОБА_13 , та не підбурювали обвинуваченого до її отримання з метою подальшого викриття цього факту.

За висновками ЄСПЛ, провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення кримінального правопорушення, яке в іншому випадку не було би вчинене.

Наведені критерії також використовує Верховний Суд при перевірці заяв щодо провокації кримінального правопорушення (наприклад, постанова Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 725/1199/19, від 02.04.2019 у справі № 734/2421/17 тощо).

Виходячи з наведеного, при перевірці заяви захисту щодо провокації кримінального правопорушення, який згідно з висунутим обвинуваченням вчинявся ОСОБА_10 , суд першочергово має з`ясувати: (1) чи були підстави для початку провадження стосовно ОСОБА_10 ; (2) чи мала особа, яка повідомила про корупційні дії ОСОБА_10 , будь - які приховані мотиви; (3) чи обґрунтовано та під контролем застосовано НС(Р)Д щодо обвинуваченого; (4) яка була поведінка ОСОБА_10 та ОСОБА_13 під час їх зустрічей; (5) який рівень участі правоохоронних органів у вчиненні ОСОБА_10 кримінального правопорушення (активність/пасивність).

Прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування (ч. 1 ст. 214 КПК).

Кримінальне провадження щодо співробітників Торецького ВП було розпочато прокурором 24.04.2017. Підставою для реєстрації цього кримінального провадження стала заява ОСОБА_13 від 24.04.2017. У цій заяві зазначалося про неодноразове вимагання неправомірної вигоди співробітниками поліції м. Торецька Донецької області за безперешкодне здійснення підприємницької діяльності, а саме за перевезення вантажів через територію обслуговування Торецького ВП.

Отже, первинним джерелом об`єктивних даних щодо протиправних дій, у т.ч. обвинуваченого, був ОСОБА_13 , який повідомив про це УСБУ. Таке повідомлення містило конкретні фактичні дані, які могли бути перевірені та вимагали відповідного реагування зі сторони правоохоронних органів (повідомлено конкретні обставини та осіб, які висловили вимогу надати неправомірну вигоду, її розмір та мету надання). Вказане підтверджується сукупністю відомостей, що містяться у заяві ОСОБА_13 і його поясненнях у судовому засіданні.

Тобто, станом на 24.04.2017 у прокурора були об`єктивні дані про ймовірно злочинні дії співробітників поліції, які підлягали негайному внесенню до ЄРДР.

У зв`язку з тим, що про корупційні дії співробітників поліції Торецького ВП ОСОБА_13 повідомлено правоохоронні органи ще 24.04.2017, суд перевіряє наявність у нього будь-яких прихованих мотивів щодо підбурення саме ОСОБА_10 на вчинення кримінального правопорушення з метою його подальшого викриття.

Сторона захисту стверджувала, що ОСОБА_13 є агентом-провокатором, проте не надала суду жодних аргументів щодо мотивів таких дій заявника.

Будь-яких доказів, що ОСОБА_13 перебував під тиском правоохоронних органів чи був якось від них залежним, раніше брав участь в аналогічних слідчих діях в інших кримінальних провадженнях, був таємним агентом правоохоронців, немає.

На час подій, зазначених у формулюванні обвинувачення, ОСОБА_13 працював у приватному секторі економіки та не мав зв`язку із правоохоронними органами.

Також відсутні відомості щодо випадків притягнення ОСОБА_13 до кримінальної чи адміністративної відповідальності, що могло б вказувати на його залежність від правоохоронних органів.

Зазначене, на переконання суду, спростовує версію сторони захисту, згідно з якою ОСОБА_13 співпрацював з правоохоронцями у викритті ОСОБА_10 .

У контексті перевірки доводів захисту щодо провокації кримінального правопорушення, суд також звертає увагу на такі обставини: (1) відсутність спроб контактів між ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , (2) відсутність звернення ОСОБА_10 до правоохоронних органів після першої зустрічі з ОСОБА_13 .

На переконання суду, вказані обставини відображають логічний перебіг подій, що в сукупності та взаємозв`язку значно знижує ймовірність провокації. З цих обставин вбачається, що ОСОБА_13 поводив себе максимально пасивно. Отже, за наслідками оцінки наявних у провадженні матеріалів, суд не знаходить даних щодо будь-яких прихованих мотивів у ОСОБА_13 щодо провокування ОСОБА_10 на вчинення кримінального правопорушення.

Ураховуючи специфіку вчинення корупційних кримінальних правопорушень, їх високу латентність, особу ОСОБА_10 , який був оперативним працівником поліції, отримати докази в цьому кримінальному провадженні інакше як за допомогою комплексу синхронізованих НС(Р)Д було неможливим або дуже складним.

Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такого виду НС(Р)Д, як контроль за вчиненням злочину (ч.4 ст. 246 КПК). Аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних систем та спостереження за особою проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ст. 260, 263, 269 КПК).

19.07.2017 слідчий в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області склав два клопотання до слідчого судді про дозвіл на проведення стосовно ОСОБА_13 . НС(Р)Д, які були задоволені слідчим суддею 19.07.2017. Окрім того, 20.07.2017, прокурор прийняв постанову про проведення контролю за вчиненням злочину. Негласні слідчі розшукові дії 18.09.2017 стосовно ОСОБА_10 проведені на підставі постанови прокурора від 18.09.2017 про проведення дій, у зв`язку з винятковим випадком, пов`язаним з запобіганням вчиненню тяжкого злочину (ч.3 ст. 368 КК України), а саме аудіо-відеоконтроль особи ОСОБА_10 та візуальне спостереження за ОСОБА_10 , проведення якої доручено УСБУ в Донецькій області. Вказану постанову винесено відповідно до вимог ст. 250 КПК України прокурором до постановлення ухвали слідчого судді та у той же день прокурор звернувся з відповідним клопотанням до слідчого судді. Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Донецької області від 18.09.2017 вказане клопотання було задоволено.

Таким чином, НС(Р)Д стосовно обвинуваченого були застосовані обґрунтовано та під належним контролем.

Із матеріалів провадження вбачається, що між ОСОБА_13 та ОСОБА_10 відбулось декілька зустрічей: 16.09.2017 та 18.09.2017.

Ці дві зустрічі були зафіксовані за допомогою технічних засобів та відбувались під час досудового розслідування. Версії захисту і обвинувачення мають протиріччя щодо обставин цих зустрічей у частині суб`єкта ініціативи надання неправомірної вигоди. Відповідно до показань свідка ОСОБА_13 , 16.09.2017 під час розмови з приводу безперешкодного провозу вантажів, ОСОБА_10 цікавився як часто той буде їздити, що буде возити, які є думки з приводу «закриття» питання, при цьому саме ОСОБА_10 каже, що питання краще закривати відразу, що розмовляють на майбутнє і що йому зараз потрібно піти та «переконати», і що для повного «переконання» треба «ще кинути одну», квапить не відкладати на завтра та ін., а в-подальшому двічі отримує гроші від ОСОБА_13 . Тобто ОСОБА_10 проводить активні дії, а тому відсутні об`єктивні дані, що він не вчинив би злочин без втручання правоохоронних органів.

Так, під час зустрічей між ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , які були зафіксовані за допомогою НС(Р)Д, останній не вживав заходів щодо запобігання отриманню неправомірної вигоди та повідомлення правоохоронних органів про надання йому коштів, хоча такі дії ОСОБА_13 мали ознаки складу іншого кримінального правопорушення, про що ОСОБА_10 , будучи співробітником поліції, був достеменно обізнаний.

Навпаки, ОСОБА_10 добровільно спілкувався з ОСОБА_13 , повідомляв про можливі варіанти вирішенні питання щодо транспортування вантажів, наполегливо зазначав про необхідність вирішення питання на майбутнє.

Отже, суд констатує відсутність будь-яких доказів щодо наявності з боку ОСОБА_13 активних дій, спрямованих на провокацію кримінального правопорушення.

Також слід відрізняти ініціативу щодо зустрічей та ініціативу щодо надання (одержання) неправомірної вигоди, адже ініціатива щодо зустрічі безумовно не обумовлює ініціативу (підбурення) до вчинення кримінального правопорушення. Окрім цього, зустрічі та подальше передання неправомірної вигоди, з огляду на обставини цього провадження, були можливі лише за взаємоузгодженої поведінки двох суб`єктів - ОСОБА_10 , як співробітника правоохоронного органу, та ОСОБА_13 , як особи, що надає кошти за позитивне вирішення бажаного для неї питання.

Перша зустріч відбулась за ініціативою ОСОБА_10 (як повідомили співробітники Торецького ВП ОСОБА_13 , коли останній прибув до Торецького ВП, «зараз до нього вийде чоловік, з яким він виріше всі питання») і така ініціатива була обумовлена тим, що останній розумів, що виключно від рішення співробітників поліції залежить робота ОСОБА_13 щодо перевезення вантажів. У своїх показаннях ОСОБА_13 не заперечував цієї обставини. Також під час першої зустрічі ініціатива в одержанні неправомірної вигоди була проявлена ОСОБА_10 , оскільки, як вбачається з матеріалів НС(Р)Д, подальші зустрічі відбувались з огляду на виконання умов, озвучених ОСОБА_10 під час першої зустрічі, що не можна розцінювати як ініціативну поведінку ОСОБА_13 . Водночас, під час розмови 16.09.2017, коли ОСОБА_13 повідомив про те, що може надати наявну суму коштів у розмірі 3000 грн., обвинувачений ОСОБА_10 повідомив, що йому зараз потрібно піти та «переконати», і що для повного «переконання» треба «ще кинути одну», квапить не відкладати на завтра, так як питання краще закривати відразу і розмовляють вони на майбутнє. Водночас посилання сторони захисту на те, що у даному випадку, поведінка ОСОБА_13 була обумовлена провокативними вмовляннями ОСОБА_10 , видається явно необґрунтованими.

Відповідні зустрічі у будь-якому разі не свідчать про надмірне втручання правоохоронних органів до такого ступеня, щоб це втручання стало вирішальним фактором у вчиненні ОСОБА_10 інкримінованого кримінального правопорушення та про те, що без такого втручання він би не вчинив злочинні дії. Із наведених вище обставин вбачається, що на момент проведення НС(Р)Д правоохоронці лише фіксували домовленості щодо її отримання.

Відповідно, немає будь-яких підстав для того, щоб припустити, що ОСОБА_13 , діючи під контролем правоохоронців, якось схиляв ОСОБА_10 до вчинення кримінального правопорушення.

З підстав, наведених вище, суд не знаходить ознак незаконного втручання прокурора при проведенні НС(Р)Д стосовно ОСОБА_10 чи участі правоохоронних органів, які були б визначальними факторами у вчиненні ним кримінального правопорушення. Правоохоронні органи у пасивний спосіб лише здійснювали фіксування протиправної поведінки обвинуваченого. Визначальним фактором була саме поведінка ОСОБА_10 під час зустрічей із ОСОБА_13 . На той час, коли ОСОБА_10 було викрито в одержанні неправомірної вигоди (18.09.2017), правоохоронні органи мали у своєму розпорядженні достатньо доказів, які давали можливість обґрунтовано підозрювати його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КПК. Із врахуванням викладеного, суд констатує, що правоохоронні органи вели пасивне розслідування кримінального правопорушення та фактично приєднались до злочинної діяльності, а не ініціювали її.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що у цьому провадженні відсутня провокація кримінального правопорушення, що виключає визнання доказів недопустимими з цієї підстави.

Суд зазначає, що затримання ОСОБА_10 , та проведення його особистого обшуку та обшуку автомобіля, яким останній користувався, визнається цим судом законними.

Факт затримання ОСОБА_10 під час досудового розслідування цього кримінального провадження належним чином зафіксований у складеному слідчим протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.09.2017.

Факт проведення особистого обшуку ОСОБА_10 та обшуку автомобіля, яким він користувався, під час досудового розслідування цього кримінального провадження належним чином зафіксований у складеному слідчим протоколі обшуку від 18.09.2017, що мало місце на перехресті вул. Маяковського та вул. Грушевського м. Торецька Донецької області.

