Постанова

Іменем України

09 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 381/2941/20

провадження № 61-1043св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до

ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 липня

2021 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 листопада 2018 року по 01 жовтня 2020 року у розмірі 53 620,52 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2021 року залишено без руху.

Роз`яснено заявнику, що відповідно до вимог статей 185, 356, 357 ЦПК України недоліки апеляційної скарги необхідно усунути протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Заявнику необхідно було доплатити судовий збір у розмірі 1 261,20 грн та надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2021 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала суду мотивована тим, що отримавши копію ухвали Київського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, заявник у встановлений судом строк станом на 17 листопада 2021 року не усунув недоліки апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

14 січня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року та направити справу до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є незаконною, оскільки заявника позбавлено права на доступ до суду, так як судом не було вирішено питання щодо поданого ОСОБА_2 клопотання про продовження строків на усунення недоліків.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Фастівського міськрайонного суду Київської області.

12 серпня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

05 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_3 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2022 року прийнято заяву ОСОБА_3 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право має бути забезпечене справедливими судовими процедурами.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

За частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України, відповідно до якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способом і строком їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

22 жовтня 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв?язку направив до Київського апеляційного суду клопотання про продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги (а. с. 122-123).

Застосовуючи до поданої апеляційної скарги наслідки, встановлені частиною другою статті 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 у встановлений судом строк (десять днів з дня отримання копії ували суду від 08 вересня 2021 року станом на 17 листопада 2021 року) не виконав вимог ували суду про залишення апеляційної скарги без руху.

Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, за наявності клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, яке апеляційним судом залишилось не розглянутим, дійшов передчасного висновку про визнання апеляційної скарги ОСОБА_2 неподаною та повернення її заявникові.

Верховний Суд вважає, що повернення апеляційної скарги із зазначених підстав, без вирішення питання щодо продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги порушує сутність права заявника на доступ до суду.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

За таких обставин ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною третьою статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , до якої приєдналася ОСОБА_3 , задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов