Справа № 420/12678/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2022 року                                                                                                          м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у  складі  головуючого  судді  ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1  до  Головного  управління   Пенсійного фонду   України в  Одеській  області про   визнання   протиправним  та  скасування  рішення,    зобов`язання   вчинити  певні  дії,-

                                                       В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов   ОСОБА_1    до   Головного  управління   Пенсійного фонду   України в  Одеській  області   про визнання  протиправним та скасування рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області   викладене у листі №13032-10914/П-02/8-1500/22 від 15.08.2022 р. щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи з 01.08.1981 р. по 23.02.1993 р. на посаді вихователя дитячого садку колгоспу “Правда”, який з 18.07.1992р. реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство “Правда”; зобов`язання  Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області   зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 01.08.1981 р. по 23.02.1993 р. на посаді вихователя дитячого садку колгоспу “Правда”, який з 18.07.1992 р. реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство “Правда” та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно, до пункту 7.1 розділу XV прикінцевих положень закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Ухвалою  суду  від  16.09.2022р. відкрито провадження  у  справі, призначено розгляд  справи  за  правилами   спрощеного    позовного  провадження без виклику  учасників  справи.

В обґрунтування позовних   вимог  позивач  у  позовній  заяві  зазначила, що  10.06.2022 р.    ОСОБА_1   призначено пенсію за віком на загальних підставах, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач  вказала, що  її загальний   страховий стаж склав 44 роки 3 місяці   та, що  позивач    постійно  працювала  в закладах освіти.  Як     вказала     ОСОБА_1 , з 01.08.1981 р. по 17.01.1996 р. - вона працювала в колгоспному дитячому садочку на посадах вихователя та завідуючої дитячим садочком та  з 18.01.1996 р. і по теперішній час працює у Джугастрівській гімназії Коноплянської сільської ради Березівського району Одеської області на посаді вчителя початкових класів. Відповідно до п.7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. У  зв`язку  з  цим,  як  вказала  позивач,  28.07.2022 р. вона  звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області   із заявою щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10-ти місячних пенсій, однак листом від 15.08.2022 р. Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області відмовило у задоволенні вищезазначеної заяви. При цьому, відповідачем в листі зазначено, що підстави для призначення вищезазначеної грошової допомоги відсутні, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу 30 років. За  документами, наданами до заяви,стаж роботи, який визначає право на призначення грошової допомоги, складає 26 років 2 місяці та до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги не враховано період роботи з 01.08.1981 р. по 23.02.1993 р. на посаді вихователя дитячого садку в колгоспі «Правда», який з 18.7.1992 р. реорганізовано в КСП «Правда», оскільки не відносяться до державної або комунальної форми власності. Позивач,  посилаючись  на  те, що  в період роботи в колгоспному дитячому садку на посаді вихователя, колгоспи та інші кооперативні організації відносились до соціалістичної, а після 28.06.1996 р. до комунальної власності, вказаний період роботи з 01.08.1981 р. по 23.02.1993 р. вихователем у дитячому садочку колгоспу «Правда», який з 18.07.1992 р. реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Правда», є прирівняним до роботи в комунальних та державних закладах дошкільної освіти, просить  суд   задовольнити  позов у  повному   обсязі.

03.10.2022р. до  суду  від   представника  Головного  упраління   Пенсійного  фонду  України в  Одеській  області  надійшов   відзив  на  позовну   заяву у  якому    відповідач  вказав, що не  погоджується  із  позовними   вимогами   ОСОБА_1 ,  вказавши, що позивачка 28.07.2022р. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7.1. розділу XV прикінцевих положень закону України “Про загальнообов`язкове державне Пенсійне страхування” , проте Головним управлінням було встановлено, що у позивачки не достатньо спеціального стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, так період роботи з 01.08.1981р. по 23.02.1993р. на посаді вихователя дитячого садку колгоспу “Правда”, який з 18.07.1992р. реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство “Правда” не підлягає розгляду як спеціальний стаж.  При  цьому,  як  вказав відповідач,   прийняття рішень про поновлення виплати пенсії, про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії та визначення її розміру відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду.

11.10.2022р. до  суду  від   позивача  надійшла  відповідь  на  відзив у  якій  позивач  наголосила, шо відповідно до п. 2 Приміток Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 (далі - Перелік), робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ. Тобто,  як  вказала  позивач, згідно даного Переліку, взагалі, не має значення форма власності або відомча належність дитячого садочку, в якому вона працювала вихователем,  та  відповідно    позивач  просить  суд  задовольнити  позов у   повному  обсязі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

У  червні 2022 року    ОСОБА_1   призначено пенсію за віком   відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

ОСОБА_1  звернулась  до  Головного управління  Пенсійного  фонду   України в  Одеській  області  із заявою від  28.07.2022р.  про  виплату  грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10-ти місячних пенсій