Як вбачається зі змісту зазначених протоколів, затримання ОСОБА_10 відбулось 18.09.2017 о 08.36 год. на перехресті вул. Маяковського та вул. Грушевського м. Торецька Донецької області у зв`язку із підозрою його в отриманні від ОСОБА_13 неправомірної вигоди за позитивне вирішення питання щодо провозу вантажу.

На час затримання ОСОБА_10 , слідчий не мав на те дозволу слідчого судді.

Разом із тим, встановлені судом на підставі досліджених доказів обставини вказують на те, що затриманню ОСОБА_10 та проведенню обшуку його і автомобіля безпосередньо передували події щодо вимагання та одержання ним коштів, які складали суму неправомірної вигоди, від ОСОБА_13 . Відповідні кошти були передані ОСОБА_13 . ОСОБА_10 . 18.09.2017 о 08.05 год. під час руху вулицями м. Торецька в салоні автомобіля ОСОБА_10 за не перешкоджання підприємницькій діяльності останнього.

Після переслідування та потрапляння в ДТП, ОСОБА_10 було затримано.

На підставі зазначеного, суд доходить висновку, що затримання ОСОБА_10 , проведення обшуку його і автомобіля, було здійснено з дотриманням визначених КПК вимог, зокрема, відразу ж після вчинення тяжкого злочину, оскільки таке затримання було необхідним для забезпечення збереження доказів цього злочину.

Далі суд зазначає, що у протоколі затримання зрозумілою для ОСОБА_10 мовою було зазначено підстави його затримання, а також наведені дані, які є достатніми для розуміння останнім того, у вчиненні якого злочину він підозрювався. Зміст протоколу затримання після його складання був оголошений ОСОБА_10 , а тому він був обізнаний із цією інформацією.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (ч.5 ст. 9 КПК)

У рішенні від 19.11.2009 по справі «Кабулов проти України» ЄСПЛ зазначив, що за п.2 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод будь-яка затримана особа повинна бути повідомлена простою, доступною мовою, яку вона розуміє, про основні правові та фактичні підстави її затримання, щоб бути в змозі оскаржити до Суду його законність згідно з п.4 ст. 5 Конвенції. Хоча ця інформація повинна бути доведена до особи «негайно» (французькою: «dans le plus court delai»), в цілому, вона не повинна надаватись саме працівником міліції, що здійснює затримання, та саме у момент затримання. Ця інформація повинна надаватися затриманим особам в адекватний спосіб з тим, щоб особа знала причини позбавлення її свободи.

Відповідні висновки ЄСПЛ, на переконання суду є релевантними у даній справі у питанні оцінки дотримання слідчим вимог національного законодавства, яке так само як і норми Конвенції передбачає необхідність негайного повідомлення особі про правові та фактичні підстави її затримання.

З урахуванням наведених висновків ЄСПЛ, суд дійшов висновку, що у цьому кримінальному провадженні слідчим, який здійснив затримання ОСОБА_10 , було у повній відповідності з ч.4 ст. 208 КПК своєчасно та в адекватний спосіб надано інформацію, яка була достатньою для того, щоб останній дізнався про причини позбавлення його свободи.

Далі суд зазначає, що зі змісту протоколу затримання вбачається, що ОСОБА_10 , як затриманому, були роз`яснені його права мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього.

Також про затримання ОСОБА_10 було негайно повідомлено його дружину, а також орган, уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, тим самим дотримано вимоги ч.4 ст. 213 КПК та забезпечено право обвинуваченого на захист.

У протоколі обшуку від 18.09.2017 зазначено, що відеофіксація здійснюється слідчим ОСОБА_29 , та його підпис є в протоколі, зазначено також найменування камери.

Не зазначення в даному протоколі обшуку у якості додатку диску з відеозаписом цієї дії не є підставою для визнання протоколу слідчої дії недопустимим доказом.

Вказана слідча дія проведена 18.09.2017, тобто до прийняття змін до ст.236 КПК України стосовно допуску адвоката на будь-якому етапі його проведення. (Закон України № 2147-V1І1 від 03.10.2017.) Відповідно до пункту 4 § 2 розділу 4 цього Закону зміни вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін.

Як вбачається з протоколу обшуку та відеозапису обшуку від 18.09.2017, показів свідка - понятого ОСОБА_23 , обвинувачений ОСОБА_10 не заявляв клопотання про забезпечення йому захисника під час обшуку, добровільно видав грошові кошти в сумі 5 тис грн. ще до прибуття адвоката. Крім того, адвокат прибув вже після початку слідчої дії, тому відсутність відомостей про нього в протоколі слідчої дії не є порушенням права на захист.

Водночас, суд не погоджується з доводами сторони захисту щодо того, що обшук автомобіля «Geely CK», д.н. НОМЕР_4 , яким користувався ОСОБА_10 , та його особистий обшук, 18.09.2017 мав проводитися за обов`язкової участі адвоката, якого обвинувачений не запрошував і не наполягав на його участі, і який прибув коли слідча дія (обшук) вже проводився.

По даному кримінальному провадженню, як затримання, так і обшук обвинуваченого та його автомобіля, були несподіваною для його учасників подією. Власне сам факт того, що закон надає уповноваженим особам можливість проводити затримання та обшук без попереднього судового дозволу, означає, що законодавець визнає непередбачуваність обставин, які зумовлюють проведення таких дій. Вимога обов`язковості присутності адвоката при проведенні обшуку станом на 18.09.2017 не була передбачена будь-яким положенням КПК, Конституції України чи міжнародних договорів України. Отже, відсутність захисника під час особистого обшуку обвинуваченого та обшуку автомобіля, яким користувався обвинувачений, не може вважатися порушенням кримінального процесуального закону.

Беручи до уваги вищенаведені висновки, суд зазначає про відсутність підстав для висновків, що під час затримання обвинуваченого та проведення його особистого обшуку та обшуку його автомобіля, мало місце порушення його права на захист, а також, що вилучені речові докази у обвинуваченого були отримані внаслідок цих порушень у значенні ч.1 ст. 87 КПК. З огляду на це, суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість доказів.

Посилання сторони захисту на те, що до протоколу обшуку не було внесено відомості про всіх осіб, які приймали участь під час затримання обвинуваченого і його особистого обшуку та обшуку автомобіля, суд зазначає, що фізична присутність під час даної слідчої дії інших осіб, окрім тих, які зазначені у відповідному протоколі, не зумовлює само по собі недопустимість зібраних під час такого затримання чи проведення обшуку доказів, оскільки ця процесуальна/слідча дія проводилася під керівництвом того суб`єкта, який уповноважений на це згідно з положеннями КПК. Відповідні висновки Суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 справа №942/1889/19 щодо оцінки законності проведення обшуку.

Беручи до уваги вищенаведені висновки та обставини цієї справи, суд зазначає про відсутність підстав для висновків, що під час затримання та обшуку ОСОБА_10 та його автомобіля мало місце порушення його права на захист, а також, що вилучені речові докази у ОСОБА_10 під час обшуку 18.09.2017 були отримані внаслідок цих порушень у значенні ч.1 ст. 87 КПК. З огляду на це, суд відхиляє доводи сторони захисту про їх недопустимість.

Обґрунтовуючи доводи щодо недопустимості зібраних стороною обвинувачення доказів, сторона захисту посилалась на те, що кримінальне провадження № 42018050000000062 щодо обвинувачення ОСОБА_10 за ч.3 ст. 368 КК було зареєстровано поза межами строків, передбачених у ст. 214 КПК, а саме 08.02.2018, хоча правоохоронними органами злочин ОСОБА_10 був виявлений 16.09.2017.

Відхиляючи вищенаведені доводи щодо недопустимості доказів, суд зазначає про таке.

Згідно з ч.1 ст. 214 КПК слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після самостійного виявлення з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР і розпочати розслідування.

Як вбачається зі змісту цієї норми, вона визначає для сторони обвинувачення строк виконання обов`язку, сплив якого не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення такого строку (постанова Верховного Суду від 08.04.2020 справа № 263/15845/2019).

Зазначений строк носить виключно процедурний (організаційно-забезпечувальний) характер і жодна норма КПК не визначає наслідком недотримання цього строку недопустимість зібраних у справі доказів. Отже, доводи сторони захисту, які зводяться до зворотного, суд вважає безпідставними.