Листом    Головного  управління  Пенсійного  фонду  України в  Одеській  області   від  15.08.2022р.  №13032-10914/П-02/8-1500/22    відмовлено    ОСОБА_1     відмовлено   у  виплаті  грошової  допомоги, яка  не  підлягає   оподаткуванню, у  розмірі   10  місячних  пенсій   станом на  день її призначення, оскільки  за  документами, наданими  за  заявою, стаж  роботи,  який  визначає право на  призначення   грошової допомоги  складає 26  років  2 місяці.   До  стажу,  що дає   право  на  виплату  грошової допомоги   не  враховано період  роботи   з  01.08.1981р. по   23.02.1993р.  на  посаді  вихователя  дитячого   садку в  колгоспі «Правда»,  який   з  18.07.1992 реорганізований в  КСП «Правда»,  оскільки  не  відноситься   до   державної  або  комунальної  форми  власності(а.с.24).

Згідно з ч. 2  ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.

За приписами  ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23.11.2011р. був затверджений Порядок обчислення страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок № 1191).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (ЗП     України, 1994 р., N 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., N 39, ст. 1820; 2004 р., N 46, ст. 3052) (абзац 2).

Відповідно п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. № 909.

З системного аналізу вищенаведених правових норм, суд   дійшов висновку, що необхідними умовами для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій є зокрема: досягнення особою пенсійного віку, наявність у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Як  вбачається з  матеріалів  справи, ОСОБА_1  у  період   з  01.08.1981р. по 23.02.1993р. працювала  на посаді вихователя дитячого садку колгоспу “Правда”, який з 18.07.1992р. реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство “Правда”; у  період  з  18.01.1996р. по  теперішній  час   позивач   працює   вчителем  початкових класів  Джугастрівської  гімназії  Коноплянської  сільської   ради  Березівського   району  Одеської області.

  Згідно з Переліком закладів і установ освіти,    охорони здоров`я    та соціального    захисту    і    посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909, робота на посаді вихователя у дошкільних навчальних закладах всіх типів дає право на пенсію за вислугу років.

При цьому відповідно до примітки вказаного Переліку робота за спеціальністю в закладах,    установах    і на посадах, передбачених цим    переліком,    дає    право на пенсію незалежно від    форми власності    або    відомчої належності закладів і установ.

Враховуючи  викладене, з  урахуванням   роботи   позивача в  дитячому  садку колгоспу “Правда”, позивач  має понад 30 років спеціального трудового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на день досягнення пенсійного віку та  на  час звернення із заявою про призначення пенсії за віком працювала на посаді вчителя  початкових   класів та не отримувала будь-яку пенсію,  суд приходить висновку, що позивач має право на призначення грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод     (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі “East/West Alliance Limited” проти України” (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією “небезпідставної скарги” та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Згідно  ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією     та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Враховуючи  викладене,суд  приходить   до  висновку  про   наявність    підстав  для  задоволення   позовних  вимог  позивача  шляхом   визнання  протиправним та скасування рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області   викладене у листі №13032-10914/П-02/8-1500/22 від 15.08.2022 р. щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи з 01.08.1981 р. по 23.02.1993 р. на посаді вихователя дитячого садку колгоспу “Правда”, який з 18.07.1992р. реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство “Правда”; зобов`язання  Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області   зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 01.08.1981 р. по 23.02.1993 р. на посаді вихователя дитячого садку колгоспу “Правда”, який з 18.07.1992 р. реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство “Правда” та нарахувати  та  виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно, до пункту 7.1 розділу XV прикінцевих положень закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до    статті 77 КАС України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає     задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про    задоволення позовних вимог  позивача та оскільки вимозі про зобов`язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу(похідну) вимогу позивача не стягувався, суд дійшов висновку про  наявність  підстав  для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295    КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

 Адміністративний   позов    ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області   викладене у листі №13032-10914/П-02/8-1500/22 від 15.08.2022 р. щодо відмови зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років період роботи з 01.08.1981 р. по 23.02.1993 р. на посаді вихователя дитячого садку колгоспу “Правда”, який з 18.07.1992р. реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство “Правда”.

Зобов`язати   Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області   зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, період роботи з 01.08.1981 р. по 23.02.1993 р. на посаді вихователя дитячого садку колгоспу “Правда”, який з 18.07.1992 р. реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство “Правда” та нарахувати  та  виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення відповідно, до пункту 7.1 розділу XV прикінцевих положень закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Стягнути з Головного  управління   Пенсійного  фонду  України   в  Одеській  області (код ЄДРПОУ 20987385,  м.Одеса, вул. Канатна, 83) за рахунок бюджетних асигнувань на користь    ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,   АДРЕСА_1 )  судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот  дев`яносто  дві  гривні   сорок  копійок).

Рішення   набирає  законної  сили  згідно ст. 255  Кодексу   адміністративного  судочинства  України   та може   бути   оскаржене  до  суду   апеляційної   інстанції за  правилами,  встановленими  ст.ст. 293, 295 та п. 15-5  розділу VII  Кодексу   адміністративного  судочинства  України.

Суддя                                                                                                               К.О. Танцюра