Також з матеріалів кримінального провадження вбачається, що постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Донецької області про виділення матеріалів досудового розслідування від 08.02.2018, з матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42017050000000378 від 24.04.2017 за ч.3 ст. 368 КК України виділені матеріали кримінального провадження щодо вчинення заступником начальника сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, якому відповідно до автоматизованої системи ЄРДР буде призначено № 42018050000000062. Ухвалою слідчого судді апеляційного суду Донецької області від 27.02.2018 надано дозвіл на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, проведених у кримінальному провадженні № 42017050000000378 від 24.04.2017 в іншому кримінальному провадженні - № 42018050000000062 від 08.02.2018.

Відповідно до ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких, зокрема, Суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Отже, законодавець розділяє поняття «докази», якими є фактичні дані, та «процесуальні джерела доказів» - показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст. 94 КПК суд оцінює докази (фактичні дані), а не джерело доказів (зокрема, документ).

Тому, з позиції достовірності, належності чи допустимості суд зобов`язаний оцінити всі фактичні дані, викладені, зокрема, у зазначених протоколах НС(Р)Д та у відеозаписі, здобутому за допомогою технічних засобів під час проведення НС(Р)Д.

Водночас навіть визнання недостовірним частини фактичних даних не тягне автоматично недостовірність іншої їх частини, якщо така недостовірність не породжує обґрунтованих сумнівів щодо них.

Суд зазначає, що за винятком помилкових фактичних даних у відповідних протоколах (огляду отриманої інформації за ухвалою про тимчасовий доступ до речей і документів щодо перебування в зоні дії базових станцій оператора мобільного зв`язку), у суду не виникають жодні сумніви у достовірності інших фактичних даних, зазначених у цих протоколах, оскільки вони неспростовно підтверджуються іншими доказами у справі, а саме: показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , даними, зазначеними у протоколах огляду і вручення грошових коштів від 15.09.2017 та від 18.09.2017, даними, зазначеними у протоколі обшуку від 18.09.2017.

З огляду на те, що судом такі помилкові фактичні дані не беруться до уваги, то відповідні доводи захисту на переконання суду, не потребують наведення детальних мотивів щодо їх відхилення. Суд лише зауважує, що неточності у фактичних даних, які містяться у складених стороною обвинувачення протоколах, не призводять до недопустимості їх як доказів, а лише вказують на певне недолуге фіксування результатів уповноваженими особами.

Зазначені висновки Суду відповідають правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 31.08.2020, справа №133/1089/17, від 29.09.2020, справа №234/3501/17.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України мас найвищу юридичну силу, норми якої є нормами прямої дії.

Згідно п.9 Розділу XV «Перехідних положень» Конституції України прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції,

У відповідності до положень статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається у тому числі з відповідних положень Конституції України.

Згідно Розділу X «Прикінцевих положень» КПК України передбачено, що норма ч.4 ст. 216 КПК України вводиться в дію з дня початку діяльності Державного бюро розслідувань України, але не пізніше, ніж через 5 років від дня набрання чинності Кодексом

Незважаючи на прийняття Закону України «Про державне бюро розслідувань», цей орган на час направлення обвинувального акту до суду не розпочав своє функціонування.

З урахуванням прямої дії положень Конституції України, як основного Закону України, початок дії положень ч.4 ст. 216 КПК України пов`язаний не з моментом набрання чинності законом, який регулює діяльність Державного бюро розслідувань України як державної установи, а з моментом початку здійснення останнім функцій органу досудового розслідування.

До того часу, на підставі п.9 Перехідних положень Конституції України, повноваження щодо досудового розслідування здійснюють слідчі органів прокуратури.

Таким чином, досудове розслідування кримінального № 42018050000000062 від 08.02.2018 стосовно ОСОБА_10 за ч.3 ст. 368 КК України здійснено належним органом в межах його компетенції у зв`язку з чим підстав для визнання всіх отриманих доказів у провадженні недопустимими не вбачається

Суд також вважає встановленим, що обвинувачений ОСОБА_10 на час інкримінованих йому діянь обіймав посаду заступника начальника сектору превенції сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області (яку він обіймав до 31 жовтня 2017 року), тобто був службовою особою, яка займає відповідальне становище, та постійно здійснював функції представника влади (згідно з приміткою 2 до ст. 368 КК службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у п. 1 примітки до ст. 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України «Про державну службу» належать до категорії «Б», судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць).

Також на думку суду, не може бути підставою для визнання недопустимим будь-якого доказу по цьому кримінальному провадженню через ненадання прокурором відомостей щодо походження грошових коштів, які були використані у якості неправомірної вигоди під час проведення НС(Р)Д, так як ця обставина жодним чином не скасовує злочинність діяння, що інкримінується обвинуваченому ОСОБА_10 . Доводи сторони захисту щодо можливої фальсифікації доказів (протоколів огляду і вручення грошових коштів від 15.09.2017 та від 18.09.2017). на що посилається сторона захисту, спростовується показаннями свідків ОСОБА_13 та понятого ОСОБА_23 . Крім того, серії та номери купюр, виданих свідку ОСОБА_13 15.09.2017 та 18.09.2017, повністю збігаються з серіями та номерами купюр, вилучених у ОСОБА_10 під час його обшуку 18.09.2017.

Відповідно до ч.1 ст. 107 КПК України рішення про фіксацію дії за допомогою технічних та засобів приймається особою, що проводить дану процесуальну дію.

Так, в постановах прокурора про контроль за вчиненням злочину від 20.07.2017 (строк зазначений з 20.07.29017 по 29.09.2017) та від 18.09.2017 зазначено про використання аудіо та відеозапису, застосування спеціальних технічних засобів. Не зазначення в них ідентифікаційних ознак технічних засобів не є підставою для визнання доказів, отриманих в ході НСРД недопустимими та не може свідчити про їх недостовірність, так як кожен доказ оцінюється у сукупності з іншими доказами та їх взаємозв`язку.

Клопотання про проведення експертизи стороною захисту на досудовому слідстві та в судовому засіданні не заявлялось та не вирішувалось, запит до відповідного підрозділу УСБУ не спрямовувався, а тому висновок про неможливість проведення відповідної експертизи є необґрунтованим.

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_30 за ч.3 ст.368 КК України не є провадженням, яке містить відомості, що становлять державну таємницю.

А тому доводи захисту про порушення вимог глави 40 КПК України та Закону України «Про державну таємницю» є неспроможними.

Залучення до проведення НСРД інших осіб за рішенням слідчого або прокурора передбачено ч.6 ст.246 КПК України та не потребує їх допуску до Державної таємниці, а про відповідальність за розголошення даних попереднього слідства особу було попереджено письмово

Проведення спеціального слідчого експерименту за фактом в т.ч. передачі предмету неправомірної вигоди з подальшим затриманням підозрюваного є засобом збирання доказів обвинувачення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 271 КПК України спеціальний слідчий експеримент є формою контролю за вчиненням злочину, що полягає в одержанні слідчим або працівником оперативного підрозділу інформації шляхом штучного створення відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, для перевірки спрямованості намірів особи, в діях якої наявні ознаки вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів, спостереження за їх поведінкою.

Інші процесуальні порушення, на які вказувала сторона захисту, на думку суду, хоча і можна формально визнати порушенням вимог КПК, проте вони не є істотними, тобто не могли вплинути та не впливають на достовірність отриманих фактичних даних.

У своїй сукупності такі обставини вказують на безпідставність доводів захисту щодо фальсифікації та штучного створення правоохоронними органами доказової бази щодо обвинуваченого ОСОБА_10 .

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання недопустимими доказів, перелічених у клопотаннях сторони захисту та промові у дебатах обвинуваченого ОСОБА_10 .

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_10 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого.

Так, суд виходить із того, що обвинувачений ОСОБА_10 вчинив з прямим умислом тяжке закінчене кримінальне правопорушення, яке є корупційним кримінальним правопорушенням, що вчинене з корисливою метою.

Суспільна небезпека вчиненого обвинуваченим ОСОБА_10 корупційного кримінального правопорушення, на переконання суду, є досить значною, оскільки потенційно може проявлятися у падінні авторитету правоохоронних органів, підриві демократичних інститутів і цінностей, справедливості.

Загалом корупція серед працівників поліції є однією з головних загроз суспільству та функціонуванню демократичної держави. Вона підриває доброчесність поліції, яка є важливою складовою верховенства права.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_10 , суд бере до уваги, що останній є особою молодого віку, має задовільний стан здоров`я, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вчинив кримінальне правопорушення, перебуваючи на посаді заступника начальника сектору превенції Торецького ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, на час ухвалення вироку у правоохоронних органах не працює, зареєстрований приватним підприємцем,одружений, має на утриманні малолітню дитину, за місцем роботи характеризувався позитивно, до кримінальної відповідальності притягається вперше.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , судом не встановлено.

Оцінивши вищенаведене, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_10 слід призначити покарання за ч.3 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, приходячи при цьому до переконання, що його виправлення, в силу тяжкості і обставин вчиненого, з урахуванням даних щодо особи, його поведінки в період досудового слідства і судового розгляду, не можливо без ізоляції від суспільства, і вважаючи, що саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Також, враховуючи, що ОСОБА_10 вчинив тяжкий корупційний злочин будучи працівником правоохоронного органу при виконанні службових обов`язків, та своїм вчинком дискредитував органи Національної поліції України, суд вважає за необхідне, відповідно до ст. 54 КК України, позбавити його спеціального звання - «старший лейтенант поліції».

Цивільний позов не заявлено.

Відомостей щодо процесуальних витрат суду не надано.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили суд вважає обирати недоцільним.

Керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, -

у х в а л и в :

ОСОБА_10 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та призначити покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 (три) роки, з конфіскацією всього належного йому на праві особистої власності майна, з позбавленням його на підставі ст. 54 КК України спеціального звання - «старший лейтенант поліції».

Захід забезпечення кримінального провадження засудженому ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили не обирати.

Строк покарання засудженому ОСОБА_10 обчислювати з дня затримання в порядку виконання вироку.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного суду, викладену в постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 13-31кс18, зарахувати ОСОБА_10 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, з 18 вересня 2017 року по 25 вересня 2017 року включно.

Цивільний позов не заявлено.

Відомостей щодо процесуальних витрат суду не надано.

Речові докази:

- посвідчення водія НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_10 , яке зберігається в останнього, - вважати повернутим за належністю, знявши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 19.09.2017 (справа № 234/13959/17, провадження № 1-кс/234/4992/17);

- мобільний телефон «Nokia» IMEI НОМЕР_12 з сім-картою мобільного оператора «Vodafone» з номером НОМЕР_13 ; мобільний телефон «Sony» IMEI НОМЕР_7 з сім-картою мобільного оператора «Vodafone» з номером НОМЕР_14 , належні ОСОБА_10 , та які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - конфіскувати, знявши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 19.09.2017 (справа № 234/13959/17, провадження № 1-кс/234/4992/17);

- грошові кошти у сумі 6000 грн. (5000 грн. купюрами номіналом по 200 грн. у кількості 25 штук, та 1000 грн. купюрами номіналом по 200 грн. у кількості 5 штук), вилучені у  ОСОБА_10 , та які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - повернути власнику грошей, знявши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 19.09.2017 (справа № 234/13959/17, провадження № 1-кс/234/4992/17);

- коробку з-під сім-карти мобільного оператора «Vodafone» з номером НОМЕР_13 , блокнот в обкладинці коричневого кольору з чорновими записами, вилучені у ОСОБА_10 , та які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- службове посвідчення ГУНП в Донецькій області № 005766 на ім`я ОСОБА_10 , спеціальний жетон співробітника поліції № 0112968, вилучені у ОСОБА_10 , та які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - повернути ГУНП в Донецькій області, знявши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 19.09.2017 (справа № 234/13959/17, провадження № 1-кс/234/4992/17);

- легковий автомобіль «Geely CK», р.н. НОМЕР_4 , який належав ОСОБА_28 , та який зберігається на майданчику тимчасового тримання транспорту Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, - повернути власнику автомобіля, знявши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області від 19.09.2017 (справа № 234/13959/17, провадження № 1-кс/234/4992/17);

- матеріали ЄО № 7111 від 16.09.2017, вилучені в Торецькому ВП Бахмутського ВП ГУНП в Донецькій області, та які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя